Первый визит открыли зарубежные докладчики. В эпоху бурного развития digital-технологий инновации не могли не коснуться сферы здравоохранения и фармацевтической индустрии. Сегодня цифровые технологии, мобильные и носимые устройства применяются для контроля показателей здоровья, помогают пациентам придерживаться назначенного лечения, собирают обратную связь и т.п. IT-технологии постепенно интегрируются в работу фармацевтических компаний, ведь в эпоху активного развития digital фармкомпании могут предлагать больше, чем просто таблетку, — дополнительные сервисы для врачей и пациентов, которые облегчали бы им жизнь, помогали эффективнее осуществлять лечение, контролировать приверженность терапии, а также предупреждать обострение болезни и т.п.

Марк Милтон-Эдвардз (Mark Milton-Edwards), старший коммерческий директор компании «Teva Pharmaceuticals», показал возможности применения сервисов в области Digital Health для конт­роля хронических респираторных заболеваний.

Докладчик подчеркнул, что эффективное управление хроническими заболеваниями невозможно без продуктивного взаимодействия между врачом и пациентом: придерживается ли больной назначенного лечения, принимает ли препараты правильно?

По словам М. Милтона-Эдвардза, после прохождения обучения технике выполнения ингаляции 39% пациентов с бронхиальной астмой спустя месяц снова возвращаются к неправильному использованию ингалятора.

Очень важно понимать жизнь больных с хроническими заболеваниями, с какими проблемами они регулярно сталкиваются. Так, 7 из 10 пациентов с бронхиальной астмой отмечают, что данное заболевание накладывает существенные ограничения на их повседневную жизнь (прогулки пешком, дела по дому, достаточное количество сна). 1 из 3 пациентов с хроническим обструктивным заболеванием легких (ХОБЛ) не решаются покинуть дом из-за своих симптомов. По данным Центров по контролю и профилактике заболеваний США (Centers for Disease Control­ and Prevention — CDC), количество пропущенных рабочих или учебных дней из-за приступов бронхиальной астмы достигает 24,7 млн за один год. В странах — членах ЕС экономическое бремя ХОБЛ и бронхиальной астмы составляет 82 млрд евро в год.

Фармацевтические компании же могут предложить сервисы, которые бы поддерживали коммуникацию между врачом и пациентом. Докладчик рассказал об инициативах «Teva Pharmaceuticals» в этой сфере. В частности, о платформе, которая объединяет сенсорное устройство, которое соединяется с ингаляторами, платформой для анализа данных, пользовательским интерфейсом и пр., чтобы помочь пациентам с хроническими респираторными заболеваниями управлять своим состоянием.

Цифровые технологии играют важную роль с точки зрения:

• своевременного информирования и получения обратной связи, предоставления доступа к актуальной персонализированной информации;
• удаленного мониторинга (поддержание честных и доверительных отношений с врачом имеет жизненно важное значение для пациентов с хроническими заболеваниями);
• персонализированного подхода (вовлечение пациентов и индивидуальный подход в конт­роле заболевания).

На смену предыдущему приходит цифровое поколение:

• 86% пациентов прежде чем планировать посещение врача, ищут информацию, связанную со здоровьем самостоятельно;
• 84% врачей изучают информацию по заболеванию в интернете;
• 88% врачей хотят, чтобы пациенты могли контролировать показатели своего здоровья дома;
• 82% американцев (в возрасте 18–34 лет), у которых есть свой лечащий врач, предпочитают консультации по мобильному устройству.

Потребители становятся более нетерпеливыми, требовательными и пытливыми. Готовы ли фармкомпании к этому?

Кристина Бусмалис (Christina Busmalis), директор, руководитель по выходу на рынки Европейского и Тихоокеанского регионов компании «IBM Watson Health, Global Life Sciences», представила док­лад о том, как «выйти за рамки таблетки» (Beyond the Pill) при помощи расширенного интеллекта (Augmented Intelligence — AI).

С точки зрения докладчика, когнитивные системы отличают от традиционных запрограммированных компьютерных систем 4 возможности:

1. Способность интерпретировать и выводить знания и информацию, имеющую практическую ценность.

2. Способность делать логические выводы, сводить элементы данных и знаний, извлекать связи из информационных ресурсов и решать проблемы, используя информацию.

3. Способность обучаться благодаря воздействию новых данных.

4. Способность распознавать и эффективно использовать доступный контент с целью соответствующего применения в рабочем процессе и обеспечения взаимодействия, которое лучше всего бы подходило пользователям.

Расширенный интеллект соединяет характеристики, которыми обладает человек, и когнитивные системы.

Человеку присущ разум, способность делать выбор, выделять главное, делать обобщения и т.п. Когнитивным системам — обработка естественного языка, распознавание паттернов, обнаружение знаний, компьютерное обучение, исключение необъективности (предвзятости).

В сфере здравоохранения AI может применяться для создания:

• программ автоматического реферирования, которые идентифицируют, классифицируют и кодируют медицинские и социальные понятия в неструктурированном тексте из многих источников — от записей истории болезни до медицинской литературы;
• сервисов для анализа данных о пациентах, которые идентифицируют проблемы (расстройства и нарушения), содержащиеся в предыдущих записях о состоянии здоровья (в медицинской карте) и позволяют исследовать историю болезни;
• сервисов, которые позволяют виртуально исследовать свод медицинской литературы путем идентификации документов, которые семантически связаны с любой комбинацией медицинских терминов.

К. Бусмалис подчеркнула, что объем и разнообразие данных в сфере здравоохранения быстро увеличиваются. Традиционные аналитические решения не могут использовать их возможности в полной мере. Анализируется только 1% мировых данных. Ожидается, что количество медицинских данных будет удваиваться каждые 73 дня до 2023 г.

«Beyond the Pill» фокусируется на том, чтобы дать пациенту больше. Какую роль в этом подходе играет расширенный интеллект?

Современные решения предлагают различные датчики, подключаемые к интернету носимые устройства и приложения для расширения возможностей потребителей контролировать свое здоровье. Как считает докладчик, чтобы достичь успеха в этой сфере, необходимы решения, которые используют возможности когнитивных систем.

Информация со всех этих устройств образует Big Data, которая позволяет лучше понимать пациента, находить причины, обучаться и взаимодействовать, что способствует повышению лояльности потребителя, конкурентоспособности, увеличению доходов компании и улучшению позиций на рынке.

Докладчик привела несколько примеров. Так, пациент с высоким артериальным давлением может использовать носимые устройства и приложения для того, чтобы:

• получать сигналы и своевременно снижать артериальное давление;
• получать информацию о том, какие действия способствуют снижению артериального давления;
• получать помощь в соблюдении режима лечения;
• отправлять данные о состоянии здоровья своему лечащему врачу ежедневно.

При этом плательщики могут использовать такие данные для оценки эффективности лечения, провайдеры медицинских услуг — получать информацию о состоянии здоровья пациента в реальном времени, фармкомпании — данные, необходимые для лучшего понимания того, что нужно потребителю.

По мнению Сергея Баранова, руководителя отдела операционной эффективности компании «GSK Pharmaceuticals» в странах СНГ, здравоохранение в целом и фармацевтический бизнес в частности невозможны без доверия. Доверия между врачом и пациентом, медицинским представителем и врачом. С. Баранов рассказал о том, какие шаги, направленные на повышение уровня доверия со стороны пациентов и специалистов здравоохранения, предпринимает международная компания «GSK Pharmaceuticals».

С 2016 г. компания глобально изменила подходы к работе, сфокусировав внимание на пациенте, открытости и построении доверия. Изменилась модель оценки работы и подходы к вознаграждению полевой службы. Сотрудники Sales Force не бонусируются и не оцениваются за достижение ими коммерческих результатов. Квартальная премия зависит от результатов тестирования знаний, соблюдения целевой частоты визитов, качества визитов в поле и т.п. Также, начиная с 2016 г., в открытом доступе публикуются результаты всех клинических исследований, которые проводит компания. Доступны широкой общественности и выплаты в пользу специалистов здравоохранения. При этом с 2016 г. прекращены выплаты специалистам здравоохранения за их доклады, чтение лекций, а также спонсирование за участие в конгрессах. На конференциях от имени компании выступают внутренние сотрудники — менеджеры и руководители медицинских отделов. Фокус на развитие мультиканального маркетинга также является частью нового подхода. Данные инициативы призваны построить прозрачные, открытые, доверительные отношения производителя и врача в интересах пациентов и являются отражением ценностей компании.

Что касается изменений в работе внешней службы. Медицинский представитель все также продолжает работать «в поле». Но поменялась модель визита с фокусом на пациента и предоставление полезной научной информации (Patient Focused Scientific Selling — PFSS). Много внимания уделяется контенту визита (исследования по приверженности к терапии пациентов с хроническими заболеваниями, рациональное использование антибиотикотерапии, стероидов и т.д.). В связи с этим предъявляются высокие требования к знаниям медицинских представителей о продуктах компании, конкурентах, данных прямых сравнительных исследований и терапевтических областях.

С точки зрения докладчика, медицинский представитель является главным связующим звеном в продажах, реализующих мультиканальную стратегию продвижения продукта. Медицинский представитель может использовать дополнительные инструменты и ресурсы, которые помогают ему в коммуникации с целевой аудиторией, чтобы посредством научно ориентированного диалога убедить врача рекомендовать своим пациентам препараты компании, предоставляя сбалансированную информацию об эффективности и безопасности продуктов, чтобы «доставить» правильным пациентам правильные лекарства и вакцины.

Фокус на пациента также отражается в различных инициативах компании. В Украине это проекты, связанные с сотрудничеством с пациентскими организациями, запуском веб-сайта для пациентов moi-privivki.com, а также развитием программы «Orange Card» для пациентов с бронхиальной астмой и ХОБЛ.

Евгений Кунда, директор по развитию компании «Teamsoft», познакомил с самыми интересными новостями и трендами, озвученными европейскими коллегами во время конференции «Eyeforpharma» в Барселоне (Испания). Красной нитью через все дни этой конференции прошла мысль о том, что цифровой мир предоставляет огромные возможности для Фармы. Но не стоит ждать, что успех придет сам — придется потрудиться.

Мировая статистика свидетельствует о том, что уже более половины поисковых запросов, связанных со здоровьем, осуществляются с мобильных устройств. Каждый пятый пациент в приемной у врача активно ищет информацию о заболевании и лечении в интернете при помощи смартфона. Испытывая новые симптомы, 9 из 10 человек прибегают к помощи онлайн-ресурсов для того, чтобы получить дополнительную информацию.

Согласно статистике компании «Google» за 2017 г. количество поисковых запросов, связанных со здоровьем, достигло 160 млрд. В сравнении с 2015 г. в 2–3 раза увеличилось количество запросов «лучшая больница», «лучшая страховка», «лучшая диета», «лучший врач», «лучшее фитнес-приложение». За последние 4 года в 60 раз увеличилось количество запросов по поиску аптеки, больницы, врача в формате «возле меня».

На сегодня в мире создано огромное количество различных девайсов для мониторинга состояния пациента, которые в то же время подсказывают, как действовать дальше. И все они импортируют собираемые данные на мобильные устройства.

По словам докладчика, диджитализация здравоохранения — это мировой тренд. Однако необходимо понимать, что существуют вызовы, с которыми в этой сфере сталкиваются фармкомпании. Согласно данным исследования компании «Harris Poll», проведенного в США, только 9% потребителей верят, что фармацевтические и технологические компании ставят интересы пациентов выше собственной прибыли. Также стоит отметить, что Фарма все еще отстает от других сфер экономики в цифровом развитии. По показателю так называемого коэффициента цифровых способностей (digital quotient) компании «McKinsey», мировая фарминдустрия показывает результат ниже среднего. По показателю digital quotient ее опережают туризм/гостевой бизнес, телекоммуникации, медиа/развлечения, банковская сфера, страховая индустрия.

Согласно исследованию агентства «Anthill» на 40% лояльность врача к бренду основана на опыте назначения и применения препарата пациентами. В связи с этим остро становится вопрос, как часто фармкомпании спрашивают целевую аудиторию, потребителей, чего они хотят.

Актуальной проблемой является сокращение доступности врача для визита медицинского представителя. Сегодня менее половины врачей готовы общаться с медицинскими представителями face-to-face в свое рабочее время. Но есть довольно большой процент готовых коммуницировать при помощи других каналов.

С точки зрения докладчика, главный фактор роста компании — это ее развитие. Много внимания докладчики конференции «Eyeforpharma» уделяли инновациям в Фарме, в том числе применению искусственного интеллекта. По данным исследования компании «Medscape», 15% врачей признают, что искусственный интеллект уже сейчас изменил их подход к осуществлению медицинской деятельности. 68% врачей придерживаются мнения, что в течение следующих 10 лет искусственный интеллект будет очень положительно влиять на медицинскую практику.

Сергей Михно, региональный SFE-директор региона Турции и СНГ компании «Abbott Laboratories», рассказал о SFE-тенденциях, которые характерны для фармацевтических рынков развивающихся стран (Китай, Бразилия, Индия, Россия, Польша, Аргентина, Турция и др.). Согласно прогнозам компании «BMI» к 2020 г. объем мировых продаж рецептурных препаратов достигнет 1,2 трлн дол. США. И если развитые рынки, как ожидается, продемонстрируют умеренные темпы прироста продаж, то вклад развивающихся рынков будет более значительным. Так, среднегодовой темп прироста (Compound Annual Growth Rate — CAGR) продаж до 2020 г. в странах БРИК (Бразилия, Россия, Индия, Китай, Мексика, Турция) составит 9,3%, стран Восточной Европы и СНГ — 6,5%, Азии — 8,8%, других развивающихся стран (Африка и Ближний Восток) — 8,1%.

Докладчик перечислил главные тренды развивающихся рынков. Им присуща глобализация — международным фармкомпаниям становится все легче «заходить» на развивающиеся рынки. Обостряется борьба за пациента. Это ведет к тому, что фармкомпаниям необходимо находить дополнительные источники стимулирования спроса, в том числе сервисы, различные скидки. Также повысилась платежеспособность населения развивающихся стран по сравнению с предыдущими годами.

К драйверам роста фармрынков развивающихся стран докладчик отнес увеличение количества и старение населения, развитие рынка генериков, усиление спроса на новые лекарственные средства и продукты вторичной медицинской помощи, а также улучшение доступа пациентов к препаратам. С другой стороны, по словам спикера, сдерживающими рост рынка факторами будут выступать стагнация R&D-деятельности фармацевтических компаний и рыночные барьеры, усиление конкуренции со стороны локальных генериков и биосимиляров, повышение ценового давления и увеличение влияния со стороны плательщиков (правительства, министерства здравоохранения, пациентов и т.д.), повышение чувствительности покупателей к стоимости безрецептурных препаратов, а также финансовый кризис в развивающихся странах.

В рамках своего доклада С. Михно поделился мнением относительно основных вызовов и возможностей на фармрынках развивающихся стран.

Как отметил предыдущий докладчик, доступность врача для визита медицинского представителя сокращается. В связи с существующими ограничениями по времени и занятостью становится все труднее доносить до прескрайбера необходимую информацию. В этой ситуации большую роль играют эффективный менеджмент территорий и КАМ-процесс, сегментация и таргетинг, грамотное покрытие и частота визитов, новые технологии для увеличения покрытия целевой аудитории и использование мультиканального маркетинга.

В отношении государственного регулирования цен важную роль играют эффективный анализ цен, оптимизация продуктового портфеля и ресурсов компании, а также применение подходов для снижения затрат. В борьбе с конкурентами будут содействовать дифференцирующие преимущества, инсайты и инновации, эффективная дистрибуция и трейд-маркетинг, талант-менеджмент и эффективная система мотивации. В работе с пациентами важную роль играют социальная роль организации, программы поддержки больных, а также фокус на дополнительную ценность для пациента.

С точки зрения докладчика, факторами успеха на развивающихся рынках являются эффективное использование драйверов SFE для развития организации, а также приверженность постоянному развитию отдела продаж для удовлетворения потребностей организации сегодня и в будущем. Чтобы достичь коммерческой эффективности, необходимо мыслить как предприниматель, анализировать действия конкурентов, а также активно использовать аналитические данные для принятия решений.

Инна Ягнюк, руководитель проектов PromoTest и RxTest компании «Proxima Research», представила доклад «Эффективность маркетинговых коммуникаций: симбиоз offline и online каналов».

Маркетинговые коммуникации представляют собой процесс передачи целевой аудитории информации о продукте. При этом инструментом маркетинговых коммуникаций может быть реклама, личные визиты, спонсорство, общение и связи с общественностью.

К ключевым факторам успеха маркетинговых коммуникаций докладчик отнесла «3К»:

• каналы коммуникации. Под этим фактором следует понимать количество и набор каналов коммуникаций, который зависит от решаемой задачи;
• количество контактов. Безусловно, частота контактов с целевой аудиторией играет важную роль. Однако необходимо соотносить результат и ресурсы, которые вкладываются в тот или иной канал коммуникации, а также учитывать лояльность целевой аудитории к частоте контактов;
• контент. Роль этого фактора сегодня очень значима в силу того, что использование нескольких каналов коммуникации требует разных подходов к подготовке ключевых сообщений и объему информации, которая транслируются через различные каналы. Например, объем предоставляемой информации во время визита медицинского представителя может быть достаточно большим в отличие от SMS- и Viber-рассылок, формат которых предполагает, что сообщение должно быть кратким.

Использование нескольких каналов коммуникаций с целевой аудиторией способствует формированию тренда мультиканального маркетинга. Мультиканальный маркетинг спикер определила как стратегию продаж, одновременно включающую физические (offline) и цифровые (online) каналы коммуникации, с последующим контролем их эффективности.

Активному развитию мультиканального маркетинга на фармацевтическом рынке способствует тот факт, что целевая аудитория специалистов здравоохранения активно использует интернет, а это позволяет задействовать digital-каналы. Так, количество интернет-пользователей среди врачебной аудитории из года в год увеличивается. Если в 2014 г. среди врачей 17 специальностей в 25 крупнейших городах Украины 86% составляли пользователи интернета, то по итогам 2017 г. удельный вес таковых увеличился до 92%. При этом согласно данным Интернет ассоциации Украины в целом по стране доля регулярных пользователей интернета составила 64% населения, в крупных городах с населением свыше 100 тыс. — 73%.

Важно понимать, что не все врачебные специальности в одинаковой степени используют интернет. Топ-5 наиболее активных интернет-пользователей формируют анестезиологи, травматологи, онкологи, урологи и хирурги. Замыкают рейтинг педиатры и терапевты/семейные врачи.

Далее докладчик более детально рассмотрела типы каналов коммуникации и виды контента.

Контент, который транслируется через каналы коммуникации, может быть информационным или рекламным. Рекламные сообщения направлены на конечного потребителя, а информационные — на специалистов здравоохранения. Также следует различать каналы, которые обес­печивают массовость контактов (например реклама на телевидении) и персонализацию взаимодействия (например электронные рассылки).

Каналы коммуникации докладчик разделила на offline и online. К offline-каналам относятся визиты медицинских представителей, реклама в прессе, на внешних носителях, конференции/семинары, почтовые рассылки, акции, POS-материалы. Оnline-каналы включают традиционную рекламу на радио и телевидении, а также телефонные звонки (Call Reps), SMS-, Viber-, элект­ронные рассылки, Web-конференции и интернет-рекламу.

Как правильно выбрать канал коммуникации? Докладчик предложила в качестве критерия выбора использовать тип восприятия информации:

• аудиалы хорошо воспринимают информацию на слух (на этот тип восприятия хорошо воздействуют Call Reps, мероприятия, визиты медицинских представителей);
• для дигиталов важны логические связи и цифры (реклама/информация в специализированной прессе, e-mail-рассылки, визиты медицинских представителей, почтовые рассылки);
• для визуалов важна визуализация (SMS- и Viber-рассылки, реклама/информация в специализированной прессе, визиты медицинских представителей, e-mail-рассылки, почтовые рассылки, визиты медицинских представителей);
• для кинестетиков — тактильные ощущения (почтовые рассылки, визиты медицинских представителей).

Важно учитывать специфику работы целевой аудитории «врачи». Так, значительную долю рабочего времени врачи слушают пациентов — жалобы, анамнез. Соответственно можно предположить, что во врачебной аудитории более распространен аудиальный тип восприятия.

Таким образом, сегодня функционал медицинского представителя трансформируется: он не только транслирует информацию целевой аудитории, но и собирает обратную связь для последующей пресонализации взаимодействия.

Далее докладчик рассмотрела структуру промоционных усилий в разрезе различных каналов продвижения в аудитории врачей и фармацевтов.

По итогам 2017 г. в структуре воспоминаний врачей о промоции визиты медицинских представителей аккумулируют 56%, сократившись по сравнению с 2016 г. на 3%. В то же время доля удаленных коммуникаций и электронных рассылок увеличилась. Следует отметить, что в соседних странах доля визитов медицинских представителей в промо-миксе в 2 раза ниже: по итогам 2017 г. этот показатель в России составляет 28%, в Казахстане — 30%.

В аудитории фармацевтов наблюдается схожая ситуация. В Украине визиты медицинских представителей составляют 50% воспоминаний фармацевтов по итогам 2017 г., сократившись по сравнению с предыдущим годом на 2%. При этом увеличивается удельный вес рекламы в специализированной прессе и на конференциях. Опять же в России и Казахстане доля визитов медицинских представителей в 2 раза ниже — 22 и 26% соответственно по итогам 2017 г.

В своем докладе И. Ягнюк также рассмотрела изменение количества контактов с аудиторией врачей и фармацевтов в динамике. Безусловно, кризис 2014 г. внес свои коррективы как в бюджеты фармкомпаний, так и в выбор каналов коммуникации. Количество визитов медицинских представителей сокращается, в том числе за счет тщательной сегментации и таргетинга целевых аудиторий, а также оптимизации количества контактов. В то же время использование других каналов коммуникации увеличивается. Наиболее активно развиваются удаленные коммуникации, электронные и почтовые рассылки.

Помимо мультиканальности, И. Ягнюк акцентировала внимание на таких трендах, как развитие digital-каналов продвижения, трансформация и усиление роли медицинского представителя, персонализация каналов продвижения, а также адаптация контента под каналы продвижения.

Продолжение следует…

Перебудова моделі публічних закупівель у зв’язку із введенням Національного переліку основних лікарських засобів (далі — Національний перелік), основні проблеми, що виникають у регіонах у зв’язку з його введенням, і можливі шляхи їх вирішення були висвітлені в рамках доповіді Дмитра Алешка, партнера ЮК «Правовий Альянс».

«Мета Національного переліку, яка була задекларована державою, — це не перерозподіл препаратів, які закуповуються в Україні, не формування нових переліків. Це — забезпечення першочергових потреб у медичному обслуговуванні населення. Основна мета, яка закладена в даній програмі, — це повне задоволення державою потреби пацієнтів на стаціонарному рівні базовими лікарськими засобами», — зауважив Д. Алешко.

Для того щоб медичні заклади могли розрахувати і зрозуміти, яким чином сформувати 100% потребу, у 2017 р. МОЗ України затвердило наказ № 782 «Про затвердження Порядку визначення обсягів потреби в закупівлі лікарських засобів закладами і установами охорони здоров’я, що повністю або частково фінансуються з державного та місцевих бюджетів». Відповідно до нього можуть застосовуватися 2 методи розрахунку:

• метод захворюваності (використовуються дані про кількість звернень населення за медичною допомогою, у тому числі випадків госпіталізації з урахуванням динаміки показників захворюваності та клінічних протоколів);
• метод споживання (використовуються дані про обсяги споживання лікарських засобів у попередні роки).

«Та ситуація і проблеми, які відслідковує МОЗ України, показують, що, за сигналами з регіонів, бюджетних коштів недостатньо для закупівлі всіх необхідних лікарських засобів», — зазначив доповідач. За його словами, одна з багатьох причин цього полягає у підвищенні мінімальної заробітної плати, яка фінансується за рахунок медичної субвенції.

За інформацією Д. Алешка, найближчим часом на сайті МОЗ України буде розміщено роз’яснення, яке має додатково врегулювати питання планування закупівель лікарських засобів — як включених до Національного переліку, так і поза ним. Проектом відповідного роз’яснення займалася радник міністра охорони здоров’я Тетяна Коба, яка попередньо провела консультації з Міністерством економічного розвитку і торгівлі України. Тому позиція буде погоджена. Однак роз’яснення — «тимчасове явище». Планується внесення змін до урядових постанов, що врегульовують питання, пов’язані із застосуванням Національного переліку. (Прим. ред.: 20 квітня 2018 р. на сайті МОЗ України оприлюднено текст відповідного роз’яснення, адресованого керівникам структурних підрозділів з питань охорони здоров’я обласних та Київської міської державних адміністрацій).

Важливим аспектом є Програма медичних гарантій, передбачена Законом України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення», про яку потрібно думати вже зараз. Програма медичних гарантій встановлює перелік і обсяг медичних послуг і лікарських засобів, оплата яких гарантується за рахунок держбюджету відповідно до закону про державний бюджет на відповідний рік. «Передбачено, що лікарські засоби, включені до Національного переліку і програму медичних гарантій, підлягають оплаті за кошти державного бюджету. Така програма має бути затверджена у складі закону про державний бюджет на відповідний рік», — повідомив Д. Алешко, додавши, що, за прогнозами, очікується, що перша така програма буде затверджена законом про Державний бюджет на 2019 р.

При цьому медичні послуги і лікарські засоби, які не увійдуть у цю програму, не підлягають оплаті за рахунок коштів державного бюд­жету. Але вони можуть покриватися за рахунок коштів, передбачених на реалізацію інших програм, і коштів місцевих бюджетів.

Доповідач також зупинився на питанні щодо лікарських засобів, виведених з-під дії Націо­нального переліку, і проблемних питаннях, пов’язаних із забезпеченням ними українців. У цьому контексті він звернув увагу на проблему, пов’язану з екстемпоральними лікарськими засобами. Справа в тому, що згідно із Законом України «Про лікарські засоби» такі препарати не підлягають державній реєстрації. У той же час постанова КМУ від 25 березня 2009 р. № 333 «Деякі питання державного регулювання цін на лікарські засоби і вироби медичного призначення» передбачає можливість закуповувати за бюджетні кошти тільки зареєстровані в Україні ліки. «Тому це питання буде врегульовано додатково, і проб­лему буде вирішено», — зазначив Д. Алешко.

Наразі МОЗ України проводяться консультації з громадськими організаціями, які представляють інтереси громадян із рідкісними захворюваннями, щодо нормативного врегулювання безперебійного забезпечення їх необхідним лікуванням.

У контексті включення лікарських засобів до Національного переліку доповідач зазначив, що Експертний комітет приймає відповідні заявки протягом року. Відповідно до наказу МОЗ України від 07.10.2016 р. № 1050 протягом 180 календарних днів Експертний комітет розглядає заяви в порядку черговості надходження та приймає щодо них рішення. До 1 липня поточного року Експертний комітет подає чергову редакцію Національного переліку до МОЗ України. «З урахуванням термінів, необхідних для прийняття відповідної постанови КМУ, очікується, що нова редакція Національного переліку буде затверджена в листопаді 2018 р.», — повідомив спікер.

Д. Алешко виокремив проблемні аспекти, пов’язані з перебудовою моделі публічних закупівель і введенням Національного переліку, які потребують вирішення:

• обмежені можливості державного бюджету;
• оригінальні препарати мають невисокі шанси для включення до Національного переліку без введення переговорної процедури. Переговорна процедура широко застосовується в європейських країнах, де держава вступає у прямі конфіденційні переговори з виробником лікарських засобів. При цьому держава має гарантувати певні обсяги закупівель, як правило, на довготривалий період. У рамках таких переговорів держава досягає угоди з виробником та отримує ексклюзивну ціну на оригінальні препарати;
• у закладах охорони здоров’я відсутня практика повноцінного розрахунку потреби в ліках;
• процедура подачі заявок для всіх учасників процесу в Україні є новою, зокрема, не вистачає кваліфікованих фахівців, які можуть готувати заявки професійно;
• відсутня система контролю забезпечення громадян ліками з Національного переліку;
• підходи до ціноутворення на ліки з Націо­нального переліку потребують удосконалення.

Можливими шляхами вирішення проблем, які є дискусійними, юрист виокремив наступні:

• скорочення списку препаратів, які мають закуповуватися в першу чергу в 100% обсязі, на перехідний період;
• внесення змін до Закону України «Про публічні закупівлі» щодо переговорної процедури при здійсненні закупівель лікарських засобів;
• введення мультикритеріального аналізу, ґрунтуючись на кращих світових практиках;
• продовження перехідного періоду для закупівель препаратів інсуліну;
• прийняття рішення щодо подальших закупівель за централізованими програмами, оскільки закупівлі ліків через міжнародні організації мають тимчасовий характер і будуть застосовуватися до 31 березня 2019 р.;
• прискорення темпів введення електронного обліку залишків фармацевтичної продукції на складах;
• після закінчення перехідного періоду — формування Національного переліку, наповнен­ня якого відповідатиме реальним потребам української медицини.

Подальша дискусія між учасниками заходу була сфокусована саме на проблемних аспектах закупівель лікарських засобів і можливих шляхах їх вирішення.

Про те, як впровад­жується Національний перелік на місцях, розповіла Валентина Стрий, завідувач комунальної аптеки при Київській обласній клінічній лікарні Департаменту охорони здоров’я Київської області. Відповісти на питання щодо достатнього фінансування для забезпечення 100% потреби в ліках, включених до Національного переліку, складно, враховуючи, що лікарня тільки почала працювати за ним. Київська обласна клінічна лікарня в основному надає оперативну медичну допомогу, тому визначає для себе в першу чергу ліки, необхідні для наркозу.

«Треба віддати належне МОЗ України, яке оперативно відреагувало на критику, і Національний перелік був доповнений такими препаратами», — зазначила провізор, додавши, що в переліку в достатній кількості представлені першочергові лікарські засоби для лікування хворих у стаціонарі.

Особисто В. Стрий критичних проблем, пов’язаних із формуванням потреби в ліках з Національного переліку, не відзначає. Відповіді на питання, які виникали раніше, надані у підготовленій МОЗ України разом з Експертним комітетом та міжнародним фондом «Відродження» методичці з практичними рекомендаціями та відповідями на питання про Національний перелік.

Завідувач аптеки повідомила, що в лікарні запущено 2 паралельних процеси забезпечення ліками як з Національного переліку, так і поза ним. При цьому 60% коштів передбачено на забезпечення пацієнтів ліками, включеними до Національного переліку, 40% — усіх інших. «Які б методики визначення потреби не застосовувалися, все одно це буде орієнтовна потреба. Виходячи з мого власного досвіду, ніколи ми не можемо визначити точну необхідну кількість того чи іншого препарату», — заува­жила В. Стрий.

З поточною ситуацією в регіонах, пов’язаною із закупівлями лікарських засобів, включених до Національного переліку, розповіла радник міністра охорони здоров’я Тетяна Коба. За її словами, на листи МОЗ України регіони надають усю необхідну інформацію, яка дозволяє здійснювати аналіз поточної ситуації.

Є регіони-лідери та аутсайдери. У деяких регіонах (Харківська, Дніпропетровська області) ситуація відпускається напризволяще. Натомість в інших здійснюється перерахунок потреби в лікарських засобах, включених до Національного переліку. Гарна статистика спостерігається у Вінниці, Киє­ві, де лікарні майже на 100% забезпечують пацієнтів ліками, включеними до Національного переліку. При цьому відбуваються паралельні процеси із закупівлі препаратів, не включених до нього.

У квітні–травні МОЗ України спільно з партнерами проведуть безкоштовні семінари для лікарів та представників місцевої влади у Вінницькій, Черкаській, Херсонській, Житомирській, Чернігівській, Миколаївській, Одеській областях та м. Київ. За інформацією Т. Коби, вже зареєстровано близько 1500 учасників, яким будуть надані відповіді на найбільш поширені питання, наприклад, брак коштів на забезпечення потреби в Національному переліку, нерозуміння того, що робити з іншими препаратами. Дійсно, є регіони, де не вистачає коштів, питання в тому, скільки саме їх не вистачає. У МОЗ України сподіваються побачити більш чітку картину в червні, за результатами чого будуть прийматися подальші рішення щодо врегулювання проблемних питань. «Хто хоче працювати, той працює, і в нього все виходить», — підсумувала Т. Коба.

Керівник проекту SAFEMed Уаніта Фолмс­бі ознайомила присутніх з метою 5-річного проекту, який фінансується USAID. Він покликаний надати технічну допомогу МОЗ України в частині перебудови регулювання фармацевтичного сектору, зокрема Національного переліку, створення централізованого закупівельного агентства з метою посилення фармацевтичної системи в Украї­ні задля забезпечення прозорості та економічної ефективності заходів у сфері охорони здоров’я.

«Проект буде реалізовуватися з урахуванням результатів попереднього проекту — SIAPS. Ми розуміємо, що МОЗ України поставило дуже амбітні цілі у впровадженні медичної реформи і повністю змінює систему, — це дуже складне завдання. Наш проект працює не тільки з питань Національного переліку, але що стосується саме його, то наша мета полягає в тому, щоб допомогти в його впровадженні таким чином, щоб це було на основі доказової медицини, професійних розрахунків», — зазначила У. Фолмсбі.

До проекту залучено багато експертів, які в рамках циклу тренінгів і семінарів навчатимуть мультикритеріальному аналізу для визначення пріоритетів та прийняття рішень. «Даний аналіз можна використовувати на багатьох рівнях. Найближчим часом ми запустимо серію тренінгів про те, як використовувати зважені критерії для визначення першочергових пріоритетних захворювань. Після засвоєння застосування методології визначення пріоритетних захворювань ми зможемо визначити пріоритетні лікарські засоби і розширити Національний перелік. Також наша технічна підтримка включає проведення тренінгів з оволодіння оцінкою медичних технологій — це аналіз, який використовується в багатьох західних країнах для визначення лікарських засобів, які повинні закуповуватися за бюджетні кошти», — повідомила експерт.

«Ми розуміємо, що це буде тривалий процес, — не 6 міс і не рік. Необхідно буде з часом створити агенцію з оцінки медичних технологій або іншу структуру, щоб були розроблені дорожні карти і робота не припинилася після того, як донор покине Україну», — зауважила У. Фолмсбі.

Що стосується проблем з фінансуванням у регіонах для забезпечення закупівель із Національного переліку, то, за словами доповідача, вона властива й іншим країнам більшою чи меншою мірою. «Тут слід враховувати такі проблеми, як брак прозорості, корупція в Україні. Тому необхідно розробити механізм, який би працював ефективно, незважаючи на ці проблеми», — зауважила спікер, додавши, що SAFEMed надає підтримку МОЗ України і в напрямку поширення практики застосування програми реімбурсації, оскільки система державних закупівель є «важким тягарем» для медичних закладів. Реімбурсація ж дозволяє полегшити цей «тягар», а пацієнти на рівні амбулаторій зможуть отримувати лікарські засоби безоплатно або з доплатою.

Виконавчий директор Асоціації виробників інноваційних ліків «АПРАД» Володимир Редько звернув увагу присутніх на ряд проблемних аспектів, які хвилюють виробників інноваційних лікарських засобів. Мова йде про ризик обмеження доступу пацієнтів до таких препаратів. «Якщо певні активності, які відбуваються, є бар’єром для такого доступу, вони, безумовно, є для нас дуже критичними і тривожними», — зауважив він.

Компанії — члени Асоціації «АПРАД», які працюють у тому числі в госпітальному сегменті, підготували необхідні пакети документів для розгляду можливості включення їх препаратів до Національного переліку. Проте існує ряд нюансів, пов’язаних з цим. У першу чергу, враховуючи, що інноваційні препарати є дороговартісними, доцільно запровадити переговорну процедуру, яка б змогла певним чином оптимізувати ціну з можливістю подальшого включення препарату до Національного переліку. Наразі ж ризик невключення інноваційних препаратів до Національного переліку достатньо високий.

Другий аспект — необхідність оптимізації взаємовідносин виробників інноваційних ліків з Експертним комітетом, оскільки процедура аналізу документів є недостатньо зрозумілою для компаній. «Ми б хотіли мати більш активний і системний діалог з експертами, які працюють над цими документами», — зазначив В. Редько.

Ще один аспект — ризики, пов’язані з обмеженням доступу пацієнтів з орфанними захворюваннями. «Ми зробили достатньо багато ініціатив для того, щоб такі пацієнти не залишилися «за бортом». Однак на сьогодні незрозумілий результат поточних активностей, тому виникає питання, що відбуватиметься з пацієнтами», — підкреслив доповідач.

Останній аспект, на який В. Редько звернув увагу, пов’язаний з нерозумінням у регіонах того, як відбуватиметься забезпечення 100% потреби в лікарських засобах. За його словами, багато відкритих питань потребують деталізації, роз’яснень та уточнень. «Тому ми б хотіли закликати партнерів SAFEMed і представників МОЗ України сфокусуватися на цьому питанні», — зауважив спікер.

Олена Матвєєва, кандидат медичних наук, директор Департаменту післяреєстраційного нагляду ДЕЦ, заступник голови Експертного комітету, зазначила, що рішення багатьох питань вбачається у площині використання методики мультикритеріального аналізу. «Коли ми говоримо про орфанні захворювання та їх терапію, то маємо розуміти філософію 100% потреби. Що це таке? Кого ми маємо забезпечувати на 100% — усіх пацієнтів, чи тільки тих, хто має певний ступінь тяжкості того чи іншого захворювання? Ми маємо це зрозуміти», — зазначила вона, додавши, що це можна буде розуміти лише після того, як розпочне свою роботу мультикритеріальна група, яка наразі знаходиться на етапі формування.

Начальник Управління фармацевтичної діяльності та якості фармацевтичної продукції МОЗ України Тарас Лясковський розповів учасникам семінару про бачення МОЗ України стосовно найближчих кроків профільного міністерства у сфері політики, пов’язаної з Національним переліком.

У МОЗ України чітко розуміють і знають про всі проблемні аспекти, пов’язані з процесом перебудови моделі публічних закупівель і введенням Національного переліку. Постійно надаються роз’яснення регіонам, ведеться активний діалог з усіма учасниками процесу. «Нам необхідно приймати оперативні рішення щодо вдосконалення основних процесів», — підкреслив Т. Лясковський.

Він поінформував присутніх про те, що ним була підготовлена доповідна записка з приводу необхідності створення мультикритеріальної групи, яка проведе аналіз і визначить, який відсоток коштів потрібно на той чи інший напрямок закупівель.

Що стосується забезпечення ліками громадян з орфанними захворюваннями, то, за словами доповідача, у МОЗ України є розуміння того, що проблему необхідно врегулювати. «Треба привернути увагу пацієнтських організацій до створення реєстру, який потім буде інтегровано в загальний реєстр пацієнтів», — зазначив він.

У контексті підвищення доступності оригінальних препаратів МОЗ України розглядає питання щодо застосування примусового ліцензування.

Стосовно введення переговорної процедури він зазначив, що відповідні зміни до законодавства необхідні. Проте можна також подумати й над тим, як передбачити таку процедуру шляхом внесення змін до підзаконних нормативно-правових актів, поки не будуть прийняті зміни до законів.

Щодо подальших закупівель за централізованими програмами після 31 березня 2019 р., то МОЗ України не готове повертатися до старих схем. На думку Т. Лясковського, більш доцільним вбачається продовження здійснення закупівель ліків через міжнародні організації, доки не буде створено централізованої закупівельної організації.

Голова правління Асоціації «ФАРМУКРАЇНА» Тетяна Котляр поцікавилася у Т. Лясковського щодо позиції МОЗ України стосовно процедури декларування зміни оптово-відпускних цін на лікарські засоби. Також вона виступила з побажанням передбачити під час запровадження нового Національного переліку можливість перехідного періоду для операторів ринку з тим, щоб встигнути оновити дані в облікових системах та адаптувати їх з урахуванням Національного переліку. Також слід вирішити питання щодо того, щоб у Державному реєстрі лікарських засобів України було відображено приналежність лікарських засобів до Національного переліку, аби їх було легко ідентифікувати. У зв’язку із цим виникає питання, коли така новація буде запроваджена.

За словами Т. Лясковського, наразі в МОЗ України розглядається можливість скасування постанови КМУ від 2 липня 2014 р. № 240 «Питання декларування зміни оптово-відпускних цін на лікарські засоби». Однак, зважаючи, що Міністерство економічного розвитку і торгівлі Украї­ни буде запитувати альтернативні механізми цінового регулювання на ліки, необхідно буде опрацювати це питання з операторами ринку, щоб мінімізувати ризики.

Друга частина семінару була присвячена практичним питанням, пов’язаним з підготовкою заяв для внесення змін до Національного переліку. У рамках доповіді на тему «Дотримання вимог законодавства при підготовці заяви про внесення змін до Національного переліку основних лікарських засобів» О. Матвєєва детально зупинилася на критеріях відбору, нюансах підготовки та найпоширеніших помилках при подачі заяв.

Серед типових недоліків, які виявляються при експертній оцінці заяв і супровідних матеріалів, виокремлені наступні:

• порушення вимог до заповнення заяви;
• помилково/неадекватно обраний компаратор, тобто стандартна технологія (поточна практика), з якою порівнюється нова запропонована технологія, що оцінюється;
• недотримання вимог принципу РІСО: Р — population — досліджувана популяція населення, І — intervention — технологія, яка вивчається, С — comparator — альтернативна технологія, О — outcomes — результати лікування;
• непослідовність викладення інформації;
• ненадання повної та достовірної супровідної інформації до заяви;
• відсутність або вибір необґрунтованого методу фармакоекономічного аналізу.

«Застосування Національного переліку в 2018 р. показало, що система в цілому працює. Регуляторним органам необхідно зосередити зусилля на вдосконаленні системи закупівель препаратів і підходів до наповнення Національного переліку», — зазначив Д. Алешко, підбиваючи підсумки семінару.

Робочу групу з розробки нової редакції проекту закону про лікарські засоби створено за ініціативою народного депутата України Андрія Шипка. До ініціативи долучилися й інші народні депутати, громадські діячі, представники профільних асоціацій.

Привітавши учасників засідання, Андрій Шипко повідомив, що 17 квітня поточного року при Комітеті створено підкомітет з питань законодавчого забезпечення розвитку фармації. До його складу увійшли народні депутати Олександр Біловол, Ірина Сисоєнко, Олег Мусій, Костянтин Яриніч, головою обраний А. Шипко. Головне завдання, яке належить виконати підкомітету, — це формування законодавчої бази щодо фармацевтичного сектора галузі охорони здоров’я. Вона має враховувати потреби населення, діяльність суб’єктів ринку, євроінтеграційний вектор подальшого розвитку країни та рекомендації міжнародних експертів.

Народний депутат повідомив, що протягом 2015–2016 рр. у Верховній Раді України зареєстровано наступні проекти законів щодо лікарських засобів:

• № 2162 від 17.02.2015 р., внесений народним депутатом України А. Шипком;
• № 2162-1 від 02.03.2015 р., зареєстрований народним депутатом Олегом Мусієм;
• доопрацьований проект № 2162-д від 15.04.2016 р., внесений групою народних депутатів.

На сьогодні ці проекти відкликані, й завдання робочої групи — опрацювати новий проект на заміну відкликаним. А. Шипко запропонував представникам експертного середовища активно долучитися до роботи, аби через місяць, тобто наприкінці травня, проект закону надійшов на розгляд підкомітету з питань законодавчого забезпечення розвитку фармації. У свою чергу, підкомітет рекомендуватиме документ на розгляд Комітету.

Костянтин Яриніч зазначив, що, дійсно, різні проекти законів щодо лікарських засобів тривалий час блукають парламентськими коридорами й необхідність ухвалення нового закону давно назріла. Йдеться про спеціальний закон, тому народний депутат переконаний, що розробляти відповідний проект мають фахівці в галузі фармації. К. Яриніч відзначив, що професійні громадські організації відіграють значну роль у плані підтримки та громадського супроводу законодавчих ініціатив. Тому участь у розробці проекту закону професійних асоціацій, зокрема ГО «Всеукраїнська фармацевтична палата», є вкрай важливою, адже ця громадська організація активно працює в регіонах, розуміє нагальні потреби фармацевтичного сектора та має бачення щодо їх вирішення. «Долучайте до роботи експертів, а ми завжди відкриті й готові до того, щоб максимально швидко опрацювати цей законопроект», — наголосив доповідач.

Олег Мусій повідомив, що він готовий стати ініціатором нового закону про лікарські засоби, який відповідатиме сучасному європейському розумінню. «Гадаю, що український фармринок — виробники, дистриб’ютори, аптечна мережа, українські пацієнти та лікарі, провізори й фармацевти також давно чекають нового закону, який сприятиме покращенню бізнес-клімату та поліпшенню процесу медикаментозного забезпечення населення країни. У цьому напрямку вже багато зроблено, а вчасна ініціатива щодо створення робочої групи з опрацювання нового закону про лікарські засоби дає надію на його ухвалення Парламентом адже йдеться про документ, який буде підтриманий абсолютною більшістю членів профільного Комітету. Тобто щонайменше 8 народних депутатів мають виступити співавторами цього законопроекту. А якщо їх буде не 8, а 13, то ми отримаємо реальний шанс на ухвалення документа вже восени», — зауважив народний депутат.

Володимир Руденко, директор ГС «Аптечна професійна асоціація України (АПАУ)» зазначив, що представники АПАУ неодноразово брали участь в опрацюванні різних законопроектів щодо лікарських засобів, але остаточну версію документа, яка наразі пропонується робочій групі для опрацювання, учасники наради не бачили. Тому директор АПАУ запропонував голові робочої групи розіслати базову версію проекту, до якої учасники обговорення нададуть свої зауваження та пропозиції, наприклад, у вигляді порівняльної таблиці.

А. Шипко повідомив, що під час поточного засідання його учасники повинні остаточно затвердити склад робочої групи та обрати заступника голови. Організаційні питання вирішуватиме саме заступник голови робочої групи. Народний депутат одразу запропонував на цю громадську посаду кандидатуру Руслана Світлого, генерального директора Комунального підприємства «Фармація».

Олександр Чумак, представник Асоціації «Виробники ліків України» повідомив, що Асоціація брала участь в опрацюванні проекту закону про лікарські засоби, й учасники цієї роботи майже дійшли до кінцевої редакції. Зокрема, йдеться про проект, який поєднує положення відповідних європейських директив — доопрацьований проект № 2162-д від 15.04.2016 р. На думку О. Чумака, цей документ наближує українську Фарму до європейських ринків.

Іван Сорока, президент Українського медичного клубу, повідомив, що на базі очолюваної ним громадської організації об’єдналися представники медичної та фармацевтичної спільноти. «Ми об’єдналися для того, щоб побудувати концепцію та стратегію розбудови системи охорони здоров’я, важливою складовою якої є фармацевтична політика. Перш за все має бути стратегія», — наголосив громадський діяч.

Костянтин Косяченко, завідувач кафедри аптечної та промислової технології ліків Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця, зауважив, що вже багато років на рівні різних робочих груп відбувається опрацювання нової редакції закону про лікарські засоби. Науковець висловив сподівання, що нарешті зусилля експертів не будуть марними й діяльність новоствореної робочої групи дасть очікуваний результат. У цілому ж до законопроекту К. Косяченко висловив наступні побажання. По-перше, у документі має бути відображена роль аптечних закладів у процесі медикаментозного забезпечення населення. По-друге, законопроект повинен відповідати Конституції України в частині забезпечення прав громадян не лише на якісні медичні послуги, а й на доступну та якісну фармацевтичну допомогу.

Світлана Буніна, виконавчий директор Об’єднання організацій роботодавців медичної та мікробіологічної промисловості України (ООРММПУ), погодилася з попередніми доповідачами стосовно того, що Закон України «Про лікарські засоби», ухвалений у 1996 р., застарілий — ринок потребує принципово нового закону, який би був корисний не лише для операторів фармацевтичного ринку, а й для споживачів лікарських засобів.

У свою чергу, О. Мусій зауважив, що крім опрацювання нового законопроекту, необхідно продумати, яким чином забезпечити ефективний громадський супровід цього документа, адже від позиції професійної спільноти у цьому питанні залежить його доля — буде він підтриманий Парламентом або ні. Тому одразу необхідно продумати тактику інформаційної, медійної та громадської підтримки законопроекту, щоб не сталося так, що робоча група підготує якісний ефективний документ, а суспільство про це не знатиме. Таким чином, експертне середо­вище має опрацювати нову редакцію законопроекту, яка задовольнить усіх учасників процесу медикаментозного забезпечення населення, та забезпечити інформаційну та громадську підтримку документа з тим, щоб Парламент швидко розглянув його у двох читаннях та в кінцевому результаті ухвалив.

Ірина Сисоєнко висловила сподівання, що створення підкомітету з питань законодавчого забезпечення розвитку фармації позитивно вплине на законодавчі ініціативи народних депутатів. Вона підтримала необхідність розробки консолідованого законопроекту щодо лікарських засобів та інших проектів документів у сфері фармацевтичного забезпечення в Україні. «Дуже добре, що робочу групу формують представники експертного середовища, а ми — народні депутати, як провідники, будемо втілювати їх напрацювання у життя», — зазначила І. Сисоєнко.

Оксана Корчинська, перший заступник голови Комітету, яка приєдналася до засідання, також висловила побажання до нового законопроекту. Вона категорично наполягає на тому, щоб проект закону містив заборону рекламування лікарських засобів на телебаченні.

Проте, як зазначили О. Мусій та І. Сисоєнко, питання рекламування лікарських засобів регулюються іншим законом.

Після обговорення учасники засідання остаточно затвердили склад робочої групи. Крім А. Шипка, який очолив робочу групу, до неї увійшли наступні фахівці:

1. Руслан Світлий, генеральний директор КП «Фармація», заступник голови робочої групи;

2. Костянтин Косяченко, завідувач кафедри аптечної та промислової технології ліків НМУ ім. О.О. Богомольця;

3. Ігор Крячок, директор ТОВ «МОРІОН»;

4. Олег Клімов, голова ГО «Всеукраїнська фармацевтична палата»;

5. Володимир Руденко, директор АПАУ;

6. Світлана Буніна, виконавчий директор ООРММПУ;

7. Тетяна Котляр, голова правління ГС «Всеукраїнська фармацевтична спілка «ФАРМУКРАЇ­НА», голова Громадської ради при Державній службі України з лікарських засобів та контролю за наркотиками (далі — Держлікслужба);

8. Олександр Чумак, директор ТДВ «ІнтерХім», представник Асоціації «Виробники ліків України»;

9. Олександр Кропивний, начальник відділу ліцензування, дистрибуції та роздрібної торгівлі Держлікслужби;

10. Олег Спіженко, президент Центру онкології та радіохірургії «Кібер Клініка імені академіка Ю.П. Спіженка»;

11. Іван Сорока, президент Українського медичного клубу;

12. Віктор Сердюк, президент Всеукраїнської благодійної організації «Рада захисту прав та безпеки пацієнтів».

А. Шипко зауважив, що за бажанням до робочої групи можуть долучитися й інші учасники.

Члени робочої групи попередньо вирішили провести наступне засідання в середині травня. Очікується, що у 20-х числах травня відбудеться засідання профільного комітету. Тобто робоча група має до 20 травня надати свої напрацювання на розгляд підкомітету. Якщо профільний комітет погодить запропонований законопроект, то він буде поданий на реєстрацію Парламенту після 20 травня, а розгляд у першому читанні може відбутися вже у червні. Наше видання й надалі уважно слідкуватиме за розвитком подій.

У першій та другій подачах авторського циклу науково-практичних публікацій про виготовлення ліків в аптечних умовах було розглянуто загальні засадничі принципи, стратегічні підвалини та основоположні аспекти екстемпорального виготовлення лікарських препаратів — як у міжнародному, так і у вітчизняному контекстах. Наче — згідно з обіцяною раніше послідовністю — час перейти до розгляду царини безпосередньої практичної діяльності українських виробничих аптек. Але — ні, вирішили ми. Вступний (понятійний, «започаткувальний», «усвідомлювальний») блок публікацій тематичного циклу повинен: за форматом — бути триптихом (адже найвищі начала віддають перевагу трійці, а основу української музичної традиції заклали саме троїсті музики), а за змістовим насиченням — мати довершено-логічну самоцінну структуру (яка дозволить перекинути легкий, але міцний та надійний місток професійної логіки та послідовної наступності від ідеологем та підвалин до конкретної практичної площини). Тому фрегат нашої фахової оповіді, — не піддаючи жодному сумніву правильність обраного стратегічного курсу і гаряче дякуючи небесам за здебільшого попутні вітри, — нині зайде для конче необхідної контентної дозаправки в один дуже важливий фаховий порт. Зустрічайте: у гості до нашої редакції завітав Олег Клімов — член Ради Міжнародної фармацевтичної федерації (Council of International Pharmaceutical Federation — FIP), голова правління громадської організації «Всеукраїнська фармацевтична палата» (першого та єдиного українського організаційного члена FIP) — людина, яка не потребує особливих рекомендацій перед читачем «Щотижневика АПТЕКА». От саме з таким професіоналом нам кортіло й не вистачало поспілкуватися, щоб після цього вже спокійно і з легкою душею заходитися виліплювати галерею скульптурних портретів виробничих аптек України (яка тепер вже точно розпочнеться з наступної публікації циклу). Тож сьогодні на наші запитання відповість авторитетний, потужний та досвідчений фахівець-практик у сфері екстемпорального виготовлення ліків, а до того ж — палкий апологет та завзятий ентузіаст вказаного виду фармацевтичної діяльності.

Дюссельдорф, 2015

— Для початку нагадаймо, що змістовим контрапунктом попередньої статті нашого циклу (присвяченої забезпеченню якості та оцінці ризиків) стало авторське припущення, що з інших сегментів фармацевтичної діяльності екстемпорал найбільш контрастно вирізняє практична відсутність елементу комерційної конкуренції — завжди двигуна для торгівлі, але нерідко гальма для лікування. Втім зараз спало на думку доречно-логічне продовження: з цього твердження дотично випливає, що найкардинальнішою відмінністю, що відрізняє аптечний заклад від банальної торгової точки, — якнайпершою та якнайтиповішою, якнайспецифічнішою та якнайяскравішою, врешті патогномонічною ознакою діяльності — знову ж таки є екстемпорал! Здається, тут вимальовується прямий місток до одного з головних гасел ВООЗ та FIP, невтомно обстоюваного й високо піднятого на своє знамено очолюваною Вами фармацевтичною фахово-громадською співдружністю: «Аптека — не торгова точка, а заклад охорони здоров’я». Як Ви вважаєте, Олегу Івановичу?

— Згоден з Вами, Пилипе Гелійовичу. Мабуть, водночас доцільно пригадати й інші не менш важливі зазначені Вами аспекти: про аптеку — як осередок (скажу навіть: храм!) фармацевтичної допомоги та соціальної відповідальності; про екстемпоральне виготовлення ліків — як інструмент індивідуалізації (мені сподобався Ваш неологізм «індивід-валідація») фармакотерапії, якому в розвинених країнах приділяють дуже значну увагу. Не кажу вже про засадничий мегапринцип, наріжний камінь сучасної парадигми охорони здоров’я: триєдиний тріумвірат «ЛІКАР — ПРОВІЗОР — ПАЦІЄНТ» як єдина медична команда. Он їх скільки — важливих і струнких містків! А узагальнено скажу так: екстемпоральне виготовлення ліків є серцем аптеки як такої.

— …От якраз хотілося розпочати з аспекту індивідуалізації терапії…

— Що ж, почнімо ab ovo. Якщо проаналізувати історію створення аптеки — храму, де відбувалося, як говорили раніше, чаклунство во ім’я здоров’я людини, — то ця історія починалася саме з індивідуального виготовлення ліків. Ще з часів Архімеда, Парацельса це була справа, розрахована виключно на певного індивідуума: на конкретного пацієнта — під конкретного пацієнта — во ім’я конкретного пацієнта. Тож недарма виникла й сама первинна назва — «екстемпоральна рецептура». Зараз це називається «виготовлення лікарських засобів в умовах аптеки», — втім, з моєї точки зору, ця друга, сучасна назва менш повно відповідає завданням, що стоять перед екстемпоральною рецептурою. Адже саме EXTEMPORE — це і є термінове виготовлення лікарських препаратів під конкретного пацієнта згідно з конкретним приписом лікаря.

Екстемпоральна рецептура — чи виготовлення ліків в аптечних умовах — це поняття, полярно протилежне бізнесу. Це та частина фармацевтичної діяльності, яка вимагає, у першу чергу, наявності висококваліфікаційно підготовлених кадрів. Я не побоюся сказати: однією з найважливіших складових відповідальності за якість лікарських засобів, виготовлених в аптеці, є робота санітарочки. Тому що ця людина миє та стерилізує посуд, готує виробничі поверхні та приміщення аптеки до священнодійства виготовлення ліків тощо. Тобто сказати, що якість виготовлених в аптеці ліків залежить від роботи однієї людини, буде неправильно: це результат узгодженої діяльності великого колективу. Ще раз повторюся: санітарочка. Сьогодні в аптеках зникла така спеціальність, як провізор-дефектар — фахівець, який готував заготовки, враховуючи необхідність частого повторення виготовлення тих чи інших лікарських препаратів. Сьогодні практично неможливо знайти кваліфікованого провізора-аналітика — рецептара-контролера, який контролював усі попередні етапи виготовлення препарату перед видачею пацієнтові. Тобто нині практично знищений системний підхід до аптечного виготовлення ліків — от той, усталено прийнятий у країнах Заходу, про який Ви пишете у своїй попередній статті. Це надзвичайно важливі аспекти!..

— Дійсно, в положеннях чинної належної практики PIC/S, стисло розглянутих у минулих статтях, вельми чітко прописано роль санітарочки, про яку Ви так тепло і шанобливо зараз говорите. Ну, а що ж каже про екстемпорал FIP? Яке місце йому відводить, що рекомендує країнам? Чи є в структурі федерації окремі підрозділи (напрями, вектори, сектори), що опікуються питаннями виготовлення ліків в аптеці?

— FIP як світовий законодавчий орган опікується багатьма напрямами діяльності фармацевтичного сектору — зокрема, приділяє значну прицільну увагу виготовленню ліків в умовах закладів охорони здоров’я. Звісно, існує окремий підрозділ — Секція госпітальних аптек (Hospital Pharmacy Section), яка потужно працює, а очолює її блискучий досвідчений американський фахівець Меріенн Ф. Айві (Marianne F. Ivey), почесний професор Фармацевтичного коледжу ім. Джеймса Л. Вінкла Університету Цинциннаті (University of Cincinnati James L. Winkle College of Pharmacy), з якою ми плідно контактуємо.

— Вочевидь, протягом подальшої бесіди ми ще не раз і не два звернемося до світового передового досвіду у фармацевтичній сфері, стосовно якого Ви виконуєте роль офіційного провідника в Україні. Водночас, вважається доцільним розглядати цей досвід одразу «крізь призму сучасних українських реалій» — адже зіставно-порівняльний контекст завжди більш наочний та рельєфний. Тож чимдуж пориньмо у справи вітчизняні…

— Залюбки продовжу тему госпітальних аптек у вітчизняному контексті і насамперед підкреслю: «Всеукраїнська фармацевтична палата» — відкрите фахово-громадське утворення, яке буде дуже раде бачити у свої лавах у тому числі представників аптек лікарняного сегменту. У нас існує єдиний запобіжник: наявність фармацевтичної освіти. І визначений він аж ніяк не з міркувань якоїсь «кастовості» чи чогось на цей кшталт, а з єдиної причини: фахова освіта дає можливість говорити однією професійною мовою, «без перекладача». При всій повазі до бізнесмена — власника 500 аптек: у нас з ним різні поняття. Парадигма законодавства європейських країн — «аптека для фармацевта». Тому що перше, що у фармацевта в душі, — це збереження аптеки як закладу охорони здоров’я. І вся його діяльність спрямована на захист здоров’я пацієнта. А в нашій країні аптека досі є місцем з продажу ліків.

Поставте сьогодні запитання багатьом фармацевтичним працівникам, що проходять атестацію: навіщо соляну кислоту додають до певних стерильних розчинів при їх виготовленні перед стерилізацією, — відповідь навряд чи хто дасть. Бо люди це забули. Тож нинішня ситуація з аптечним виготовленням ліків — це результати псевдореформ, результати діяльності псевдофахівців на керівних посадах. Вдумаймося: хто протягом останнього десятиріччя очолював найвищу контрольно-регуляторну інстанцію, уповноважену державою відповідати за такі мегазначущі для суспільства напрями, як реалізація державної політики щодо лікарських засобів, контроль їх якості й безпеки, регулювання обігу? Чи був серед цих посадовців чи бодай заступників хоча б один професійний фармацевт? Жодного. Були інженери, хіміки, біологи, лікарі — тільки не фармацевти. Дехто з них згодом («між іншим») отримував фармацевтичну (здебільшого, заочно) освіту, захищав дисертації з фармацевтичних наук… Втім для них воно первісно чуже. Вони базово не розуміють і не можуть розуміти специфіку аптечної справи. Це все одно, що людині, умовно кажучи, з архітектурною освітою доручити розводку електропостачання будинку: так, якісь уявлення має, розуміє, що лампочка повинна горіти, — але ж як все це під’єднати… Тож нема нічого дивного, що протягом останніх півтора десятиріччя в Україні припинили своє існування близько 1000 виробничих аптек. Це сумні і страшні факти, які дуже важко коментувати. А ще важче — споглядати наслідки того, як відсутність професіоналізму вбиває цілий пласт фармацевтичної діяльності, цілий лікувально важливий та соціально значущий сегмент фармакотерапевтичної допомоги населенню України. Важко й болісно. Бо страждає хто від цього? Звісно ж — пацієнт. А хто він такий є — пацієнт? Пригадаймо ВООЗ та FIP: носій комплаєнсу, альфа і омега, мета та зміст усього лікувального процесу, — саме той єдиний, заради кого й «вариться вся каша»…

До речі, щодо заочної вищої фармацевтичної освіти: на моє глибоке переконання, це така ж дивина, як заочна вища медична освіта, — однак перша чомусь існує, а друга ні. А ось інший ракурс тієї ж проблеми: 5 країн світу з 2018 р. прийняли рішення не рекомендувати своїм громадянам здобувати в Україні вищу медичну та фармацевтичну освіту. Усе це дуже серйозні сигнали для нашої країни…

— Окресліть, будь ласка, коло основних проблем, з якими стикається і відчуває на собі в Україні аптечне виготовлення ліків?

— Керуючись фаховими алгоритмами, мову про патогенез слід починати з етіології. Тож, насамперед, доцільно перерахувати чинники, що призвели до нинішнього зубожіння виробництва ліків в аптечних умовах:

1. Регуляторний орган (що ставить аптеки з виготовлення ліків у несприятливі та давно застарілі умови, — а нові не вводить).
2. Бізнес.
3. Законодавча база.
4. Виробники.
5. Лікарі.

Коло болючих проблем широке.

Перше. Не приймаються закони, згідно з якими ставку ПДВ на виготовлення ліків в умовах аптек буде змінено з 20% на 7%. Уже понад 3 роки існування Всеукраїнської фармацевтичної палати ми пишемо до всіх інстанцій — Верховної Ради (ВР) України, Кабінету Міністрів України (КМУ), Міністерства охорони здоров’я (МОЗ) України — про те, що необхідно привести у відповідність підходи до ліків, виготовлених в аптечних та заводських умовах.

Друге. Багато лікарських форм, що виробляються сьогодні в аптеці, — це індивідуальні лікарські форми та індивідуальні прописи, які серійне виробництво відтворити не може. Водночас — для аптек створено ті самі умови контролю якості активних фармацевтичних інгредієнтів (АФІ), які запроваджено на промисловому виробництві. (Пригадується, як роки з 4 тому ми таки домоглися дозволу на закупівлю АФІ у фармацевтичних заводів — з їх сертифікатом контролю якості. Щоправда — за тією ж вартістю отримання. Умовно кажучи, кофеїну бензоату натрію середній аптеці потрібно, ну, грамів 200 на рік, — а на контроль якості віддай «по повній». Але добре пам’ятаю: навіть така «поступка» для нас тоді була чимось на кшталт манни небесної…).

Третє. Держава повністю відсторонилася й самоусунулася від того, що люди, зайняті в аптечному виробництві, належать до категорії працівників, що працюють у шкідливих умовах. За радянських часів, які нині дуже модно ганьбити, ці фахівці отримували як дієтичне харчування молоко, декілька днів до відпустки, пільги на оздоровлення тощо. Риторичне запитання: де все це нині?..

Четверте. На сьогодні практично відсутнє доступне лабораторне обладнання, як б давало можливість виконувати елементарний предметно-кількісний аналіз лікарських засобів, виготовлених в аптеках.

П’яте. Аптечні заклади майже не мають широкого доступу до АФІ: треба звертатися кудись на заводи — але купити 50–100 г субстанції для виготовлення ліків практично неможливо.

Шосте. Київ — чотиримільйонне місто — має лише 2 аптеки з виготовлення ліків для немовлят. А є міста, де таких аптек немає взагалі. Це катастрофа. Вдумаймося, скільки в аптеці можна виготовити ефективних препаратів, наприклад, для дітей від кашлю. Безпечних — без жодних (за замовчуванням потенційно шкідливих) хімічних добавок, розчинників, стабілізаторів, консервантів, диспергентів і «всяческих прочих «Е»-шек»! На основі натуральної сировини — копійчаної і, найголовніше, ефективної! Цукровий сироп, алтейка, терпінгідрат тощо — сьогодні ж це все відійшло. Дитина, не дай Бог, захворіла — одразу гатити сульфаніламідними препаратами, антибактеріальними засобами й пішло-поїхало. І підірваний імунітет. І зростає воно кволе. І все життя його батьки тягнуть. Біда та сум.

— Але чому ж мовчить суспільство? Може, тут щось із соціальною самосвідомістю…

— Ще б пак! Треба відкрити очі. Відверто кажучи, я вже стомився дивуватися нашим громадянам. Ну звісно — їх одурманили маркетинговими кампаніями. Засіб від нежитю — банальний фізрозчин. Виготовлений в аптеці — вартує копійки. Але написати на яскравій упаковці щось на кшталт: «Жива вода з Мертвого моря» — і вже сотні-сотні гривень… Звідки? — з кишені пацієнта. Наприклад — пенсіонера. І він на цьому — банально недоїв. Тому врешті — це економічна безпека держави…

Але — не лише в інформаційній безпорадності (чи сказати б, моральній вразливості) пересічних громадян справа. Екстемпоральна рецептура вбита лікарями. Я пам’ятаю ті роки (початок 1990-х), коли лікарі відчули присмак легких грошей від торгівлі ліками. І з тих часів по сьогодні значна частина лікарів забули, що таке лікувальний процес. Нині будь-якому лікарю — терапевту, педіатру, психіатру тощо — дай рецептурний бланк і запропонуй виписати пропис для екстемпорального лікарського препарату: такий, як належно — «Rp.:», «D.», «S.»… На мікстуру від кашлю. На мікстуру Кватера. Який відсоток сучасних лікарів зможе це зробити? Точніше — який проміле? Хтось може й напише. Але це буде «torture will never stop» (тортурам не буде кінця) — чи не так?.. Аж ніяк не хочу образити достойних професіоналів охорони здоров’я. Але правди ніде діти: аніж грамотно заповнити класичний рецептурний бланк, лікарю нині значно легше й приємніше накидати перелік брендових найменувань на листочку з фірмового корпоративного блокноту (в останніх недостачі немає), — а потім браво потижнево відзвітовуватися за відповідний «фідбек». Пам’ятаєте, як в старому радянському анекдоті про чукчу: «Дарма, що 20 копійок мало: 5 бабусь — вже карбованець»…

— Скільки, за Вашими оцінками, виробничих аптек налічується в Україні нині?

— Розгорнута відповідь на це питання міститься в синдикативній базі даних «Axioma». Станом на початок поточного року вони переконливо свідчать, що ядро і левову частку екстемпорального виробництва ліків займають комунальні аптечні заклади: відповідну ліцензію мають 13,6% з них (у той час як в приватному сегменті екстемпоральне виготовлення практично відсутнє: тут цей показник крізь сльози сміхотворний — 0,1%). Якщо ж загалом: ліцензію на екстемпоральне виробництво мають близько 2% вітчизняних аптечних підприємств. Із загальної кількості 16,2 тис. аптек це виходить 324 заклади. І це лише ті, що мають ліцензію, — а тих, що повноцінно працюють, звісно, менше. Знову ж таки, прикро констатувати, але факт залишається фактом: частка комунальних аптечних закладів в структурі фармацевтичного ринку України продовжує невблаганно зменшуватися: лише за останні 3 роки — з 14,4 до 12,6%…

— А скільки виробничих аптек повинно бути?

— Виходячи як зі свого власного, так і міжнародного досвіду, відповім так. У містах приблизно на 10–12 тис. населення має бути одна аптека, яка готує ліки. Тобто загалом по країні — за грубим підрахунком — не менше 2,5 тис. (тобто майже на порядок більше зазначеної вище номінальної наявності). Але такі аптеки мають організовуватися не за допомогою адміністративного тиску, а шляхом надання бізнесу мотиваційних програм. Наприклад: пільгова орендна ставка на приміщення; пільгове оподаткування; додаткові нарахування та виплати працівникам аптеки за роботу в шкідливих умовах — причому не за рахунок аптеки, а з муніципальних коштів. Ми ж прагнемо в Європу? Оце якраз і був би європейський підхід.

Треба заборонити відкриття торгових точок з продажу ліків на території лікарень — там має бути аптека лише та, яка займатиметься виготовленням. Знов таки: ну не були ж за радянських часів геть усі «дегроїдами»! — існувало таке поняття, як міжлікарняна аптека. Нині в усьому світі працює інститут госпітальної аптеки — вона займається екстемпоральним виготовленням ліків фактично біля ліжка хворого, де пліч-о-пліч із лікуючим лікарем стоїть клінічний фармацевт.

Натомість в Україні — вимушений з сумом це констатувати, — побутує викривлене розуміння виготовлення ліків в аптеках. Я усім, кому можу, — і тут, і за кордоном — ставлю одне питання: чому в Україні відсутній термін «hospital package»? Чому в Німеччині, Франції, США, багатьох інших прогресивних країнах заборонено закуповувати ліки в лікувально-профілактичні заклади поза госпітальною упаковкою? А тому що госпітальна упаковка забезпечує 60% економії коштів! Аптека, яка обслуговує певну лікарню, отримує in bulk, припустимо, 1 тис. або 5 тис. тих чи інших таблеток (звісно, з урахуванням лікарняного формуляру, локальних протоколів лікування, переліку основних лікарських засобів тощо) — фасує їх для конкретного хворого на конкретний день з урахуванням прописаного лікарем режиму дозування, кратності прийому, інших нюансів. Окрім користі для пацієнта — сказати б, комплаєнсу не відходячи від ліжка хворого, — це ж надзвичайно вигідно! А чому ж це не робиться у нас? А тому що кожен керівник дбає про свій тендер. І тут відкривається поле для корупції. Натомість — якби існувала система централізованого замовлення (наприклад на Київську область потрібно стільки-то таких-то ліків, дозволених для закупівлі лікувальними установами за бюджетні кошти згідно з Національним переліком), — то само собою напрошується консолідувати замовлення і зекономити для бюджету колосальні кошти! Але ж самі розумієте. Для бюджету економити не цікаво.

Таким чином — говорячи про екстемпоральну рецептуру — і повертаючись до не раз і не два згаданого вище трикутника «провізор — лікар — пацієнт», — бачимо: на ділі у цьому спектаклі присутні лише двоє. А пацієнта часто-густо витісняє і займає його місце гідра корупції. Хоча він грає головну роль, — але в реальності виявляється за бортом.

На жаль, така реформа охорони здоров’я, про яку я казав, поки що не надихає наших можновладців. Натомість, переконаний: та реформа охорони здоров’я, що здійснюється сьогодні, — не потрібна у першу чергу пацієнтові. Оскільки це не системний підхід, а клаптеве мереживо — ліплення фрагментарних уривків з системи іншої країни. Як може розглядатися медична допомога у відриві від фармацевтичної допомоги (два боки однієї медалі)? Як можна призначити (згідно з протоколом чи індивідуально) лікування пацієнту, якщо на медичну допомогу фінансування передбачено, а на фармацевтичну допомогу — ні? Як можна надати медичну допомогу пацієнту, забувши про фармакотерапію як ключовий інструмент консервативного лікування? Як може бути Інь без Янь? Переконаний на сто відсотків, це неможливо.

— Тобто Ви вважаєте, що поряд зі своїм базисним функціоналом екстемпорал несе функцію запобіжника корупції в охороні здоров’я?

— Саме так.

Державний курс України — до об’єднаної Європи. Отже, слід мати певні взірцеві еталони. Наприклад, Німеччина. За рахунок чого живуть тамтешні аптеки? За рахунок націнки? Та в жодному разі. Вони живуть (і непогано) за рахунок переліку фармацевтичних послуг, що надаються пацієнтам в аптеці. І ці послуги сплачує місцева (муніципальна) влада. Німецька аптека, яка працює у нічний час, отримує від мерії компенсацію додаткових витрат на нічну оплату для працівників.

Київ, 2018

Розглянемо докладніше приклад Нідерландів. Там є населенні пункти з населенням 500–1000 мешканців. Справді, аптеки там не потрібно. Натомість там стоїть автомат з відпуску ліків. Але це не простий автомат, де натискають певну кнопочку. Пацієнт приходить до лікаря — той виписує йому рецепт — рецепт в електронному вигляді потрапляє до аптеки — аптека під конкретного пацієнта формує замовлення — розкладає йому препарати по пакуночках згідно з дозою та кратністю прийому на тижневий період — пацієнт приходить до цього автомату — прикладає свою ID-карточку — оплачує замовлення (якщо воно передбачає оплату чи співоплату) — й отримує в руки свій набір ліків, який сформований в аптеці. Тож я й дивуюся: там точно такий же бізнес, як у нас. Але бізнес з людським обличчям — і це обличчя повернуто до хворого. Бізнес із почуттям солідарної відповідальності за якість надання фармацевтичних послуг. Бізнес, який співчуває пацієнтові в його горі, а не такий, що подекуди прагне видоїти його нанівець…

Що зробили, наприклад, в Ірландії: з 1 січня 2017 р. там діє закон про фармацевтичну допомогу, яким чітко визначено коло фармацевтичних послуг, що може надавати аптека. А у Великобританії перший закон про фармацевтичну діяльність (Drug Bill) датований 1842 р. (коли на тутешніх землях цвіло кріпацтво)… Ось така (дуже поверхнева, стисла, фрагментарна) міжнародна мозаїка — висновки робіть самі…

— З Ваших попередніх слів може напрошуватися ще один висновок. Екстемпорал не лише позбавлений комерційно-конкурентної складової всередині себе, — він до того ж не складає конкуренції промислово виготовленим лікам: ці два сегменти фармацевтичної діяльності можуть, — а, можливо, й повинні — співіснувати і взаємодоповнювати один одного?!..

— Правильно. Як два крила аптечної справи. А тулуб цього птаха — фармацевтична допомога в усьому своєму комплексі. Натомість підкреслю: для забезпечення рівного польоту крила повинні бути чітко врівноважені.

— Тоді одразу два конкретизуючих запитання: 1) яким чином Всеукраїнська фармацевтична палата заохочує своїх власних членів до екстемпорального виготовлення та підтримує їх у цьому? 2) які кроки вона здійснює для розвитку та підтримки цього виду фармацевтичної діяльності на загальнонаціональному рівні?

— Почну з другого. Наразі члени Всеукраїнської фармацевтичної палати ведуть кропітку колегіальну роботу над створенням не просто довідника з екстемпоральної рецептури (який був би сухим і малоефективним), — а джерела, сказати б, нового ідеологічного формату. Робота ведеться блоково. Скажімо, зараз фінішуємо розділ стосовно екстемпоральних препаратів для застосування у гінекології. Далі на черзі — педіатрія, кардіологія, психіатрія тощо. Ми збираємо прописи з усіх регіонів України. Коли все буде сформовано згідно з фармакотерапевтичними групами — перейдемо до наступної стадії: роботи з лікарями. Тут спробуємо зробити певну, так би мовити, підказку для лікарів. Наприклад, обґрунтування: якщо для лікування опікової хвороби взяти виготовлені в аптеці мазі Фасцин-1 або Фасцин-2 — це буде значно дешевше та ефективніше (і не треба ті пантеноли везти з інших країн; бо я тут днями переглянув базу даних «Лікарські засоби» компанії «МОРІОН» — очам не повірив: в Україні зареєстровано 19 декспантенолвмісних готових лікарських препаратів у 40 лікарських формах; і це не враховуючи косметику).

Нами вже налагоджено контакти з деякими лікарями, яким це все не байдуже, які готові взяти на озброєння певні екстемпоральні препарати за своїми спеціальностями медичної практики — аби надати свою, так би мовити, професійну рецензію на даний пропис. Зворотній зв’язок з практичним лікарем дозволить переконатися в ефективності цих препаратів. А потім (звісно, робота кропітка: займе не менше року) підемо далі: на основі зібраного та систематизованого матеріалу — разом з широкою спільнотою наших однодумців, з обов’язковим залученням науковців та освітян — підготуємо свого роду альманах. У створенні такого посібника ми бачимо потенційний додатковий місток між лікарем та аптечним працівником, — аби їх спільні, більш конгруентні зусилля могли принести більше користі пацієнтові. Це видання буде затребуване насамперед лікарем, спрямоване на його практичні потреби. Ну що робити: забули лікарі, як виписувати рецепти. Нічого страшного. Ми їм допоможемо згадати. А принагідно — допоможемо бізнесменові організувати виробничу аптеку: щоб він міг підготувати відповідні кадри. До речі, у Всеукраїнській фармацевтичній палаті працює профільний освітній проект: наші члени готові у будь-якій області на волонтерських засадах навчати персонал аптечних закладів премудрощам та секретам фармацевтичної практики при виготовленні лікарських засобів.

Сподіваюся, ми доживемо до тих світлих часів, коли в Україні будуть запроваджені рівні умови для всіх суб’єктів фармацевтичного ринку, незалежно від форми власності…

— Яку позицію займає та яке ставлення до екстемпоралу демонструє центральна галузева виконавча влада? Чи знаходите ви порозуміння?

— Я мрію скласти перелік посадових осіб у нашій державі, які допомогли або хоча б допомагають вирішити це питання. Але поки це мрія.

— Чи можуть зрушити ситуацію на краще певні цільові зміни в галузевому законодавчому полі та нормативно-правовому забезпеченні? Якщо так — які саме? Як долучається до цих процесів Всеукраїнська фармацевтична палата?

— На загальнонаціональному законодавчому рівні конче необхідно одне — гармонізувати ПДВ на рівні 7%. Усе інше — насамперед, мотиваційні програми, яких ми вже торкнулися, — цілком можливо забезпечити рішеннями рівня обласних рад. Це справи місцеві — і саме місцева влада має бути зацікавлена як у підвищені «обороноздатності» здоров’я своїх мешканців, так і в раціональному та ощадливому використанні своїх бюджетів.

— Як саме складається співпраця із законодавчою гілкою влади?

— Тут ми пішли своїм шляхом: знизу. Першим було відповідне рішення Волинської обласної ради, другим — Полтавської, третім — Чернігівської. Вказані обласні ради звернулися до Верховної Ради України. Звичайно, ми продовжуємо цю роботу: наразі ще дві області на виході (залежатиме від їх сесійного графіку — але підтримка є, і це був результат конкретної роботи філій Всеукраїнської фармацевтичної палати на місцях). Скажу більше: на рівні обласних рад, з якими ми контактували, практично не було людей, що не підтримували б ключові гасла Всеукраїнської фармацевтичної палати:

• аптека — це заклад охорони здоров’я, який не повинен перетворюватися на торгову точку;
• роль фармацевта в системі охорони здоров’я є однією з визначальних;
• повне розуміння загрози безвідповідального самолікування;
• цілковита підтримка жорстких заходів, спрямованих на перевірку аптечних закладів щодо виконання Ліцензійних умов тощо.

Нещодавно в Кропивницькому я звернувся з пропозиціями до депутатів обласної ради (наразі готуються відповідні листи) щодо мотиваційних програм для аптек з виготовлення лікарських засобів. Ці програми можуть працювати вже зараз за рішенням сесії обласної ради: наприклад, впровадження пільгових ставок орендної плати — це цілком її компетенція, немає жодних перешкод. Тобто на рівні областей — повне розуміння (хоча це робота творча і, я б сказав, еволюційна).

— А на рівні Парламенту?

— Нас слухають. А коли слухають, це вже певний результат нашої роботи, — а отже й перший крок до отримання конкретніших результатів. Адже не можна досягнути результату «на хапок». Це знову ж таки еволюційний процес. Тому що люди, від яких залежить прийняття тих чи інших законів, здебільшого далекі від нюансів та цехової специфіки. І коли вони починають вникати у вузькі питання — тут важко переоцінити експертну роль громадського сегменту професійної спільноти. Нас залучають до роботи в різних комісіях, робочих групах — ми пояснюємо, обґрунтовуємо, обстоюємо. Знову ж, не оминаються увагою згадані звернення обласних рад. Отже, співпраця триває. Як кажуть, крапля камінь точить — не силою, а частотою падіння.

— Втім, місцева влада (потенційні пілотні регіони) все ж бачить ці переваги, виявляє предметне розуміння. Тож хотілося б ще раз зупинитися на економічному аспекті й нарешті усвідомити та розібратися. Екстемпорал це: дорого — чи дешево? рентабельно — чи затратно? прибутково — чи збитково?..

— Аптечна справа — це не бізнес-проект. Це — соціальна відповідальність. А екстемпоральна рецептура — це:

• відсутність маркетингових угод (які завищують вартість ліків на 50–60%);
• спрямування не на продаж ліків, — а на лікування пацієнта;
• економія бюджетних коштів (а отже запобігання корупції).

Чому аптечні підприємства, що налічують у своєму складі 2–3 аптеки, не мають такої ж рентабельності, як мережеві? Що є рушієм процесу відкриття «на кожному перехресті» аптек однієї, двох, п’яти мереж? Відповідь: наявність можливості одночасного розташування у багатьох торгових точках того самого препарату. На мою думку, маркетингові угоди спрямовані на знищення здоров’я громадянина. Їх мета єдина: продаж. Це аморальний вид документа в аптеці. Чому у країнах сталої економіки заборонено маркетингові угоди? Тому що це суперкорупційна модель. Бо коли один препарат (передбачений цією угодою) ставлять на полицю, — поставити поруч з ним аналог заборонено: адже цього права аптека позбавлена цією ж маркетинговою угодою. Це аморально. Це цинізм.

Зауважу: Всеукраїнська фармацевтична палата не раз і не два пропонувала включити ліки, виготовлені в умовах аптеки, до Національного переліку основних лікарських засобів. На жаль, ніхто не хоче про це й чути. Звісно ж. Там же немає маркетингу. Немає маркетингових договорів.

І знов промовистий контраст: в торговій залі аптеки у Польщі (бачив на власні очі) висить великий яскравий плакат такого змісту: «У цій аптеці працює персонал такого кваліфікаційного рівня, який дає право здійснювати заміну ліків». Ось де довіра між лікарем та фармацевтом! А на чому вона базується? — на тому, що повноцінно працює інститут допуску до професії. І перед цим інститутом тремтять усі: вищі навчальні заклади, установи післядипломної освіти, регулятори — всі. А для бізнесу інститут допуску до професії — це взагалі подібно гільйотині. Тому що це незалежне мірило, яким незаангажована фахова спільнота оперує з єдиною метою: виявити істинний кваліфікаційний рівень конкретного фармацевтичного працівника. Тож чому проти прийняття закону «Про фармацевтичне самоврядування» точиться такий шалений спротив? Та саме тому, що це буде перший закон, який регламентуватиме залучення професійних громад до контролю якості кадрів, а також персоналізацію відповідальності перед пацієнтом! Тому що тоді фах фармацевта набуде статусу професії публічної довіри. І тоді на аптеках не треба буде вішати зазивні плакати з довгоногими красунями та обіцянками суперцін, як на ярмарку. А громадянин за замовчуванням знатиме, що у приміщенні під зеленим хрестом його чекає людина, яка допоможе професійно, уважно та дбайливо!..

Але ж довіра — це відповідальність. А відповідальності ніхто не хоче. Ось воно коло — настільки ж замкнене, наскільки й хибне…

— Певен, читачам було б дуже цікаво, якби Ви пригадали хоча б парочку своїх улюблених («коронних») рецептур…

— Бачте, тут неможливо їх в такому статусі озвучувати, оскільки кожен припис є індивідуальним для хворого. Припустімо, для пацієнта з нежитем коронний номер — це ті краплі в ніс, які допомагають йому нормально дихати. Для дитинчати з кашлем коронний препарат — відхаркувальна мікстура на основі екстрактів з рослинної сировини. Для пацієнта з психічними розладами — це відповідний лікарський пропис порошків, що знижують збуджувальні процеси в центральній нервовій системі. При опіках — це цілий комплекс засобів для місцевого застосування (фурацилін, фасцин, комбіновані мазі тощо). Тобто тут панує комплексний підхід.

Екстемпоральна рецептура — це не просто ліки, виготовлені в аптеці. Це гарантія безпеки та ефективності. Це живий препарат — бо конкретна людина-фахівець виготовила його для конкретної людини-пацієнта. Вклала в цей препарат душу, професіоналізм та досвід. З цією енергетикою ефективність набагато краща.

Хто прочитає цю статтю — з тих моїх колег, що займаються виготовленням ліків в аптеці, — не дадуть мені неправду сказати. Такого задоволення, яке отримує фармацевт, коли зробив препарат і передав хворому, — а хворий потім приходить і каже, як йому це допомогло… Це ніякими грішми оцінити неможливо — коли ти відчуваєш, що виключно завдяки тобі ця людина позбулася певних проблем із здоров’ям! Тобто з-поміж людей різних спеціальностей, які працюють в аптеці, людина, що зайнята виготовленням ліків, — найщасливіша. Тому що вона поділилася частиною своєї душі та теплотою рук, свого досвіду та добра — з хворим. Мабуть, найбільша подяка, яка тільки можлива, — це відчуття того, що ти потрібен людям.

— Дозволю собі запідозрити, що до цього позитивного біоенергетичного букету додається ще й прагматична інтелектуальна енергетика лікаря, який ретельно діагностував патологію і на основі цього дбайливо зважив склад свого пропису…

— Звісно. Саме того лікаря, який не втратив навички виписування рецепта. Який добряче поміркував-почаклував над своїм пацієнтом. І своїм рецептом надав колезі-фармацевту чіткий дороговказ, щоб той, у свою чергу, почаклував над наданням пацієнтові якісної індивідуалізованої фармацевтичної допомоги. Ось вона на ділі наша єдина медична команда в тріумвіраті «лікар — провізор — пацієнт».

— Ви не могли б стисло розповісти історію свого професійного становлення в сфері аптечного виготовлення; можливо, поділитися найцікавішими випадками з власної професійної практики, секретами цього древнього й прогресивного, таємничого й технологічного, високоточного й філігранного мистецтва?

— Аптечне виготовлення ліків я почав практикувати майже одразу після випуску з моєї дорогої alma mater — Харківського фармацевтичного інституту (нині — Національний фармацевтичний університет), а саме з 1975 р. Нашому курсу «повезло»: у якості експерименту було ліквідовано військову кафедру, тому офіцерських погонів на студентській лаві я не отримав і був призваний рядовим бійцем до Групи радянських військ у Німеччині (ГРВН). Однак фахова університетська освіта дозволила мені обійняти посаду начальника аптеки. Перший день служби почався з відвідин реанімаційного відділення медсанбату, де знаходилися 6 обпечених до стану чорної головешки людських тіл. Довгих 4 міс виготовлення стерильних ін’єкційних розчинів — з «прокапуванням» спочатку собі та двом офіцерам-медикам як добровольцям (за відсутності реактивів та іншого контрольно-аналітичного обладнання, у нас був саме такий — гарантований — метод посерійного контролю якості виготовлених ліків), — а також десятків кілограмів мазей проти опіків, знеболювальних порошків та інших препаратів принесли свої результати. У їх досягнення вірили далеко не всі колеги — військові медики. Натомість усі бійці одужали. Звичайно, на тілі їх залишилися сліди жахливих опіків, але матусі дочекалися свої синів. Цей випадок остаточно визначив моє ставлення до ролі фармацевта в системі охорони здоров’я, а також залізобетонно підтвердив правильність зробленого вибору фаху.

Також пригадується, як наш командир дивізії, коли страждав від нападу головного болю, міг викликати мене серед ночі: він категорично стверджував, що жодні німецькі таблетки не допомагають йому так дієво, як виготовлені мною власноруч порошечки Пенталгіну № 1000.

Уже після демобілізації, на межі 1970-х та 1980-х, завідував аптекою № 239 м. Бориспіль. Ця робота дала мені та наймолодшому колективу провізорів та фармацевтів у Київській обл. реалізувати свої знання в майстерності та якості виготовлених в аптечних умовах ліків. Наш колектив налічував 24 особи, серед яких — 3 провізори-аналітики та 2 провізори-дефектари. Виготовляли стерильні лікарські форми в двозмінному режимі та стали кращою аптекою області.

— Як би Ви, навздогін сказаному вище, узагальнено охарактеризували сучасний стан екстемпорального виробництва в Україні?

— Стан стабільно тяжкий. І без здійснення заходів, про які йшлося вище, — зокрема зниження ПДВ з 20 до 7%; запровадження мотиваційних програм; залучення лікарів до виписування екстемпоральних рецептів, зміни свідомості бізнесу, — за відсутності цих кроків за 2–3 роки аптек з виготовлення ліків в Україні не залишиться. Навіть якщо проаналізувати віковий ценз працівників, зайнятих в екстемпоральному виготовленні, — здебільшого це особи віком далеко за 70 років. Ці люди — брильянти, які поки що залишилися. Ми вручаємо їм грамоти, намагаємося як громадська організація усіляко їх мотивувати та популяризувати їх діяльність. Втім, без зазначених загальних заходів екстемпоральний сегмент буде знищено. І, на превеликий жаль, держава все робить для того, щоб цей вид фармацевтичної діяльності був нікому не потрібним.

— Отже — які перспективи, Олегу Івановичу? Який Ваш компетентний прогноз — сприятливий чи pessima?

— Я впевнений, що всі учасники фармацевтичного ринку дійдуть до тієї стадії розвитку, коли просто торгівля ліками буде нецікавою. Це буде пов’язано як з прийняттям низки відповідних законів, та і здійсненням певних змін у ставленні держави та суспільства до медикаментозного сервісу. А першими кроками до зародження у бізнесу бажання займатися екстемпоральним виготовленням ліків стане введення на місцях тих мотиваційних програм, про які ми говорили. Як показує практика, шлях заборони ніколи не дає ефекту. А от створення мотивації — дає.

— Вдячний Вам за змістовну та відверту розмову. Ви дуже багато прояснили не лише у нашій темі, але й за дотичними до неї векторами фармацевтичної діяльності. Тому тепер — коли вже маємо повноцінний вступний триптих до циклу науково-практичних публікацій «Аптечне виготовлення ліків», — можемо зі спокійною душею починати вибудовувати оту портретну галерею виробничих аптек України, про яку йшлося на початку. І щось мені підказує, що у цій галереї широким та потужним буде представництво членів Всеукраїнської фармацевтичної палати. Тож — далі буде…

Пилип Снєгірьов,
фото автора (2015, 2018)
та з особистого архіву О.І. Клімова (1977, 1982)

Зокрема, Уряд ухвалив наступні постанови:

• «Деякі питання договорів про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій»;
• «Деякі питання електронної системи охорони здоровʼя»;
• «Про затвердження Порядку реа­лізації державних гарантій медичного обслуговування населення за програмою медичних гарантій для первинної медичної допомоги на 2018 рік»;
• про внесення змін до Порядку надання медичної допомоги іноземцям та особам без громадянства, які постійно проживають або тимчасово перебувають на території України, затвердженого постановою КМУ від 19 березня 2014 р. № 121.

Тексти відповідних урядових постанов буде оприлюднено на урядовому порталі найближчим часом.

Коментуючи прийняття постанови КМУ «Деякі питання електронної системи охорони здоровʼя», в.о. міністра охорони здоров’я Уляна Супрун зазначила, що електронна система охорони здоровʼя — це зручні електронні сервіси для пацієнтів. Система eHealth є основним інструментом Служби, оскільки на підставі електронного документообігу вона зможе здійснювати оплату медичним закладам послуг, які надаються ними за програмою медичних гарантій. «Даними центральної бази системи розпоряджається держава. Реєстрами медичних спеціалістів і закладів — МОЗ. Іншою інформацією розпоряджатиметься Служба», — повідомила У. Супрун, додавши, що адміністрування системи здійснюється ДП «Електронне здоров’я».

У перспективі система електронного здоров’я включатиме такі складові, як електрон­ні рецепти, медичні картки, історія пацієнтів. За словами в.о. міністра, це стане можливим, коли систему eHealth буде перенесено на нові модулі, що заплановано на кінець цього року.

Уже з липня 2018 р. медичні заклади первинної ланки перейдуть на нову модель фінансування.

У червні 2018 р. Служба розпочне укладати договори з медичними закладами первинної ланки. Для цього 25 квітня Уряд затвердив типову форму договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій.

Постанова КМУ щодо внесення змін до Порядку надання медичної допомоги іноземцям та особам без громадянства, які постійно проживають або тимчасово перебувають на території України, визначає гарантії надання медичних послуг таким громадянам. «Вони також матимуть доступ до медичних послуг, які оплачуватимуться через Службу», — повідомила У. Супрун.

Наостанок в.о. міністра поінформувала присутніх про те, що від початку дії кампанії «Лікар для кожної сім’ї» вже понад 1,6 млн пацієнтів підписали декларації зі своїми лікарями. У системі eHealth зареєстровано 1133 медичні заклади і більше 18 тис. лікарів. «Це демонструє успішність і швидкість впровадження змін», — підкреслила У. Супрун, зазначивши, що наразі головним є те, щоб місцева влада належним чином виконувала свої функції в частині надання дозволу медичним закладам на автономізацію і перетворення їх на комунальні некомерційні підприємства.

«Щотижня до електронної системи приєднуються нові заклади первинної допомоги та розпочинають підписання декларацій. Успішність і швидкість впровадження змін у системі охорони здоров’я зараз залежить і від МОЗ, і від місцевої влади. Команда МОЗ розробила необхідні нормативні акти і продовжує це робити, Служба готується до початку укладання договорів. Тільки разом ми зможемо рухати зміни в охороні здоров’я далі», — наголосила У. Супрун.

Більш детально на фінансуванні первинної медичної допомоги та коригувальних коефіцієнтах для різних вікових груп пацієнтів зупинився заступник міністра охорони здоров’я Павло Ковтонюк. «Сьогодні ми прийняли пакет документів, дуже необхідний для старту нової моделі фінансування, яка буде доступна для медичних закладів з липня», — зазначив він, додавши, що таким чином медичні заклади матимуть фактично 2 міс для ознайомлення з прийнятими постановами КМУ і планування своєї подальшої роботи.

Постановою «Про затвердження Порядку реа­лізації державних гарантій медичного обслуговування населення за програмою медичних гарантій для первинної медичної допомоги на 2018 рік» закріплено базовий тариф за обслуговування пацієнта у 2018 р. — 370 грн. за людину на рік. Мова йде про прямі оплати від Служби, які отримає медичний заклад за кожного пацієнта, який підписав з ним декларацію.

Крім того, визначено 5 коригувальних вікових коефіцієнтів:

• від 0 до 5 років — 4;
• від 6 до 17 років — 2,2;
• від 18 до 39 років — 1;
• від 40 до 64 років — 1,2;
• понад 65 років — 2.

«Тепер керівники закладів мають усі інструменти, щоб розрахувати, який дохід вони зможуть отримати з липня, та спланувати, скільки пацієнтів вони можуть залучити», — зазначив П. Ковтонюк.

У перехідний період протягом 2018 р. медичні заклади отримуватимуть додаткове фінансування і за тих пацієнтів, які були прикріплені раніше за територіальним принципом. Тариф на їх медичне обслуговування становитиме 240 грн. на рік.

Говорячи про те, скільки медичних закладів будуть готові укласти договори зі Службою вже в липні, щоб працювати за новою системою фінансування, П. Ковтонюк висловив надію, що їх буде 100–150. Принаймні вже зараз 50 медичних закладів виконали всі вимоги і готові укласти відповідні договори зі Службою.

Постанова «Деякі питання електронної системи охорони здоровʼя» регламентує розробку нових модулів з медичними даними, а також роботу з ними з липня поточного року.

Голова Служби Олег Петренко повідомив про те, що вже є нормативно-правова база, яка дозволяє почати укладання договорів між Службою та медичними закладами, які надають первинну медичну допомогу. За його словами, Служба вже може здійснювати свої функції. «Звісно, для здійснення функцій треба мати інституційну спроможність», — наголосив доповідач, зазначивши, що після затвердження штатного розпису і видатків у Служби буде можливість наймати працівників. У другій половині року планується створення територіальних підрозділів Служби.

Говорячи про нову модель фінансування на первинній ланці, О. Петренко повідомив, що, уклавши договір зі Службою не пізніше 1 червня 2018 р., медичні заклади уже з 1 липня почнуть отримувати справедливу оплату за надання медичних послуг українцям. Перейти на нове фінансування заклади також можуть з 1 жовтня цього року. У такому разі підписати договір зі Службою вони мають не пізніше 1 вересня.

Документообіг між медичними закладами і Службою відбуватиметься виключно в електрон­ному вигляді. Договір медичний заклад і Служба підписуватимуть також в електронній формі.

«Подавати заявки, підписувати договори, надсилати звіти про роботу та, відповідно, отримувати кошти від Служби заклади будуть тільки через електронну систему охорони здоров’я. Гроші будуть перераховуватися щомісячно залежно від кількості пацієнтів, які підписали декларації з лікарями конкретного закладу», — зазначив О. Петренко.

Новим для медичних закладів, за його словами, є необхідність їх відповідності певним сервісним вимогам. Завдяки цьому пацієнти матимуть змогу здійснити попередній запис на прийом до лікаря по телефону чи через інтернет. Заклади первинної допомоги також мають забезпечити можливість взяття аналізів у пацієнтів та інформування їх про те, в якому медичному закладі можна отримати первинну медичну допомогу у разі, якщо заклад, куди звернувся пацієнт, з тих чи інших причин не працює.

Алла Котвіцька, ректор НФаУ, професор, заслужений діяч науки і техніки України:

— Загальновідомим є те, що питання першого робочого місця за обраною спеціальністю після закінчення університету хвилює всіх студентів, починаючи з першого курсу. На всіх етапах становлення майбутніх спеціалістів фармації ми допомагаємо, спрямовуємо крок у професійну діяльність, максимально розширюємо інформаційне поле для вдалої реалізації здобутої освіти. Як альма матер, наш університет піклується за подальшу долю своїх випускників.

Ми створили та постійно удосконалюємо механізм співпраці з представниками фармацевтичної галузі країни — нашими партнерами та потенційними роботодавцями для випуск­ників НФаУ. Ця співпраця вже давно вийшла за рамки навчально-виробничої практики. На сьогодні ми маємо Раду роботодавців НФаУ, спільні плани-стратегії, підписані договори. Разом ми проводимо інформаційно-роз’яснювальні заходи, які сприяють успішному працевлаштуванню та стануть у нагоді під час вибору першого місця роботи випускникам ВНЗ, а студентам молодших курсів — при ознайомленні з правилами пошуку роботи та вимогами до якості фахової підготовки.

З 2012 р. проводиться щорічний профорієнтаційний тиждень «Будуємо кар’єру разом» — спільний проект колективів НФАУ та Харківської обласної служби зайнятості за участю підприємств-виробників та аптечних закладів. А в 2011 р. ми провели перший Ярмарок вакансій НФаУ, який вже наступного року було трансформовано в більш масштабний захід — проф­орієнтаційний тиждень, а Ярмарок вакансій став його важливою складовою.

З кожним роком збільшується кількість учасників профорієнтаційного тижня, до спільної справи залучаються все нові фармацевтичні компанії та заклади з різних регіонів України. Приємно знати, що політика, яку проводить НФаУ: об’єднання високого рівня теоретичної та практичної підготовок, які є безперечною запорукою якості фармацевтичної освіти, — знаходить розуміння та підтримку безпосередньо у представників фармацевтичної галузі, роботодавців.

Спільними зусиллями ми в змозі зростити саме таких спеціалістів, яких потребує сучасна фармація. Як приклад зворотного зв’язку з керівниками баз практики, компаніями-роботодавцями, ми знаємо, що фармація країни відчуває кадровий голод, є багато вакансій, які очікують своїх спеціалістів. У чому може бути причина? Можливо, нам треба збільшити набір студентів, а, можливо, потребує змін соціально-економічна ситуація в країні. Як розповіла у своїй доповіді «Активні напрямки сприяння працевлаштуванню молоді» Наталя Пахуча, начальник відділу організації профорієнтації Харківської обласної служби зайнятості, молоді спеціалісти активно від’їжджають до інших країн світу.

Так, диплом НФаУ, знання, отримані у нас, надають змогу нашим випускникам працювати в будь-якому куточку світу. З одного боку, це тільки підтверджує високий рівень освіти НФаУ, а з іншого — сумний факт, що обдарована молодь з різних причин не хоче або не може залишатися вдома, від’їжджає в пошуках кращої долі.

Наше завдання — спільними зусиллями зробити все, щоб спочатку підготувати висококваліфікованого фахівця, а потім запропонувати йому таки умови, щоб він міг плідно працювати та жити на рідній землі, гідно підвищувати рівень вітчизняної фармації.

Володимир Міненко, директор Харківської обласної служби зайнятості:

— Діяльність служби зайнятості Харківщини знайомить відвідувачів заходу з регіональними особливостями ринку праці, вільними робочими місцями та вакантними посадами, можливостями відкриття власної справи. Проведення Ярмарку вакансій спільними зусиллями доводить, що така співпраця допомагає студентській молоді знайти собі місце для проходження практики, стажування та працевлаштування. Тільки за підсумками аналогічних заходів 2015—2016 рр. понад 1 тис. випускників отримали можливість набути практичного досвіду, а після закінчення навчання — знайти роботу.

Молодь, яка прийшла на захід, а це понад 1,5 тис. студентів як університету, так і Коледжу НФаУ, з яких чверть — випускники, мали нагоду ознайомитися з усіма вакансіями, які є в Украї­ні, а це майже понад 47 тис. актуальних вакансій; з них близько 3 тис. — у Харківській обл., у тому числі 2,5 тис. — у м. Харків. За фармацевтичним профілем сьогодні є 210 актуальних вакансій, які потребують укомплектування в Харківському регіону.

Учасники заходу мали нагоду особисто поспілкуватися з керівниками та представниками кадрових служб провідних профільних підприємств та організацій, що сьогодні пропонують 350 актуальних вакансій, які потребують укомплектування, у тому числі через стажування. Наразі всі роботодавці вже готові взяти на стажування у вільний від навчання час для набуття досвіду, а 15 з них запрошують студентів для проходження виробничої практики.

Оксана Барковська, завідувач відділу практики та сприяння працевлаштуванню НФаУ:

— У цьому році вперше напередодні Ярмарку вакансій пройшла «Інформаційна зустріч — діалог: студентство і роботодавці». Захід був орієнтований на студентів 5-го курсу, які навчаються за освітніми програмами «Фармація», «Технологія фармацевтичних препаратів», «Клінічна фармація». З одного боку, роботодавці інформували здобувачів вищої освіти про актуальні вакансії, географію працевлаштування, можливості кар’єрного зростання, сучасні вимоги до фахової підготовки випускників фармацевтичного напрямку; з іншого — мали змогу дізнатися про переваги та бажання здобувачів вищої освіти щодо подальшого працевлаштування та професійного й особистісного розвитку. Окрім живого спілкування спікера та залу, ми передбачили зворотний зв’язок у вигляді анкетування, яке відбулося в два етапи.

Анкетування підтвердило — зворотний зв’язок є і має бути ще тіснішим, студент зацікавлений, він потребує інформаційної підтримки у професійній площині. На питання, чи була інформація корисною, 92% присутніх підтвердили її важливість для себе. Цікава цифра окреслилася в пункті анкети щодо того, чи потрібна допомога в питаннях працевлаштування? 45% респондентів відповіли, що потребують допомоги, 55% відповіли «ні».

Серед плюсів на свою користь студенти вказали, що: отримали можливість порівняти між собою роботодавців, розширили свої знання щодо кількості фармацевтичних підприємств, які функціонують на території України; склали загальне враження щодо вакансій у різних компаніях; відкрили для себе нові вакансії та перспективи обраної спеціальності. Для нас та роботодавців це дуже корисна інформація, яку ми будемо враховувати під час планування подальших заходів.

На початку профорієнтаційного тижня ми також звернулися за зворотним зв’язком до учасників заходу, представників фармацевтичної галузі країни. Ми попрохали їх показати ситуацію із середини, відповівши на низку питань: яким є стан справ на українських фармацевтичних підприємствах: заповненість ніші або дефіцит кадрів; які моменти є найпроблемнішими; основні вимоги/побажання роботодавця до професійних умінь випускників фармацевтичної спрямованості; хто працює на вашому підприємстві; якою, на ваш погляд, є роль підприємства (роботодавця) у підготовці майбутніх фахівців тощо.

Їх відповіді — віддзеркалення реальної ситуації — зворотний зв’язок, інформація, яка дуже важлива в нашій спільній подальшій роботі.

Людмила Тимошенко, начальник відділу управління персоналом ТОВ «Аметрін ФК»:

— Участь підприємства (роботодавця) в підготовці майбутніх фахівців має велике значення. Вважаю правильним працювати зі студентами, починаючи з 1-го курсу: розповідати їм про підприємство, про вакансії, про принципи роботи; проводити практичні заняття і семінари, навчально-виробничу практику, влаштовувати дні відкритих дверей тощо.

Сьогодні, як показує практика, варто більше уваги приділяти економічним питанням в освіті, тому що це дуже важливий аспект у нашій галузі. Менеджерам з продажів, так само як і менеджерам із закупівель, необхідне вміння аналізувати і прогнозувати продажі, бути готовими до логічного й аргументованого аналізу, знаходити й приймати відповідальні управлінські рішення в умовах множинності думок і в рамках своєї професійної компетенції.

Хотілося б відзначити дефіцит кадрів на фармпідприємствах. Проблемні моменти пов’язані, на мій погляд, у першу чергу з тим, що студенти вузько орієнтовані, основна маса опитаних студентів бачить свою кар’єру в аптеці й не готова до роботи в офісі. Але фармацевтична галузь — це не тільки аптечні заклади. І наше завдання — саме сьогодні розширити інформаційне поле студента, щоб завтра у нас не стояло кадрове питання.

До слова, на даний момент у ТОВ «Аметрін ФК» практично весь топ-менеджмент — це випускники НФаУ. Хочу подякувати науково-викладацькому складу університету за якісну підготовку фахівців.

Ольга Ванжула, керівник відділу персоналу ТОВ «Регіональна аптечна мережа «Руан»:

— З кожним роком представленість аптечних закладів збільшується, відповідно, з’являються нові робочі місця. На даний момент багато роботодавців, так само як і наша компанія, відчувають дефіцит кадрів внаслідок динамічного розвит­ку фармацевтичної галузі та високої конкуренції. До того ж частина фармацевтів і провізорів йдуть працювати в суміжні напрямки фармації.

Не варто списувати з рахунків і соціально-побутові фактори. Більшість співробітників наших аптек — молоді жінки, які виходять заміж, йдуть у декретні відпустки, переїжджають до чоловіків в інші міста, виїжджають з країни. Це життя, тому доводиться кожного разу заново підбирати співробітників.

Сьогодні певна частка персоналу аптек — фахівці або студенти старших курсів з базовою медичною освітою. Працюючи в аптеці, вони здобувають другу освіту — фармацевтичну, щоб якомога швидше набути досвіду і навичок майбутньої спеціальності.

«Регіональна аптечна мережа «Руан» у цьому році вперше взяла участь у Ярмарку вакансій. Приємною несподіванкою став високий інтерес студентів НФаУ до нашої компанії. Не останню роль зіграв той факт, що ми приймаємо на роботу студентів, надаємо їм можливість набувати досвіду паралельно з навчанням, проходити практику за місцем роботи, проходити заочну частину інтернатури.

Компанія відкрита для молодих фахівців. Пропонуючи належні та стабільні умови праці, ми беремо на себе оплату наступних курсів підвищення кваліфікації, у тому числі й спеціалізацію з курсу «Організація і управління фармацією» з можливим просуванням на посаду завідувача аптеки.

У нашій компанії працюють випускники та студенти різних навчальних закладів, у тому числі й НФаУ. Треба сказати, що представники НФаУ відрізняються хорошим рівнем знань і позитивним сприйняттям обраної професії.

Олександр Демченко, засновник мережі аптек «Леда»:

— Сучасний розвиток аптечних мереж диктує нові вимоги роботодавців до потенційних кадрів — випускників фармацевтичних факультетів. Сьогодні недостатньо бути комунікабельним, знати асортимент і вміти запропонувати лікарський препарат пацієнтові.

Аптеки активно розширюють внутрішньоаптечне виробництво, зокрема, мережа аптек «Леда» — флагман цього напрямку. Відповідно, виробництво вимагає глибоких знань фармацевтичної технології, складання рецептури, розробки аптечної косметики, просування продукції на ринку.

Мушу визнати, дефіцит кадрів присутній, і все тому, що складно знайти фахівця, який відповідає всім вимогам, готовий розвиватися, самовдосконалюватися, вчитися. При підготовці кадрів для фармацевтичної галузі основну увагу варто приділяти саме практичним навичкам. Цього можна досягти тільки в тісній співпраці аптечних мереж, фармацевтичних підприємств з навчальними закладами. Ще в XIX ст. математик і механік П.Л. Чебишов зазначив: «Теорія без практики — мертва і безплідна, практика без тео­рії — сліпа і марна». Краще і не сформулювати.

Аптечна мережа «Леда» активно співпрацює з НФаУ. Наприкінці березня цього року ми взяли участь в організації та проведенні II етапу ХХIІ Всеукраїнської студентської олімпіади зі спеціальності «Фармація». Студенти 3–5-х курсів НФаУ мають можливість проходити практику з аптечної технології у відділі екстемпоральної рецептури, співробітники аптеки беруть участь у проведенні практичних занять.

Для першокурсників ми проводимо ознайомчі екскурсії. Непомітно, через відповіді наших фахівців, екскурсія перетворюється в заняття. Ми пояснюємо, чим відрізняються заводські препарати від аптечних, що аптечне виробництво — це можливість підійти до пацієнта індивідуально, з урахуванням його особливостей. Безсумнівно, у такій екскурсії присутня і частка профорієнтації, судячи з того, як загоряються очі в деяких студентів, ми вже розуміємо, який напрямок вони виберуть після закінчення університету.

Оксана Карпінська, заступник директора з якості ТОВ фірми «Новофарм-Біосинтез» (м. Новоград-Волинський, Житомирська обл.):

— Фармацевтичне підприємство ТОВ фірма «Новофарм-Біосинтез» спеціалізується на виробництві парентеральних лікарських засобів з 1996 р. За цей час на підприємстві створена, впроваджена та постійно вдосконалюється фармацевтична система якості. Підтримання даної системи управління спрямовує та координує діяльність підприємства щодо якості та дає можливість постійно виготовляти та поставляти продукцію з відповідними показниками якості, які задовольняють потреби пацієнтів, фахівців у сфері охорони здоров’я та регуляторних органів. Усі частини фармацевтичної системи якості мають бути належним чином забезпечені компетентним персоналом. Удосконалення виробничих процесів, модернізація технологічних потужностей з використанням сучасних технологій потребують участі достатньої кількості компетентного персоналу, який має відповідну кваліфікацію.

Для виконання всіх завдань, що знаходяться у сфері відповідальності виробника стерильних лікарських засобів, підприємство має потребу в молодих та амбітних фахівцях з новими ідеями та профільними знаннями, які готові до постійного вдосконалення професійних компетенцій, розширення знань у суміжних дисциплінах, володіють сучасними інформаційними технологіями.

Дефіцит кадрів завжди був проблемою підприємств, які розташовані в невеликих містах. Наше підприємство, на жаль, не є винятком.

Ми запрошуємо для проходження виробничої практики студентів старших курсів з метою отримання знань та досвіду, ознайомлення з основними виробничими процесами підприємства з можливістю подальшого працевлаштування за наступними напрямками: управління якістю, контроль якості, технологія фармацевтичного виробництва, валідація (процесів, систем, обладнання).

Керівництво ТОВ фірма «Новофарм-Біосинтез» розгляне всіх кандидатів з бажанням навчатися та розвиватися. Усім, хто прагне реалізувати себе для розвитку вітчизняного виробника лікарських засобів, наше підприємство пропонує: конкурентну заробітну плату та перспективу кар’єрного зростання; повний соціальний пакет, включаючи оплату орендованого житла; розвиток професійних знань та вмінь, цікаву роботу в дружньому колективі на загальний результат.

У нашому колективі працюють випускники різних ВНЗ України, але сподіваємося, що серед фахівців підприємства буде більше випускників НФаУ. Керівництво підприємства зацікавлене брати участь у підготовці майбутніх фахівців, реалізовувати спільні з НФаУ проекти.

Гжегож Орновски, международный эксперт фармацевтического рынка, выступил с докладом «А нужны ли нам Репы? …а если да, то где?».

Как известно, визиты медицинских представителей — один из самых дорогостоящих инструментов продвижения фармацевтической продукции. Так, по словам докладчика, в Европе расходы на 1 медицинского представителя составляют около 35 тыс. дол. США в год. При этом развитие этого ресурса требует решения целого ряда задач, включая подбор сотрудников, обучение, мотивирование на выполнение целей компании. Помимо этого, результаты его работы, эффективность полевой службы необходимо грамотно измерить.

Медицинские представители каждый день осуществляют визиты к специалистам здравоохранения. Но насколько эти визиты запоминаются? В качестве примера докладчик привел исследование американской консалтинговой компании «McKinsey», которая в 2002 г. опубликовала статью о том, как получить больше от работы внешней службы фармкомпаний (Making more of pharma’s sales force).

В США, чтобы попасть на прием к врачу, необходимо зарегистрироваться у стойки регистрации. Конечно же, время врача ограничено. 15 из 100 медицинских представителей, которые приходят в больницу, покидают ее, даже не дойдя до стойки регистрации, 28 оставляют образцы препаратов в приемной, 37 оставляют образцы в специальном шкафчике для образцов (samples closet). 20 из 100 медицинских представителей все-таки попадают на визит к врачу. Но после личного общения запоминаются только 8.

Докладчик также рассмотрел структуру рабочего времени регионального менеджера. В целом время, которое региональный менеджер тратит на работу, составляет 56 ч в неделю. 16% его времени уходит на встречи и конференции, 30% он тратит на обучение медицинских представителей и наставничество, 5% — работа с клиентами, 16% — время в пути, и 33% — административные задачи. Таким образом, не связанная напрямую с получением прибыли деятельность (административные задачи плюс время на дорогу) составляют около 27 ч в неделю. Большую часть этого времени занимают электронные письма, аналитика, звонки и встречи, прием на работу новых сотрудников, контроль эффективности работы медицинских представителей, планирование, бюджетирование.

В рамках доклада Г. Орновски поделился опытом, с какими ситуациями и проблемами на практике сталкиваются начальники медицинских представителей. Важно понимать, что случаи недобросовестной и неэффективной работы сотрудников полевой службы — это потерянные время и деньги для компании-работодателя.

Спикер подчеркнул, что в Европе (а именно в топ-5 крупнейших стран — членов ЕС) большинство визитов длится от 5 до 10 мин, а средняя продолжительность одного визита составляет 7,8 мин. Прослеживается четкая тенденция к уменьшению доли визитов, во время которых промотируется больше 1 продукта. В среднем количество брендов, которым уделяется время на визите, составляет всего 1,7.

Удельный вес визитов медицинских представителей в промо-миксе фармкомпаний уменьшается. При этом количество контактов при помощи других форм продвижения увеличивается. Например, в Польше во врачебной аудитории наиболее активно развиваются почтовые и электронные рассылки, симпозиумы/конгрессы/семинары, реклама, размещаемая на специализированных сайтах для врачей. Тенденции в промоактивности тесно связаны со структурой рынка. Так, около 40% торговых точек в Польше принадлежит аптечным сетям, которые аккумулируют 58% товарооборота. В связи с этим в Польше ярко выражен тренд развития команд КАМ-менеджеров.

Подытоживая выступление, докладчик отметил, что на сегодня медицинский представитель остается главным инструментом промоции фармацевтической продукции. Но во всем мире все больше используются другие методы построения взаимоотношений с целевой аудиторией, в частности программы образования и развития, а также современные инструменты коммуникации.

С точки зрения спикера, в некоторых случаях личный визит медицинского представителя может быть заменен другими каналами продвижения, а в некоторых — нет. Важно понимать, в каких случаях общение face-to-face необходимо. Например, когда речь идет о продукте, использование которого предполагает изменение стандартного подхода врача к работе с пациентом.

Андрей Стогний, региональный директор в Украине, Беларуси, странах Кавказа и Цент­ральной Азии компании «Сантен», представил свой доклад удаленно при помощи видеосвязи. При этом темой его презентации стали именно цифровые технологии, в частности удаленные коммуникации. Докладчик поделился опытом применения удаленных коммуникаций компанией «Сантен» для охвата целевой аудитории в разных регионах СНГ.

Потребность в применении цифровых технологий тесно связана со спецификой работы компании. Во-первых, «Сантен» — это фармацевтическая компания, в основном специализирующаяся в области офтальмологии. Фокус на офтальмологию, с одной стороны, является конкурентным преимуществом, а с другой — обусловливает ограниченность ресурсов и затрудняет взаимодействие с другими целевыми аудиториями.

Применение цифровых технологий дает возможность коммуницировать не только с офтальмологами, которые являются ключевой целевой аудиторией, но и другими специалистами здравоохранения. Во-вторых, деятельность компании охватывает целый ряд стран, в том числе Украину, Беларусь, Грузию, Армению, Азербайджан, Казахстан, Узбекистан, с общей площадью более 4 млн кв. км. Применение цифровых технологий позволило охватить около 9 тыс. офтальмологов, работающих на этой территории.

Как показывает опыт применения цифровых технологий, стоимость контактов при помощи удаленных коммуникаций значительно ниже по сравнению со стоимостью face-to-face коммуникаций. Благодаря этому можно охватывать больше регионов и целевых аудиторий. Кроме того, организация удаленных коммуникаций выполняется быстрее и с меньшими трудозатратами.

В 2016 г. компания начала работать с такими видами удаленных коммуникаций, как вебинары, телеконференции и телемосты, которые позволяют объединять аудиторию из разных городов или даже стран. В 2017 г. компания расширила использование цифровых технологий внутри организации, внедряя удаленный коучинг медицинских представителей и образовательные программы для повышения уровня знаний сотрудников. Кроме того, применение удаленных коммуникаций позволило держать связь между командами менеджеров, расположенных в тысячах километ­ров друг от друга. В планах на 2018 г. — внедрение «удаленного представителя» (звонки, интернет). С точки зрения докладчика, в отношении цифровых технологий, как и в отношении любых новаций, важно двигаться в соответствии с готовностью организации.

Мы живем в эпоху активного развития цифровых технологий. Потребители тоже хотят получать информацию через цифровые каналы коммуникации. Поэтому не стоит игнорировать digital, который, по мнению спикера, является очень важной частью маркетинг-микса. Применение цифровых технологий дает важное преимущество в виде возможности широкого охвата целевой аудитории. При этом очень важен хороший контент и хороший информационный повод.

Об инструментах, позволяющих оценить эффективность работы Sales Force, рассказали Сергей Ищенко, директор компании «Proxima Research», и Василий Васильев, директор компании «Teamsoft».

Сергей Ищенко подчерк­нул, что точка оценки эффективности работы внешней службы может зависеть от текущей стратегии развития компании, но конечным результатом комп­лекса промоционных усилий всегда являются продажи.

Сейчас медицинский представитель больше воспринимается как «продавец», работа которого направлена на стимулирование увеличения объема продаж. Однако, по словам докладчика, медицинский представитель-продавец все меньше интересен целевой аудитории. В его лице врач все больше ожидает увидеть консультанта и помощника. По мнению спикера, перерождение медицинского представителя из «продавца» в «консультанта» неизбежно.

С наступлением эры цифровых технологий появляются новые каналы для коммуникации с целевой аудиторией. Повышается роль SMS, Viber, Skype, WhatsApp, вебинаров, телеконференций, социальных сетей и профессиональных сообществ. Как следствие, возрастают требования к «вооружению» Sales Force. Сегодня в рабочем процессе активно используются такие инструменты, как:

• система управления взаимоотношения­ми с клиентами (Customer Relationship Management — CRM);
• система маркетинга с замкнутой обратной связью (Closed Loop Marketing — CLM);
• мультиканальный маркетинг (multichannel marketing — МСМ);
• системы управления территориальными продажами (Electronic Territory Management System — ETMS);
• коммуникационное оборудование;
• планировщики промоусилий;
• KPI-дашборды.

В связи с диджитализацией возрастает роль инструментария в организации маркетинг-микса компании. Так, при использовании аналитической системы исследования рынка «PharmXplorer» многие компании формируют для себя конкурентные рынки. Совершенствуя свой продукт, компания «Proxima Research» вывела эту возможность в отдельный инструмент — Group maker. Это online-инструментарий формирования и поддержки конкурентных групп. При помощи этого инструмента конкурентные рынки можно формировать иерархически, соблюдая структуру бизнес-юнитов; указывать основных конкурентов; контролировать состав конкурентной группы; интегрировать конкурентные группы в дашборды мониторинга рынка, CRM, ETMS.

Обоснованный подход к сегментации и таргетингу реализуется через проект RxTest, который обеспечивает оценку емкости нозологических сегментов, пациентопотока с целевой патологией у специалистов, потенциала назначений конкурентной группы в разрезе специальностей, а также категоризацию целевой аудитории.

Определив целевую аудиторию, ее можно визуализировать при помощи базы данных Axioma, которая позволяет увидеть генеральную совокупность целевой аудитории специалистов и учреждений здравоохранения, использовать геопозицию каждой аптеки и лечебно-профилактического учреждения, визуализировать концентрацию целевой аудитории. Axioma также обеспечивает поддержку всех необходимых справочников, которые можно транслировать в CRM. Этот инструментарий также позволяет оценить потенциал продаж каждой аптеки.

Достижения компании в продажах неизбежно складываются из персональных результатов (эффективности каждого медицинского представителя). Персонификация ответственности каждого медицинского представителя за результаты продаж обусловливает необходимость решения задачи корректного распределения территорий между полевыми сотрудниками с последующей оценкой объема продаж на такой территории. Ведь, как известно, рыбу нужно ловить там, где она водится, а не там, где удобно.

Создавать, изменять и управлять территориями online позволяет такой инструмент, как ETMS, который дает возможность осуществлять:

• online-управление распределением территорий на зоны ответственности;
• мельчайшую детализацию территориальных единиц (бриков) вплоть до одной аптеки или лечебно-профилактического учреждения;
• online-расчет количественных показателей целевой аудитории на каждой территории;
• online-расчет объема розничных продаж на каждой территории.

Оценивать эффективность промоционных усилий на территории можно по таким показателям, как выполнение плана продаж; доля в продажах в визитируемых/невизитируемых аптеках; приросты отгрузок на территорию; МСМ-активность на территории; digital-активность с целевой аудиторией.

Универсальным показателем эффективности Sales Force является индекс эволюции (Evolution Index) «своих» продуктов в конкурентных группах на территории конкретного медицинского представителя.

Василий Васильев более детально рассказал о том, как можно применять ETMS на практике.

Например, визуа­лизация территорий позволяет увидеть ситуацию, когда территории медицинских представителей пересекаются и накладываются друг на друга и, соответственно, решить проблему, оптимизировав распределение территорий. Кроме того, можно увидеть, какие аптеки с каким товарооборотом визитируются, а какие — остаются неохваченными. Таким образом, становятся видны «пробелы» в работе внешней службы, связанные с нерациональной логистикой.

Инструментарий ETMS дает возможность управлять визитными планами относительно той или иной территории. Использование различных индикаторов и визуализации позволяет лучше понимать, когда требуется личный визит медицинского представителя, а когда можно задействовать другие каналы коммуникации — SMS-, e-mail-, Viber-рассылки. Так, в последнее время широкое распространение получает Viber. В Украине на конец 2017 г. количество активных Viber-аккаунтов составило более 20 млн. Каждый юзер в среднем проводит в Viber 30 мин. При этом 45% времени он тратит на звонки и аудиозвонки, а за 1 день отправляет более 20 сообщений.

Докладчик обратил внимание, что digital-коммуникации сегодня осуществляются цент­рализовано. Разрабатываются выверенные месседжи, рассылки, паттерны, которые затем использует хед-офис. Однако, по словам спикера, медицинские представители уже сейчас по работе общаются с врачами при помощи телефонных звонков, SMS и Viber-сообщений. И эти коммуникации не контролируются хед-офисом. Это чревато тем, что теряется часть картины коммуникаций медицинских представителей с целевой аудиторией. По мнению В. Васильева, вскоре полевая служба будет обеспечена функционалом, который позволит контролировать большую часть их коммуникационной активности, будь то Viber, телефон или SMS.

В рамках второго визита состоялась объединенная сессия, призванная ответить на ряд вопросов: чему может (хотел бы) научиться современный врач у современного медицинского представителя; о чем и как говорят на визите сегодня?

Владислав Пивоваров, глава представительства компании «ЭВЕР Фарма», перечислил, что современный медицинский представитель и фармацевтическая компания, которая за ним стоит, предлагают врачу в качестве информации. В частности, это полезная медицинская информация, международные руководства, статистика, аналитические и справочные данные, диагностические пособия и другие медицинские издания. Фармацевтические компании дают возможность врачам участвовать как в национальных, так и международных конференциях. Фармацевтический бизнес также реализует социальные проекты, а профессиональные ассоциации принимают участие в формировании регуляторной политики.

В. Пивоваров подчеркнул, что Фарма — это цемент, который скрепляет многие элементы системы здравоохранения.

Как было отмечено в одном из предыдущих докладов, менее половины врачей готовы общаться с медицинскими представителями face-to-face в свое рабочее время.

С точки зрения докладчика, «желание» врача общаться с медицинским представителем во многом зависит от самого медицинского представителя, его умения передавать информацию в отведенный интервал времени. Решающую роль, по мнению спикера, играют сила личности и эмоциональный потенциал, способность делиться энергией. Важно и то, как медицинский представитель выглядит, его подача, харизма. Скорее всего, медицинского представителя, от которого врач получает положительный энергетический заряд и очень точечную, хорошо структурированную информацию, врач захочет увидеть еще раз.

Информация — это ядро визита. Знания медицинской части, коммуникативные навыки, знания психотипов и т.п. — это всего лишь орудие. А насколько хорош порох (эмоциональный потенциал), настолько далеко «долетит» ядро (информация). Если медицинский представитель способен сделать так, чтобы врач получил заряд энергии (а не наоборот), — наверное, его запомнят.

Очень важно, чтобы медицинский представитель своим внешним видом, манерой речи, презентацией, устройствами, с которыми он работает, подчеркивал «эмоциональный портрет» продукта, который он представляет, а не противоречил ему.

Своим мнением поделились и практикующие врачи Оксана Кислова и Ольга Орлик.

Оксана Кислова согласилась с тем, что важны эмоциональная составляющая и то, как доносится информация. Но, с точки зрения организации работы врача, очень важный вопрос «когда?» — когда врач может встретиться с медицинским представителем?

Так, в разгар рабочего дня, приема пациентов, даже если врач сможет выкроить время для общения с медицинским представителем, скорее всего, это будет зря потраченное время для обоих. Вероятно, врач запомнит очень маленькую часть информации и, к сожалению, работа медицинского представителя уйдет в никуда.

Та же ситуация и со звонками. В рабочее время звонки, с точки зрения О. Кисловой, неуместны, и информация также не запоминается, поскольку врач занят.

По мнению спикера, гораздо удобнее проводить встречи, конференции после работы. Почему? В Viber у врача не только реклама и информация о препаратах. Там и анализы, и вопросы пациентов, страховой компании и т.п. Когда прием закончен, врач отодвигает на задний план работу с пациентами и эмоционально готов воспринимать информацию, уделять внимание медицинскому представителю.

К сожалению, когда рабочее время врача заканчивается, зачастую оно заканчивается и у медицинского представителя.

С этой точки зрения, очень удобны конференции на выезде. И количество информации о компании, о препарате, о медицинском представителе, которая останется в памяти у врача, будет гораздо больше.

Что касается материалов, которые приносит медицинский представитель, докладчик советует делать акцент на том, что будет действительно полезным, интересным и чем врач будет пользоваться в повседневной работе и никогда не отправит в мусорную корзину. Это книги, клинические протоколы, диеты и т.п.

Ольга Орлик считает, что медицинский представитель похож на диссертанта, который лучше всех разбирается в теме своей диссертации. И врачи, конечно же, хотят узнать у него все о том или ином препарате: показания, противопоказания, особенности введения, задать вопросы по составу и т.п.

Многое зависит от профиля специалиста. Так, в своей практике эндокринологи чаще всего сталкиваются с такими заболеваниями, как сахарный диабет, болезни щитовидной железы. Но им также важно получать информацию в том числе о редких заболеваниях — данные клинических исследований, новую информацию.

К обсуждению присое­­динилась Анна Бигдан, директор аптечной сети «Пани аптека». Не секрет, что цель любого бизнеса — это получение прибыли. С этой точки зрения, любую активность необходимо оценивать — насколько она эффективна, какой дает результат с учетом потраченных денег и вернувшихся инвестиций.

Успешность — это прибыль. А прибыль делает команда.

По мнению спикера, ключ к успеху всех заинтересованных сторон — это партнерство. Между ритейлом и производителями, между лечебно-профилактическими учреждениями и производителями. Докладчик выделила два типа взаимодействия производителя и ритейла — партнерское и потребительское. Партнерский тип взаимодействия предполагает стратегию win/win, в соответствии с которой выгоду получают обе стороны.

А. Бигдан считает, что медицинскому представителю не нужно приходить в аптеку каждый день. Как и в случае с врачебной аудиторией, он отвлекает сотрудника первого стола от текущей работы, его внимание рассеивается и, соответственно, ожидаемого эффекта не происходит (большая часть информации не запомнится).

Статистическую информацию, особенно при партнерском типе взаимодействия, производитель может получать удаленно. В целом время медицинского представителя в аптеке можно сократить при помощи технологий. Например, в «Пани аптека» уже сейчас применяется технология, которая заменяет тайного покупателя.

Личное присутствие медицинского представителя необходимо в ситуациях, когда есть проб­лема, например, низкие продажи обусловлены недостатком знаний провизоров по продукту. Если же речь идет о системном обучении, зачастую это online-программы, online-тестирование и т.д., контролирующиеся из центрального офиса.

Карина Саакян, коммерческий директор аптечной сети «D.S.», подчерк­нула, что все игроки находятся в одной лодке под названием «система здравоохранения», и действовать необходимо сообща. Безусловно, каждая заинтересованная сторона преследует свои интересы, тем не менее очень важно смотреть в одну сторону. Спикер подчеркнула, что в треугольнике «врач — провизор — пациент» все 3 точки одинаково важны. И работа медицинских представителей с врачами и фармацевтами должна быть синхронной и согласованной. Если одна из зон не проработана — это чревато неудовлетворительными результатами в продажах.

Поэтому, с точки зрения К. Саакян, ключ к успеху — синхронность и слаженность действий. И медицинский представитель может быть этим синхронизатором, поскольку он может работать и с врачами, и с фармацевтами. Таким образом, он выступает своеобразным связующим звеном.

Артем Матвеев, директор по продажам и маркетингу компании «Алкалоид Киев», поделился своим мнением касательно того, чему может научить современный медицинский представитель современного врача.

С точки зрения докладчика, успешный медицинский представитель — это клиентоориентированный и мотивированный сотрудник. Он хорошо знает каждого своего клиента, управляет взаимоотношениями с ним. Успешный медицинский представитель знает, что сделка с каждым следующим клиентом приближает его к установленным целям, в том числе и коммерческим. В этой связи успешный медицинский представитель может научить врача другому отношению к слову «Следующий!». Особенно важно это для врачей, работающих в государственных лечебных учреждениях. Ведь если врачи частной медицины регулярно обучаются эффективной коммуникации и ориентации на клиента, то врачам государственной сферы это еще предстоит сделать в рамках текущей реформы здравоохранения. Вот этому и мог бы научить врача успешный медицинский представитель. Каждого следующего клиента воспринимать как возможность. В коммуникациях с клиентом, оперируя свойствами и преимуществами метода исследования или лечения, говорить о том, какую выгоду он получит от его использования. И чем больше будет у врача довольных и благодарных пациентов, тем выше будет уровень его благосостояния.

Георгий Викторов, глава представительства «Abbott Laboratories» в Украине, отметил, что когда речь идет о визитах медицинских представителей, развитии digital и новых трендах в промоции, конкуренция — это всегда хорошо. Она помогает становиться лучше, открывает новые возможности. Но игроки все равно конкурируют за одно и то же — за тех же врачей, аптеки.

Чему врач мог бы научиться у медицинского представителя? Он может научится тому, чтобы быть достаточно убедительным, чтобы в желании помочь убедить пациента придерживаться назначенной схемы лечения.

С точки зрения докладчика, хороший медицинский представитель — это человек, который является экспертом в тех продуктах или в том портфеле, с которыми он приходит к врачу. Его отличает умение ориентироваться в том обилии информации, которую он выучил на протяжении всех лет работы в компании. И что немаловажно — умение этой информацией оперировать: с учетом потребности врача, течением беседы. Ему необходимо улавливать настроение и быть в какой-то степени психологом. В то же время медицинский представитель должен быть хорошим исполнителем в реализации новых подходов или кампаний. Ведь как иначе можно узнать, насколько хорошо они работают?

По мнению Виталия Березницкого, директора клиники «Гарвис», в связи с реформой здравоохранения грядут большие изменения, в центре которых находятся врачи. В этом контексте врачам было бы полезно перенять опыт медицинских представителей в их умении говорить, договариваться и самое главное — слушать. Относиться к пациентам как к клиентам и быть клиентоориентированными.

Врачи, которые действительно хотят учиться, получать информацию, могут это делать и делают и без медицинского представителя. Широко доступную информацию можно получить и в интернете. Однако для того, чтобы прояснить те или иные нюансы, особенности им нужен медицинский представитель. Это информация, связанная с фармакоэкономикой, протоколами и схемами лечения, тем, чего нет в свободном доступе. Пригодятся также материалы, которые врач может использовать в своей работе или которые он может дать пациенту (памятки). Возможность посещения конференций, конгрессов, социальные проекты также очень важны для врача. И не только с точки зрения знаний, но и получения положительных эмоций.

В заключение спикер отметил, что сегодня важно инвестировать в завтрашний день, который наступит очень скоро, — молодое поколение жаждет получать знания и развиваться, поэтому стоит дать им эту возможность.

Продолжение следует…

Рахункова палата України оприлюднила звіт, який містить основні результати діяльності органу, приклади системних порушень, виявлених під час здійснення контрольно-аналітичних та експертних заходів у 2017 р. У сфері охорони здоров’я Рахунковою палатою за звітний період встановлено, що з порушенням чинного законодавства використано 455,3 млн грн. коштів державного бюджету, неефективно — 118,4 млн грн.

АУДИТ ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНОЇ ЦІЛЬОВОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ПРОГРАМИ ПРОТИДІЇ ЗАХВОРЮВАННЮ НА ТУБЕРКУЛЬОЗ НА 2012–2016 РОКИ

Аудит ефективності використання коштів державного бюджету на здійснення заходів Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії захворюванню на туберкульоз на 2012–2016 роки (далі — Програма) засвідчив, що Міністерство охорони здоров’я України не забезпечило належного виконання заходів Програми та досягнення запланованих результатів. Майже 82% заходів Програми, дія якої закінчилася, станом на 01.01.2017 р. реалізовані частково або не виконані взагалі. Через це не досягнута мета Програми в частині зниження рівня захворюваності на поєднану інфекцію (туберкульоз/ВІЛ-інфекція/СНІД) і темпів поширення мультирезистентного туберкульозу.

Заходи, які вживалися МОЗ для запобігання поширенню цього захворювання, були недостатніми. Так, національна стратегія інформаційної кампанії з питань протидії захворюванню на туберкульоз МОЗ не затверджена, а робота з інформування населення щодо профілактики цього захворювання проведена на неналежному рівні.

Окрім цього, незважаючи на те, що термін дії Програми закінчився 01.01.2017 р., МОЗ не вжило відповідних заходів для вчасного затвердження концепції і розроблення проекту нової загальнодержавної програми протидії захворюванню на туберкульоз. Відповідну концепцію затверджено лише 27 грудня 2017 р., а нову програму досі не затверджено.

Міністерство не організувало раціонального використання лікарських засобів, закуплених за кошти державного бюджету 2011–2014 рр., для надання медичної допомоги хворим на туберкульоз. Як наслідок, термін придатності наявних у лікувальних закладах протитуберкульозних препаратів на суму 1,3 млн грн. закінчився. Крім того, утилізація цих препаратів потребувала додаткових коштів. Таким чином, державі фактично нанесено збитки на вказану суму, а хворі не отримали необхідного лікування.

Договір МОЗ із спеціалізованою організацією Програма розвитку ООН в Україні (ПРООН) на закупівлю лікарських засобів для лікування хворих на туберкульоз, тестів і витратних матеріалів для його діагностики укладено лише в грудні 2015 р. Тому ці матеріальні цінності у 2015 р. за кош­ти державного бюджету не закуплені. Аналогічно у 2016 р. МОЗ відповідний договір з ПРООН уклало лише наприкінці року. У результаті на час проведення аудиту лікарські засоби для лікування туберкульозу і медичні вироби для його діагностики за кошти державного бюджету 2016 р. на суму 229,1 млн грн. не були закуплені.

Міністерством охорони здоров’я не налагоджено дієвої співпраці з ДУ «Центр громадського здоров’я МОЗ України», яка є відповідальною за використання міжнародної допомоги, і закладами охорони здоров’я та не здійснено моніторингу рівня забезпечення закладів охорони здоров’я лікарськими засобами для лікування хворих на туберкульоз відповідно до Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для виконання програм та здійснення централізованих заходів з охорони здоров’я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.03.2011 р. № 298. Як наслідок, через закінчення терміну придатності втрачено також лікарських засобів на суму 3,4 млн грн., придбаних за рахунок коштів Глобального фонду для боротьби зі СНІДом, туберкульозом і малярією та отриманих як гуманітарна допомога від Глобального лікарського фонду.

У зв’язку із цим за результатами розгляду звіту Рахункової палати на засіданні Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я 20.06.2017 р. прийнято рішення вважати виконання заходів Загальнодержавної цільової програми та роботу МОЗ за цим напрямом незадовільними.

За результатами проведеного аудиту Рахункова палата рекомендувала:

1) Уряду розробити і подати на розгляд Верхов­ної Ради України нову загальнодержавну цільову програму протидії захворюванню на туберкульоз;

2) Міністерству охорони здоров’я України:

• затвердити порядок проведення хіміопрофілактики туберкульозу для дітей, інфікованих мікобактеріями туберкульозу;
• прискорити розроблення та затвердження уніфікованого клінічного протоколу первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги дітям, хворим на туберкульоз, і національних стандартів з лабораторної діагностики туберкульозу;
• вжити заходів щодо перегляду умов договорів, укладених з ПРООН, передбачивши відповідальність за порушення термінів постачання лікарських засобів і медичних виробів для виконання національних програм у галузі охорони здоров’я;
• забезпечити своєчасне визначення спеціалізованих організацій, які будуть здійснювати закупівлі лікарських засобів та медичних виробів, і прозорість цього процесу;
• забезпечити дієвий контроль за ефективним використанням лікарських засобів для лікування туберкульозу.

Наразі профільним міністерством розпочато роботу над плановим переглядом чинних протоколів лікування хворих на туберкульоз, у тому числі в частині надання медичної допомоги дітям, хворим на туберкульоз, та адаптацією міжнародних рекомендацій до контексту країни. Питання порядку проведення хіміопрофілактики серед дітей буде включено до вказаних документів. Також налагоджено систему моніторингу залишків та використання лікарських засобів і медичних виробів у розрізі регіонів України на щомісячній основі з подальшим прийняттям управлінських рішень для забезпечення безперервності лікування хворих на туберкульоз та вдосконалено методику розрахунку протитуберкульозних препаратів відповідно до міжнародних рекомендацій і чинного законодавства України. Забезпечено безперервність лікування хворих на туберкульоз в умовах вкрай нерегулярних поставок протитуберкульозних препаратів за кошти державного бюджету.

Крім того, Урядом схвалено Стратегію забезпечення сталої відповіді на епідемії туберкульозу та ВІЛ-інфекції на період до 2020 року та розроб­лено план заходів щодо її реалізації.

ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ КОШТІВ МЕДИЧНОЇ СУБВЕНЦІЇ

Аудит ефективності використання коштів медичної субвенції, спрямованих на забезпечення лікування хворих на ниркову недостатність методом гемодіалізу, засвідчив, що запровадження Урядом, починаючи з 2016 р., у складі формули розподілу медичної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам окремо цільових видатків на лікування хворих на хронічну ниркову недостатність методом гемодіалізу створило умови і дало можливість певною мірою упорядкувати та підвищити рівень забезпечення відділень нефрології та діалізу комунальних медичних закладів відповідними медикаментами та витратними матеріалами для безкоштовного щотижневого лікування хворих.

Водночас основними недоліками системи лікування хворих на хронічну ниркову недостатність методом гемодіалізу стали:

• ускладнений доступ хворих до цієї процедури через недостатню сформованість системи надання їм медичної допомоги;
• недосконалість інструментів формування потреби в цільових коштах;
• неврегульованість процедур закупівлі медичних послуг з гемодіалізу та відсутність належного контролю за плануванням і використанням коштів, медикаментів і витратних матеріалів.

Рахункова палата відзначає, що жодним нормативно-правовим актом Уряду і МОЗ не передбачено, за яким окремим розрахунком має визначатися обсяг цільових коштів для лікування хворих на хронічну ниркову недостатність методом гемодіалізу. У результаті розрахунок потреби в цільових коштах здійснювався МОЗ на 2016 і 2017 р., виходячи з меж граничних обсягів видатків медичної субвенції, доведених Мінфіном.

Також не підготовлено методичні рекомендації щодо формування предмета закупівлі (витратні матеріали, комплекти чи медичні послуги), що не сприяло виробленню єдиних підходів до проведення процедур закупівлі всіма учасниками ринку. У результаті проблеми з проведенням закупівель для гемодіалізу залишилися невирішеними, що спричинило значну кількість скарг на такі процедури і факти їх призупинення.

Відсутність у 2017 р. нової моделі закупівлі товару «медична послуга» з наданням можливості хворим вільно обирати надавачів послуг з гемодіалізу зумовила залежність медичних закладів, які отримують гемодіалізне обладнання «штучна нирка» безкоштовно або в тимчасове користування, від постачальників витратних матеріалів, що сумісні виключно з цими апаратами. За таких умов лікарні змушені закуповувати витратні матеріали, які підходять саме до цього обладнання. У результаті складова конкуренції та економного використання коштів фактично була відсутня.

Як наслідок, середня вартість однієї процедури гемодіалізу лише за вартістю витратних матеріалів суттєво коливалася в розрізі регіонів: у 2015 р. — від 1,2 до 1,9 тис. грн.; у 2016 р. — від 1,1 до 2,5 тис. грн., а також залежала від встановленої в закладі марки апарата (B/Braun, Fresenius (Німеччина), Gambro (Швеція, Італія), Nipro (Японія).

Внаслідок недостатньо ефективної системи внутрішнього контролю керівники департаментів (управлінь) охорони здоров’я окремих облдерж­адміністрацій та комунальних медичних закладів не запобігли фактам непродуктивного, неекономного та з порушенням законодавства використання коштів медичної субвенції. Так, у 5 областях, де здійснювався аудит, встановлені факти непродуктивного (4,2 млн грн.), неекономного (31 тис. грн.) використання у 2016 р. коштів медичної субвенції, порушення процедур державних закупівель, правил укладання договорів, складання інвентаризаційних описів та списання медикаментів і витратних матеріалів (на суму понад 25 млн грн.).

Враховуючи виявлені недоліки, Антимонопольним комітетом України (АМКУ) надано для МОЗ та Міністерства економічного розвитку і торгівлі України Рекомендації щодо здійс­нення заходів, спрямованих на розвиток конкуренції, запобігання порушенням законодавства про захист економічної конкуренції на ринку обладнання та витратних матеріалів для гемодіалізу.

Крім того, Рахункова палата рекомендувала Міністерству охорони здоров’я України спільно з АМКУ розробити методичні рекомендації щодо особливостей формування предмета закупівель (витратні матеріали, комплекти, медичні послуги) для уніфікації та стандартизації проведення процедур закупівель для гемодіалізу всіма учасниками ринку, а також Вінницькій, Дніпропет­ровській, Львівській, Полтавській та Черкаській облдержадміністраціям вжити заходів щодо усунення недоліків і порушень, виявлених за результатами аудиту, та не допускати їх надалі.

ДЕРЖАВНІ ЗАКУПІВЛІ ІЗ ЗАЛУЧЕННЯМ СПЕЦІАЛІЗОВАНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ

Рахункова палата зазначає, що за результатами аудиту ефективності використання бюджетних коштів, виділених МОЗ у 2015–2016 роках та I півріччі 2017 р. на закупівлю фармацевтичної продукції із залученням спеціалізованих організацій, здійснювалося в цілому більш економно порівняно з попереднім періодом, коли закупівлі проводило Міністерство самостійно.

Порівнюючи однакові обсяги і номенклатури таких закупівель, Рахункова палата дійшла висновку, що загальна економія коштів державного бюджету в цей період становила, за розрахунками, 373,6 млн грн., або близько 39% вартості перевірених закупівель. Водночас не досягнута мета Закону України від 19.03.2015 р. № 269  у частині забезпечення своєчасного доступу пацієнтів до необхідних лікарських засобів і медичних виробів. На відміну від діючого до 2015 р. порядку оплати, відповідно до чинного закону № 269 термін від моменту оплати до поставки становив понад 20 міс.

Також Рахункова палата підкреслює, що залучення міжнародних організацій до закупівель не позбавило профільне міністерство невластивих йому функцій. Оскільки МОЗ залишилося в системі публічних закупівель, які не стали прозорими, ризики корупційних дій не усунено. Це зумовлено тим, що профільне міністерство не забезпечило відповідної організації процедурних питань таких закупівель. Допускалися випадки неналежного оформлення укладених договорів та порушення їх умов, несвоєчасного інформування міжнародних спеціалізованих організацій про прийняті МОЗ рішення, порушень власних розпорядчих актів. У ряді випадків незадовільна робота посадових осіб МОЗ призводила до затягування термінів закупівель, прийняття ними необґрунтованих рішень, несвоєчасного розподілу отриманих за результатами закупівель матеріальних цінностей.

Вибір міжнародних організацій здійснювався МОЗ за відсутності механізму застосування визначених Урядом критеріїв відбору, порядку його проведення і був сконцентрований на організаціях, визначених законами України від 10.04.2014 р. № 1197 «Про здійснення державних закупівель» і від 25.12.2015 р. № 922 «Про пуб­лічні закупівлі», та виключав можливість участі в закупівлях вітчизняних організацій. У результаті міжнародні організації обиралися в ручному режимі, що призводило до помилок при здійсненні вибору і не сприяло запобіганню ризикам корупції при прийнятті таких рішень.

Внаслідок безгосподарності МОЗ на рахунках міжнародних спеціалізованих організацій ПРООН і ЮНІСЕФ залишилися кошти державного бюджету 2015 р. в сумі 93,6 млн грн., або 6,5% загального обсягу перерахованих ним кош­тів. Кошти в сумі 4,6 млн грн. упродовж 12 міс не були витрачені на закупівлю лікарських засобів і медичних виробів та повернені МОЗ наприкінці 2016 р. і, як наслідок, перераховані до держбюджету. Загалом 98,2 млн грн. бюджетних кош­тів від 12 до 20 міс перебувало на рахунках міжнародних спеціалізованих організацій і не використовувалося за призначенням.

Міністерство при укладанні договорів з міжнародними організаціями не забезпечило захисту інтересів української сторони. Зокрема, не було передбачено відповідальності за несвоєчасну поставку товару, за поставку товару неналежної якості та кількості. Також у договорах не передбачено механізмів для вирішення спорів між сторонами в закупівельному процесі під українською юрисдикцією. Умови договорів фактично унеможливлювали контроль за використанням коштів Державного бюджету України.

У зв’язку із цим Комітетом Верховної Ради України з питань охорони здоров’я на засіданні 16.01.2018 р. прийнято рішення звернутися до Голови Верховної Ради України з проханням включити до порядку денного пленарного засідання сьомої сесії Парламенту законопроект про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення здійснення закупівель лікарських засобів та медичних виробів (реєстр. № 6367), яким передбачено скасування процедури державних закупівель лікарських засобів і медичних виробів із залученням спеціалізованих організацій.

МОЗ, враховуючи виявлені недоліки, поінформувало Рахункова палату, що до проекту плану заходів Міністерства внесено пропозицію стосовно перегляду Положення про групи експертів та фахівців, що залучаються до роботи Постійної робочої групи МОЗ з питань профільного супроводу державних закупівель.

Передбачено встановлення відповідальності експертів щодо здійснення моніторингу, аналізу при підготовці номенклатури лікарських засобів, медичних виробів та інших товарів, робіт і послуг з посиланням на протоколи та стандарти надання медичної допомоги за різними нозологіями, що ґрунтуються на доказовій базі.

До умов договорів, які укладені МОЗ із спеціалізованими організаціями, внесено зміни. Зокрема, у договорі з ПРООН передбачено, що ця організація розпочинає діяльність з організації закупівлі лікарських засобів та медичних виробів за кожним з напрямів після підписання договору обома сторонами (відповідно до договору 2016 р. ця діяльність розпочиналася після сплати МОЗ коштів). З усіма обраними спеціалізованими організаціями вдалося дійти згоди щодо включення до угоди зобов’язань очікуваних графіків поставок.

Покращено умови договору (угоди) в частині постачання товару. Так, у договорі ПРООН прописано, що в разі неможливості ПРООН закупити товар із зазначеним у договорі терміном придатності спеціалізована організація звертається до МОЗ з пропозицією закупити товар з іншим терміном придатності. При цьому ПРООН забезпечує надання гарантії від постачальника щодо заміни невикористаного до завершення терміну придатності товару на аналогічний з достатнім терміном придатності. Змінами до угоди з Crown Agents виключено умову, відповідно до якої закупівля товару з іншим терміном придатності можлива лише за письмового погодження з МОЗ.

Крім того, Рахункова палата рекомендувала Уряду визначити механізм вибору міжнародних спеціалізованих організацій відповідно до критеріїв, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2015 р. № 622 (прим. ред.: відповідний документ затверджено 10.04.2018 р. наказом МОЗ № 642) та розробити механізм визначення державних підприємств МОЗ для здійс­нення супроводу державних закупівель із залученням міжнародних спеціалізованих організацій. Міністерству ж рекомендовано:

• припинити практику закупівлі лікарських засобів з обмеженим терміном придатності;
• розробити і затвердити порядок використання залишків лікарських засобів і медичних виробів, закуплених у попередні роки, для надання медичної допомоги в розрізі інших захворювань у поточному році;
• забезпечити своєчасне погодження кошторисів витрат на закупівлю фармацевтичної продукції, наданих міжнародними спеціалізованими організаціями;
• розробити і затвердити розпорядчий документ з визначенням терміну, впродовж якого здійснюється розподіл поставлених міжнародними спеціалізованими організаціями лікарських засобів і медичних виробів, та забезпечити його виконання;
• забезпечити дієвий контроль за ефективним використанням лікарських засобів і медичних виробів;
• вжити заходів щодо запобігання фактам псування лікарських засобів і медичних виробів через недотримання температурних умов при їх транспортуванні та недопущення таких фактів надалі.

HOMOREP, IREP

Евгений Лавренко, руководитель отдела аналитики и эффективности продаж компании «Такеда Украина», рассмотрел эволюцию профессии медицинского представителя в Украине. Первые специалисты, которые начинали работать в нашей стране медицинскими представителями, — это были энтузиасты. Со временем фармкомпании стали их «оснащать» компьютерами, машинами, чтобы покрывать большее количество территорий и целевых аудиторий. В последние годы появилась масса других возможностей — мобильные девайсы, CRM-системы, базы данных, позволяющие сегментировать целевую аудиторию. Без сомнения, технологии значительно увеличили и расширили возможности медицинских представителей.

Вместе с тем меняется подход к постановке задач для медицинского представителя. Во главе угла — уже не только стимулирование продаж и прибыль. Современный медицинский представитель выполняет целый ряд функций.

Эволюцию задач медицинского представителя докладчик определил таким образом:

• стимулирование продаж;
• развитие/поддержание лояльности к компании/бренду;
• отчетность;
• фармаконадзор, исследования эффективности, побочные эффекты и т.п.;
• этичность действий (кодексы поведения);
• ориентация на пациента.

Как за это время изменилась промоция? Доля визитов медицинский представителей все еще аккумулирует чуть более половины воспоминаний специалистов здравоохранения о промоции. Тем не менее их удельный вес постепенно уменьшается на фоне развития других каналов коммуникации.

Сегодня много говорят о развитии мультиканального маркетинга. Действительно, нельзя отрицать наличие многоканальности в нашей жизни. За короткий промежуток времени мы можем контактировать со множеством различных каналов, иногда даже одновременно. Это уже стало неотъемлемой частью нашей жизни. И специалисты здравоохранения — конечно же, не исключение. Взаимодействие с целевой аудиторией при помощи цифровых технологий, интернета — это удобно. С той точки зрения, например, что врач может ознакомиться с информацией, из­учить материал в удобное для него время.

По мнению докладчика, если тренд уменьшения доли визитов медицинских представителей в структуре воспоминаний специалистов здравоохранения о промоции продолжится, то через 5 лет face-to-face активность будет составлять около 30%. И это вовсе не мало. Визиты медицинских представителей будут по-прежнему очень важны, в том числе для того, чтобы остальные 70% работали эффективно. Ведь уже сегодня медицинский представитель вовлечен в новые виды промоактивности. Поэтому очень важно развивать ресурс Sales Force, «оснащать» его новыми инструментами, обучать новым возможностям коммуницировать с целевой аудиторией.

Опыт применения digital-технологий компании «Такеда Украина» свидетельствует о том, что порядка 80% врачей, к которым осуществляется визитная активность, хорошо воспринимает и альтернативные digital-каналы коммуникации. Более того, отвечая на вопросы анкеты, практикующие врачи отмечают, что, реже встречаясь с медицинскими представителями, они больше ценят время, когда могут с ним пообщаться лично, задать вопросы, обсудить темы, которые не получается обговорить при помощи удаленных коммуникаций.

В завершение своего доклада спикер процитировал Анатолия Ильяича, директора по развитию бизнеса и продажам в Европе и Центральной Азии компании «Ericsson»: «Промышленный век заканчивается, мы перешли в эру информационных технологий. Самый большой риск сейчас — это ROI. Но не возврат инвестиций (Return on Investment), а риск игнорирования (Risk of Ignorance). Если вы хотите оставаться конкурентоспособными, вы больше не можете игнорировать новые технологии и новые тенденции».

Несмотря на то что профиль медицинского представителя и его задачи меняются, он обрастает новыми навыками, новым функционалом, девайсами (что вызывает необходимость овладевать новыми техническими навыками), пока пациент-человек будет нуждаться в услугах врача-человека, будет нужен медицинский представитель-человек.

КАДРЫ ОПЯТЬ РЕШАЮТ ВСЕ

Целый блок конференции-практикума был посвящен кад­ровым вопросам с целью охватить целый ряд тем. Чтобы как можно шире рассмот­реть тот или иной вопрос с разных точек зрения, принять участие в обсуждении были приглашены топ-менеджеры фармкомпаний, которые делились экспертным мнением. При этом каждая рассматриваемая тема сопровождалась аналитическими данными исследований агентства «Фарма Персонал». Модераторами этого блока выступили Сергей Орлик, эксперт фармацевтического рынка, и Андрей Анучин, директор агентства «Фарма Персонал».

1. Кадровый голод на рынке внешних служб

Прежде чем начать экспертное обсуждение этой проблемы, Андрей Анучин поделился аналитическими данными касательно объема штата медицинских представителей в Украине.

Сегодня в Украине «в полях» работает более 10 тыс. медицинских представителей. Из них почти 8 тыс. — постоянные (фул-тайм) медпредставители, и 2,3 тыс. — аутсорсинговые, проектные или внешняя служба компаний-дистрибьюторов. В целом в Украине работает около 200 промоционных команд. Среднее количество сотрудников внешней службы компании составляет около 70 человек, из которых медицинские представители — около 50 человек.

Поскольку многие докладчики говорили о развитии digital-каналов коммуникации и уменьшении доли визитов медицинских представителей в структуре воспоминаний специалис­тов здравоохранения о промоции, можно было бы предположить, что количество медицинских представителей на рынке резко уменьшится. Однако это не так.

Так, за 2017 г. количество медицинских представителей увеличилось почти на 7%. А в 2018 г. фармкомпании планируют увеличить штат медпредставителей в среднем еще на 12,7%. Что касается текучести кадров, то за 2017 г. поменяли место работы 17,7% сотрудников фармкомпаний. А среди медицинских представителей этот показатель составил 24,5%.

Таким образом, у медицинских представителей сейчас существует большое количество возможностей, поскольку многие фармкомпании расширяют свои внешние службы. На трудовом рынке Sales Force достаточно предложений, что дает кандидатам возможность выбирать. Найти хорошего специалиста становится все сложнее, что обусловливает кадровый голод на рынке внешних служб.

Экспертное мнение по этому вопросу выразила Сусанна Халилова, директор по маркетингу и продажам компании «Фармак». С точки зрения спикера, внешняя служба — это первый круг клиентов компании. Лояльный к компании медицинский представитель работает более эффективно, поскольку разделяет ее стратегию, цели и миссию.

С. Халилова также отметила, что в изменяю­щихся условиях фармкомпаниям необходимо предоставлять больше информации медицинскому представителю. Это нужно для того, чтобы не возникало противоречий между офисом и «полевыми» сотрудниками. Кроме того, чем больше внешняя служба знает о целях компании, тем более приверженной и вовлеченной становится и выполняет свою работу сознательно.

Наталья Снимщикова, HR-директор компании «Асино Фарма Старт», отметила, что сегодня, как и 10 лет назад, тема кадрового голода существует.

С точки зрения спикера, важно не только определить новые компетенции, но еще и правильно их выявить и оценить у кандидата на этапе подбора. И здесь ключевую роль играет рекрутер (региональный менеджер, HR, агентство, которое помогает закрыть вакансию). Зачастую кандидаты, которые не проходят испытательный срок, — это люди, которые не могут «вписаться» в корпоративную культуру компании, или же те, которых неправильно оценили на этапе подбора (не соответствуют тем компетенциям, которые нужны).

Также немаловажный фактор — это имидж руководителя (регионального менеджера), поскольку многие позиции в фармкомпании закрываются благодаря рекомендациям. Важную роль также играет репутация компании как работодателя.

С точки зрения Леонида Винниченко, НR, тренинг-менеджера компании «Омнифарма», на сегодня сформирован достаточно большой пул кандидатов, которые накопили хороший опыт в процессе прохождения собеседований и научились правильно отвечать на вопросы, подавать свои компетенции.

Л. Винниченко также выразил свою точку зрения относительно того, почему ощущается кадровый голод на рынке внешних служб.

Во-первых, кадровый дефицит существует в целом в стране, во всех сферах экономики, а не только в фармацевтическом секторе.

Во-вторых, свою роль играет осведомленность кандидатов о труде медицинского представителя, а это довольно непростая работа. Поэтому, возможно, уже попробовав этот хлеб, кандидаты не стремятся снова идти работать медицинскими представителями.

Третий фактор — материальный. Важно понимать, что в 2007 г. была одна заработная плата и набор благ, которые можно было купить на эту заработную плату. Сейчас это совершенно другая ситуация.

О том, как обстоят дела «в поле» на рынке медицинских изделий, рассказал Павел Харчик, президент ассоциации «Операторы рынка медицинских изделий», директор компании «Калина медицинская производственная компания».

С точки зрения докладчика, сложности в коммуникации с врачами, проникновение digital-технологий на рынке медицинских изделий менее выражены по сравнению с рынком лекарственных средств. По мнению спикера, основная причина кроется в том, что медицинские изделия в большинстве случаев применяет сам врач. А в случае с лекарственными средствами включаются различные факторы, которые от врача напрямую не зависят. Также конкуренция между медицинскими представителями, которые промотируют медицинские изделия, намного меньше по сравнению с ситуацией в сфере продвижения лекарств. Кроме того, рынок медицинских изделий менее зарегулирован по сравнению с рынком лекарственных средств.

С точки зрения спикера, идеальный кандидат на должность медицинского представителя на рынке медицинских изделий — это средний медицинский персонал, медсестры, фельдшера. А если говорить о топ-менеджерах — это или врачи, или топ-менеджеры, которые ранее работали в фармкомпаниях.

Что касается кадрового голода, рынок медицинских изделий тоже не обделен этой проб­лемой.

По мнению П. Харчика, найти «бриллиант» среди медицинских представителей невозможно. Его можно только вырастить со временем.

2. Ситуация «в поле» — взгляд тренера

По словам А. Анучина, не все фармкомпании выделяют бюджет на внешние тренинги.

Если в докризисное время 88% компаний выделяли средства на проведение внешних тренингов, то в кризисный период количество таковых стало уменьшаться. Компании стали экономить. И, к сожалению, зачастую на обучении сотрудников. Вместе с тем с 2016 г. наблюдается положительная динамика — количество компаний, которые инвестируют во внешнее обучение, увеличивается, хотя их доля составляет пока всего 69%. В то же время 46% фармкомпаний проводят обучение силами внутренних тренеров. То есть, даже те компании, в которых есть внутренние тренера, обращаются также и к внешнему обучению. 30% компаний не выделяют деньги на тренинги вообще.

Годовой бюджет на тренинги в расчете на 1 сотрудника в долларах США за 2013–2018 гг. очень сильно уменьшился. Так, если в 2013 г. на регионального менеджера выделялось в среднем 663 дол. в год, то сейчас эта цифра составляет 293 дол. Объем инвестиций в обучение менеджеров среднего уровня уменьшился еще больше — с 1251 до 412 дол.

Кроме того, снизилась и частота проводимых тренингов. В докризисный 2013 г. большинство компаний (57%) проводили тренинги 2 раза в год, около четверти — 1 раз в квартал и менее 20% — 1 раз в год. После кризиса наблюдается четкая тенденция к снижению частоты проведения тренингов. По данным за 2017 г., 2 раза в год тренинги проводят уже 43% компаний, 38% — 1 раз в год, 5% — 1 раз в квартал, и 14% компаний проводят тренинги 3 раза в год.

При этом медицинский представитель должен выполнять план и все те задачи, которые перед ним ставятся.

Владислав Летик, директор по маркетингу и портфолио Rx ООО «Д-р Реддис Лимитед», поделился своей точкой зрения. В компании «Д-р Реддис Лимитед» есть внутренние тренеры. По сути они постоянно находятся «в поле», работая с медицинскими представителями по тем или иным вопросам. В компании, как правило, проводится один большой тренинг в год. И далее уже «на местах» ведется работа с медицинскими представителями, которые не до конца что-то усвоили.

Юрий Гавришев, тренер «Студии развития персонала и бизнеса», отметил, что тема обучения персонала очень важна, но, к сожалению, она затрагивается реже, чем показатели эффективности.

Время на визит очень ограничено и, как правило, занимает до 10 мин. Таким образом, медицинскому представителю необходимо за достаточно короткий промежуток времени эффективно выполнить свою работу. При этом врач может находить в структуре визита те или иные ошибки. Например, иногда, используя методику спин-продаж, можно не заметить, как визит начинает превращаться в допрос. Соответственно, время визита затягивается, он становится менее интересным для врача. Чтобы научиться проводить визит грамотно и профессионально, медицинскому представителю необходимо развиваться. И для этого, в том числе, существуют тренинги.

Тренинги спикер разделил на внутренние, например, направленные на повышение знаний о продукте, и внешние — например, тренинги по продажам, которые, как правило, проводят профессиональные бизнес-тренеры.

Докладчик также обратил внимание на важный фактор — чтобы знания и умения, полученные в ходе тренинга, превратились в навык, нужен 21 день. И эти знания и умения необходимо закрепить на практике — «в поле». С точки зрения спикера, очень важно, чтобы в этом медицинскому представителю помогал региональный менеджер. Поэтому необходимо обучать также и региональных менеджеров, например тому, как проводить коуч-сессию.

Как сохранить интерес и энтузиазм сотрудников во время тренинга? Времена меняются, рынок меняется, соответственно должны меняться и подходы к обучению сотрудников — считает спикер. Многое зависит от тренера, как он использует тренинговые инструменты, чтобы замотивировать, заинтересовать и вовлечь в процесс обучения. Это может достигаться, например, за счет обучения в игровой форме. В процессе тренинга могут использоваться деловые метафорические игры для придания эмоциональной окраски, креативности и создания высокой вовлеченности каждого участника. Это превращает тренинг в интересную деловую игру, что позволяет участникам полностью раскрыть свой потенциал и возможности! С точки зрения спикера, обязательно тренинг должен включать элементы командообразования, поскольку рабочая команда — залог успешного бизнеса.

По мнению Л. Винниченко, задача тренера — помочь медицинскому представителю понять, является ли то, чем он занимается, его делом, любимой работой. Это очень важно с точки зрения того, что на нелюбимой работе сотрудник может профессионально выгорать с годами. А для того, чтобы не терять энтузиазм, продолжать «гореть» и делать свою работу качественно, — нужно ее любить. Поэтому, с точки зрения Л. Винниченко, чтобы медицинский представитель был действительно эффективным, в процессе обучения его нужно научить любить свою работу.

Алена Калинская, бизнес-юнит-менеджер корпорации «Артериум», поделилась мнением относительно того, как изменился портрет современного медицинского представителя. Он изменился, поскольку сейчас на смену предыдущему приходит новое поколение, у которого совершенно другой взгляд на жизнь и другая мотивация. Вместе с тем «выросли» и компании, которые сформировали свою систему подбора сотрудников.

С точки зрения докладчика, «вырастить бриллиант» — задача сильного тренингового отдела. Принимая кандидата с большими амбициями и вкладывая в обучение, компания не будет испытывать кадрового голода. В этом плане главная компетенция для сотрудника — это способность обучаться.

3. Региональный менеджер: контролер или вдохновитель, наставник или коуч, «папа» или партнер

Согласно данным агентства «Фарма Персонал», 12% общего количества сотрудников внешней службы Украины работает на позиции регионального менеджера. Это порядка 1,5 тыс. человек.

По словам А. Анучина, 70% вовлеченности клиентов зависит от вовлеченных сотрудников. А 70% вовлеченности сотрудников зависит от их непосредственных руководителей.

Анд­рей Яворский, руководитель внешней службы компании «ЭВЕР Нейро Фарма», поделился своей точкой зрения относительно того, какую роль выполняет региональный менеджер по отношению к медицинскому представителю.

Докладчик поделился практикой, которую применяет компания «ЭВЕР Нейро Фарма» для оценки медицинских сотрудников. Докладчик выделил 4 уровня вовлеченности и развития медицинского представителя в компании:

• 1-й уровень. Кандидат приходит в компанию на собеседование. На этом этапе он еще не знает почти ничего о компании, ее ценностях и целях, корпоративной культуре, о продуктах. Нет понимания того, чем он будет заниматься;
• 2-й уровень. Следующий этап после успешного прохождения собеседования. Сотрудник начинает работать, узнает больше о компании, развивается, обретает новые навыки, становится более вовлеченным в дело компании;
• 3-й уровень. Сотрудник прошел испытательный срок, его знания и навыки поддерживаются на уровне стандарта;
• 4-й уровень — уровень эксперта.

Соответственно, на первых уровнях региональный менеджер применяет более директивный стиль управления, часто поддерживает связь с сотрудником, выступает в роли наставника. Чем больше навыков и опыта приобретает сотрудник, тем больше ему предоставляется свободы и доверия, а региональный менеджер выступает скорее в роли коуча. Таким образом, на первом этапе преобладает наставничество (смотри и делай, как я); второй этап — наставничество/коучинг; третий этап — коучинг (почему именно так; как изменится ситуация; может, смоделируем ситуацию?..); четвертый этап — коучинг/делегирование.

МАСТЕРСТВО МЕЖЧЕЛОВЕЧЕСКОГО ОБЩЕНИЯ — ГЛАВНЫЙ НАВЫК МЕДПРЕДА

Бот не способен заменить живое общение. Такого мнения придерживается Сергей Орлик, эксперт фармацевтического рынка. Эту тему спикер подробно раскрыл в своем докладе.

Что делает медицинский представитель на визите? Общается!

Он произносит слова (по своей инициативе и в ответ на чужие слова); реагирует мимикой и жестами (по своей инициативе и в ответ на чужие слова); показывает картинки и текст на экране планшета и/или бумажном носителе; изменяет состояние собеседника (настроение, желания, намерения, планы, поступки); обещает; договаривается; контролирует (фиксирует факты с одновременным посильным анализом их причин и последствий для себя).

Что из этого не может делать бот? Общаться по-человечески — непредсказуемо отступать от программы в любом пункте, используя навыки вербального и невербального общения.

Бот — предсказуем, управляем, выключаем, заменим, неутомим, неприхотлив, легко размножается. В отличие от бота человек с развитыми навыками общения имеет связанные с этим «недостатки»:

• доверяет собственному мнению;
• понимает основные мотивы и цели говорящего с ним;
• не всегда демонстрирует свои истинные цели и мотивы;
• обладает некими свойствами, которые дороже денег, и поэтому знает себе цену (и в деньгах, конечно);
• малотрудолюбив (в отличие от неутомимого бота).

А что в нем (медицинском представителе) хорошего? Эмпатия! По определению докладчика — врожденное умение нравиться.

А что в нем нравится? Он живой и светится (прим. ред.: отсылка на рассказ Виктора Драгунского)!

С точки зрения докладчика, фантастические технологии — это не чудо, это хитроумные проделки подогретых жадностью и страхом людей. Единственное чудо на Земле — это живая жизнь со всеми ее «почесываниями». Пользуйтесь ее дарами, пока живы!

БОЛЕВЫЕ ТОЧКИ ПРИ РАБОТЕ С ПЕРСОНАЛОМ

Игорь Огороднийчук, партнер юридической компании «ОМП», осветил основные вопросы касательно трудовых отношений с персоналом, с которыми часто обращаются к юристам, и разъяснил те или иные ситуации.

Докладчик обратил внимание, что в соответствии с изменениями в ст. 26 Кодекса законов о труде Украины, испытательный срок не устанавливается при принятии на работу лиц, с которыми заключается срочный трудовой договор на срок до 12 мес, а также внутренне перемещенных лиц (переселенцев).

GPS-мониторинг — метод, который применяют фармкомпании для отслеживания работы сотрудников (выполнили ли они намеченный план визитов). Если данные GPS-мониторинга говорят о том, что сотрудник не выполняет свою работу, могут ли они послужить основанием для увольнения сотрудника? По словам докладчика, с юридической точки зрения это возможно при условии: а) в трудовом договоре говорится о том, что осуществляется GPS-мониторинг для подтверждения локации сотрудника; б) наличия плана визитов, которые сотрудник должен выполнять.

Об изменении существенных условий труда сотрудники должны быть уведомлены не менее, чем за 2 мес до введения соответствующих изменений. По словам докладчика, если в контракте четко не предусмотрено, что компания предоставляет те или иные блага (транспортное средство, компьютер, мобильный телефон, планшет, стол и стул) — это не является существенным условием труда.

Докладчик также напомнил, что у компаний есть такая возможность, как временное отстранение от работы сотрудника с сохранением заработной платы, например, на время проведение служебного расследования. За рубежом эта практика называется «garden leave».

ОГРАНИЧЕНИЕ ВИЗИТОВ МЕДИЦИНСКИХ представителей

Дмитрий Алешко, управляю­щий партнер юридической фирмы «Правовой Альянс», прокомментировал ограничения, установленные украинским законодательством в отношении взаимодействия медицинских/фармацевтических работников и медицинских представителей, а также ситуацию с введением запретов на визиты медицинских представителей в некоторых регионах нашей страны.

Ст. 78-1 Закона Украины «Основы законодательства Украины о здравоохранении» установлены ограничения для врачей, фармацевтов, провизоров.

Медицинские и фармацевтические работники при осуществлении ими профессиональной деятельности не имеют права:

• получать от субъектов хозяйствования, осуществляющих производство и/или реализацию лекарственных средств, медицинских изделий, их представителей неправомерную выгоду;
• получать от субъектов хозяйствования, осуществляющих производство и/или реализацию лекарственных средств, медицинских изделий, их представителей образцы для использования в профессиональной деятельности (кроме случаев, связанных с проведением в соответствии с договорами клиничес­ких исследований);
• рекламировать лекарственные средства, медицинские изделия, в том числе выписывать препараты на бланках, содержащих информацию рекламного характера, и указывать производителей (торговые марки);
• по требованию потребителя при реализации (отпуске) лекарственных средств не предоставлять или предоставлять недостоверную информацию о наличии в данном аптечном учреждении препарата с таким же действую­щим веществом (по МНН), формой выпуска и дозировкой, в частности скрывать информацию о наличии таких лекарственных средств по более низкой цене.

Законом Украины «О предотвращении коррупции» установлены запреты и ограничения для сотрудников лечебно-профилактических учреждений (ЛПУ), аптек, которые осуществляют организационно-распорядительные или административно-хозяйственные функции:

• запрет использовать свои служебные полномочия или свое положение, связанные с этим возможности с целью получения неправомерной выгоды для себя или других лиц;
• обязанность уведомлять о реальном или потенциальном конфликте интересов (государственные, коммунальные ЛПУ и аптеки);
• запрет превышать лимит по подаркам (государственные, коммунальные ЛПУ и аптеки).

По словам докладчика, правилами внутреннего трудового распорядка могут быть установлены ограничения визитов медицинских представителей. Однако, с другой стороны, в соответствии со ст. 78 Основ законодательства Украины о здравоохранении медицинские и фармацевтические работники обязаны постоянно повышать уровень профессиональных знаний и мастерства. И значительную роль в этом играют визиты медицинских представителей.

Деятельность медицинских представителей во время визитов ограничивается законодательно (в соответствии с Криминальным кодексом Украины запрещены предложение и предоставление неправомерной выгоды медицинским и фармацевтическим специалистам), а также внут­ренними положениями фармкомпаний.

В конце предыдущего года широкий резонанс получила ситуация с введением запретов на визиты медицинских представителей в ряде регионов, которые выходят за рамки законодательных ограничений. Приказы о вводе ограничений появились в Днепре, Павлограде и Черновцах.

Так, в соответствии с приказом Департамента здравоохранения Днепровского городского совета от 14.09.2017 г. № 473 «Об ограничениях, установленных для медицинских работников при осуществлении ими профессиональной деятельности», главным врачам во время осуществ­ления профессиональной деятельности запрещается «общаться с субъектами хозяйствования, которые осуществляют производство или реализацию лекарственных средств, медицинских изделий, диетических добавок и пищевых продуктов для специального диетического потребления и других, их представителями в рабочее время». На установление таких ограничений отреагировала «Ассоциация производителей инновационных лекарственных средств». Члены ассоциации обратились к председателю Днепровского городского совета Б. Филатову с просьбой обеспечить приведение приказа № 473 в соответствие с действующим законодательством и сообщить ассоциации о принятых мерах.

Что же говорит европейский опыт? В ЕС действует Директива 2001/83/ЕС, которая, в частности, регулирует деятельность медицинских представителей и визиты к лицам, которые имеют право назначать лекарственные средства. Так, в ст. 86 указано, что реклама лекарственных средств включает любую форму предоставления информации «от двери до двери», в частности, визиты медицинских торговых представителей к лицам, которые имеют право назначать лекарственные средства. А в ст. 93 говорится, что медицинские представители должны быть соответственно подготовлены компанией, чтобы иметь возможность предоставлять информацию о лекарственных средствах, которая является точной и максимально полной. Во время визита медицинские представители могут предоставлять краткую характеристику лекарственного средства и, если это позволяет законодательство государства — члена ЕС, информацию относительно цены и условий его возмещения.

Возвращаясь к реалиям Украины, докладчик отметил, что одним из основных заданий Государственной стратегии по реализации государственной политики обеспечения населения лекарственными средствами до 2025 г. (проект соответствующего постановления КМУ опубликован на сайте МЗ Украины для общественного обсуждения) является содействие рациональному назначению, отпуску и медицинскому применению лекарственных средств. По словам спикера, в рамках этого направления в Украине планируются изменения в части промоции лекарственных средств, в частности разработка и внедрение надлежащей практики промоции.

В заключение своего доклада Д. Алешко подчеркнул, что до принятия последних инициатив отсутствие нормативного регулирования деятельности медицинских представителей не ограничивало деятельности фармкомпаний. Сейчас данные визиты могут быть осложнены решениями органов местной власти.

Докладчик рекомендовал профильным ассоциациям и субъектам рынка активно сотрудничать с государственными органами с целью нормативного урегулирования деятельности медицинских представителей.

В завершение состоялась итоговая дискуссия. Безусловно, перемены, которые происходят в мире, обусловливают необходимость также быстро меняться и адаптироваться Sales Force. Вероятно, некоторые функции внешней службы могут взять на себя цифровые технологии. Вместе с тем, с точки зрения экспертов, роботы не смогут заменить медицинских представителей, ведь диджитализация не может заменить живого общения. Роль внешней службы по-прежнему будет значительной, а медицинские представители — по-прежнему будут работать на рынке, но, возможно, через 10–15 лет это будет совсем другая внешняя служба.

Під час конференції особлива увага приділялася питанням профілактики, реабілітації, ознайом­ленню практикуючих лікарів зі світовими досягненнями інтегрованого ведення хворих з найбільш розповсюдженою патологією з позицій доказової медицини.

Проте у світлі впровадження медичної реформи найбільший інтерес лікарів первинної ланки — сімейних лікарів, терапевтів, педіат­рів, завідувачів амбулаторій загальної практики — сімейної медицини був прикутий до симпозіуму на тему «Реформування системи охорони здоров’я в Україні у 2018 році: кампанія «Обери свого лікаря». Саме тут фахівці мали нагоду отримати відповіді на найбільш актуальні питання щодо І етапу реформи охорони здоров’я, з якими їм доводиться стикатися в ході нового формату роботи з пацієнтами.

Участь у симпозіумі взяли заступник міністра охорони здоров’я України Павло Ковтонюк, директор департаменту охорони здоров’я Дніпропетровської обласної державної адміністрації Наталія Будяк, заступник директора департаменту — начальник управління стратегічного розвитку та моніторингу якості медичної допомоги, організаційної роботи та роботи зі зверненнями громадян Тетяна Квітницька, заступник керівника проекту, радник з питань політики проекту USAID «Реформа ВІЛ-послуг у дії (підтримка реформи первинної медичної допомоги)» Олексій Яременко і радник з питань фінансування охорони здоров’я проекту USAID «Реформа ВІЛ-послуг у дії (підтримка реформи первинної медичної допомоги)» Наталія Коваленко, голова Асоціації сімейних лікарів Дніпропетровської обл. Неоніла Чухриєнко, а також більше 150 медичних фахівців первинної ланки.

ПІДГОТОВКА МЕДИЧНИХ ЗАКЛАДІВ ДО ПІДПИСАННЯ ДОГОВОРІВ ЗІ СЛУЖБОЮ

Олексій Яременко представив учасникам заходу алгоритм підготовки закладів первинної медичної допомоги до впровадження реформи фінансування системи охорони здоров’я. У рамках цього процесу медичні заклади первинної ланки отримали «домашнє завдання» в частині їх автономізації, підключення до електронної системи охорони здоров’я eHealth, оснащення закладів необхідним обладнанням, устаткуванням та засобами для надання первинної медичної допомоги, виконання сервісних вимог з подальшою можливістю укласти договір з Національною службою здоров’я України (далі — Служба).

На веб-сайті healthreform.in.ua консолідовано всю необхідну інформацію, що має дати відповіді на ті питання, які виникають у закладів охорони здоров’я в процесі реалізації ключових завдань. Тут же розміщені методичні рекомендації з питань перетворення закладів охорони здоров’я з бюджетних установ на комунальні некомерційні підприємства та інші корисні матеріали, пов’язані з юридичними аспектами, процедурними питаннями тощо. За інформа­цією О. Яременка, станом на 24 квітня в Україні 118 медичних закладів уже перетворено на комунальні некомерційні підприємства. Ще близько 200 знаходяться у процесі автономізації.

У контексті сучасного оснащення медичні заклади мають привести матеріально-технічне забезпечення у відповідність із табелем матеріально-технічного оснащення. Оновлений Примірний табель матеріально-технічного оснащення закладів охорони здоров’я та фізичних осіб — підприємців, які надають первинну медичну допомогу, затверджено наказом МОЗ України від 26.01.2018 р. № 148. Він значно коротший, ніж раніше, і відповідає реальним потребам на первинній ланці. Необхідне матеріально-технічне оснащення дозволить виконати Порядок надання первинної медичної допомоги. «Виконання табеля матеріально-технічного оснащення — це один з пунктів договору зі Службою», — зауважив доповідач.

Оцінити відповідність табеля матеріально-технічного оснащення надавача первинної медичної допомоги примірному табелю можна за допомогою електронного інструмента. За посиланням healthreform.in.ua/suchasne-osnashchennya/ розміщено сам електронний інструмент та інструкцію для користування цим інструментом, який дозволяє визначити, чого саме не вистачає надавачу первинної медичної допомоги для того, щоб відповідати табелю, і скільки коштує його дооснащення. Фахівці первинної ланки, у свою чергу, зазначили, що об’єктивно окремі медичні заклади не зможуть відповідати новому табелю щонайменше до 1 вересня 2018 р.

Надавачі первинної медичної допомоги мають організувати підписання пацієнтами декларацій про вибір лікаря первинної допомоги, а також надавати всю необхідну пацієнту інформацію, пов’язану із цим. О. Яременко акцентував увагу на тому, що саме пацієнт обирає лікаря, який, у свою чергу, має допомогти йому заповнити декларацію. До речі, Дніпропетровська обл. зай­має 5-те місце серед регіонів за кількістю підписаних декларацій (прим. ред.: майже 189 тис. станом на 02.05.2018 р.).

Що стосується запровадження медичними закладами на первинній ланці сервісних вимог, то вони включають 4 складові:

• інформація про медичний заклад і лікарів, перелік послуг має бути доступною для пацієнта і розміщена як безпосередньо в закладі, так і на його веб-сайті (у разі наявності);
• створення чергового кабінету, який має працювати в режимі 24/7. Порядок надання первинної медичної допомоги, затверджений наказом МОЗ України від 19.03.2018 р. № 504, визначає, що надавач первинної медичної допомоги може самостійно або спільно з іншим (іншими) надавачами первинної медичної допомоги утворити черговий кабінет для обслуговування населення поза годинами прийому пацієнтів лікарями (командами) з надання первинної медичної допомоги, а також надання такої допомоги у вихідні, святкові та неробочі дні. Натомість у договорі про медичне обслуговування населення зі Службою встановлено, що заклад зобов’язаний створити такий кабінет. Наразі розробляються методичні посібники з приводу організації роботи чергових кабінетів;
• організація попереднього запису на прийом до лікаря (по телефону, через інтернет);
• організація лабораторних та інструментальних діагностичних досліджень.

Яка інформація вимагатиметься від надавача первинної медичної допомоги для підписання договору зі Службою?

Медичні заклади мають надати такі документи:

1. Витяг в електронній формі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань.

2. Сканована копія документа, що підтверд­жує повноваження особи на підписання договору від імені суб’єкта господарювання.

3. Ліцензія на надання первинної медичної допомоги, відомості про інші чинні ліцензії, видані суб’єкту господарювання.

4. Відомості про наявність комп’ютерного обладнання та медичної інформаційної системи, що підключена до системи eHealth.

5. Реєстрація в Системі уповноважених осіб та медичних працівників, які будуть залучені до виконання договору, та отримання ними електронного підпису або підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до закону.

6. Кількість осіб, які постійно проживали на території обслуговування надавача (відповідного державного або комунального закладу охорони здоров’я) станом на 1 січня 2018 р.

7. Кількість декларацій про вибір лікаря відповідного надавача первинної медичної допомоги.

У контексті підписання медичними закладами первинної ланки договорів зі Службою О. Яременко звернув увагу на нюанс, пов’язаний з так званою «залежністю від сусідів». Вона полягає в тому, що, наприклад, якщо в м. Дніпро функціонує 15 центрів первинної медичної допомоги, то усі вони мають перетворитися на комунальні некомерційні підприємства і відповідати необхідним критеріям з тим, щоб Служба підписала з ними договори. Якщо ж готові будуть лише деякі з надавачів первинної медичної допомоги, то їм доведеться чекати інших. Лише за умови готовності всіх надавачів первинної медичної допомоги м. Дніпро Служба підписуватиме договори.

«Процедура підписання договору буде достатньо простою і відбуватиметься в електронній формі. Взагалі взаємовідносини між надавачами первинної медичної допомоги і Службою будуть зводитися до максимальної кількості електрон­них форм через систему eHealth», — зазначив О. Яременко, додавши, що процедура підписання договорів зі Службою детально описана у прийнятій Урядом 25 квітня 2018 р. постанові «Деякі питання договорів про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій».

Що ж сьогодні турбує лікарів первинної ланки в контексті медичної реформи? Насамперед, це підготовка закладів первинної медичної допомоги до укладання договорів зі Службою, оплата праці лікарів, розклад їх роботи, підвищення кваліфікації, виклик лікаря до пацієнта, можливість вибору лікаря в сільській місцевості, подальша доля завідувачів медичних закладів первинної ланки.

Відповідаючи на питання щодо того, яке місце займатимуть завідувачі амбулаторій після 1 січня 2019 р. і чи буде в них потреба, О. Яременко зазначив, що дохід, який «приносять» лікарі первинної ланки, підписуючи декларації з пацієнтами, повинен покривати як оплату комунальних послуг медичного закладу, так і оплату праці персоналу, у тому числі адміністративного, витрати на утримання службового транспорту, поточний ремонт приміщення тощо. Чи вистачить грошей на завідувача медичного закладу? «У ваших лікарів має бути така кількість пацієнтів і такий обсяг практики, щоб забезпечити і лікарів, і завіду­вачів. Останні ж мають сприяти тому, щоб у лікарів була достатня практика і необхідний дохід для медичного закладу», — відповів О. Яременко, додавши, що лише безпосередньо завідувачі амбулаторій мають знати, що з ними буде надалі залежно від їх внеску в роботу медичного закладу.

Ще одне питання, яке хвилює лікарів, — кад­ровий дефіцит. Куди звертатися пацієнтам, які не встигли підписати декларації з лікарями, що вже набрали визначену кількість пацієнтів (для терапевта — 2000, для сімейного лікаря — 1800, для педіатра — 900)? О. Яременко звернув увагу, що в Порядку надання первинної медичної допомоги визначено не граничний, а оптимальний обсяг практики первинної медичної допомоги. При цьому обсяг практики може відрізнятися від оптимального залежно від соціально-демографічних, інфраструктурних та інших особливостей території, у межах якої мешкають люди, що належать до відповідної практики. Наприклад, якщо сімейний лікар у селі уклав декларації з 2100 пацієнтами, то в договорі медичного закладу, де працює цей лікар, зі Службою буде визначена саме ця кількість, оскільки шукати додатково лікаря для обслуговування 300 пацієнтів недоцільно. У разі, якщо мова йде не про 300 пацієнтів, а, наприклад, 2000, то медичний заклад змушений буде додатково шукати фахівців. О. Яременко також порадив звертатися до вищих навчальних закладів з метою залучення молодих кадрів.

Під час підписання декларацій з пацієнтами лікарі стикаються з труднощами, пов’язаними з перебоями в роботі медичної інформаційної системи (МІС). У зв’язку із цим лікарі цікавляться, чи є якийсь рейтинг МІС, опираючись на який медичні заклади могли би переобрати МІС.

Прим. ред.: МІС являє собою інформаційно-телекомунікаційну систему, яка є частиною eHealth та забезпечує реєстрацію користувачів, автоматичне розміщення, отримання та передачу інформації та документів щодо надання медичних послуг, користування сервісами з автоматичним обміном інформацією, доступ до якої здійснюється за допомогою мережі Інтернет через прикладний програмний інтерфейс (АРI). Медичні заклади можуть обрати 1 з 10 МІС, детальна інформація про які розміщена за посиланням: portal.ehealth-ukraine.org/providers.html.

«Як такого рейтингу немає. Такий рейтинг фізично може зробити тільки МОЗ України, який виступає носієм даних… Але якщо в Міністерстві скажуть, що певна МІС краща за інші, їх одразу звинуватять у всьому, у чому можливо», — прокоментував О. Яременко, порекомендувавши звертатися безпосередньо до МІС у разі виявлення технічних перебоїв та обмінюватися досвідом між медичними закладами щодо застосування тієї чи іншої МІС з метою їх порівняння і визначення для себе найоптимальнішої.

Чи можуть пацієнти, які обслуговуються у відомчих медичних закладах, підписувати декларацію з лікарями первинної ланки й одночасно обслуговуватися у двох місцях? «Реформа здійснюється для всіх громадян України й певних категорій іноземців», — зазначив доповідач. Тому такі пацієнти також можуть підписувати декларації з лікарями первинної ланки.

Скільки годин на добу лікар може бути доступним для пацієнта по телефону? За словами О. Яременка, надавач первинної медичної допомоги має самостійно визначити графік роботи й кількість годин прийому і консультацій пацієнтів по телефону.

Хто визначатиме систему оплати праці завідувачам, лікарям, санітаркам, водіям медичних закладів? «Мають бути профспілки, які ведуть дискусію. Є також власник центру в особі ради, з яким також можна вести дискусію. І взагалі це питання має бути врегульовано трудовим договором чи внутрішнім наказом за тарифною сіткою преміювання», — вважає О. Яременко, додавши, що планується розробка методичних рекомендацій з розрахунку заробітної плати працівникам медичних закладів, але це потребуватиме певного часу.

Яку форму власності матимуть медичні заклади після автономізації? Стосовно цього доповідач зазначив, що форма власності не змінюється. Комунальний медичний заклад перетворюється на комунальне некомерційне підприємство і може надалі продовжувати співпрацю з місцевою владою, отримуючи бюджетне фінансування на виконання регіональних програм. Водночас реорганізоване комунальне підприємство протягом 3 міс після державної реєстрації повин­но отримати нову ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики в порядку, передбаченому законодавством.

НОВА СИСТЕМА ФІНАНСУВАННЯ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

З реформуванням системи фінансування охорони здоров’я і практичними методами фінансового планування діяльності надавачів первинної медичної допомоги ознайомила Наталія Коваленко. Однак перед цим вона звернула увагу на те, що відповідно до міжнародної практики фінансування система охорони здоров’я не покривається якимось одним джерелом фінансування. Як правило, таких джерел декілька: державний бюджет, соціальне страхування, платежі з кишень пацієнтів, доб­ровільне страхування та інші (міжнародна допомога). За словами доповідача, жодна держава не використовує на 100% одне з джерел фінансування, однак воно може переважати над іншими. Так, наприклад, у Великій Британії та Данії система охорони здоров’я більше ніж на 80% фінансується за рахунок коштів державного бюджету. У Хорватії та Франції більше 70% — за рахунок соціального страхування.

Переходячи безпосередньо до нової системи фінансування охорони здоров’я в Україні, Н. Коваленко зупинилася на окремих поняттях, визначених Законом України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» (далі — Закон), з якими працівники сфери охорони здоров’я тепер стикаються постійно. Перше — це поняття «програма медичних гарантій» — перелік та обсяг медичних послуг, у тому числі медичні вироби та лікарські засоби, повна оплата яких фінансуватиметься за рахунок державного бюджету.

Надавачем медичних послуг за Законом є заклади охорони здоров’я усіх форм власності та фізичні особи — підприємці, які одержали ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики й уклали договір зі Службою.

Н. Коваленко звернула увагу фахівців на положення, яким визначено, що дія Закону Украї­ни «Про ціни і ціноутворення» не поширюється на встановлення тарифів на медичні послуги та лікарські засоби в межах програми медичних гарантій згідно із Законом України «Про державні фінансові гарантії надання медичного обслуговування населення».

Проект програми медичних гарантій розроб­лятиме Служба, яка також вноситиме пропозиції щодо тарифів та коригувальних коефіцієнтів.

Службі заборонятиметься відмовляти чи ухилятися від укладання договору з надавачами первинної медичної допомоги, які подали заяву про укладання такого договору та надають медичні послуги, передбачені програмою медичних гарантій. Усі договори оприлюднюватимуться на офіційному сайті Служби протягом 5 днів з моменту їх укладання.

Говорячи про права та обов’язки пацієнта, визначені ст. 6 Закону, Н. Коваленко зазначила, що, серед іншого, він зобов’язаний виконувати медичні приписи лікаря та дотримуватися правил внутрішнього розпорядку надавача первинної медичної допомоги. У протилежному випадку лікар може подати заяву про відмову від подальшого ведення такого пацієнта за умови, що це не загрожуватиме його життю і здоров’ю. Це передбачено порядком вибору лікаря, затвердженим наказом МОЗ України від 19.03.2018 р. № 503. «Це означає, що лікар має таке право, якщо пацієнт недобросовісно ставиться до того, що призначає лікар», — зауважила доповідач.

Порядок розробки програми медичних гарантій, методику розрахунку тарифів і коригувальні коефіцієнти затверджуватиме МОЗ України за погодженням з Міністерством фінансів України. Програма медичних гарантій затверджуватиметься Верховною Радою України у складі закону про Державний бюджет України на відповідний рік.

Як відбуватиметься оплата надання медичних послуг та лікарських засобів за програмою медичних гарантій? Надавач первинної медичної допомоги складатиме звіт в електронній системі охорони здоров’я, яка відповідно до закону повноцінно функціонуватиме з 1 серпня 2018 р. Тариф на медичні послуги, пов’язані з наданням первинної медичної допомоги, складатиметься з 2 частин: ставки на оплату медичної послуги та ставки на оплату діагностичних послуг, у тому числі лабораторних досліджень.

Доповідач звернула увагу на те, що надавачам медичних послуг, які є державними та комунальними закладами охорони здоров’я, заборонено вимагати від пацієнтів винагороду в будь-якій формі за медичні послуги та лікарські засоби, надані за програмою медичних гарантій. У закладах державної та комунальної форми власності обсяг платних медичних послуг, які не входять до програми медичних гарантій, може становити не більше 20% від обсягу всіх наданих послуг. Відповідна норма Закону (ч. 11 ст. 10) діє до 31 грудня 2024 р.

Натомість приватні медичні заклади можуть надавати медичні послуги, які входять до програми медичних гарантій, за плату. Такі медичні заклади можуть без обмежень надавати медичні послуги, які не входять до програми медичних гарантій. «Це вже вибір пацієнта, де отримувати цю послугу», — зазначила Н. Коваленко.

25 квітня 2018 р. Уряд серед іншого прийняв постанову «Про затвердження Порядку реалізації державних гарантій медичного обслуговування населення за програмою медичних гарантій для первинної медичної допомоги на 2018 рік». Документ діятиме з 1 липня по 31 грудня 2018 р. «Тарифи, які в ній визначені, діятимуть протягом ІІ півріччя 2018 р.», — підкреслила доповідач.

У документі визначено нові терміни «зелений» і «червоний» списки пацієнтів, а також 2 базових тарифи їх за обслуговування. Пацієнти «зеленого» списку — це ті, які підписали декларації про вибір лікаря. Пацієнти «червоного» списку — це особи, які зареєстровані на території обслуговування надавача первинної медичної допомоги, але не підписали декларацію про вибір лікаря. Для кожного зі списків визначений тариф на 2018 р. За одного пацієнта із «зеленого» списку передбачено 370 грн. на рік, за пацієнта з «червоного» списку — 240 грн. на рік.

Постановою також визначено коригувальні коефіцієнти для 5 вікових груп (для «зеленого» списку):

• від 0 до 5 років — 4 (1480 грн. на рік);
• від 6 до 17 років — 2,2 (814 грн. на рік);
• від 18 до 39 років — 1 (370 грн. на рік);
• від 40 до 64 років — 1,2 (444 грн. на рік);
• понад 65 років — 2 (740 грн. на рік).

Надавачі первинної медичної допомоги, розташовані в гірських населених пунктах, зможуть застосовувати додатковий спеціальний коефіцієнт — 1,25. Так, наприклад, за пацієнта віком від 6 до 17 років, який обслуговуватиметься в медичному закладі, розташованому в гірському населеному пункті, тариф розраховується наступним чином: 370 грн. · 2,2 · 1,25=1017,5 грн. на рік. І додатково слід враховувати, коли пацієнт підписав декларацію про вибір лікаря.

Коригувальні вікові й гірський коефіцієнти не застосовуватимуться до пацієнтів із «червоного» списку.

З метою полегшення фінансового планування доходів та видатків надавача первинної медичної допомоги на 2018 р. розроб­лено відповідний електронний інструмент, який можна завантажити за посиланням: healthreform.in.ua/finace_phc/.

Тут же розміщено відеоінструкцію з користування даним інструментом. Він дає можливість провести розрахунок доходів та видатків надавача первинної медичної допомоги у 2018 р., який передбачає декілька етапів:

• визначення чисельності та аналіз вікової структури населення, зареєстрованого на території обслуговування надавача первинної медичної допомоги, за віковими групами;
• оцінювання потенційного доходу з використанням вхідних даних (чисельність та вікова структура населення; розмір капітаційної ставки за пацієнтів із «зеленого» і «червоного» списків);
• проведення аналізу витрат надавача первинної медичної допомоги з використанням даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності для І–ІІ кв. 2018 р. та планування витрат для III–IV кв. 2018 р.

Павло Ковтонюк нагадав учасникам конференції про те, що запровадження медичної реформи у 2018 р. відбувається в декілька етапів. Перший етап розпочався у квітні з кампанії «Обери свого лікаря». У липні розпочнеться перша хвиля підписання договорів між медичними закладами та Службою з тим, щоб перейти на нове фінансування, у жовтні — друга хвиля.

Ті медичні заклади, які не встигнуть виконати всі необхідні умови для того, щоб підписати договори зі Службою в цьому році, в обов’язковому порядку зобов’язані зробити це на початку 2019 р. «Для вас як керівників закладів реальна реформа почнеться з моменту підписання договору з Національною службою здоров’я, бо тоді до вас вже за новою моделлю прийдуть кошти за пацієнта. Хто був успішним в кампанії з вибору лікаря, відчує це», — зазначив заступник міністра.

Однак перед цим медичні заклади мають виконати «домашнє завдання». Зокрема, без автономізації медичний заклад не може розраховувати на підписання договору зі Службою. «Тому, де ще не реорганізовано заклади в комунальні некомерційні підприємства, слід негайно це робити й швидко приймати рішення», — підкреслив П. Ковтонюк.

Друге — це робота в електронній системі охорони здоров’я, без чого, відповідно, неможливо укладати декларації з пацієнтами. Заступник міністра висловив сподівання, що наприкінці травня — на початку червня в системі eHealth з’явиться модуль договорів, куди медичні заклади зможуть завантажувати всі документи, необхідні для підписання договору зі Службою.

П. Ковтонюк звернув увагу присутніх на те, що ні МОЗ України, ні місцева влада не можуть рекомендувати медичним закладам використовувати якийсь конкретний програмний продукт. «Це ваш вибір! Міністерство охорони здоров’я є власником бази даних, а програмні продукти ви обираєте самостійно. Ми не можемо рекомендувати якогось комерційного провайдера медичним закладам», — підкреслив він.

Ще одна вимога — приведення медичними закладами матеріально-технічного забезпечення у відповідність із табелем матеріально-технічного оснащення. «Незважаючи на те що при укладанні договору ви будете декларативно заявляти про відповідність, Служба не буде приходити й перевіряти. Але якщо буде отримано скаргу — це проблема, тому що 3 скарги за рік є підставою для розірвання Службою договору в односторонньому порядку. Ці скарги залишаються на совісті керівництва закладу й органів місцевої влади», — наголосив П. Ковтонюк.

До медичних закладів також вперше висуваються сервісні вимоги. За словами заступника міністра, пацієнт не може оцінити категорію лікаря, натомість може оцінити ставлення до нього медичного персоналу і рівень обслуговування.

Медичні заклади також мають забезпечити лабораторні та інструментальні діагностичні дослідження. Додаток 3 до наказу МОЗ Украї­ни № 504 визначає 8 таких досліджень, серед яких загальний аналіз крові з лейкоцитарною формулою, загальний аналіз сечі, швидкі тести на вагітність, тропоніни, ВІЛ, вірусні гепатити та ін. «Якщо у вас немає аналізатора, просто візьміть матеріали у пацієнта і відправте їх в лабораторію туди, де вона є — у центр первинної медичної (медико-санітарної) допомоги, лікарню, приватну лабораторію, як ви вже це собі організуєте», — зазначив заступник міністра.

За умови виконання окреслених вимог медичний заклад зможе укласти договір зі Службою. Найближчим часом буде доступний офіційний сайт Служби, на якому буде розміщено оголошення за місяць до укладання договорів. З цього моменту медичні заклади зможуть подавати документи, необхідні для підписання договорів.

Користуючись нагодою, лікарі первинної ланки активно ставили запитання заступнику міністра. Чи обмежено час на прийом лікарем пацієнта? МОЗ України це не регулює. «Ми встановлюємо обмеження не за часом обслуговування, а за максимальною кількістю пацієнтів», — зазначив П. Ковтонюк.

Відповідаючи на питання щодо того, чому пацієнтів не обмежили в часі на вибір лікаря, заступник міністра зазначив, що визначення дедлайну не гарантуватиме того, що всі пацієнти вчасно підпишуть декларації з лікарями. Натомість є певні стимули, які сприятимуть тому, щоб пацієнти обирали свого лікаря і зверталися на первинну ланку. Зокрема, мова йде про запровадження електронних рецептів, отримання направлення до вузькопрофільного лікаря та ін.

Які саме скарги і на кого — лікаря чи медичний заклад, будуть підставою для розірвання Службою договору з медичним закладом? За словами П. Ковтонюка, скарги акумулюватимуться в Службі, яка матиме право, а не обов’язок розірвати договір. При цьому якщо скарга пацієнта стосується вимагання лікарем неформального платежу, то договір може бути розірваний на підставі однієї, а не трьох скарг. Одночасно із цим відповідні матеріали можуть передаватися Службою до правоохоронних органів, або досліджуватися нею самостійно.

П. Ковтонюк звернувся до зали із запитанням щодо того, з якими труднощами стикаються медичні заклади в ході підписання декларацій з пацієнтами.

За словами учасників симпозіуму, через недостатню укомплектованість окремих медичних закладів кадрами лікарі мають одночасно обслуговувати пацієнта і заповнювати декларацію. Можливості уповноважити іншого працівника медичного закладу на підписання декларацій з пацієнтами немає. Відповідно, лікарі витрачають додатковий час, тому приписна кампанія відбувається нешвидкими темпами. Також лікарі відзначають періодичні технічні перебої в роботі МІС, яка іноді може протягом робочого дня працювати лише декілька годин. Відповідно, це негативно впливає на ефективність роботи лікарів у частині підписання декларацій з пацієнтами.

Подякувавши лікарям за відвертий діалог та активну позицію, П. Ковтонюк висловив готовність як з боку профільного міністерства, так і проекту USAID «Реформа ВІЛ-послуг у дії» у продовженні надання методологічної підтримки медичним закладам.

ПРИВАТНА ПРАКТИКА СІМЕЙНОГО ЛІКАРЯ В УМОВАХ МЕДИЧНОЇ РЕФОРМИ

«Ми зараз живемо в той період, який викликає певні побоювання, але це і гарний період можливостей», — звернувся до лікарів первинної ланки кандидат медичних наук, директор медичного центру «Garvis» Віталій Березницький. Створюється такий елемент, коли роботодавець має домовлятися зі своїми фахівцями.

Є такий вираз: «Клієнт голосує своїми грошима». І медична реформа, яка запроваджується нині, якраз створює такий елемент. «Чим більше у вас буде підопічних, тим більше у вас буде грошей», — зазначив В. Березницький, додавши, що за здійсненими ним розрахунками, враховуючи нову модель фінансування охорони здоров’я, цілком реальним вбачається, що щомісячна заробітна плата сімейного лікаря може становити 16–18 тис. грн.

Нова модель також створює умови для того, щоб лікар був зацікавлений у тому, щоб пацієнт був здоровим. «Я бажаю вам терпіння, сил, віри. Я дійсно вірю в цю реформу. Я прошу вас, щоб ви теж у це вірили. Знайдіть у цьому хороше. Але вам доведеться на якісь речі подивитися по-іншому», — резюмував доповідач.

Кандидат медичних наук, доцент кафедри акушерства і гінекології ДЗ «Дніпропетровська медична академія» МОЗ України, головний лікар МЦ «Сімейний доктор» Ганна Березницька поділилася досвідом здійснення приватної практики сімейного лікаря в умовах медичної реформи.

МЦ «Сімейний доктор» — невелика, затишна клініка сімейного типу, головним завданням якої є індивідуальний підхід до кожного пацієнта. Спектр послуг, які надає медичний центр, включає вакцинацію, забір аналізів, оформлення лікарняних листків та інших медичних документів тощо.

Клініка є активним і постійним учасником міських акцій, присвячених профілактиці тих чи інших хвороб, у рамках яких усі бажаючі можуть безкоштовно зробити той чи інший аналіз, отримати консультацію сімейного лікаря.

МЦ «Сімейний доктор» підключений до системи eHealth, а лікарі укладають декларації з пацієнтами. Зважаючи, що державою прописані правила під більшість, тобто під комунальні медичні заклади, приватні клініки відчувають певний «інформаційний голод». Водночас активна просвітницька робота ведеться з пацієнтами, яким лікарі МЦ «Сімейний доктор» роз’яснюють необхідність підписання декларацій. «Які наші плани? Ми сподіваємося, що будемо відповідати вимогам, які висуває Служба, підпишемо договір і станемо одними з перших, хто відпрацює і зможе показати реальні затрати на забезпечення одного пацієнта», — наголосила лікар.

Важливо виносити позитивні моменти й перспективи з медичної реформи. По-перше, це конкурентоспроможність. По-друге, це оптимізація ресурсів і досягнення максимальних результатів. По-третє, це клієнтоорієнтований підхід. По-четверте — комунікабельність, отримання зворотного зв’язку від пацієнтів. По-п’яте, гнучкість. «Як тільки ми виявляємо якусь проб­лему, ми шукаємо короткий шлях, щоб її вирішити», — зазначила Г. Березницька. Важливими також є навчання і мотивація персоналу. Усі ці аспекти є складовими роботи й одночасно перевагами МЦ «Сімейний доктор».

«У приватних операторів є досвід управління та інновації. Також є системність в описі медичних стандартів, проведенні маркетингових заходів, юридичній та інформаційній підтримці», — зазначила Г. Березницька.

Підсумовуючи, доповідач підтримала необхідність запровадження медичної реформи. «Ми віримо в те, що йдемо правильним шляхом, складним, але все-таки ми досягнемо певних результатів», — підкреслила вона, додавши, що як комунальні, так і приватні медичні заклади покращать сервісну складову та інфраструктуру.

«АПТЕЧНАЯ КОРЗИНА»

По итогам I кв. 2018 г. совокупный объем продаж всех категорий товаров «аптечной корзины» составил 434,5 млн упаковок, 21,5 млрд грн. и 800 млн дол. США (по курсу Межбанка) и увеличился по сравнению с предыдущим годом соответственно на 4,0% в натуральном, 23,4% в гривневом и на 22,8% в долларовом выражении (рис. 1).

Рис. 1

Объем розничной реализации товаров «аптечной корзины» в денежном и натуральном выражении, а также в долларовом эквиваленте (по курсу Межбанка) по итогам I кв. 2016–2018 гг. с указанием темпов прироста/убыли по сравнению с аналогичным периодом предыдущего года

Увеличение объема продаж в денежном и натуральном выражении отмечается для всех категорий товаров «аптечной корзины» за исключением категории медицинских изделий, продажи которых в натуральном выражении практически не изменились по сравнению с I кв. 2017 г. (табл. 1).

Средневзвешенная стоимость 1 упаковки товаров «аптечной корзины» в I кв. 2018 г. составила 49,6 грн. и повысилась на 18,7% по сравнению с аналогичным периодом 2017 г. (рис. 2). Самой дорогостоящей категорией является косметика, средневзвешенная стоимость 1 упаковки которой составила 64,2 грн., лекарственных средств — 61,8 грн., диетических добавок — 60,9 грн., медицинских изделий — 14,0 грн. Стоит отметить, что темпы прироста средневзвешенной стоимости повысились по сравнению с аналогичным периодом прошлого года.

Рис. 2

Динамика средневзвешенной стоимости 1 упаковки различных категорий товаров «аптечной корзины» по итогам I кв. 2016–2018 гг. с указанием темпов прироста по сравнению с аналогичным периодом предыдущего года

В последние годы в структуре фармрынка наметился тренд к увеличению доли диетических добавок. Так, за период с I кв. 2015 по I кв. 2018 г. их удельный вес в общем объеме рынка увеличился с 3,4 до 5,2% в денежном выражении (рис. 3). Это связано с тем, что некоторые лекарственные средства перерегистрируются как диетические добавки, поскольку для них проще процедура регистрации и допуска на рынок, а также меньше регуляторных требований при промоции и рекламе.

Рис. 3

Динамика долевого соотношения различных категорий товаров «аптечной корзины» за период с I кв. 2015 по I кв. 2018 г. в денежном выражении

ТРЕНДЫ РЫНКА ЛЕКАРСТВЕННЫХ СРЕДСТВ

Розничный рынок лекарственных средств продолжает активно развиваться. По итогам I кв. 2018 г. отмечается прирост в натуральном (+5,1%) и гривневом выражении (+23,1%). Также продолжается тренд «Double digit» — увеличения потребления лекарственных средств в долларовом выражении, который начался с IV кв. 2016 г. (рис. 4). Укрепление гривни по отношению к доллару США способствовало тому, что в марте 2018 г. темпы прироста аптечных продаж лекарственных средств в долларовом выражении превзошли таковые в гривневом (рис. 5).

Рис. 4

Поквартальная динамика аптечных продаж лекарственных средств в натуральном и денежном выражении, а также долларовом эквиваленте (по курсу Межбанка) с I кв. 2015 по I кв. 2018 г. с указанием темпов прироста/убыли по сравнению с аналогичным периодом предыдущего года

Рис. 5

Темпы прироста аптечных продаж в гривневом и долларовом выражении, а также среднемесячный официальный курс доллара США за период январь 2017 — март 2018 г.

Развитие розничного рынка напрямую зависит от благосостояния населения, поскольку участие государства посредством системы реимбурсации крайне мало. По данным Государственной казначейской службы Украины (ГКСУ), в 2017 р. за препараты, отпущенные в рамках системы возмещения, государство компенсировало аптечным учреждениям 627,2 млн грн., что составляет около 1% общего объема продаж лекарственных средств. Со старта системы реимбурсации (программа «Доступные лекарства») объем средств, компенсированных аптечным учреждениям, ежемесячно увеличивался в течение 2017 г., а в последние месяцы прошлого года объем компенсированных средств превышал таковой выделенных (рис. 6). Так, в декабре 2017 г. было выделено 88,6 млн грн., а сумма компенсированных средств составила 140,2 млн грн. В январе 2018 г. реализация программы забуксовала. Это связано с задержкой в распределении бюджетных средств на региональном уровне. В итоге объем компенсированных средств резко сократился. При этом, как свидетельствуют данные ГКСУ, в феврале и марте объем компенсированных средств не достиг уровня декабря 2017 г., при том, что с 22 января 2018 г. перечень реимбурсируемых препаратов значительно расширился со 198 до 239 препаратов. Даже при нынешней тенденции можно сделать вывод, что 1 млрд грн., выделенных на реализацию программы в 2018 г., не хватит, поскольку уже в марте объем компенсированных аптечным учреждениям средств превышает объем выделенных из бюджета.

Рис. 6

Помесячная динамика объема средств, выделенных из бюджета на реализацию программы реимбурсации и фактически компенсированных аптечным учреждениям, за период с апреля 2017 по март 2018 г.

Как свидетельствуют данные Государственной службы статистики Украины (ГССУ), благосостояние украинцев перманентно улучшается. В настоящее время ГССУ еще не опубликовала данные об изменении доходов населения в I кв. 2018 г. Однако данные прошлых лет демонстрируют положительную динамику изменения доходов населения. Так, по итогам III кв. 2017 г. номинальный доход увеличился на 16%, а реальный — на 0,2% по сравнению с соответствующим периодом предыдущего года (рис. 7). В то же время НБУ сообщает и о положительной динамике изменения средней заработной платы. По итогам февраля 2018 г. размер номинальной среднемесячной заработной платы увеличился на 26,1%, а реальной — на 10,5% (рис. 8). Замедление темпов прироста средней заработной платы в начале 2018 г. обусловлено высокой базой в начале 2017 г., когда был зафиксирован ее стремительный рост в связи со значимым повышением минимальной заработной платы.

Рис. 7

Динамика изменения доходов населения за период с I кв. 2015 по III кв. 2017 г. по данным ГССУ

Рис. 8

Динамика изменения средней заработной платы за период с января 2016 по февраль 2018 г. по данным НБУ

Индикаторы динамики рынка лекарственных средств в денежном выражении свидетельствуют, что в 2017 г. прирост рынка обеспечивался преимущественно за счет увеличения продаж в упаковках и перераспределения потреб­ления в сторону более дорогостоящих препаратов. В I кв. 2018 г. отмечается повышение влияния инфляционной составляющей, отражающей рост цен (рис. 9). Повышение цен на лекарственные средства всегда находится в фокусе дискуссий многих чиновников, которые постоянно пытаются их регулировать с целью снижения. Однако стоит учитывать, что цены на лекарственные средства возрастают гораздо меньшими темпами по сравнению со многими другими товарными категориями (рис. 10).

Рис. 9

Индикаторы изменения объема аптечных продаж лекарственных средств в денежном выражении за период с I кв. 2016 по I кв. 2018 г. по сравнению с аналогичным периодом предыдущего года

Рис. 10

Темпы прироста потребительских цен на различные категории товаров в I кв. 2018 г. по сравнению с I кв. 2017 г. по данным ГССУ

Как уже сообщалось, рост рынка обеспечивается благодаря увеличению продаж в натуральном выражении и перераспределению потребления в сторону более дорогих препаратов, а также за счет инфляционной составляющей. Вследствие этого в структуре рынка в разрезе ценовых ниш отмечается тренд увеличения доли препаратов средне- и высокостоимостной ниши (рис. 11).

Рис. 11

Структура аптечных продаж лекарственных средств в разрезе ценовых ниш** в денежном и натуральном выражении за I кв. 2008–2018 гг.

В разрезе рецептурного статуса препаратов продолжается тренд увеличения потребления в натуральном выражении лекарственных средств, которые отпускаются по рецепту. При этом в денежном выражении изменение структуры менее значимое (рис.  12). За последние 10 лет доля рецептурных препаратов увеличилась практически на 7% как в денежном, так и в натуральном выражении. Увеличение доли рецептурных препаратов является мировым трендом, поскольку они включаются в систему реимбурсации и на развитых рынках имеют значительный удельный вес.

Рис. 12

Структура аптечных продаж рецептурных и безрецептурных лекарственных средств в денежном и натуральном выражении по итогам I кв. 2008–2018 гг.

В разрезе аптечных продаж украинских и зарубежных лекарственных средств (по месту производства) отмечается восстановление потребления зарубежных препаратов после безоговорочного доминирования отечественных лекарств в кризисный и посткризисный период 2013–2015 гг. (рис. 13). Во время кризиса зарубежные компании старались оптимизировать расходы, сокращая промоционные и рекламные бюджеты. Однако в I кв. 2018 г. отмечается активизация зарубежных фармкомпаний, особенно на рынке ТВ-рекламы, где наметился тренд к увеличению доли инвестиций зарубежных фармкомпаний в долларовом выражении. В сегменте промоционной активности посредством визитов медицинских представителей (МП) долевое соотношение продолжает меняться в сторону отечественных производителей (рис. 14).

Рис. 13

Структура аптечных продаж лекарственных средств зарубежного и украинского производства (по месту производства) в денежном и натуральном выражении по итогам I кв. 2008–2018 гг.

Рис. 14

Структура воспоминаний специалистов здравоохранения о визитах медицинских представителей***, а также структура инвестиций в ТВ-рекламу**** лекарственных средств в разрезе препаратов отечественного и зарубежного производства по итогам I кв. 2008–2018 гг.

КЛЮЧЕВЫЕ ИГРОКИ И ФАКТОРЫ УСПЕХА

По итогам I кв. 2018 г. рейтинг маркетирующих организаций по объему продаж товаров «аптечной корзины» в денежном выражении продолжают возглавлять 3 отечественные компании: «Фармак», «Корпорация Артериум» и Фармацевтическая фирма «Дарница» (табл. 2). Все компании из топ-20 продемонстрировали прирост продаж, однако лишь для 8 компаний зафиксировано повышение этого показателя выше среднерыночного (+23,4%). Это позволило им нарастить свою долю на рынке, о чем свидетельствует показатель Evolution index (Ei), характеризующий изменение доли на рынке.

Как уже сообщалось, инфляция на фармрынке значительно ниже, чем в других отраслях экономики, поэтому одним из ключевых факторов успеха является управление ценой. Также важны промоция и реклама. Лидер по показателю Ei в I кв. 2018 г. — компания «KRKA» грамотно совместила эти факторы, повысив стоимость своих препаратов и значимо усилив рекламную активность на ТВ. Кроме того, промоционные усилия были переключены с врачей на фармацевтов (табл. 3). В целом же для большинства компаний, достигших успеха в I кв. 2018 г., характерны повышение цены и усиление рекламной активности, направленной на конечного потребителя.

ИТОГИ

В I кв. 2018 г. фармрынок развивался достаточно активно. Темпы прироста розничных продаж демонстрируют двузначные показатели как в гривневом, так и в долларовом выражении. При этом в марте 2018 г. за счет укрепления гривни темпы прироста продаж в долларовом выражении выше таковых в национальной валюте. Прогнозы развития экономики Украины и увеличение доходов населения также внушают оптимизм.

В следующем году ожидаются президентские и парламентские выборы, которые в Украине, как правило, знаменуются увеличением финансирования социально значимых секторов экономики.

Выделенного правительством 1 млрд грн. на реализацию системы реимбурсации в 2018 г. не хватит для покрытия спроса, а учитывая планы расширения перечня реимбурсируемых препаратов с 1 июля 2018 г. 4 новыми международными непатентованными наименованиями (МНН) лекарственных средств: азатиоприн, циклоспорин, такролимус, микофеноловая кислота и ее соли, потребуется дополнительное финансирование.

Все эти факторы дают основания полагать, что рынок будет развиваться такими же темпами в течение всего года. По прогнозам компании «Proxima Research», в 2018 г. ожидается прирост рынка лекарственных средств на 18–23% в гривневом выражении, и на 1–2,5% в упаковках. При отсутствии значимых колебаний курса доллара США ожидается и «Double digit» рост в валюте, что является посылом для зарубежных фармкомпаний о привлекательности украинского фармрынка.

8 травня 2018 р. на сайті Парламенту оприлюднено текст наказу МОЗ України від 02.04.2018 р. № 599, яким затверджено новий Перелік лікарських засобів, дозволених до застосування в Україні, які відпускаються без рецептів з аптек та їх структурних підрозділів (далі — Перелік).

Документ набуде чинності з дня його офіційного опублікування. Одночасно із цим попередній перелік, затверджений наказом МОЗ України від 19.01.2017 р. № 41, буде визнано таким, що втратив чинність.

Новий Перелік містить 3090 позицій безрецептурних ліків, які внесено до Державного реєстру лікарських засобів України станом на 18 березня 2018 р., що на 24 позиції менше порівняно з Переліком, затвердженим наказом МОЗ України № 41.

Згідно з п. 162 Ліцензійних умов провад­ження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами, імпорту лікарських засобів (крім активних фармацевтичних інгредієнтів) дозволяється відпускати без рецепта ліки за Переліком лікарських засобів, дозволених до застосування в Украї­ні, які відпускаються без рецептів з аптек та їх структурних підрозділів, затвердженим МОЗ України.

Відпуск препаратів, які не увійшли до Переліку, здійснюється відповідно до умов відпуску, визначених в інструкціях для медичного застосування цих лікарських засобів та листках-вкладишах.

На сайті Рахункової палати України оприлюднено текст рішення № 4-6 «Про результати аудиту ефективності та обґрунтованості застосування податкових пільг з податку на додану вартість за операціями з постачання та ввезення на митну територію України лікарських засобів і медичних виробів». Проведений аудит показав, що в Україні не створено ефективної системи контролю за дотриманням законодавства суб’єктами господарювання, що виробляють, імпортують та здійснюють торгівлю лікарськими засобами і медичними виробами, які при цьому ще й користуються пільгами з податку на додану вартість (ПДВ).

Рахункова палата встановила, що є ризики виробництва, ввезення на митну територію Украї­ни та обігу в країні неякісних, фальсифікованих, незареєстрованих лікарських засобів, а також неправомірного застосування платниками податків податкових пільг з ПДВ.

Державною фіскальною службою України (далі — ДФС) не забезпечено належного контролю за обґрунтованістю застосування податкових пільг з ПДВ за операціями з постачання та ввезення на митну територію України лікарських засобів і медичних виробів, а також за повнотою обліку платників податків, які користувалися такими пільгами, та їх сум.

Згідно з інформацією ДФС про суми податкових пільг з ПДВ, отриманих платниками податків за рахунок застосування зниженої ставки податку в розмірі 7%, недонадходження ПДВ до державного бюджету за 2015–2016 рр. та 9 міс 2017 р. становили 12,6 млрд грн. (2015 р. — 3,8 млрд грн., 2016 р. — 5,1 млрд грн., 9 міс 2017 р. — 3,7 млрд грн.). При цьому переважна більшість платників податків не звітувала територіальним органам ДФС про отримані суми податкових пільг.

ДФС через відсутність контролю з боку Міністерства фінансів України не забезпечено затвердження нормативного акта, який визначає порядок розрахунку сум ПДВ, не сплачених суб’єктами господарювання до бюджету у зв’язку з отриманням податкових пільг за операціями з постачання лікарських засобів і медичних виробів, які оподатковуються за зниженою ставкою 7%.

Як наслідок, інформація ДФС про суми недонадходжень до державного бюджету у зв’язку з отриманням суб’єктами господарювання такої податкової пільги є недостовірною, а суми — суттєво заниженими.

За оцінкою Рахункової палати, проведеною на підставі даних податкових декларацій з ПДВ, поданих платниками податків протягом зазначеного періоду, обсяги недонадходжень ПДВ до державного бюджету за рахунок цієї податкової пільги становили, за розрахунками, 63,6 млрд грн., тобто у 5 разів більше, ніж за даними ДФС.

Відсутність чіткої та злагодженої взаємодії МОЗ України і Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками (далі — Держлікслужба) та встановлення обмежень на проведення перевірок створювали загрозу наявності на фармацевтичному ринку України неякісних, фальсифікованих та незареєстрованих лікарських засобів і медичних виробів.

Незважаючи на зменшення у 2017 р. порівняно з 2015 р. загальної кількості перевірок, проведених Держлікслужбою, майже в 11 разів (у 2015 р. — 598 перевірок, у 2017 р. — 55), у досліджений період число випадків виявлення на фармацевтичному ринку України неякісних, фальсифікованих, незареєстрованих лікарських засобів, за результатами яких Держлікслужбою видавалися розпорядження про заборону їх реалізації, зберігання та застосування, скоротилося на 43% (у 2015 р. — 185 розпоряджень, у 2017 р. — 106), а кількість термінових повідом­лень про виявлення неякісних лікарських засобів збільшилася у 2,5 раза (у 2015 р. — 146 повідомлень, у 2017 р. — 363).

Встановлено, що протягом 2016–2017 рр. Держлікслужбою надіслано до МОЗ 6 листів з пропозиціями щодо прийняття профільним міністерством рішень про припинення дії реєстраційних посвідчень певних лікарських засобів, застосування яких може завдати шкоди здоров’ю або життю людини. Однак, за інформацією Держлікслужби, станом на 31.12.2017 р. відповіді від МОЗ щодо припинення дії таких реєстраційних посвідчень до Держлікслужби не надходили.

Держлікслужбою через законодавчо встановлені обмеження на проведення у І півріччі 2015 р. та 2017 р. планових і позапланових перевірок не забезпечено належного контролю за додержанням ліцензіатами вимог Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами, імпорту лікарських засобів (крім активних фармацевтичних інгредієнтів) (далі — Ліцензійні умови), а також державного контролю якості лікарських засобів.

Усього протягом 2015–2017 рр. Держлікслужбою та її територіальними органами проведено 696 планових і позапланових перевірок додержання ліцензіатами вимог Ліцензійних умов, за результатами яких Держлікслужбою прийнято рішення про анулювання 37 ліцензій.

Крім того, органами Держлікслужби протягом дослідженого періоду проведено 1396 перевірок державного контролю якості лікарських засобів. Із загальної кількості проведених протягом 2015 р. органами Держлікслужби перевірок результативними були 72,6%, 2016 р. — 80,2%, 2017 р. — лише 32,7%.

Із застосованих у досліджений період Держлікслужбою до порушників законодавства адміністративних стягнень у загальній сумі 245,5 тис. грн. сплачено до бюджету 244,9 тис. грн. (99,8%).

Через недосконале законодавство поза контролем держави щодо якості залишаються:

• лікарські засоби, що закуповуються МОЗ за результатами закупівельної процедури, проведеної спеціалізованою організацією;
• незареєстровані лікарські засоби, ввезені на територію України для проведення доклінічних досліджень і клінічних випробувань;
• активні фармацевтичні інгредієнти та продукція in bulk (готові лікарські засоби, які пройшли усі стадії технологічного процесу, крім стадії фасування та/або кінцевого пакування і маркування), що підвищує ризики загрози здоров’ю і життю громадян України.

З метою з’ясування окремих аспектів діючого механізму контролю за ввезенням в Украї­ну та використанням незареєстрованих лікарських засобів для проведення доклінічних досліджень і клінічних випробувань Рахункова палата надіслала запит до МОЗ, але інформація не надана про:

• механізм контролю за цільовим використанням ввезених на митну територію України незареєстрованих лікарських засобів і результати такого контролю;
• порядок скасування або внесення змін до раніше виданих дозволів на ввезення на митну територію України незареєстрованих лікарських засобів для проведення клінічних випробувань, у яких зазначені місця їх проведення у лікувальних закладах, що розташовані на тимчасово окупованій території Донецької і Луганської областей та в Автономній Республіці Крим.

Неврегульованість цих питань створює ризики ухилення суб’єктів господарювання від оподаткування ПДВ при ввезенні незареєстрованих лікарських засобів.

Протягом 2015–2017 рр. згідно з даними Державної служби статистики України середні споживчі ціни зросли на всі основні групи лікарських засобів як вітчизняного, так і зарубіжного виробництва. За деякими групами лікарських засобів середні споживчі ціни підвищилися майже в 2 рази (вітаміни імпортні, лейкопластирі, антибіотики вітчизняні).

Серед основних чинників, що впливали на зростання цін на ці товари, можна відзначити, зокрема:

• відсутність системного контролю та належної взаємодії з боку державних органів за ціноутворенням на лікарські засоби і медичні вироби, внаслідок чого були ризики завищення митної вартості імпортованих лікарських засобів і медичних виробів при їх митному оформленні;
• зловживання монопольним становищем та необґрунтоване завищення торговельних надбавок;
• здешевлення гривні протягом 2015–2017 рр. щодо долара США більше ніж у 2,2 раза;
• запровадження з квітня 2014 р. оподаткування ПДВ операцій з постачання та ввезення на митну територію України лікарських засобів і медичних виробів за ставкою 7%.

«Неефективність діючого механізму державного контролю за ціноутворенням на таку продукцію призводить до необґрунтованого завищення цін на неї», — зазначає Рахункова палата.

Чинні нормативно-правові акти, що регулюють питання застосування податкових пільг з ПДВ за операціями з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України лікарських засобів і медичних виробів, а також державного контролю за виробництвом, імпортом та обігом цих товарів, є неузгодженими та недосконалими.

МОЗ і Держлікслужбою не забезпечено своєчасного розроблення та затвердження порядку проведення перевірок відповідності матеріально-технічної бази, кваліфікації персоналу, а також умов щодо контролю якості лікарських засобів, що вироблятимуться та/або будуть ввозитися, встановленим вимогам і заявленим у поданих заявником документах для одержання ліцензії. Отже, є ризики видачі ліцензій на провадження господарської діяльності з виробництва (виготовлення) лікарських засобів, на імпорт лікарських засобів (крім активних фармацевтичних інгредієнтів) суб’єктам господарювання, які не відповідають вказаним вимогам.

Аудитом в митницях ДФС встановлено, що наявність ліцензії взагалі не перевірялася під час митного оформлення лікарських засобів. «Як наслідок, більше 70% суб’єктів господарювання ввозили ці товари на митну територію України за відсутності ліцензій на імпорт лікарських засобів, тобто незаконно», — йдеться в рішенні Рахункової палати.

При цьому, якщо митницями ДФС не перевіряється наявність у імпортерів ліцензії на імпорт лікарських засобів, то ними, відповідно, не контролюється дотримання імпортерами умов ліцензій у частині переліку лікарських засобів, які дозволено ввозити кожному конкретному імпортеру.

Встановлено, що у досліджений період Держлікслужбою створювалися постійно дію­чі робочі групи для відстеження шляхів розповсюдження фальсифікованих лікарських засобів, субстанцій, ввезених на територію України, руху використаного та списаного технологічного обладнання, що може бути застосоване для виробництва фальсифікованих лікарських засобів, до складу яких входили представники Служби безпеки, Міністерства внутрішніх справ, ДФС, МОЗ. Проте тільки 5 квітня 2017 р. за результатами засідання такої групи, було ухвалено рішення щодо підписання Меморандуму про співпрацю між Держлікслужбою, ДФС, Службою безпеки України та Національною поліцією України. На час завершення аудиту цей документ не підписано.

За результатами проведеного аудиту Рахункова палата направила своє рішення Уряду, МОЗ України, Держлікслужбі і ДФС та поінформує про його результати Верховну Раду України.

ІХ за ліком форум, який відбувся в Києві 25–27 квітня 2018 р., приймав учасників та відвідувачів у традиційному місці свого проведення — виставковому центрі «Київ­ЕкспоПлаза». У фокусі уваги організаторів і учасників цього року — стратегії реформування вітчизняної системи охорони здоров’я, проблеми галузі, стандарти якості надання медичної допомоги, інноваційні технології для профілактики, діагностики та лікування захворювань.

Медичний форум — це платформа для комунікації вчених, лікарів, інвесторів та виробників продукції медичного призначення. Завдяки його проведенню розробники новітніх технологій мають можливість репрезентувати медикам нові досягнення і тенденції світової та вітчизняної медицини.

Триденна програма складалася з насиченої науково-практичної частини і найбільших в Україні медичних, фармацевтичних і стоматологічних спеціалізованих виставок. Цьогорічний форум відвідали понад 12 тис. зареєстрованих фахівців охорони здоров’я — представники державних органів у сфері охорони здоров’я, власники і керівники медичних закладів, лікарі понад 100 різних спеціальностей і медичні сестри.

Загалом за 8 років роботи медичного форуму його відвідувачами стали понад 85 тис. фахівців охорони здоров’я з усіх регіонів України та інших країн, відбулося понад 500 науково-практичних заходів, доповідачами виступили понад 4 тис. експертів у галузі охорони здоров’я.

Науково-практична складова форуму — це насамперед VII Міжнародний медичний конгрес «Впровадження сучасних досягнень медичної науки у практику охорони здоров’я України» (далі — конгрес). Його програму сформували провідні українські вчені 17 науково-дослідних інститутів НАМН України, 12 кафедр та 2 інститутів НМАПО ім. П.Л. Шупика, фахівці медичних установ МОЗ, медичних асоціацій і громадських об’єднань, вищих медичних навчальних закладів.

Вітання від організаторів

Важлива дата і вагома подія для української медичної галузі цього року — 25-річчя НАМН України. Ще один співорганізатор ІХ Міжнародного медичного форуму, НМАПО ім. П.Л. Шупика, відзначатиме 100-річний ювілей восени 2018 р. Своє шанування вченим учасники висловили, зазначивши, зокрема, що «ми маємо пишатися нашими науковцями, і дуже вдячні керівництву НАМН України і НМАПО ім. П.Л Шупика за те, що вони багато років поспіль виступають співорганізаторами форуму».

Привітання Президента України

Вітальне слово від Президента України «Організаторам, учасникам та гостям ІХ Міжнародного медичного форуму «Інновації в медицині — здоров’я нації» зачитав Ігор Лурін, генерал-майор медслужби, начальник Департаменту з питань охорони здоров’я Адміністрації Президента України.

«Шановні друзі, вітаю Вас із відкриттям ІХ Міжнародного медичного форуму «Інновації в медицині — здоров’я нації». Завдяки здобутому авторитету Міжнародний медичний форум став незалежною платформою для продуктивного діалогу держави, науки та бізнесу. Поєднання науково-практичної ділової програми в рамках традиційних щорічних зустрічей створює умови для представлення інноваційних методів профілактики, діагностики та лікування. Спонукає до розвитку та вдосконалення, стимулює обмін досвідом для застосування найкращих практик у своїй діяльності.

Переконаний, що плідні дискусії з актуальних питань охорони здоров’я вкотре продемонструють готовність наших лікарів та управлінців до змін, консолідують зусилля всіх зацікавлених сторін в ухваленні важливих рішень щодо реформування сфери. Щиро бажаю всім успіхів та професійного єднання заради підвищення якості і доступності медичної допомоги для населення України. Президент України Петро Порошенко».

Привітання від Верховної Ради України

Учасників форуму привітала й Ірина Сисоєнко, народний депутат України, заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, яка підкреслила високий рівень даного заходу, оскільки роль і значення системи охорони здоров’я настільки вагома для держави, що їх важко переоцінити. «У нинішній час наша країна знаходиться на важливому етапі реформування системи охорони здоров’я. Саме тому заходи форуму є надзвичайно важливими. Надважливими є як обмін досвідом з нашими зарубіжними партнерами, так і спільна комунікація, діалог експертів медичної сфери всередині країни. Це має стати рушієм і створити дорожню карту розвитку системи охорони здоров’я», — зазначила І. Сисоєнко.

Привітання від НАМН України

Звертаючись до присутніх, Віталій Цимбалюк, доктор медичних наук, президент НАМН України, висловив подяку за честь вітати учасників від імені очолюваного ним закладу, який об’єднує 46 інститутів і більше ніж 15 тис. співробітників. Академія завжди брала надзвичайно активну участь у проведенні подібних форумів, оскільки це є однією зі складових вітчизняної медичної галузі. Але слід також пам’ятати про досягнення українських науковців, які зробили важливий внесок у розвиток світової науки.

Привітання від НМАПО ім. П.Л. Шупика

«Стабільність, досконалість, відданість» — ці слова є гаслом освітнього закладу, і саме з них почав своє звернення його очільник Юрій Вороненко, доктор медичних наук, ректор НМАПО ім. П.Л. Шупика. Він зазначив, що для якісного виховання лікаря треба виходити за межі аудиторії, до робочого місця, на практичні заходи, одним з яких є медичний форум. Кожні 10 років знання в медицині оновлюються, і лікар є однією з небагатьох професій, яка потребує безперервного вдос­коналення протягом усього життя. Зараз, коли формується і радикально змінюється система охорони здоров’я, часто не вистачає комунікації тих, хто проводить реформу, з тими, для кого вона робиться. Тому наш майданчик передбачає проведення національного симпозіуму «Здоров’я українця — найвища цінність», всеукраїнської конференції «Доступність і якість медичної допомоги на селі», двох паралельних конференцій з управління й організації охорони здоров’я в сучасних умовах.

«У стінах нашого навчального закладу, який є співорганізатором конференції, працювали особистості світового рівня, такі як Микола Амосов і Олександр Шалімов, — такі люди, які увійшли в історію світової медичної науки. Накопичене наукове багатство ми маємо передати наступним поколінням», — підкреслив Ю. Вороненко.

Привітання від КМДА

Уже 9-й рік поспіль столиця гостинно приймає учасників Міжнародного медичного форуму, зазначила Валентина Гінзбург, доктор медичних наук, директор департаменту охорони здоров’я КМДА. Щороку в рамках форуму відбувається безліч цікавих зустрічей, професійних знайомств, корисних дискусій Під час проведення форуму, за словами В. Гінзбург, головне — не тільки поповнення багажу знань кожного з учасників, а й натхнення працювати якомога краще, втілюючи новітні передові технології в свою щоденну практику. Від імені очолюваного нею департаменту В. Гінзбург побажала плідної роботи, цікавих зустрічей, ефективних діалогів, а найголовніше — свіжих ідей, рішень, втілення яких має стати реальним внеском у процвітання й розбудову вітчизняної медицини.

Привітання від Міністерства соціальної політики

Свою подяку організаторам заходу висловила Наталія Федорович, заступник міністра соціальної політики, підкресливши важливість включення до програми заходів форуму окремого науково-практичного семінару з проблем психологічної реабілітації ветеранів і учасників антитерористичної операції на сході України. Для Міністерства соціальної політики цей захід — можливість поспілкуватися з науковцями, практиками, експертами. Н. Федорович побажала всім натхнення, нових ідей та можливостей реалізовувати ці ідеї.

Привітання від Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства

У реалізації реформ, які зараз відбуваються у країні, як зазначила Наталія Лісневська, координатор з охорони здоров’я цент­рального офісу реформ при Міністерстві регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, консолідація медичної науки, медичної освіти, медичної практики і зацікавленість органів законодавчої і виконавчої влади, які забезпечують свою присутність у цій залі, є тим об’єднуючим фактором, який має просувати багато ідей і зрушити з місця вирішення проблем у галузі охорони здоров’я та житлово-комунального господарства. Від імені Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України Н. Лісневська побажала всім учасникам плідного діалогу і співпраці.

Після привітань відбулося урочисте перерізання стрічки, що символізувало офіційний початок форуму.

Науково-практичні заходи

У рамках Міжнародного медичного форуму відбулися більше ніж 60 науково-практичних заходів — симпозіумів, конференцій, круглих столів, семінарів, майстер-класів, серед яких «Організація і управління охороною здоров’я», «Дні приватної медицини», «Дні лабораторної медицини», «Радіологія: ультразвукова діагностика, конвекційна рентгенодіагностика, променева діагностика, комп’ютерна томографія, магнітно-резонансна томографія, променева терапія, ядерна медицина, радіаційна безпека», «Функціональна діагностика», «Військова медицина», «Медицина невідкладних станів», «Терапія, кардіологія, неврологія, гастроентерологія, ендокринологія, гематологія та трансфузіологія», «Сімейна медицина», «Хірургія, нейрохірургія, кардіологія, ендоскопія, комбустіологія» та інші. Учасники науково-практичної програми форуму після закінчення заходів отримали сертифікати про підвищення кваліфікації.

Менеджмент та економіка аптечної мережі

Для читачів нашого видання окремої уваги вартий семінар «Практичні аспекти менеджменту та економіки аптечної мережі». Захід проводили Олександр Юсупов, начальник управління інспектування Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками, Олександр Кропивний, начальник відділу ліцензування дистрибуції та роздрібної торгівлі Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками, Наталія Мусієнко, головний спеціаліст відділу державного нагляду (контролю) у сфері виробництва, дистрибуції та роздрібної торгівлі лікарськими засобами та обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками у м. Київ, Валерій Веремчук, перший заступник генерального директора КП «Фармація», і Тетяна Дмитренко, директор департаменту маркетингу та закупівель КП «Фармація». Організатором виступило ДП «Український фармацевтичний інститут якості».

Серед аудиторії заходу були керівники аптечних закладів, фармацевти, провізори та всі, хто має професійні інтереси в фармацевтичному секторі. Представники Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками основну увагу в своїх доповідях приділили недавнім змінам у Ліцензійних умовах провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами, імпорту лікарських засобів (крім активних фармацевтичних інгредієнтів) (далі — Ліцензійні умови), а також проблематиці обов’язків та відповідальності Уповноваженої особи.

Про особливості проведення перевірок аптечних закладів розповів Олександр Кропивний. Зокрема, було розглянуто типові зауваження та приділено увагу необхідності коректного запов­нення відомостей, а також уважного ознайомлення з актами перевірок перед їх підписанням.

Коротку статистику проведення перевірок Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками після скасування Урядом мораторію на перевірки відповідно до постанови КМУ від 18.12.2017 р. № 1104 представив Олександр Юсупов. За його даними, за двомісячний період проведено більше 180 перевірок суб’єктів господарської діяльності, за результатами яких близько 30% ліцензій було анульовано. Начальник управління інспектування зазначив, що «порядні суб’єкти господарювання зацікавлені в проведенні перевірок, адже розуміють, що їм дуже важко конкурувати з компаніями, які йдуть на порушення діючих норм».

Детальний розгляд питань роботи та відповідальності уповноваженої особи запропонувала Наталія Мусієнко. Особливу увагу було приділено практиці ефективного управління системою якості лікарських засобів в аптеці. Доповідач підкреслила важливість обов’язкового вхідного контролю якості фармацевтичної продукції та наявності всіх визначених документів, додавши, що сертифікати якості лікарських засобів можуть бути в електронному вигляді.

Доповідь Валерія Веремчука стосувалася базових засад аптечного менеджменту, а також змін, які відбулися у Ліцензійних умовах. Розглянуто актуальні питання бізнес-процесів аптечної мережі, менеджменту та якості лікарських засобів як невід’ємної частини успішного аптечного бізнесу.

Актуальні питання та обговорення бізнес-процесів аптечної мережі

Презентація Тетяни Дмитренко була присвячена актуальним особливостям маркетингу аптечної мережі, зокрема, ключовим проблемам системи продажу в аптеці та стандартним підходам для вирішення ситуативних питань. Учасники форуму ознайомилися з методикою визначення цільової аудиторії, потреб клієнтів, особливостями прийняття рішення про придбання лікарських засобів та алгоритмами формування асортименту. Також Т. Дмитренко представила порівняльну матрицю аптек за їх типізацією та поділилася власним досвідом роботи в цьому напрямку.

Наприкінці заходу відбулися загальне обговорення та фаховий обмін думками, по закінченні якого зареєстровані слухачі отримали сертифікати. Організатори подякували присутнім за увагу та відзначили високий рівень зацікавленості учасників.

Сільська медицина

Окремою частиною форуму був Міжнародний конгрес «Менеджмент в охороні здоров’я», основними напрямками якого є реформування галузі, організація й управління в охороні здоров’я, робота приватних медичних закладів різного профілю. Вперше в рамках науково-практичної програми форуму за підтримки Адміністрації Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, МОЗ України та Міністерства регіонального розвит­ку, будівництва та житлово-комунального господарства України відбулася Всеукраїнська конференція «Доступність та якість медичного обслуговування у сільській місцевості: сьогодення та перспективи. Погляд регіонів». Учасники цього блоку форуму мали можливість дізнатися про вже існуючий практичний досвід впровадження телемедицини в сільській місцевості на Львівщині, Полтавщині, Черкащині та у Київській обл. Представники Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України та МОЗ України висвітлювали зміст співпраці цих профільних міністерств у питаннях реалізації медичної реформи саме для сільської місцевості. Учасники науково-практичної програми конгресу після закінчення заходів отримали сертифікати про підвищення кваліфікації.

Традиційно в рамках форуму відбулися унікальні освітні школи, майстер-класи, що дозволяють тестувати сучасне медичне обладнання, отримати кваліфіковану консультацію професіоналів у рамках зони MEDZOOM серед яких:

• Школа головного лікаря;
• Українська лабораторна школа;
• Всеукраїнська школа ультразвукової та функціональної діагностики;
• Українська кардіологічна школа ім. акад. М.Д. Стражеска;
• Терапевтична школа;
• Тактична медицина;
• Школа екстреної медичної допомоги;
• Школа реабілітаційної терапії;
• Школа health beauty;
• Українська школа медсестринства.

Стоматологічний конгрес

Другий рік поспіль у рамках форуму проводиться Міжнародний стоматологічний конгрес, співорганізатором якого виступає Асоціація стоматологів України. Учасники прослухали понад 800 доповідей, відвідали практичні школи, майстер-класи, під час яких мали можливість дізнатися про особливості застосування найновішого медичного інструментарію, тестувати сучасне медичне та стоматологічне обладнання, отримати кваліфіковану консультацію експертів, відпрацювати навички невідкладної допомоги тощо.

Лабораторна медицина

Досить широке коло питань охопила програма форуму в межах Днів лабораторної медицини. Українська лабораторна школа, організована НАМН України, Лабораторною та метрологічною службою НАМН України, міжінститутським Референтним лабораторним центром НАМН України, Всеукраїнською асоціацією клінічної хімії та лабораторної медицини, Національним науковим центром «Інститут кардіології ім. акад. М.Д. Стражеска НАМН України» та компанією LMT, провела серію майстер-класів. IV Школа з клінічної нейрофізіології проводила заходи «Актуальні питання клінічної ней­рофізіології», «ЕЕГ діагностика пароксизмальних станів», «Викликані потенціали»; Українська лабораторна школа — майстер-класи «Контроль якості визначень груп крові людини за системами AB0, Rhesus, Kell та імунних антитіл за допомогою діагностичних моноклональних реагентів та стандартних еритроцитів «Групотест», «Нові можливості імунохроматографічного аналізу у діагностиці критичних станів (інфаркт міо­карда, тромбоемболія, цукровий діабет)», «Нові можливості хемілюмінісцентного методу в лабораторній діагностиці», «Метод імунофіксації: можливості та обмеження для сучасної діагностики», «Експрес-системи в мікробіологічній діагностиці. Простота, швидкість, доступність», «Сучасне використання систем для забору крові» та інші.

Всеукраїнська школа ультразвукової та функціональної діагностики організувала майстер-клас «Аналітичний огляд міжнародних керівництв з ультразвукової еластографії печінки EFSUMB/ WFUMB та можливості їх застосування в Украї­ні», «Еластографія печінки новонароджених та дітей раннього віку», «Компресійна еластографія щитоподібної залози. Показання до проведення і особливості методу», «Неалкогольна жирова хвороба печінки як ендокринна патологія: роль фахівців УЗД», «Сучасна оцінка мікроциркуляції: лазерна допплерівська флуо­метрія і цифрова капіляроскопія», «Висока чіткість зображення при УЗ-діагностиці», «Сучасні можливості ультразвукової діагностики ембріології серцево-судинної системи і вроджених вад серця», «Віртуозне опанування інноваційними УЗ-технологіями» тощо.

Українська кардіологічна школа ім. акад. М.Д. Стражеска провела захід «Серцево-судинні захворювання: від профілактики до сучасних технологій лікування». IV Терапевтична школа об’єднала учасників під час конференції «Сучасні підходи до діагностики, лікування та профілактики захворювань внутрішніх органів», присвяченої 60-річчю кафедри терапії. Школа екстреної медичної допомоги провела майстер-клас «Стандартизація домедичної та первинної медичної допомоги на догоспітальному етапі».

Інноваційні технології в медицині

Учасники форуму ознайомилися з технічними новаціями, провідними тенденціями в профілактиці, діагностиці й лікуванні різних захворювань на трьох масштабних виставках. Даний блок об’єднав близько 250 компаній з 35 країн світу. Зокрема, на Міжнародній виставці охорони здоров’я MEDICAEXPO був задіяний повний спектр обладнання, техніки, інструментарію, медичних виробів вітчизняного та зарубіжного виробництва:

• медичне обладнання, лікувальне та діагностичне обладнання;
• радіологія: конвенційна рентгенодіагностика, рентгенівська комп’ютерна томографія, магнітно-резонансна томографія, ультра­звукова діагностика, ядерна медицина, променева терапія;
• комплексне забезпечення медичних лабораторій;
• обладнання і технології для медичної та фізичної реабілітації;
• медичні меблі, інжинірингові та комплексні рішення, технології чистих приміщень для медичних установ;
• клінінг, стерилізація та дезінфекція;
• спецодяг і засоби індивідуального захисту;
• витратні матеріали, медичні вироби одноразового використання;
• естетична медицина, пластична хірургія: професійне обладнання, матеріали і технології;
• інформаційні та телекомунікаційні технології для медичних закладів.

Окремо відбулися Міжнародна стоматологічна виставка DENTALEXPO і Міжнародна фармацевтична виставка PHARMAEXPO.

Медичний туризм

Паралельно з форумом була організована VII Міжнародна виставка медичного туризму, SPA&Wellness — Healthcare Travel Expo — головна виставка медичного туризму в Україні, яка об’єднує лідерів галузі та надає можливість налагоджувати довгострокову співпрацю на міжнародному рівні. Учасниками виставки є провідні клініки, медичні та реабілітаційні центри, санаторно-курортні заклади, SPA&Wellness курорти Австрії, Білорусі, Грузії, Індії, Латвії, Словаччини, України, Фінляндії, Чехії та багатьох інших країн.

Сателітні заходи

Частину програми форуму займали сателітні заходи. Зокрема, науково-практичний семінар «Особливості імуноферментних та молекулярних методів діагностики кліщових інфекцій». Про види кліщових інфекцій та перспективи діагностики розповіла Олена Бондаренко, лікар-лаборант вищої категорії клініко-діагностичної лабораторії Кіровоградської обласної лікарні.

Про лабораторну діагностику та виявлення збудників трансмісивних інфекційних захворювань сучасними методами розповіла Наталія Родина, кандидат біологічних наук, за сумісництвом — бактеріолог з покладанням обов’язків завідую­чої лабораторією особливо небезпечних інфекцій відділу дослідження біологічних факторів ДУ «Київський обласний лабораторний центр МОЗ України».

Моніторингу розповсюдження іксодового кліщового бореліозу в Сумській області була присвячена доповідь Ірини Купрієнко, бактеріолога лабораторії особливо небезпечних інфекцій санітарно-епідеміологічної станції.

Про лабораторну діагностику деяких трансмісивних інфекцій на Тернопільщині методом полімеразної ланцюгової реакції розповіла Марія Шкільна, кандидат медичних наук, доцент кафедри інфекційних хвороб з епідеміологією, шкірними та венеричними хворобами Тернопільського державного медичного університету імені І.Я. Горбачевського МОЗ України.

Тему клінічних форм нейробореліозу та методів верифікації діагнозу висвітлив Дмитро Мальцев, кандидат медичних наук, заступник директора Інституту імунології та алергології Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця.

Про лабораторний контроль ефективності лікування бореліозів розповів Олександр Карловський, лікар-інфекціоніст, імунолог, завідувач клініко-діагностичної лабораторії Інституту епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського НАМН України.

Приватна медицина

У програмі IX Практичної конференції «Приватна медицина: реалії практики», зокрема, привернули увагу доповіді юриста Юлії Нахімчук «Оформлення відносин з пацієнтом: договори, інформовані згоди на медичне втручання». Колега з Польщі Анетта Гузек-Рошик презентувала актуальну доповідь «Кінець епохи дешевої робочої сили в Європі – що це може означати для українського лікаря?».

Доктор медичних наук, професор Андрій Котуза, керівник Центру науки, організації конт­ролю якості та безпеки медичної діяльності Клінічної лікарні «Феофанія» Державного управління справами, та Андрій Крилов, керівник центру комп’ютерних технологій у медицині цього ж закладу, виступили з доповіддю «Управління медичним бізнесом крізь призму системи управління якості. Ринкові вимоги до госпітальних інформаційних систем».

Медицина праці

Науково-практичний семінар «Актуальні питання медицини праці» був присвячений:

• питанням сучасних нанотехнологій, наноматеріалів та оцінці їх безпеки;
• біологічному моніторингу професійної та екологічної експозиції пестицидами;
• сучасним методам діагностики захворювань бронхолегеневої системи, пов’язаних із впливом пилу хризотилового азбесту;
• питанням гігієни праці на виробництві біо­палива з сільськогосподарської сировини та профілактичним заходам для працівників;
• впливу гіпогеомагнітного поля як фактора виробничого середовища, його біологічній дії та заходам профілактики;
• умовам праці та їх впливу на темпи біологічного старіння;
• питанням офтальмогігієнічних підходів до нормування світлового середовища, створеного енергоефективними світлодіодними освітлювальними системами;
• скринінговій оцінці стану здоров’я та проб­лем, пов’язаних із професійною діяльністю водіїв вантажних транспортних засобів;
• актуальним проблемам аналітичної хімії пестицидів в Україні;
• інноваційним технологіям оцінки функціо­нального стану серцево-судинної системи у працівників екстремальних професій.

Цьогорічний ІХ Міжнародний медичний форум в котрий раз засвідчив високий рівень зацікавленості і корисності даного заходу безпосередньо для медичних працівників та фахівців у сфері охорони здоров’я.

Комплексний, багатоплановий та насичений характер форуму, який охоплює майже всі сфери медичного та пов’язаного з ним напрямків, стабільно приваблює нових учасників своєю сучасністю, рівнем інновацій, масштабністю та високою професійністю підготовки заходів.

Семінари, майстер-класи, симпозіуми та експозиції завжди знаходять свою цільову аудиторію, а їх учасники мають унікальну можливість підвищити власний професійний рівень, розширити межі обізнаності і відчути реальний ритм розвитку світової медичної практики.

НОВІ ВИМОГИ ДО ІМПОРТЕРІВ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ

Яна Закревська розкрила питання щодо вимог Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами, імпорту лікарських засобів (крім активних фармацевтичних інгредієнтів) (далі — Ліцензійні умови), затверджених постановою КМУ від 30.11.2016 р. № 929, особ­ливостей налагодження ефективної фармацевтичної системи якості, випробувань стабільності, вимог до контролю та архівних зразків, зовнішньої (аутсорсингової) діяльності.

Окрему увагу учасників семінару спікер зосередила на вимогах Ліцензійних умов щодо імпорту, які набули чинності з 1 березня 2018 р., а саме:

• вимоги до фармацевтичної системи якості, що включає відповідні елементи належної виробничої практики, належної практики дистрибуції, належної практики зберігання та управління ризиками для якості в частині, що стосується діяльності з імпорту лікарських засобів (п. 195–200 Ліцензійних умов);
• вимоги щодо контролю стабільності лікарського засобу після надходження на ринок (п. 258 Ліцензійних умов);
• вимоги до провадження зовнішньої (аутсорсингової) діяльності та укладання контрактів (п. 194, 259 Ліцензійних умов);
• вимоги до контрольних та архівних зразків (п. 265 Ліцензійних умов).

«Це ті пункти, які мали набути чинності 1 березня 2016 р., коли діяв наказ МОЗ від 20.02.2013 р. № 143 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з імпорту лікарських засобів», який втратив чинність. Ми вдруге відтермінували набуття чинності цими вимогами для того, щоб у імпортерів був час розробити фармацевтичну систему якості, підготувати відповідні контракти з виробниками, постачальниками, власниками реєстраційних посвідчень, впровадити вимоги щодо контролю стабільності лікарських засобів», — зауважила Я. Закревська.

За словами доповідача, від ліцензіатів постійно надходять нарікання на вимоги Ліцензійних умов щодо імпорту. «Якщо у вас є пропозиції стосовно внесення змін до Ліцензійних умов, ми чекаємо від вас нові проекти, можете надсилати їх на адресу Держлікслужби, ми обов’язково їх розглянемо», — звернулася доповідач до учасників семінару.

Впровадження фармацевтичної системи якості. У імпортера фармацевтична система якості має бути впроваджена з урахуванням 4 настанов:

• Настанова СТ-Н МОЗУ 42-4.0:2016 «Лікарські засоби. Належна виробнича практика»;
• Настанова СТ-Н МОЗУ 42-5.0:2014 «Лікарські засоби. Належна практика дистрибуції»;
• Настанова 42-5.1:2011 «Лікарські засоби. Належна практика зберігання»;
• Настанова СТ-Н МОЗУ 42-4.2:2011 «Лікарські засоби. Управління ризиками для якості (ICH Q9)».

Фармацевтична система якості повинна гарантувати:

• що система, яка дає можливість постійно поставляти продукцію з відповідними показниками якості, розроблена, впроваджена, підтримується та безперервно удосконалюється;
• чітке визначення відповідальності та обов’я­з­ків керівного персоналу імпортера;
• затвердження письмових процедур, що забезпечують управління зовнішньою (аутсорсинговою) діяльністю (письмова методика, що визначає вимоги до укладення договорів/контрактів, вибору виконавців, що будуть здійснювати роботи за контрактом; наявні чинні договори/контракти);
• врахування під час випуску серії результатів контролю за продукцією і процесами, розслідувань відхилень, вживання запобіжних заходів для уникнення потенційних відхилень, які могли б відбутися в майбутньому (письмова процедура, у якій має бути чітко визначено, що таке відхилення і чим воно відрізняється від невідповідності). За результатами встановлення причин відхилень та невідповідностей повинні бути розроблені й здійснені відповідні коригувальні та/або запобіжні заходи. Ефективність таких заходів контролюється та оцінюється відповідно до принципів управління ризиками для якості;
• запровадження управління змінами;
• застосування відповідного рівня аналізу основних причин під час розслідування відхилень, передбачуваного браку продукції та інших проблем (зокрема з використанням принципів управління ризиками для якості);
• нездійснення продажу і поставки лікарських засобів до того, як уповноважена особа надасть дозвіл на її випуск (реалізацію), що свідчить про те, що кожна серія лікарського засобу виготовлена і проконтрольована відповідно до вимог реєстраційного досьє та будь-яких інших вимог щодо виготовлення, контролю і випуску лікарських засобів;
• здійснення достатніх заходів щодо забезпечення якості лікарських засобів протягом усього терміну придатності на всіх етапах обігу;
• наявність процедури самоінспекції та/або аудиту якості, за якою регулярно оцінюють ефективність і придатність фармацевтичної системи якості.

За ефективне функціонування фармацевтичної системи якості й забезпечення необхідними ресурсами для неї, а також за те, що обов’язки і повноваження визначені, доведені до відома і впроваджені на рівні всієї організації, відповідальність несе керівний персонал.

Періодичний огляд функціонування фармацевтичної системи якості із залученням керівного персоналу необхідно проводити не рідше одного разу на рік. «Я раджу вам взяти Настанову з належної практики дистрибуції, де розписано, як здійснюється огляд функціонування фармацевтичної системи якості», — зазначила Я. Закревська.

Ліцензіату необхідно затвердити документ, що містить опис фармацевтичної системи якості, включаючи обов’язки керівного персоналу. Мова йде про настанову з якості або еквівалентний документ, що містить опис системи управління якістю, включаючи відповідальність керівництва. Настанова з якості має включати:

• політику щодо якості;
• сферу застосування фармацевтичної системи якості;
• визначення процесів фармацевтичної системи якості;
• відповідальність керівництва в межах фармацевтичної системи якості.

З 1 березня 2018 р. ліцензіат зобов’язаний забезпечити наявність договору (контракту) між сторонами, у якому встановлено їх відповідні обов’язки щодо здійснення огляду контролю якості. «Єдиний документ, де ви можете подивитися, як здійснюється огляд якості продукції, — це Настанова з належної виробничої практики (розділ І)», — зауважила лектор, додавши, що необхідно проводити регулярні періодичні огляди якості всіх зареєстрованих лікарських засобів, у тому числі препаратів, що виробляються тільки на експорт.

Говорячи про вимоги до контрольних та архівних зразків, Я. Закревська зазначила, що архівні зразки повинні представляти серію лікарського засобу в тому вигляді, у якому він ввозиться на територію України і використовується для аналізу з метою підтвердження відповідності реєстраційному досьє. Контрольний зразок має бути упакований у його первинну упаковку або в упаковку з того самого матеріалу, що й первинний контейнер, у якому лікарський засіб перебуває на ринку.

Контрольні та/або архівні зразки від кожної серії лікарського засобу мають зберігатися у виробника та/або імпортера та повинні бути доступні в разі необхідності компетентним уповноваженим органам, про що зазначається у відповідному контракті між імпортером та виробником або власником реєстраційного посвідчення. Контро­льні та архівні зразки від кожної серії лікарського засобу необхідно зберігати щонайменше 1 рік після закінчення терміну придатності.

Детально доповідач зупинилася на аспектах, пов’язаних з контрактом (договором), який має бути укладено між іноземним виробником та/або постачальником такого засобу та/або власником реєстраційного посвідчення на лікарський засіб. «У контракті потрібно чітко описати, хто є відповідальним за кожний етап зовнішньої діяльності, наприклад, за управління знаннями, забезпечення ланцюга поставок, субконтрактну діяльність, якість і закупівлю матеріалів, проведення випробувань та видачу дозволу на випуск (реалізацію), використання у виробництві або транспортування», — наголосила Я. Закревська.

ДЕРЖАВНИЙ КОНТРОЛЬ ЯКОСТІ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ, ЩО ВВОЗЯТЬСЯ НА ТЕРИТОРІЮ УКРАЇНИ

Роман Чуб представив особливості здійснення державного контро­лю якості лікарських засобів, що ввозяться в Україну та випадки, коли лікарські засоби не підпадають під цю процедуру. Діючий Порядок здійснення державного контролю якості лікарських засобів, що ввозяться в Україну (далі — Порядок), затверджено постановою КМУ від 14 вересня 2005 р. № 902.

Отже, з метою подальшої реалізації (торгівлі) лікарських засобів, що ввозяться на територію України, або використання їх у виробництві протягом 5 робочих днів після закінчення митного оформлення вантажу з лікарськими засобами суб’єкт господарювання подає органові державного контролю за місцем провадження господарської діяльності заяву про видачу висновку про якість ввезених лікарських засобів за формою, встановленою Держлікслужбою.

Особливу увагу доповідач приділив аспекту якісної підготовки документів, необхідних для проходження державного контролю при ввезенні лікарських засобів на територію України, відзначивши, що правильно сформований пакет супровідних документів значно пришвидшує їх опрацювання державним регулятором.

До заяви додаються такі документи:

• перелік ввезених лікарських засобів, складений за формою, встановленою Держлікслужбою;
• копія сертифіката якості, виданого виробником на кожну серію лікарських засобів, та його переклад, засвідчені підписом керівника або уповноваженої особи суб’єкта господарювання, що скріплений його печаткою, за її наявності (допускаються відхилення щодо форми викладення інформації в сертифікаті, якщо вони не змінюють його суті);
• копія митної декларації з відміткою митниці, засвідчена підписом керівника або уповноваженої особи суб’єкта господарювання, що скріплена його печаткою, за її наявності;
• копія рахунка-фактури (інвойсу);
• копії реєстраційних посвідчень на ввезені лікарські засоби;
• копія виданого Держлікслужбою документа, що підтверджує відповідність умов виробництва лікарських засобів вимогам до виробництва лікарських засобів в Україні, крім активних фармацевтичних інгредієнтів (субстанцій).

Державний контроль здійснюється шляхом проведення органами державного контролю:

• експертизи поданих cуб’єктом господарювання документів (включає перевірку заяви про видачу висновку на відповідність формі й комплектності документів, що додаються до заяви);
• перевірки вантажу за місцем його розташування на відповідність митній декларації щодо кількості лікарських засобів кожної серії;
• здійснення візуального контролю кожної серії лікарських засобів;
• лабораторного аналізу у визначених Порядком випадках.

Говорячи про експертизу змісту сертифіката якості серії лікарського засобу, Р. Чуб нагадав, що додатком до Порядку визначено 17 вимог до його форми. Більш розширений та детальний опис змісту сертифіката якості серії для лікарських засобів наведено в пояснювальних записках до Настанови СТ-Н МОЗУ 42-4.4:2011 «Лікарські засоби. Міжнародні гармонізовані вимоги щодо сертифікації серії». «Акцентую увагу на тому, що сам сертифікат якості має бути складений на готовий лікарський засіб. Більше того, цей документ створюється в першу чергу для споживача, щоб, оцінивши сертифікат, він зрозумів, що лікарський засіб є якісним», — підкреслив Р. Чуб.

Також доповідач звернув увагу на те, що візуальний контроль серії лікарських засобів не є лабораторним аналізом, тому не потребує залучення спеціалістів та фахівців лабораторій з контро­лю якості лікарських засобів та медичної продукції, а тим більше уповноважених лабораторій.

Процес здійснення візуального контролю включає перевірку зовнішнього вигляду групової тари, зовнішнього (вторинного) та внутрішнього (первинного) пакування на цілісність, наявність пошкоджень, відповідність маркування графічному зображенню упаковок, наявність затвердженої інструкції для медичного застосування. У разі потреби перевірка проводиться з розкриттям будь-яких двох індивідуальних упаковок стосовно розмірів, форми, кольору та їх вмісту.

Наостанок Р. Чуб порекомендував присутнім звертати особливу увагу на правильність оформлення висновку про якість ввезених лікарських засобів та коректність наведеної в ньому інформації, а саме: назви готового лікарського засобу, форми випуску, дозування, чіткого визначення виду та типу упаковки, даних саме того виробника, який був задіяний у процесі виробництва або щонайменше випускав серії готового лікарського засобу в обіг.

GMP-СЕРТИФІКАЦІЯ

Тетяна Лупиніс сфокусувала увагу учасників семінару на особливостях отримання висновку щодо підтвердження відповідності та сертифіката відповідності умов виробництва лікарських засобів вимогам GMP. Лектор докладно розкрила питання щодо етапів підтвердження відповідності умов виробництва лікарських засобів вимогам GMP, формування пакетів документів, які подаються для проходження процедури відповідності.

Говорячи про прийняття рішення про видачу або відмову у видачі сертифіката, лектор зазначила, що за результатами інспектування інспекторами складається звіт, який містить перелік невідповідностей. «Ці невідповідності озвучуються на заключній зустрічі і, як правило, класифікуються», — зазначила Т. Лупиніс.

Якщо у заявника виникли зауваження до проведеного інспектування, це має бути обов’язково зазначено у протоколі заключної наради. Протокол в обов’язковому порядку розглядається на засіданні робочої групи з питань оцінки результатів інспектувань виробництв лікарських засобів на відповідність вимогам належної виробничої практики. «Це дуже важливий момент, тому що це зворотна комунікація. Якщо є якісь зауваження при проведенні інспектування, будь ласка, викладайте їх у протоколі заключної зустрічі», — наголосила Т. Лупиніс, додавши, що інформація про засідання робочої групи розміщується на офіційному сайті Держлікслужби в розділі «Для суб’єктів господарювання».

У ході семінару лектори надали відповіді та роз’яснення на численні запитання слухачів, а також подискутували щодо окремих положень законодавства та його імплементації. Після завершення заходу учасники отримали сертифікати на підтвердження здобутих компетенцій.

ХІД РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОГРАМИ «ДОСТУПНІ ЛІКИ»

На початку реалізації програми реімбурсації відшкодування вартості здійснювалося для 21 МНН препаратів. 31 грудня 2017 р. постановою КМУ від 27.12.2017 р. № 1080 урядову програму «Доступні ліки» розширено 2 діючими речовинами. Таким чином, сьогодні до програми реімбурсації включено 23 міжнародні непатентовані назви (МНН) препаратів, з яких 17 МНН — для лікування серцево-судинних захворювань, та по 3 МНН — для терапії цукрового діабету II типу та бронхіальної астми.

Щодо кількості препаратів, вартість яких відшкодовується, то слід зазначити, що вона також постійно збільшується. Так, на початку реалізації програми Реєстр лікарських засобів, вартість яких підлягає відшкодуванню, налічував 159 торгових назв, у липні 2017 р. Реєстр було розширено до 198 торгових назв. Чинний на сьогодні Реєстр налічує 239 торгових найменувань лікарських засобів.

Запровадження системи реімбурсації суттєво вплинуло на структуру споживання в розрізі препаратів, вартість яких відшкодовується та не відшкодовується державою (рис. 1). За рік реалізації програми (квітень 2017 — березень 2018 р.) споживання препаратів, які включені до Реєстру та вартість яких відшкодовується державою, збільшилося в натуральному вираженні (DDD) майже на 90% у порівнянні з періодом квітень 2016 — березень 2017 р. У той же період для препаратів, вартість яких не відшкодовується, споживання, навпаки, зменшилося на 6%. Загалом же споживання препаратів, внесених до Переліку МНН, збільшилося на 58%.

Рис. 1

Динаміка аптечних продажів лікарських засобів у натуральному вираженні (DDD), включених до Переліку МНН, у розрізі препаратів, вартість яких відшкодовується та не відшкодовується державою, за період з січня 2016 до березня 2018 р.

У грошовому вираженні темпи зростання споживання препаратів, включених до Переліку МНН, становлять 28%. Для препаратів, які включені до Реєстру та вартість яких відшкодовується державою, цей показник підвищився на 70%, а для препаратів, вартість яких не відшкодовується, знизився майже на 2% (рис. 2).

Рис. 2

Динаміка аптечних продажів лікарських засобів у грошовому вираженні, включених до Переліку МНН, у розрізі препаратів, вартість яких відшкодовується та не відшкодовується державою, за період з січня 2016 до березня 2018 р.

У досліджуваний період середньозважена вартість 1 DDD препаратів, вартість яких відшкодовується, знизилася на 10,1%. А для препаратів, які не підпадають під відшкодування, цей показник, навпаки, підвищився на 4,5% (рис. 3). Слід відзначити, що зниження середньозваженої вартості 1 DDD обумовлене не тільки зниженням ціни, а й перерозподілом споживання в бік препаратів, вартість яких повністю або частково відшкодовується державою і які є значно дешевшими за ліки, вартість яких не відшкодовується, та обмеженням націнок.

Рис. 3

Динаміка середньозваженої роздрібної вартості 1 DDD лікарських засобів, включених до переліку МНН, у розрізі препаратів, вартість яких відшкодовується та не відшкодовується державою, за період з січня 2016 до березня 2018 р.

Чинний Реєстр препаратів, вартість яких відшкодовується державою, налічує 143 торгових назви лікарських засобів українського виробництва та 96 зарубіжного. При цьому за період квітень 2017 — березень 2018 р. співвідношення споживання в натуральному вираженні становить 84:16% на користь вітчизняних препаратів. У грошовому вираженні це співвідношення — 42:58% відповідно.

Щодо динаміки споживання, то в натуральному вираженні споживання препаратів зарубіжного виробництва збільшилося вдвічі, а українських — на 88% (рис. 4). У грошовому вираженні, навпаки, для препаратів вітчизняного виробництва зафіксовано більший приріст споживання — +72%, для зарубіжних — +68% (рис. 5).

Рис. 4

Динаміка аптечних продажів лікарських засобів у натуральному вираженні (DDD), вартість яких відшкодовується державою, у розрізі препаратів вітчизняного та закордонного виробництва (за власником ліцензії) за період з січня 2016 до березня 2018 р.

Рис. 5

Динаміка аптечних продажів лікарських засобів у грошовому вираженні, вартість яких відшкодовується державою, у розрізі препаратів вітчизняного та закордонного виробництва (за власником ліцензії) за період з січня 2016 до березня 2018 р.

Серед препаратів, вартість яких відшкодовується державою, зниження середньозваженої вартості зафіксовано як для українських, так і для закордонних препаратів. Так, за період квітень 2016 — березень 2017 р. середньозважена вартість 1 DDD імпортних препаратів становила 3,87 грн., а українських — 0,92 грн. У період реалізації програми цей показник становить 3,23 грн. та 0,84 грн. відповідно.

Для препаратів, вартість яких відшкодовується державою, відзначається зростання споживання препаратів для всіх нозологій. У натуральному вираженні споживання лікарських засобів для терапії серцево-судинних захворювань збільшилося на 96%. Споживання препаратів для лікування цукрового діабету II типу за той же період зросло на 73%, а ліків для терапії бронхіальної астми — на 31% (рис. 6).

Рис. 6

Динаміка аптечних продажів лікарських засобів у натуральному вираженні (DDD), вартість яких відшкодовується державою, у розрізі нозологій за період з січня 2016 до березня 2018 р.

Темпи зростання споживання препаратів для лікування серцево-судинних захворювань, вартість яких відшкодовується державою, у грошовому вираженні становлять 82%, ліків для терапії цукрового діабету II типу — 49%, а для препаратів для лікування бронхіальної астми — 60% (рис. 7).

Рис. 7

Динаміка аптечних продажів лікарських засобів у грошовому вираженні, вартість яких відшкодовується державою, у розрізі нозологій за період з січня 2016 до березня 2018 р.

ФІНАНСОВИЙ БІК

У 2017 р. на реалізацію програми «Доступні ліки» з бюджету виділено 700 млн грн. За даними Державної казначейської служби України (ДКСУ), станом на 1 січня 2018 р. аптечним закладам компенсовано 627,2 млн грн.

У 2018 р. на відшкодування вартості препаратів у бюджеті передбачено 1 млрд грн. або 83,3 млн грн. на місяць. У січні 2018 р. реалізація програми дещо забуксувала, що дуже чітко відображається знач­ним зниженням споживання препаратів, вартість яких відшкодовується державою (див. рис. 1, 2). Це пов’язано із затримкою в розподілі бюджетних коштів на регіональному рівні, оскільки, за даними ДКСУ, кошти на реалізацію програми були направлені в регіони 3 січня 2018 р.

Внаслідок проблем з розподілом коштів у регіонах в січні 2018 р. аптечним закладам було компенсовано близько 9 млн грн. Для порівняння в грудні 2017 р. цей показник становив 140,2 млн грн. Проте вже з лютого програма знову повноцінно запрацювала: у лютому 2018 р. аптекам компенсовано 82 млн грн., а в березні — 94,6 млн грн. Таким чином, у березні 2018 р. обсяг компенсованих аптекам коштів перевищує розраховану Урядом суму — 83,3 млн грн. Тобто, якщо програма буде й надалі реалізовуватися в такому темпі, виділених на 2018 р. коштів не вистачить. Окрім того, з липня 2018 р. планується розширення програми 4 новими МНН — азатіоприн, циклоспорин, такролімус, мікофенолова кислота та її солі. Загальний обсяг споживання цих препаратів у роздрібному та госпітальному сегментах за підсумками 2017 р. становив близько 100 тис. упаковок та 170 млн грн.

ВИСНОВКИ ТА ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ

Як свідчить аналіз, за час реалізації програми «Доступні ліки» споживання препаратів, вартість яких повністю або частково відшкодовується державою, суттєво збільшилося. Також фіксується зниження їх середньозваженої вартості.

Однак на сьогодні залишається ряд невирішених питань, на яких наголошувала професійна спільнота ще з початку реалізації програми. Зокрема, це питання подвійної регуляції націнок, оскільки на препарати, що внесені до Переліку МНН, роздрібна націнка становить 15%, у той час як для інших препаратів з Національного переліку основ­них лікарських засобів (далі — Національний перелік) — 25%. При цьому під регуляцію націнок підпадають навіть ті препарати, вартість яких не відшкодовується державою.

Ще одним проблемним питанням є можливість включення в систему реімбурсації виключно лікарських засобів, які включені до Національного переліку. Таке обмеження не дає змоги пацієнтам отримувати необхідну терапію в повному обсязі. Отже, необхідно скасувати вимоги щодо включення в систему реімбурсації лише препаратів з Національного переліку, а включати до нього ліки відповідно до чинних протоколів лікування.

Окрім того, ситуація з розподіленням коштів, яка сталася в січні цього року, коли дія програми призупинилася, негативно впливає на хід її реалізації та дискредитує програму в очах пацієнтів. Уряду варто розробити механізм розподілення коштів, який би дозволяв програмі працювати без перебоїв.

Також виникають труднощі з реалізацією програми «Доступні ліки» в сільській місцевості, оскільки далеко не в кожному селі є аптечний заклад, і пацієнти, щоб отримати ліки за програмою реімбурсації, мають долати значну відстань. Наразі МОЗ надіслало в регіони лист-роз’яснення, у якому наголосило, що з точки зору законодавчого регулювання кожен фельдшер може виписувати рецепти пацієнтам із хронічними захворюваннями і відпускати ліки у фельдшерсько-акушерському пункті, якщо в селі немає аптеки.

І наостанок зазначимо, що за нинішнього споживання реімбурсованих препаратів, навіть без розширення програми, коштів, виділених на реалізацію програми в 2018 р., не вистачить, отже вже зараз необхідно опрацьовувати питання додаткового фінансування, щоб уникнути перебоїв у реалізації системи відшкодування.

В.о. міністра охорони здоров’я Уляна Супрун на своїй сторінці у соціальній мережі Facebook повідомила про те, що МОЗ України розробило законопроект, що обмежує рекламу лікарських засобів. Зокрема, вона зазначає наступне: «Реклама — поганий порадник. Особливо коли це реклама ліків, а її бачить не фахівець сфери охорони здоров’я, а людина, яка шукає спосіб легкого і миттєвого одужання.

У способі та подачі реклами лікарських засобів Україна дуже відстає від країн Заходу, де є чіткі правила та норми, які дозволяють розповсюджувати рекламу ліків. Це небо і земля у порівнянні з українським ринком реклами ліків, який є дуже хаотичним та неконтрольованим, що залишає багато простору для маніпуляцій про препарат та його властивості.

Уявіть, понад 50% усього ринку спожитих ліків у 2017 р. становлять ліки без доведеної клінічної ефективності! З 10 найпопулярніших препаратів, які найбільше купували українські пацієнти минулого року, лише 3 — є препаратами, які належать до категорії основних лікарських засобів. Решта — симптоматичні та супутні препарати, або ж такі, що не мають достатньої бази підтвердження ефективності.

Найгірше, що люди, які їх купували, могли відмовитися від справді необхідного лікування, адже, за статистикою, кожен другий пацієнт відмовляється від нього або відкладає його через брак коштів.

Як люди дізналися про ці ліки та чому вирішили обрати саме їх?

За даними Нацради з питань телебачення та радіомовлення, від 30 до 50% загальної кількості реклами на українському телебаченні — реклама лікарських препаратів та медичних виробів. Уже не кажучи про інші канали реклами, наприклад вивіски в метро, друковані видання, інтернет.

Реклама також підживлює й таке явище, як «лікування по телевізору» та google-терапію. Майже 69% українців займаються самолікуванням, не звертаючись за допомогою до лікарів. Наслідки, на жаль, часто є непоправними для здоров’я.

Нині в Україні ринок реклами регулюють майже 10 різних законних та підзаконних актів, натомість на практиці вони не працюють. На наше переконання, це відбувається через те, що відсутній належний контроль — адже виявлення порушень та накладання штрафних санкцій розпорошені між різними державними органами влади, а МОЗ взагалі за законом викинуто з цього процесу.

Тому наша команда розробила законопроект, який має встановити чіткий контроль за змістом реклами ліків. Головна мета — уникнути маніпулювання інформацією про препарат та його властивості, а також гармонізувати чинне законодавство з нормами ЄС.

Перерахую кілька основних пунктів законопроекту:

• обмеження змісту реклами відповідно до директив ЄС;
• заборона реклами цілительства та нетрадиційної медицини;
• заборона залучення до реклами конкретного препарату відомих людей, акторів, що зображають медпрацівників;
• заборона інформації, що ліки призначені виключно для лікування дітей;
• зміст реклами має відповідати інструкції для застосування лікарського засобу.

Законопроектом передбачено чітке визначення фахових медичних видань, де дозволена реклама ліків, не передбачених законом, а також розробка та затвердження Урядом окремого Порядку реклами лікарських засобів, спрямованої на медичних та фармацевтичних працівників.

За МОЗ закріплюються функції контролю та моніторингу. Встановлюються чіткі штрафні санкції щодо телерадіоорганізацій за рекламу лікарських засобів з порушенням законодавства. Такі санкції надається право застосовувати Нацраді з телебачення і радіомовлення у розмірі 5% від ліцензійного збору за 1 порушення».

З повним текстом законопроекту можна ознайомитися за посиланням.

Зазначимо також, що 16 травня заступник міністра Роман Ілик презентуватиме цей законопроект українським ЗМІ. Найближчим часом на сторінках нашого видання висвітлюватиметься перебіг прес-конференції, під час якої посадовці МОЗ України презентуватимуть законопроект.

Прес-служба «Щотижневика АПТЕКА»

Наказом МОЗ України від 18.04.2018 р. № 735 вносяться зміни до наказу профільного міністерства від 19.07.2005 р. № 360, які стосуються впровадження електронного рецепта. Документ набуде чинності з дня його офіційного опублікування.

Наказом МОЗ № 735 передбачається:

• запровадження електронного рецепта форми № 1 (далі — електронний рецепт) та визначення вимог до нього;
• врегулювання питань виписування рецептів на лікарські засоби лікарями суб’єктів господарювання, які провадять господарську діяльність з медичної практики (фізичними особами — підприємцями);
• приведення у відповідність з нормами Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо використання печаток юридичними особами та фізичними особами — підприємцями» в частині обов’язкового реквізиту — печатки суб’єкта господарювання на рецептурних бланках форми № 1 (ф-1);
• затвердження нової форми рецептурного бланка ф-1.

Електронний рецепт створюватиметься, зберігатиметься та передаватиметься через інформаційно-телекомунікаційну систему, доступ до якої надаватиметься уповноваженим особам суб’єкта господарювання, що здійснюватимуть виписування електронного рецепта, або здійс­нюватимуть відпуск лікарського засобу за електронним рецептом відповідно до вимог чинного законодавства у сфері електронного документообігу, електронного цифрового підпису та захисту інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах.

Уточнюється, що рецепт, створений комп’ютерним набором, який було роздруковано та підписано власноруч чи за допомогою факсиміле, не вважається електронним рецептом.

Суб’єкту господарювання надається право самостійно вирішувати, чи виписувати йому електронний рецепт, чи користуватися рецептом у паперовій формі, окрім випадків, коли вимоги щодо обов’язкового виписування електронного рецепта передбачатимуться законодавством.

Для виписування електронного рецепта суб’єкт господарювання вноситиме до бази даних інформаційної (інформаційно-телекомунікаційної) системи інформацію про лікаря та пацієнта, яка відповідає інформації, що зазначається на рецептурному бланку ф-1.

Строк дії електронного рецепта відповідатиме строку дії рецепта, виписаного на рецептурному бланку ф-1, який відповідно до п. 3.1 Правил становить 1 міс з дня виписки.

Також суб’єктам господарювання дозволяється надавати пацієнтам додаткові послуги (сервіси), пов’язані з виписуванням електронного рецепта (повідомлення номера рецепта через засоби мобільного зв’язку, на електронну адресу тощо).

Зберігання електронних рецептів у суб’єктів господарювання, які виписують рецепти, та в аптеках здійснюватиметься відповідно до вимог чинного законодавства у сфері електронного документообігу, електронного цифрового підпису та захисту інформації.

Наказом № 735 уточнюється інформація, яка повинна міститися в рецептах. Так, вони мають містити інформацію про заклад охорони здоров’я або фізичну особу — підприємця: найменування закладу охорони здоров’я або прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи — підприємця, адресу, ідентифікаційний код з Єдиного державного реєстру/реєстраційний номер облікової картки платника податку або серію (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), реквізити ліцензії на провадження господарської діяльності з медичної практики або рішення органу ліцензування про видачу ліцензії на провадження господарської діяльності з медичної практики.

Нагадаємо, проект цього документа виносився профільним міністерством на обговорення 11 квітня 2018 р. і дещо відрізняється від остаточно прийнятої редакції. Зокрема, проектом документа чітко встановлювалося, що обов’язково застосовуватиметься електронний рецепт при відпуску лікарських засобів та медичних виробів, які відпускаються на пільгових умовах, безоплатно чи з доплатою або вартість яких підлягає державному відшкодуванню. В остаточній редакції узагальнюється, що обов’язкове застосування електронного рецепта визначається законодавством.

РЕЄСТРАЦІЙНЕ ПОСВІДЧЕННЯ ЧИ ТОРГОВА ЛІЦЕНЗІЯ?

Одним з ключових питань законопроекту про лікарські засоби є гармонізація українського законодавства з вимогами європейських директив, зокрема, Директивою 2001/83/ЕС. Цей документ визначає європейські підходи до регулювання виробництва, реалізації та застосування препаратів.

Система допуску лікарських засобів на ринок в Україні передбачає державну реєстрацію препарату та отримання заявником реєстраційного посвідчення. У розумінні Закону України «Про лікарські засоби» державна реєстрація — це дозвіл на медичне застосування. У законі визначено, що лікарські засоби допускаються до застосування в Україні після їх державної реєстрації.

Тим часом у ЄС система допуску передбачає отримання дозволу на розміщення на ринку, тобто маркетинг. Відповідно документ, який отримує заявник у ЄС, називається торговельна ліцензія — Marketing authorisation.

З огляду на вищезазначене, опрацьовуючи новий проект закону «Про лікарські засоби», слід визначитися, чи змінить цей акт ідеологію процесу допуску лікарських засобів на український ринок?

Із цього приводу Тетяна Котляр, голова правління ГС «Всеукраїнська фармацевтична спілка «ФАРМУКРАЇ­НА», голова Громадської ради при Державній службі України з лікарських засобів та контролю за наркотиками (Держлікслужба), зауважила, що в ході обговорення законопроект стає все більш обтяжливим та складним для розуміння. Разом з тим робоча група не визначилася, чи орієнтуватиметься вона на Директиву 2001/83/ЕС, опрацьовуючи законопроект. Чи враховуватимуться у проекті документа вимоги чинних на сьогодні нормативно-правових актів, наприклад Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами, імпорту лікарських засобів (крім активних фармацевтичних інгредієнтів)? Т. Котляр запропонувала чітко визначитися з цими питаннями.

У засіданні робочої групи взяла участь Наталія Литвиненко, начальник експертного відділу ТОВ «УКРМЕДСЕРТ», раніше працювала консультантом в окремих проектах ВООЗ, наразі працює експертом у проекті ЄС в одній з пострадянських країн. Щодо гармонізації українського законодавства у сфері обігу лікарських засобів з вимогами ЄС експерт зауважила наступне: «Законопроект, який наразі розробляється, не повинен заморожувати ситуацію, яка склалася у фармацевтичному секторі. Ми не кажемо, що вона складна або погана, але Україна має поступово імплементувати в національне законодавство європейські вимоги. Тому надзвичайно важливо розуміти концепцію законопроекту щодо лікарських засобів. Цим документом ми закладає­мо підґрунтя для подальшого розвитку фармацевтичного сектору щонайменше на 10 років».

Експерт також звернула увагу на те, що національні закони країн ЄС, розроблені на основі європейських директив, містять деталізовані вимоги та положення прямої дії. В Україні інша ситуація — закони визначають загальні принципи та відносини у тій чи іншій сфері, а положення прямої дії містяться в підзаконних актах. Проте, на думку Н. Литвиненко, ця відмінність не заважатиме гармонізації українського законодавства з європейським.

«Фахівці пам’ятають, яким складним був шлях України до PIC/S (Pharmaceutical Inspection Cooperation Scheme — Система співробітництва фармацевтичних інспекцій). Але міжнародні організації бачили шалене бажання України стати членом цієї поважної організації. Наразі наша країна прагне стати членом ЄС, і чим раніше, тим краще. А відтак, чим раніше ми імплементуємо європейські вимоги у наше національне законодавство, тим раніше Україна отримає перспективу такого членства. Тому законопроект щодо лікарських засобів має передбачати пов­ну, але поетапну гармонізацію із законодавством ЄС», — наголосила експерт.

За словами доповідача, у площині гармонізації законодавства у сфері обігу лікарських засобів з вимогами ЄС вирішуватиметься й питання взаємовизнання результатів інспектування. Ухвалення Парламентом гармонізованого закону відкриє можливості для підписання відповідних угод, наприклад Угоди про оцінку відповідності та прийнятності промислових товарів (Agreement on conformity assessment and acceptance of industrial products — АССА). Така угода може бути укладена в форматі додатка до Угоди про асоціацію між Україною та ЄС за умови гармонізації законодавства України з нормами ЄС у сфері оцінки відповідності виробництва стандартам GMP, а також іншими суміжними нормами.

У контексті гармонізації Н. Литвиненко акцентувала увагу на ще одному важливому аспекті, який має бути врахований розробниками. Йдеться про необхідність створення єдиного регуляторного органу у сфері обігу лікарських засобів. На сьогодні в Україні декілька органів задіяні в процесі державної реєстрації. По-перше, це МОЗ Украї­ни, яке надає дозвіл на медичне застосування лікарського засобу, по-друге, це Держлікслужба, яка видає та підтверджує сертифікати належної виробничої практики, що подаються заявниками у складі реєстраційного досьє, й по-третє, це ДП «Державний експертний центр МОЗ України», яке здійснює експертизу реєстраційних матеріалів.

Натомість у ЄС ліцензія на маркетинг лікарського засобу видається єдиним уповноваженим державним органом. «В Україні існує помилкова думка, що Європейське агентство з лікарських засобів (European Medicines Agency — EMA) — це орган, який надає дозвіл на маркетинг лікарського засобу, а Європейський директорат з якості лікарських засобів (European Directorate for the Quality of Medicines — EDQM) — це орган з контролю якості. Насправді ж EDQM — це орган Ради Європи, а ЕМА — наднаціональний орган ЄС, який координує діяльність національних органів з допуску препаратів на ринок та займається централізованою процедурою надання дозволу на маркетинг. А ліцензуванням продукції, тобто допуском лікарського засобу на внутрішній ринок країни, займаються національні органи. Тобто централізована процедура починається у ЕМА, а закінчується в національному органі», — наголосила експерт.

Світлана Буніна, виконавчий директор Об’єднання організацій роботодавців медичної та мікробіологічної промисловості України (ООРММПУ), нагадала, що відповідно до Угоди про асоціацію Україна повинна до 2020 р. забезпечити гармонізацію національного законодавства з вимогами ЄС. Тому відповідь на питання, чи враховувати вимоги Директиви 2001/83/ЕС та інших європейських документів при розробці законопроекту про лікарські засоби, очевидна.

У свою чергу, Володимир Руденко, директор ГС «Аптечна професійна асоціація України (АПАУ)», зауважив, що в процесі імплементації вимог директиви потрібно враховувати те, що Україна не є членом ЄС, має власне національне законодавство у сфері обігу лікарських засобів та особливості. «Так, ми орієнтуємося на Директиву, але ж не переписуємо її», — наголосив директор АПАУ.

У відповідь Н. Литвиненко зауважила, що директива — це нормативний документ, який вводиться через національне законодавство. Директива зобов’язує держави-члени в зазначений термін вжити заходів, спрямованих на досягнення визначених у ній цілей. Тому якщо Україна прагне стати членом ЄС, то повинна поступово імплементувати в національне законодавство положення директив.

Повертаючись до питання стосовно документа, який видаватиметься заявнику для допуску препарату на український ринок, Ігор Крячок, директор ТОВ «МОРІОН», звернув увагу, що реєстраційне посвідчення — це дозвіл на медичне застосування. Якщо в новому законі зміст цього документа буде приведений у відповідність з європейським законодавством, тобто замість дозволу на медичне застосування заявник отримуватиме дозвіл на розміщення на ринку, то це дасть змогу вирішити низку проблем, з якими оператори ринку постійно стикаються у процесі обігу лікарських засобів.

У ЄС лише уповноважений орган може зупинити обіг препарату на ринку через скасування торговельної ліцензії. А в Україні обіг лікарського засобу або поставку субстанції можуть зупинити, наприклад, митниця або поліція. Не секрет, що трапляються непоодинокі випадки, коли попри наявність реєстраційного посвідчення на лікарський засіб митниця класифікує продукт як діє­тичну добавку. Так відбувається тому, що Закон України «Про лікарські засоби» регулює лише медичне застосування лікарських засобів й не визначає інші аспекти їх обігу, а саме — виробництво, постачання тощо. Запровадження торговельної ліцензії замість реєстраційного посвідчення дозволить вирішити ці проблеми назавжди.

Учасники дискусії погодилися, що ідеологію допуску лікарських засобів потрібно змінити, але запровадження торговельної ліцензії потребуватиме змін не лише на рівні Закону України «Про лікарські засоби». Така новела передбачає внесення змін до низки інших законів, зокрема законів України «Про ліцензування видів господарської діяльності», «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та ін. Для того щоб це реалізувати, необхідно у прикінцевих положеннях законопроекту зазначити зміни, які повинні вноситися в інші закони, та строки набрання ними чинності. Зазначимо, що це реалізовано в законопроекті «Про особливості імплементації окремих положень законодавства Європейського Союзу щодо обігу лікарських засобів», зареєстрованому у Верховній Раді Украї­ни за ініціативою Ірини Сисоєнко та інших народних депутатів 18.04.2016 р. за реєстр. № 4465з.

Шляхом відкритого голосування члени робочої групи більшістю голосів вирішили, що в новому законопроекті про лікарські засоби використовуватиметься термін «торговельна ліцензія» замість «реєстраційне посвідчення».

ДИСТАНЦІЙНА ТОРГІВЛЯ

Гаряча дискусія виникла навколо питання щодо унормування дистанційної торгівлі лікарськими засобами. Категорично проти цього виступили представники АПАУ — Володимир Руденко та Наталія Петровська, юрист АПАУ, а також Олена Пруднікова, голова ГО «Всеукраїнське об’єднання «Миколаївська фармацевтична асоціація «ФармРада» (ВОМФАФР).

Зі свого боку, Костянтин Косяченко, завідувач кафедри аптечної та промислової технології ліків Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця, зауважив, що в Директиві 2001/83/ЕС є окремий розділ, присвячений дистанційній торгівлі. Тому в українському законі також можна передбачити такий вид діяльності. Але порядок такої торгівлі визначатиметься на рівні підзаконних актів. Тому, на думку науковця, положення щодо дистанційної торгівлі доцільно залишити в законопроекті.

У свою чергу, І. Крячок нагадав, що наразі в Україні запроваджується електронний рецепт. Це означає, що українці зможуть отримувати лікарські засоби за електронним рецептом, який надходитиме в аптеку за допомогою інтернету.

Крім того, на сьогодні так звані інтернет-аптеки — це поширене явище в Україні. Але щодо них не визначені законодавчі вимоги. Тому реалізацією ліків через інтернет займаються будь-які особи, й ніхто не розуміє, ліцензована це аптека чи ні. З метою унормування інтернет-торгівлі слід передбачити відповідні положення у законопроекті про лікарські засоби. На це існує суспільний запит, адже замовлення ліків через інтернет стає все більш популярним в Україні. Визначення законодавчих вимог до інтернет-торгівлі — це питання безпеки українських пацієнтів.

Заслухавши аргументи сторін, Руслан Світлий, генеральний директор КП «Фармація», заступник голови робочої групи, запропонував компромісне рішення — залишити положення щодо дистанційної торгівлі лікарськими засобами в законопроекті на розсуд народних депутатів.

Зі свого боку, зазначимо, що рано чи пізно в Україні буде запроваджена страхова медицина. Страхові компанії не лише здійснюють замовлення ліків через інтернет для своїх клієнтів, а й доставляють потрібні препарати в лікарню або навіть додому. Відтак необхідність унормування дистанційної торгівлі лікарськими засобами, у тому числі й доставки кінцевому споживачу, — це одна з умов подальшого розвитку системи охорони здоров’я.

До того ж дистанційна торгівля лікарськими засобами в ЄС запроваджена з метою посилення конкуренції в роздрібному сегменті фармацевтичного ринку та, як наслідок, зниження роздрібних цін. Для України, де споживачі переважно купують ліки за власний рахунок, питання щодо зниження цін на лікарські препарати не менш актуальне, ніж для ЄС.

ЛІЦЕНЗУВАННЯ ІМПОРТУ

Ліцензування імпорту залишається дискутабельним питанням. Нагадаємо, що за ініціативою І. Сисоєнко, народного депутата України, цей вид діяльності передбачений у проекті закону України «Про лікарські засоби», який наразі опрацьовується робочою групою. На момент обговорення І. Сисоєнко запропонувала наступну редакцію визначення терміна «імпортер» — це суб’єкт господарювання, зареєстрований в Україні, зокрема виробник або особа, що представляє виробника лікарських засобів, який провадить господарську діяльність з імпорту лікарських засобів та має ліцензію на імпорт лікарських засобів.

Т. Котляр висловила власну точку зору з цього питання. «У проекті зазначено, що імпортер — це виробник або особа, що представляє виробника. Відтак незрозуміло, про якого суб’єкта господарювання йдеться. Якщо про зарубіжного виробника, то він не може бути суб’єктом господарювання в Україні», — зазначила Т. Котляр. Вона запропонувала наступне визначення імпортера. Це юридична або фізична особа, яка є резидентом в Украї­ні та здійснює діяльність з ввезення лікарських засобів та має відповідну ліцензію.

Коментуючи цю пропозицію, Н. Литвиненко зауважила, що європейське законодавство містить визначення терміна «імпортер». Він прирівнюється до виробника та може його представляти. У ЄС часто представник виробника одночасно є власником торговельної ліцензії.

Щодо ліцензії, яку має імпортер у ЄС, Т. Литвиненко пояснила, що по суті ліцензія на імпорт є частиною ліцензії на виробництво. Але в краї­нах ЄС буває так, що ліцензії на виробництво та імпорт об’єднані в один документ, а буває так, що це два документи, наприклад як у Польщі. За словами експерта, коли в Україні розроблялися положення щодо ліцензування імпорту, то за основу було взято польський досвід.

Тобто імпорт не обмежується лише ввезенням. Це комплекс заходів, який включає логістику, контроль якості та ін.

У продовження теми І. Крячок зазначив наступне. Якщо у законопроекті передбачити, що з моменту ухвалення відповідного закону дозвіл на розміщення лікарського засобу на ринку України отримуватиме виключно суб’єкт господарювання, зареєстрований в Україні, тобто резидент, то проблема ліцензування імпорту зникне. Безумовно, потрібно передбачити достатній перехідний період, наприклад 5 років, аби представництва зарубіжних фармкомпаній зареєструвалися в Україні як резиденти.

Учасники обговорення вирішили, що положення щодо ліцензування імпорту необхідно доопрацювати. Це доручено зробити Т. Котляр і Н. Литвиненко, вони мають представити документ на наступному засіданні робочої групи, яке відбудеться наприкінці травня.

Урочисте засідання відкрив Віталій Цимбалюк  — президент НАМН України, академік НАМН України, член-кореспондент Національної академії наук (НАН) України, заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державних премій України в галузі науки і техніки, пов­ний кавалер ордена «За заслуги». Окреслюючи історичні віхи, він нагадав, що Постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 1993 р. № 211 «Питання Академії медичних наук Украї­ни» — на виконання Указу Президента України від 24 лютого 1993 р. № 59/93 «Про Академію медичних наук України» — було призначено президента-організатора Академії медичних наук (АМН) України — О.Ф. Возіанова та затверд­жено дійсних членів-засновників АМН України: М.М. Амосова, В.О. Бондаренка, А.Д. Візіра, О.Ф. Возіанова, М.Я. Головенка, Є.Г. Гончарука, А.С. Єфімова, В.П. Комісаренка, С.В. Комісаренка, О.О. Коржа, Ю.І. Кундієва, А.О. Лобенка, О.М. Лук’янову, Л.Т. Малу, О.О. Навакатікяна, Л.А. Пирога, В.Г. Пінчука, Н.О. Пучківську, Б.Я. Резніка, А.П. Ромоданова, Ю.П. Спіженка, К.С. Тернового, В.В. Фролькіса, Д.Ф. Чеботарьова, О.О. Шалімова. А вже у квітні 1993 р. відбулися перші загальні збори Академії (яка на той момент налічувала 13 інститутів), де було визначено особовий склад перших членів-кореспондентів, — саме тому на квітень 2018 р. було вирішено призначити ювілейні урочистості.

«Створення АМН України було закономірним і необхідним етапом у розвитку медичної науки в Україні. Закономірним тому, що українська медична наука має багату історію, пов’язану з іменами видатних вчених у галузі теоретичної, клінічної і профілактичної медицини минулого і теперішнього часу. А необхідним етапом тому, що саме Академія здатна ефективно вирішувати такі завдання, як визначення пріоритетних напрямів розвитку медичної науки, проведення на високому науковому і методичному рівнях фундаментальних і прикладних досліджень. Цю здатність переконливо доводить сьогодення НАМН України і ті значні науково-практичні здобутки, якими наші вчені поповнюють арсенал захисту здоров’я пацієнтів», — наголосив академік В. Цимбалюк.

Вітали Академію з ювілеєм, вручали її співробітникам державні нагороди, почесні грамоти, документи про присвоєння почесних звань, подяки та інші відзнаки: від Президента України — заступник глави Адміністрації Президента України Ростислав Павленко; від Верховної Ради України — народні депутати України Сергій Березенко, Костянтин Іщейкін, Андрій Шипко; від Кабінету Міністрів України — віце-прем’єр-міністр України В’ячеслав Кириленко; від НАН України — віце-президент НАН України, академік НАН України В’ячеслав Кошечко та головний учений секретар НАН України, академік НАН України В’ячеслав Богданов; від Київської міської державної адміністрації — директор Департаменту охорони здоров’я КМДА Валентина Гінзбург; від Міністерства охорони здоров’я України — заступник міністра охорони здоров’я Украї­ни Роман Ілик.

Згідно з Указом Президента від 24.04.2018 р. № 107/2018 «Про відзначення державними нагородами України працівників Національної академії медичних наук України», за вагомий особистий внесок у розвиток національної медицини, багаторічну плідну науково-дослідну діяльність та високий професіоналізм було нагороджено: орденом княгині Ольги II ступеня — Надію Боброву, завідувача відділу ДУ «Інститут очних хвороб та тканинної терапії імені В.П. Філатова НАМН України», професора; орденом княгині Ольги III ступеня — Ірину Дикан, директора ДУ «Інститут ядерної медицини та променевої діагностики НАМН України», члена-кореспондента НАМН України, та Аліну Романенко, завіду­вача лабораторії ДУ «Інститут урології НАМН України», академіка НАМН України, члена Президії НАМН України, члена-кореспондента НАН України; орденом «За заслуги» III ступеня — Михайла Костилєва, першого заступника директора ДУ «Національний інститут хірургії та трансплантології імені О.О. Шалімова НАМН України», професора, та Олександра Резнікова, завідувача відділу ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин імені В.П. Комісаренка НАМН України», академіка НАМН України; орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня — Юрія Фещенка, директора ДУ «Національний інститут фтизіатрії і пульмонології імені Ф.Г. Яновського НАМН України», академіка НАМН України.

Тим же Указом присвоєно почесні звання: «Заслужений діяч науки і техніки України» — Тетяні Богдановій, завідувачу лабораторії ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин імені В.П. Комісаренка НАМН України», професору, та Леоніду Воронкову, завідувачу відділу ДУ «Національний науковий центр «Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска НАМН України», професору; «Заслужений лікар України» — Ірині Дягіль, завідувачу відділення Інституту клінічної радіології ДУ «Національний науковий центр радіаційної медицини НАМН України», професору, Георгію Кеворкову, завіду­вачу відділення ДУ «Інститут нейрохірургії імені академіка А.П. Ромоданова НАМН України», кандидату медичних наук, Наталі Степановій, завідувачу відділу ДУ «Інститут нефрології НАМН України», професору, Світлані Фоміній, провідному науковому співробітнику ДУ «Інститут нефрології НАМН України», професору, та Дмитру Щеглову, директору ДУ «Науково-практичний центр ендоваскулярної нейрорентгенохірургії НАМН України», професору.

Почесними грамотами Верховної Ради України були нагороджені: Анатолій Соловйов, завідувач відділу ДУ «Інститут фармакології та токсикології НАМН України», професор; Олексій Крикунов, завідувач відділу ДУ «Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова НАМН України», професор; Валентина Махнюк, завідувач лабораторії ДУ «Інститут громадського здоров’я імені О.М. Марзєєва НАМН України», професор.

Згідно з постановою Президії НАМН Украї­ни, за розбудову Національної академії медичних наук України та з нагоди її 25-річчя, Орденом Преподобного Агапіта Цілителя Печерського було нагороджено людей, безпосередньо причетних до створення Академії: Леоніда Кравчука — першого Президента України; Бориса Патона — президента НАН України; Олександра Возіанова — президента-організатора НАМН України; академіків-фундаторів НАМН України: Віктора Бондаренка, Миколу Головенка, Сергія Комісаренка, Анатолія Лобенка, Любомира Пирога; Юрія Зозулю — першого віце-президента НАМН України (1993–2011 рр.), академіка НАМН України, члена Президії НАМН України; Андрія Сердюка — президента НАМН Украї­ни (2011–2015 рр.), академіка НАМН України, члена Президії НАМН України; Ісаака Трахтенберга — голову Ради старійшин НАМН України, академіка НАМН Украї­ни, члена-кореспондента НАН України; Віталія Цимбалюка — президента НАМН України, академіка НАМН України, члена-кореспондента НАН України; членів-кореспондентів АМН України, які були обрані до складу Академії першими Загальними зборами 5 квітня 1993 р.: Геннадія Бутенка, Надію Гулу, Дмитра Зербіно, Олега Коркушка, Віталія Кордюма, Людмилу Новицьку-Усенко, Олександра Резнікова, Аліну Романенко, Миколу Тронька, Івана Чекмана; директорів наукових установ НАМН України: Георгія Гайка (ДУ «Інститут ортопедії і травматології НАМН України»), Галину Фадєєнко (ДУ «Національний інститут терапії ім. Л.Т. Малої НАМН України»), Вікторію Задорожну (ДУ «Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського НАМН України»), Тетяну Бухтіарову (ДУ «Інститут фармакології та токсикології НАМН України»); Юрія Караченцева («Інститут ендокринної патології ім. В.Я. Данилевського НАМН України»); Олександра Усенка (ДУ «Національний інститут хірургії і трансплантології ім. О.О. Шалімова НАМН України»).

Згідно з постановою Бюро Президії НАМН України, за значний внесок у розвиток медичної науки, високий професіоналізм та з нагоди 25-річчя заснування НАМН України відзнакою «Знак пошани Національної академії медичних наук України» було нагороджено: Лесю Анікеєнко — заступника начальника фінансово-економічного управління Президії НАМН України; Надію Боброву — завіду­вача відділу ДУ «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова НАМН України»; Валентину Величко — старшого наукового співробітника управління міжнародних і міжвідомчих наукових зв’язків Президії НАМН України; Нестора Верхратського — провідного наукового співробітника ДУ «Інститут геронтології ім. Д.Ф. Чеботарьова НАМН Украї­ни»; Олега Вирву — головного лікаря ДУ «Інститут патології хребта та суглобів ім. проф. М.І. Ситенка НАМН України», професора; Анатолія Гердлєжева — головного спеціаліста відділу будівництва та експлуатації Президії НАМН Украї­ни»; Олега Гнатейка — директора ДУ «Інститут спадкової патології НАМН України, професора; Кирила Гордієнка — головного лікаря ДУ «Інститут ядерної медицини та променевої діагностики НАМН України»; В’ячеслава Григоренка — завіду­вача відділу ДУ «Інститут урології НАМН України», професора; Людмилу Гриценко — начальника відділу кадрів Президії НАМН Украї­ни; Георгія Даниленка — директора ДУ «Інститут охорони здоров’я дітей та підлітків НАМН України», професора; Володимира Діденка — заступника директора з наукової роботи ДУ «Інститут гастроентерології НАМН України», професора; Тетяну Діордічук — провідного наукового співробітника ДУ «Інститут медицини праці ім. Ю.І. Кундієва НАМН України»; Наталію Дмитруху — провідного наукового співробітника ДУ «Інститут медицини праці ім. Ю.І. Кундієва НАМН України»; Любов Єгорову — заступника директора з економічних питань ДУ «Інститут медичної радіології ім. С.П. Григор’єва НАМН України»; Валентину Ілляш — заступника головного бухгалтера Президії НАМН України; Олену Колеснікову — заступника директора з наукової роботи ДУ «Інститут терапії ім. Л.Т. Малої НАМН України», професора; Анатолія Костюка — лікаря ортопеда-травматолога ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України»; Ігоря Крячка — засновника та директора спеціалізованого видавництва «МОРІОН», кандидата медичних наук; Олену Кулебу — начальника відділу з контролю виконання і діловодства; Олега Кульчицького — завідувача лабораторії ДУ «Інститут геронтології ім. Д.Ф. Чеботарьова НАМН України», професора; Яніну Кутасевич — директора ДУ «Інститут дерматології та венерології НАМН України», професора; Надію Левандовську — провідного спеціаліста апарату Президії НАМН України; Зою Лисову — лікаря-ендокринолога ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка НАМН України»; Ігоря Лінського — директора ДУ «Інститут неврології, психіатрії та наркології НАМН Украї­ни», професора; Тетяну Майстренко — головну медичну сестру ДУ «Інститут нефрології НАМН України»; Ігоря Маричева — старшого наукового співробітника ДУ «Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського НАМН України»; Наталію Маруту — заступника директора з наукової роботи ДУ «Інститут неврології, психіатрії та наркології НАМН України», професора; Катерину Місюру — вченого секретаря ДУ «Інститут проблем ендокринної патології ім. В.Я. Данилевського НАМН України», професора; Володимира Міхньова — головного ученого секретаря НАМН України, члена-кореспондента НАМН України; Василя Новака — директора ДУ «Інститут патології крові та трансфузійної медицини НАМН Украї­ни», професора; Світлану Новікову — заступника директора ДУ «Інститут генетичної та регенеративної медицини НАМН України», професора; Ірину Новожилову — старшого наукового співробітника ДУ «Національний інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського НАМН України»; Людмилу Овсяннікову — заступника начальника науково-координаційного управління Президії НАМН України; Наталію Пасечнікову — директор ДУ «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова НАМН України», члена-кореспондента НАМН України; Інну Петриченко — провідного спеціаліста відділу з контролю виконання і діловодства НАМН України; Лідію Погорєлу — головного бухгалтера ДУ «Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова НАМН України»; Надію Польку — заступника директора з наукової роботи ДУ «Інститут громадського здоров’я ім. О.М. Марзєєва НАМН України», члена-кореспондента НАМН України; Миколу Попова — директора ДУ «Інститут мікробіо­логії та імунології ім. І.І. Мечникова НАМН України», професора; Олену Рибакову — ученого секретаря ДУ «Національний інститут серцево-судинної хірургії ім. М.М. Амосова НАМН України», професора; Людмилу Рибальченко — головного бухгалтера ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка НАМН Украї­ни»; Володимира Розуменка — завідувача відділення внутрішньомозкових пухлин ДУ «Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова НАМН України», професора; Анатолія Романенка — радника при дирекції ДУ «Національний науковий центр радіаційної медицини НАМН України»; Сергія Савву — завіду­вача відділення ДУ «Інститут загальної та невідкладної хірургії ім. В.Т. Зайцева НАМН України», доктора медичних наук; Марину Самбур — заступника директора з наукової роботи ДУ «Інститут отоларингології ім. О.С. Коломійченка НАМН України», професора; Миколу Сивака — старшого наукового співробітника відділу травматології та ортопедії дитячого віку ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України»; Наталію Третяк — завідувача відділення захворювань систем крові ДУ «Інститут гематології та трансфузіо­логії НАМН Украї­ни»; Ларису Туманову — завідувача відділення ДУ «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології ім. акад. О.М. Лук’янової НАМН України», професора; Юрія Фещенка — директора ДУ «Національний інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського НАМН України», академіка НАМН Украї­ни, члена Президії НАМН України; Миколу Фуркала — головного наукового співробітника ДУ «Національний науковий центр «Інститут кардіології ім. акад. М.Д. Стражеска» НАМН України», професора; Світлану Чебанюк — заступника директора з наукової роботи ДУ «Науково-практичний центр ендоваскулярної нейрорентгенохірургії НАМН України», професора; Володимира Чернюка — директора ДУ «Інститут медицини праці ім. Ю.І. Кундієва НАМН України», члена-кореспондента НАМН України; Павла Шкарбана — завідувача відділу ДУ «Національний інститут хірургії та трансплантології ім. О.О. Шалімова НАМН України», доктора медичних наук; Ігоря Шкробанця — начальника лікувально-­організаційного управління Президії НАМН України, професора; Станіслава Шнайдера — директора ДУ «Інститут стоматології і щелепно-лицевої хірургії НАМН України», професора; Віктора Щеглова — головного наукового співробітника ДУ «Науково-практичний центр ендоваскулярної нейрорентгенохірургії НАМН України», професора.

Відкриття і випробовування, досліди і розробки, ризики і перемоги. Усе це — історія НАМН України, вчені якої не лише рятують життя, але й щодня творять медичну науку. Сучасна Академія — це всесвітньо визнані наукові школи. Ідея її створення належить провідним українським вченим-медикам (Миколі Амосову, Олександру Возіанову, Юрію Кундієву, Олені Лук’яновій, Андрію Ромоданову, Володимиру Фролькісу та Олександру Шалімову). Статус національної Академії надано Указом Президента України від 24 лютого 2010 р. № 255. Перші 18 років існування Академії нею керував академік Олександр Возіанов. У 2011–2016 рр. президентом установи був академік Андрій Сердюк. З 2016 р. НАМН України очолює академік Віталій Цимбалюк.

Нині НАМН України має величезний творчий потенціал та здійснює значний внесок у розвиток медичної науки і охорону здоров’я задля збереження найдорожчих цінностей — життя та здоров’я людини. НАМН України сьогодні — це 36 інститутів із потужною лікувальною базою, де щодня надають високоспеціалізовану високотехнологічну допомогу найвищого кваліфікаційного рівня сотням тисяч хворих із різних регіонів України.

В рамках урочистого засідання відбулася прем’єра повнометражного документального фільму (автор ідеї та співавтор сценарію — Віталій Цимбалюк, режисер — Анна Рибачук), де відобразилася історія та сьогодення академії в цілому, а також (у хронологічному порядку за датами заснування) діяльність кожної з наукових установ:

1. ДУ «Інститут мікробіології та імунології ім. І.І. Мечникова НАМН України» — найстарішої медичної наукової установи України, де розроблено, вивчено та впроваджено в практику близько 60 різноманітних вакцин, сироваток та інших препаратів для боротьби з понад двома десятками інфекційних хвороб.

2. ДУ «Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського НАМН Украї­ни» — провідної наукової установи, що контролює епідемічне благополуччя країни та визначає стратегію боротьби з інфекційними хворобами.

3. ДУ «Інститут патології хребта та суглобів імені професора М.І. Ситенка НАМН Украї­ни», де розроблено оригінальні технології діа­гностики і лікування захворювань хребта, впроваджено матеріали для заміщення дефектів кісток, проводяться ендопротезування великих суглобів, хірургічні втручання при тяжких формах сколіозу тощо.

4. ДУ «Інститут проблем ендокринної патології ім. В.Я. Данилевського НАМН України», де розробляють, вдосконалюють та впроваджують у практику охорони здоров’я нові методи профілактики, діагностики та лікування ендокринопатій.

5. ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України», де вперше в країні впроваджено сучасну технологію ендопротезування великих суглобів та налагоджено серійний випуск ендопротезів, впроваджено методики лікування дітей із вродженим звихом стегна та дитячим церебральним паралічем, розроблено революційну технологію заміщення пошкодженого хряща за допомогою стовбурових клітин (напрацьовані методики активно використовуються в лікуванні поранених українських військових).

6. ДУ «Інститут медичної радіології ім. С.П. Григор’єва НАМН України», відомого створенням і впровадженням в клінічну практику різноманітних способів діагностики і лікування онкозахворювань та променевих уражень на підґрунті новітніх радіаційних, хірургічних і клітинно-молекулярних технологій, удосконаленням дозиметричного супроводу променевої терапії та розробками з оптимізації променевого навантаження на медичний персонал і пацієнтів.

7. ДУ «Інститут охорони здоров’я дітей та підлітків НАМН України» — першого в Україні науково-дослідницький закладу з охорони материнства і дитинства, який має багаторічний досвід досліджень у напрямках дитячої кардіоревматології, ендокринології, гінекології, психоневрології.

8. ДУ «Національний інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського НАМН України», де врятовано тисячі життів хворих на туберкульоз, онкологічну патологію та неспецифічні запальні захворювання легень; розроблені і вперше застосовані академіком М.М. Амосовим ефективні методи корекції вад серця й апарати штучного кровообігу.

9. ДУ «Інститут неврології, психіатрії та наркології НАМН України», фахівці якого розробляють принципи і методи організації усіх видів психоневрологічної допомоги, вивчають проблеми дитячої неврології і психіатрії, профілактики та лікування інсультів, епілепсії, розсіяного склерозу, алкоголізму, наркоманії та інших залежностей.

10. ДУ «Інститут дерматології та венерології НАМН України», де вже 94 роки вивчають тяжкі дерматози та захворювання, що передаються статевим шляхом, здійснюють експериментальне та математичне моделювання хвороб, створюють вітчизняні автоматизовані прилади та діагностичні тест-системи.

11. ДУ «Інститут стоматології та щелепно-лицевої хірургії НАМН України», науковці якого протягом 90 років вивчають розповсюдженість, структуру та інтенсивність основних стоматологічних захворювань населення України, проводять довгостроковий моніторинг стану стомат-допомоги в різних регіонах, розробляють засоби для профілактики та комплексного лікування стоматологічних захворювань.

12. ДУ «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва НАМН України», де з’ясовані основні механізми впливу шкідливих виробничих чинників на організм людини, дана оцінка професійних ризиків здоров’ю в основ­них галузях виробництва, розробляється багаторівнева державна система управління ризиками, а також надається психологічна реабілітаційна допомога учасникам АТО.

13. ДУ «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології ім. акад. О.М. Лук’янової НАМН України» — державного перинатального центру IV рівня, де вперше в світі розробили та впровадили трьохланкову систему спостереження вагітних з акушерською патологією, запропонували нові методи виходжування недоношених дітей і немовлят з тяжкою патологією, корекції порушень репродуктивного здоров’я жінок тощо.

14. ДУ «Інститут загальної та невідкладної хірургії ім. В.Т. Зайцева НАМН України», де закладалися основи сучасної української хірургічної школи та її анестезіологічного забезпечення, створена школа невідкладної допомоги (у тому числі школа хірургічної гастроентерології), вирішуються проблеми невідкладної хірургії і переливання крові, лікування ран, пересадки органів і тканин; розроблено і втілено низку унікальних медичних технологій.

15. ДУ «Інститут громадського здоров’я ім. О.М. Марзєєва НАМН України», де розробляють методи профілактики як інфекційної, так і неінфекційної захворюваності, досліджують санітарний стан населених пунктів, впроваджують систему генетичного моніторингу, визначають ризики для здоров’я від негативного впливу довкілля.

16. ДУ «Інститут фармакології та токсикології НАМН України», провідної установи в галузі розробки лікарських засобів, де поєднуються фундаментальні та прикладні дослідження — від синтезу хімічної речовини, вивчення її дії на різні системи організму до створення лікарських засобів, які пропонуються у виробництво.

17. ДУ «Національний науковий центр «Інститут кардіології ім. акад. М.Д. Стражеска НАМН України», де вивчають механізми розвитку атеросклерозу, ішемічної хвороби серця, артеріальної гіпертензії, міокардиту; впроваджують нові методи діагностики та лікування найбільш поширених захворювань серцево-судинної системи; проводять первинне стентування у пацієнтів з гострим коронарним синдромом тощо.

18. ДУ «Інститут гематології та трансфузіології НАМН України», де вдосконалюють діагностику та підвищують ефективність лікування захворювань системи крові, виконують унікальні оперативні втручання при лікуванні опіків, пропонують нові технологій консервування крові, отримують лікувально-діагностичні препарати з донорської крові.

19. ДУ «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова НАМН України» — одного з провідних офтальмологічних центрів України та Європи, що спеціалізується на лікуванні опіків очей, травматичних, вікових, вроджених катаракт, глаукоми, відшарування сітківки та пухлин ока, а також електрозварюванні біологічних тканин та трансплантації тканин в офтальмологічній практиці.

20. ДУ «Інститут патології крові та трансфузійної медицини НАМН України», де розроблено та впроваджено сучасні методи діагностики, лікування та прогнозування хвороб системи крові, здійснюється хірургічне лікування гематологічних хвороб, організовано Центр трансплантації стовбурових клітин.

21. ДУ «Інститут спадкової патології НАМН України», де визначають генетичну схильність до поширених захворювань, проводять діагностику і профілактику вродженої і спадкової патології, забезпечують медико-генетичне консультування родин та пренатальну діагностику експертного рівня.

22. ДУ «Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова НАМН України», де створено наукові школи з нейротравми, нейроонкології, судинної патології головного і спинного мозку, нейротрансплантації; розробляються нові методи використання стовбурових клітин при ураженнях головного мозку, запроваджується використання генних технологій у лікуванні черепно-мозкових травм тощо.

23. ДУ «Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова НАМН Украї­ни», де вперше в Україні розпочато хірургічне лікування вад серця, а нині досягнуто світового рівня в протезуванні клапанів і лікуванні ішемічної хвороби серця.

24. ДУ «Інститут геронтології імені Д.Ф. Чеботарьова НАМН України», де розроблено та впроваджено експрес-діагностику психомоторної працездатності, встановлено механізми старіння та чинники, які його сповільнюють або прискорюють; розроблено унікальні методики визначення біологічного віку та дієві засоби запобігання передчасному старінню.

25. ДУ «Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка НАМН України», де на підставі проведених фундаментальних досліджень розроб­лено та впроваджено в практику отоларингології нові ефективні методи діагностики, лікування та профілактики запальних, алергічних, онкологічних захворювань верхніх дихальних шляхів та вуха.

26. ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка НАМН України», де запроваджено повний цикл лікування хворих з онкологічною патологією щитоподібної залози (діагностика, хірургічне лікування, терапія); створено Державний реєстр хворих на цук­ровий діабет; з’ясовано чинники виникнення ускладнень цукрового діабету; вивчено механізми впливу Чорнобильської катастрофи на структуру та функцію щитоподібної залози тощо.

27. ДУ «Інститут гастроентерології НАМН України», де вивчають поширення та природу хвороб органів травлення, розробляють та впроваджують новітні методи їх діагностики, хірургічного і консервативного лікування.

28. ДУ «Інститут урології НАМН України», що спеціалізується на діагностиці та лікуванні сечокам’яної хвороби, запальних захворювань нирок, злоякісних новоутворень, репродуктивної патології подружньої пари.

29. ДУ «Національний інститут хірургії та трансплантології ім. О.О. Шалімова НАМН України», де ефективно вирішують актуальні питання сучасної хірургії, трансплантології; лікують хворих із судинною патологією, виконують пересадки печінки та нирок; впроваджують методи клітинної трансплантації; проводять клінічні випробування лікарських засобів та медичної техніки тощо.

30. ДУ «Національний інститут терапії імені Л.Т. Малої НАМН України» — єдиного в Україні загальнотерапевтичного центру, який займається ранньою діагностикою та прогнозуванням перебігу найбільш розповсюджених неінфекційних захворювань: з метою первинної та вторинної профілактики внутрішніх хвороб тут впроваджуються персоніфіковані підходи, вирішуючи найважливіше завдання терапії — лікування організму в цілому.

31. ДУ «Національний науковий центр радіаційної медицини НАМН України», де впроваджено методи діагностики найбільш тяжких онкологічних захворювань, започатковано трансплантацію кісткового мозку та стовбурових клітин, визначено зв’язок іонізуючого опромінення з розвитком хвороб.

32. ДУ «Науково-практичний центр ендоваскулярної нейрорентгенохірургії НАМН України», заснований для лікування хворих з різноманітними ураженнями центральної нервової системи шляхом проведення операцій без скальпеля й трепанації черепа.

33. ДУ «Інститут ядерної медицини та променевої діагностики НАМН України», де впроваджують сучасні методи променевої діагностики із застосуванням функціональних УЗ-, СКТ-, МРТ-досліджень; обирають інформативні методики з найменшою тривалістю досліджень та мінімальним променевим навантаженням.

34. ДУ «Інститут невідкладної і відновної хірургії імені В.К. Гусака НАМН України», науковцями якого було розроблено і впроваджено методи раннього хірургічного лікування опіків, що дозволили втричі знизити летальність серед обпечених хворих.

35. ДУ «Інститут нефрології НАМН України», що відіграє провідну роль в організації нефрологічної допомоги в Україні: зокрема, тут запропоновано науково обґрунтовані стратегії для підвищення ефективності лікування і поліпшення якості життя пацієнтів, які потребують діалізу.

36. ДУ «Інститут генетичної та регенеративної медицини НАМН України», де серед населення України виявляють патогенні мутації певних генів, які визначають схильність до розвитку орфанних, спадкових, серцево-судинних захворювань, онкологічних хвороб та патології новонароджених.

* * *

Військові дії на Донбасі кинули науковцям НАМН України нові виклики. Одразу після початку бойових дій керівництво Академії направляє виїзні бригади лікарів і медсестер у шпиталі для підсилення військових медиків. Тактика хірургічного лікування напрацьовується в бойових умовах, вузькопрофільні науковці Академії консультують у прифронтових та тилових шпиталях, складних тяжкопоранених евакуюють до академічних інститутів, де фахівці проводять високоспеціалізовані та високотехнологічні операції. З початку війни через інститутські клініки вже пройшли майже 9 тис. поранених військовослужбовців. Для травмованих бійців виділено 500 академічних ліжок. У роботі з медичної підтримки АТО задіяно майже всі інститути Академії. Першими в світі українські медики запровадили практику операцій, коли одного пораненого одночасно рятують декілька бригад. Але від бойових травм страждають не лише бійці: кулі та осколки вражають мирних мешканців прифронтових міст, не тільки дорослих, але й дітей. У 2018 р. Україна набуває найбільшого в світі досвіду організації медичного забезпечення під час оборонної вій­ни. Система військової медицини за 4 роки війни повністю перезавантажена — і в цьому колосальний внесок спеціалізованих фахівців академічних інститутів. Нові виклики, робота в операційних по кілька діб за межею можливостей організму — і за деякими показниками вітчизняні медики досягають найкращих результатів у світовій практиці, рятуючи поранених у голову, спинний мозок, серце.

За 25 років у клініках інститутів прийнято 56 745 347 пацієнтів у поліклінічних відділеннях, проліковано 3 100 117 хворих у стаціонарних відділеннях, виконано 1 607 374 оперативних втручання, впроваджено в практику охорони здоров’я 18 674 нових методи. Сьогодні клініки Академії мають ліжковий фонд на 7108 ліжок, планова потужність поліклінічних відділень — 5299 відвідувань на добу. В системі НАМН України працюють 36 наукових установ, 44 дійсних члени та 80 членів-кореспондентів, 25 іноземних членів, 15 253 співробітники, 3523 наукових працівники, 582 доктори та 1556 кандидатів наук. За весь період захищено 683 докторські та 2424 кандидатські дисертації. Серед науковців Академії за всі роки — 9 Героїв України, 81 заслужений діяч науки і техніки України та 100 лауреатів Державних премії України в галузі науки і техніки, 140 заслужених лікарів. За 25 років працівниками академічних інститутів видано більше 80 485 монографій, підручників та посібників, синтезовано майже 12 500 нових сполук, отримано 6805 патентів.

* * *

НАМН України — 25 років: вже чверть століття вона демонструє світові потужний творчий поступ, рушієм якого є високий професіоналізм і беззаперечний талант українських вчених і лікарів.

(Публікується із скороченнями; первинну повну версію статті див. на сайті «Українського медичного часопису»: www.umj.com.ua/article/125423).