На урядовому порталі оприлюднено розпорядження КМУ від 19.09.2018 р. № 745-р, яким, зокрема, місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування до 1 листопада 2018 р. рекомендовано:

• завершити заходи, пов’язані з визначенням розпорядників бюджетних коштів, які здійснюватимуть повне або часткове відшкодування вартості лікарських засобів, та забезпечити укладення такими розпорядниками бюджетних кош­тів договорів із суб’єктами господарювання, які здійснюють відпуск лікарських засобів;
• забезпечити погашення заборгованості перед суб’єктами господарювання за договорами, укладеними або прийнятими до виконання комунальними некомерційними підприємствами як правонаступниками комунальних закладів охорони здоров’я — розпорядників бюджетних коштів (далі — суб’єкти господарювання).

Для погашення заборгованості перед суб’єктами господарювання Державній казначейській службі України доручено до 1 листопада здійснити видатки за відповідними договорами.

Відповідно до розпорядження погашення заборгованості відбудеться не лише в рамках програми «Доступні ліки», а й пілотного проекту щодо запровадження державного регулювання цін на препарати інсуліну.

Як уже повідомляло наше видання, в міжбюджетний період 2017–2018 рр. виникли непоодинокі випадки заборгованості перед аптечними закладами — учасниками програми «Доступні ліки». Заборгованість пов’язана з відсутністю механізму перехідних коштів та реструктуризацією системи розпорядників бюджетних коштів в окремих територіальних одиницях.

Рахункова палата України провела аудит ефективності використання коштів державного бюджету, виділених на надання спеціалізованої і високоспеціалізованої медичної допомоги державною установою «Інститут серця Міністерства охорони здоров’я України» (далі — Інститут серця). За результатами проведення контрольного заходу ауди­тори Рахункової палати встановили недоліки як у роботі МОЗ України як головного розпорядника бюджетних кош­тів, так і Інституту серця як розпорядника коштів нижчого рівня. За результатами аудиту надано рекомендації для усунення недоліків як профільному міністерству, так і Інституту серця. МОЗ України, у свою чергу, відреагувало на звіт Рахункової палати щодо Інституту серця, зауваживши, що важливі деталі залишилися без уваги аудиторів.

Факти, встановлені Рахунковою палатою

8 серпня 2018 р. на засіданні Рахункової палати був розглянутий звіт про результати проведеного аудиту. У засіданні взяли участь заступники міністра охорони здоров’я Роман Ілик і Ольга Стефанишина та генеральний директор Інституту серця Борис Тодуров.

Відповідальний за проведення аудиту член Рахункової палати Василь Невідомий зауважив, що ціна питання, яке підлягало аудиту, — більше 400 млн грн. Він зазначив, що загальний обсяг отриманих Інститутом серця у 2016–2017 рр. фінансових ресурсів загального і спеціального фонду державного бюджету у сумі 402 млн грн. забезпечував визначену ним потребу на рівні 38 і 30% відповідно. Затверджений обсяг таких коштів — 344 млн грн. — на 2018 р. покриває потребу на 42%.

У 2016–2017 рр. і І кв. 2018 р. отримані відповідно до затвердженого кошторису кошти загального фонду державного бюджету Інститутом серця використані майже в повному обсязі. Із цих коштів на поточне утримання спрямовано 90%, а 10% — на оновлення наявного медичного обладнання. Разом з тим рівень забезпечення потреби у видатках на придбання лікарських засобів і медичних виробів знизився з 46% у 2016 р. до 26% у 2018 р.

За словами В. Невідомого, з року в рік витрати на придбання медикаментів і медичних виробів при отриманні спеціалізованої і високоспеціалізованої медичної допомоги перекладаються на громадян. Не виняток і Інститут серця.

Через обмеженість бюджетного фінансування Інститут серця практикував залучення благодійних внесків від фізичних та юридичних осіб як у грошовому, так і в натуральному вираженні. Такі внески фактично стали одним із джерел доходів спеціального фонду і становили 64% його загального обсягу.

Аудитори також відзначають, що профільним міністерством не здійснювався належний внут­рішній контроль за використанням матеріальних цінностей, закуплених коштом державного бюджету. У результаті лікарські засоби і медичні вироби вартістю 7,8 млн грн., які перерозподілені Інституту серця в 2016–2017 рр. на підставі наказів МОЗ України, відображені в бухгалтерському обліку Міністерства з порушенням вимог Закону України «Про бухгалтерський облік».

Також МОЗ України не забезпечило належного внутрішнього контролю за звітуванням про використані медичні вироби для стентування коронарних судин, придбаних коштом державного бюджету згідно із вимогами відповідного порядку. Як наслідок, Інститутом серця подано до Міністерства інформацію про використання у 2017 р. лише окремих найменувань таких виробів.

Інституту серця рекомендовано вирішити технічні проблеми, пов’язані з повноцінним функціонуванням офіційного сайту, адже на сьогодні не забезпечується розміщення на ньому інформації щодо потреб, стану забезпечення, наявних залишків лікарських засобів та медичних виробів, що закуповуються за рахунок коштів, передбачених МОЗ України в державному бюджеті.

Також аудитори зазначають, що визначені профільним міністерством у відповідному порядку (наказ МОЗ України від 29.05.2017 р. № 569) вимоги щодо використання медичних виробів для стентування коронарних судин виключно для надання невідкладної медичної допомоги пацієнтам з гострим інфарктом міокарда з елевацією сегмента ST звужують коло громадян, яким медична допомога може бути надана з їх використанням безоплатно. У результаті вимоги цього порядку не узгоджуються з метою бюджетної програми, яка полягає у збереженні та зміцненні здоров’я, профілактиці захворювань, зниженні захворюваності, інвалідності та смертності населення, підвищенні якості та ефективності надання медичної допомоги, забезпеченні соціальної справедливості і захисту прав громадян на охорону здоров’я.

До початку розгляду звіту на засіданні Рахункової палати жодних зауважень від МОЗ України та Інституту серця до проекту звіту, з яким об’єкти перевірки були попередньо ознайомлені, не надходило. «Висловлені на засіданні пропозиції з боку Міністерства щодо додаткової перевірки підвідомчого Інституту серця є предметом внутрішнього контролю самого Міністерства», — зауважують у Рахунковій палаті.

Повний текст звіту та рішення Рахункової палати будуть опубліковані на сайті відомства найближчим часом.

Реакція МОЗ України

Позицію профільного міністерства з приводу підготовленого Рахунковою палатою звіту розміщено на офіційному сайті МОЗ України. Міністерство закликає Рахункову палату включити до остаточного звіту аналіз важливих аспектів діяльності Інституту серця, які наразі не враховані.

Фінансування утримання Інституту серця щорічно збільшується, а кількість централізовано закуплених за державний кошт ліків і медичних виробів зростає. Так, у 2016 р. утримання в частині медикаментів і медичних виробів (за програмою 2301170) Інституту серця обійшлося українським громадянам у майже 64 млн грн., у 2017 р. — вже більше 92 млн грн., а у 2018 р. передбачено більше 100 млн грн. «Наразі звіт Рахункової палати не показує, наскільки ефективно використовуються бюджетні кошти та майно Інститутом серця, а також не враховує інші важливі аспекти», — наголошують у Міністерстві.

МОЗ України закликає Рахункову палату обов’язково включити в остаточну редакцію звіту аналіз таких аспектів діяльності Інституту серця:

1. Ефективність використання медичних виробів для лікування пацієнтів з гострим інфарктом міокарда.

Щоб забезпечити найуразливішу категорію пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями, МОЗ України розробило Порядок розрахунку потреби та розподілу закуплених за кошти державного бюджету медичних виробів для стентування коронарних судин для надання допомоги пацієнтам з гострим інфарктом міокарда з елевацією сегмента ST.

Порушення цього Порядку та використання таких стентів для планових оперативних втручань є порушенням принципу соціальної справедливості та безвідповідальним і неправильним використанням коштів платників податків. Хоча саме про таке нецільове використання директор Інституту серця публічно заявляв в інтерв’ю ЗМІ, а скарги пацієнтів на незаконні вимоги оплати послуг екстреного стентування в Інституті серця, на жаль, непоодинокі.

Крім того, дані ініційованої профільним міністерством комісійної перевірки статистичних даних медичної діяльності Інституту серця та Науково-практичного медичного центру дитячої кардіології та кардіохірургії свідчать, що час госпіталізації екстрених хворих в Інституті серця в 90% випадків з 9:00 до 18:00, тобто час денної роботи клініки. Тоді як згідно із статистичними даними та досвідом клінік, які чергують цілодобово, 30% пацієнтів з гострим коронарним синдромом по Україні госпіталізуються в нічний час.

Крім того, час надходження пацієнтів з інфарктом міокарда в Інститут серця в перші 2 год з моменту виникнення симптомів становить не більше 2% пацієнтів.

«Виявлені відмінності статистичних даних Інституту серця від інших кардіологічних лікарень, що чергують цілодобово, свідчать як про неналагоджену цілодобову роботу у форматі 24/7, так і про можливе нецільове використання стентів для планових операцій», — підкреслюють у МОЗ України.

Тобто цільове використання стентів, прид­баних за державний кошт, лише для пацієнтів у критичному стані, забезпечує не лише соціальну справедливість, але й зниження смертності, яка при гострих серцево-судинних захворюваннях може сягати 18%.

2. Результати безоплатного стентування для пацієнтів в екстрених випадках.

У 2017 р. було запроваджено програму безоплатного стентування в екстрених випадках для пацієнтів з гострим інфарктом міокарда. Уперше МОЗ України закупило рекордну кількість стентів та витратних матеріалів — близько 23 тис. для країни в цілому. Інститут серця отримав 950 стентів у 2016 р. (на загальну суму 3 060 735 грн.), а згідно з розподілом 2017–2018 рр. — 3025 стентів на загальну суму 7 741 442,91 грн. Крім того, всупереч вимогам наказу МОЗ України № 569 департамент охорони здоров’я Київської міської держадміністрації наказом від 07.02.2018 р. № 129 передав в Інститут серця ще 100 стентів. Тобто загалом Інститут серця отримав більшу кількість стентів для безоплатного стентування в екстрених випадках, ніж будь-який інший заклад в Україні.

МОЗ України закликає Рахункову палату приділити більшу увагу перевірці цього критично важливого аспекту діяльності Інституту серця з точки зору ефективності та цільового принципу використання бюджетних коштів.

3. Оцінка забезпеченості Інституту серця лікарськими засобами та медичними виробами за рахунок державного бюджету та дисципліна використання таких ліків і виробів.

Фінансування утримання Інституту серця та кількість придбаних за бюджетні кошти ліків і медичних виробів щорічно збільшуються. Але, як повідомляють у МОЗ України, Інститут серця порушує визначені чинним законодавством процедури формування та обґрунтування потреби в забезпеченні ліками та медичними виробами, а також звітності щодо їх використання та наявних залишків.

В аудиті діяльності Інституту серця важливо приділити особливу увагу саме ефективності використання фактично виділених коштів і наявного забезпечення ліками та медичними виробами.

4. Висновки щодо ефективності використання бюджетних коштів за результатами закупівель Інституту серця, що проводяться установою самостійно.

Експерти та ЗМІ раніше вже звертали увагу на закупівлі деяких ліків Інститутом серця за завищеною ціною. Наприклад, наприкінці 2016 р. аналіз закупівлі Інститутом серця через систему державних закупівель ProZorro виявив, що препарат вітчизняного виробництва для лікування інфекційно-запальних захворювань був закуплений на загальну суму 197 614,92 грн. за ціною 108,52 грн. за упаковку, тоді як аптечне підприємство реалізовувало цей препарат на ринку за ціною 68,52 грн., що більше ніж у 1,5 раза дешевше. Переплата лише на закупівлі одного препарату становила більше 80 тис. грн.

«Очевидно, що закупівлі Інституту серця мають бути ретельно перевірені на предмет ефективності використання виділеного державою фінансування», — коментують у МОЗ України.

5. Ефективність використання Інститутом серця спеціального фонду, 64% якого складають благодійні внески.

Усі кошти спеціального фонду, незалежно від джерел їх надходжень, є коштами в розпорядженні бюджетної установи, тому мають бути проаналізовані Рахунковою палатою на предмет ефективності та результативності їх використання та публічного звітування щодо цільового використання благодійної допомоги.

6. Господарська діяльність філій Інституту серця.

Це питання фактично не відображене у звіті Рахункової палати.

7. Ефективність розпорядження державним майном.

Питання ефективного розпорядження державним майном та надходження до спеціального фонду Інституту серця коштів, отриманих, зокрема, за надання в оренду приміщень закладу та діяльності у приміщеннях закладу фізичних осіб — підприємців, які є одночасно штатними працівниками Інституту, зазначені в Акті перевірки, але залишилися поза увагою у висновках Рахункової палати.

МОЗ України очікує, що у фінальному звіті будуть враховані всі зауваження Міністерства, оскільки ця інформація є критично важливою для об’єктивної оцінки якості управління Інститутом серця.

Основою для нової Teva стали результати досліджень, які проводилися у 2015–2017 рр. у 20 країнах за участю близько 22 тис. пацієнтів, у тому числі з хронічними захворюваннями, опікунів, лікарів та фармацевтів; а також серії глибинних інтерв’ю в Україні у 2018 р. На їх основі українська команда Teva визначила три головних напрямки для змін:

• створення і розвиток спеціальної лінійки генеричних препаратів під брендом Teva, які мають високу якість і помірну ціну та покривають більшість терапевтичних напрямків. Нині вона налічує 30 найменувань рецептурних препаратів «МНН-Тева» та один безрецептурний препарат;
• новий дизайн упаковок лікарських засобів, зручний для пацієнтів та фармацевтів, який має максимальний візуальний ефект, доносить ключову інформацію і швидко ідентифікується. До кінця 2020 р. всі лікарські засоби Teva, понад 600 найменувань, представлених в Україні, матимуть новий дизайн. Серед особливостей нового дизайну — ілюстрації зони хвороби, форми випуску та дозування;

• розвиток цифрових способів спілкування з пацієнтами та тими, хто про них піклується, зокрема, оновлення корпоративного сайту www.teva.ua і створення української сторінки Teva у Facebook www.facebook.com/tevaukraine. Крім інформації про управління своїм здоров’ям і здоров’ям рідних, Teva розробляє спрощені та більш зрозумілі пацієнтам інструкції для низки лікарських засобів. Деякі з них вже сьогодні доступні за QR-кодами на упаковках препаратів (приклад: qr.teva.ua/271419).

Усі проекти у цих трьох напрямках об’єднуються ідеєю «Розумної турботи» — персоналізованого підходу до турботи про своє здоров’я та здоров’я близьких з урахуванням медичних та індивідуальних потреб.

Teva втілює «Розумну турботу» не тільки для пацієнтів, але й для тих, хто про них піклується. За даними досліджень компанії, понад 40% дорослого населення у різних куточках світу піклується про здоров’я одного або кількох рідних, часто дітей або батьків, тобто є опікунами. І їм самим потрібні увага і турбота.

В Україні в основному опікуни (понад 60%) — це жінки, берегині. Більше 30% з них визнають, що обов’язки, пов’язані зі здоров’ям рідних, є для них великим емоційним навантаженням та негативно впливають на звичний спосіб життя. 20% берегинь зазначають, що мають обмаль часу, 34% — що потребують більше інформації і кращого розуміння призначеного курсу лікування. Більшість з них також говорять про брак підтримки і вдячності. Майже 50% українських берегинь піклуються про здоров’я старших родичів, котрі часто мають хронічні захворювання.

Ці дані були враховані у концепції оновлення Teva в Україні.

«Ми пишаємося тим, що Україна є однією з перших 10 країн, які представили новий бренд Teva. Це важливий крок для всієї компанії і нова сторінка нашої історії. Ми починаємо з трьох напрямків змін, тісно пов’язаних зі стратегічними можливостями і сильними сторонами Teva, а також найактуальнішими потребами українських пацієнтів і берегинь. Кінцева мета цих змін — розширювати доступ до інноваційного та якісного лікування в Україні. На шляху до цієї цілі попереду ще багато роботи», — говорить Дмитро Спіцин, генеральний директор «Тева Україна».

Інформація про компанію

ТОВ «Тева Україна» – найбільша міжнародна фармацевтична компанія в Україні та один із трьох лідерів українського фармацевтичного ринку*. Компанія представляє понад 200 генеричних та оригінальних лікарських препаратів, які застосовуються у різних галузях медицини. «Тева Україна» об’єднує близько 400 співробітників. У 2017 р. компанія відзначила 20-річчя діяльності в Україні.

«Тева Україна» є частиною Teva Pharmaceutical Industries Ltd (Teva), провідної міжнародної фармацевтичної компанії зі штаб-квартирою в Ізраїлі, заснованої у 1901 р. Teva спеціалізується на розробці, виробництві та маркетингу генеричних та оригінальних лікарських препаратів, а також активних фармацевтичних інгредієнтів. Компанія використовує понад 1800 молекул у виробництві препаратів для більшості ключових терапевтичних напрямків.

Компанія об’єднує близько 40 000 співробітників у 60 країнах світу. Препаратами та послугами Teva щодня користуються близько 200 млн пацієнтів.

Більше інформації про Teva Pharmaceutical Industries Limited — на сайті www.tevapharm.com.

Тева: турбуємося про тих, хто турбується про вас!

Прес-служба «Щотижневика АПТЕКА»,
за матеріалами прес-релізу компанії Teva

*За даними аналітичної системи дослідження ринку «PharmXplorer»/«Фармстандарт» компанії «Proxima Research» за обсягами роздрібних продажів у грошовому вираженні за 9 міс 2018 р.

Інформація для професійної діяльності медичних і фармацевтичних працівників.

ФЛУКОНАЗОЛ-ТЕВА. Склад. 1 капсула тверда містить 150 мг флуконазолу. Фармакологічна група. Протигрибкові препарати для системного застосування, похідні триазолу. Код АТХ J02A C01. Показання. Гострий вагінальний кандидоз, коли місцева терапія не є доцільною. Кандидозний баланіт, коли місцева терапія не є доцільною. Протипоказання. Гіперчутливість до флуконазолу, інших азольних речовин або будь-якої з допоміжних речовин препарату; одночасне застосування флуконазолу з терфенадином протипоказане пацієнтам, які приймають флуконазол багаторазово у дозах 400 мг на добу або вище, одночасне застосування флуконазолу з іншими лікарськими засобами, що спричиняють подовження інтервалу Q–T та метаболізуються за допомогою ферменту CYP 3А4. Побічні реакції. Найчастіше (>1/10) повідомлялося про такі побічні реакції, як головний біль, біль у животі, діарея, нудота, блювання, висипання, підвищення рівня аланінамінотрансферази (АлАТ), аспартатамінотрансферази (АсАТ), лужної фосфатази крові. Виробник. АТ «Фармацевтичний завод «ТЕВА». Категорія відпуску. Без рецепта. Р.с. UA/16524/01/03. Термін дії посвідчення з 22.12.2017 до 22.12.2022 р. З повною інформацією про препарат можна ознайомитися в інструкції для медичного застосування.

ВАЗАР А. Склад. 1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить амлодипіну у вигляді амлодипіну бесилату 5 мг та валсартану 80 мг, або амлодипіну у вигляді амлодипіну бесилату 5 мг та валсартану 160 мг, або амлодипіну у вигляді амлодипіну бесилату 10 мг та валсартану 160 мг. Фармакологічна група. Препарати антагоністів ангіотензину ІІ та блокатори кальцієвих каналів. Код АТХ С09D B01. Показання. Есенціальна гіпертензія у пацієнтів, артеріальний тиск яких не регулюється за допомогою монотерапії амлодипіном або валсартаном. Протипоказання. Підвищена чутливість до активної субстанції, похідних дигідропіридину або будь-якої з допоміжних речовин препарату; тяжкі порушення функції печінки, біліарний цироз печінки або холестаз; супутнє застосування амлодипіну/валсартану з лікарськими засобами, що містять аліскірен, хворим на цукровий діабет та ниркову недостатність; протипоказано вагітним та жінкам, які планують завагітніти; артеріальна гіпотензія тяжкого ступеня; шок (в тому числі кардіогенний шок); обструкція вивідного тракту лівого шлуночка (наприклад стеноз аорти тяжкого ступеня); гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда. Побічні реакції. Побічні реакції, що спостерігалися найчастіше або були значними чи тяжкими: назофарингіти, грип, гіперчутливість, головний біль, непритомність, ортостатична гіпотензія, набряки, набряки м’яких тканин, набряки обличчя, периферичні набряки, підвищена втомлюваність, почервоніння обличчя, астенія та припливи. Виробник. Прілаз баруна Філіповича 25, 10000 Загреб, Хорватія. Категорія відпуску. За рецептом. Р.с. UA/16513/01/03. Термін дії посвідчення з 22.12.2017 до 22.12.2022 р. З повною інформацією про препарат можна ознайомитися в інструкції для медичного застосування.

Успіх — це ще не крапка, невдача — це ще не кінець:
єдине, що має значення, — це мужність продовжувати боротьбу.
Вінстон Черчилль

Професійна роль фармацевта на світовій арені невпинно розширяється, модифікується та трансформується задля кращого забезпечення потреб глобальної охорони здоров’я. Системи охорони здоров’я також починають визнавати, що аптека і фармацевти дійсно можуть сприяти поліпшенню результатів лікування і розвитку стійкої моделі охорони здоров’я. Ряд клінічних і заснованих на фактичних даних послуг був розроблений фармацевтичною спільнотою, щоб поліпшити життя пацієнтів. Однак якою дорогою потрібно рухатися вітчизняному професійному фармацевтичному товариству, щоб відповідати світовим стандартам та йти в ногу з часом? Про те, що необхідно зробити задля правильної зміни фармацевтичних парадигм в Україні відповідно до міжнародного досвіду, та про основні тенденції роботи Міжнародної фармацевтичної федерації (International Pharmaceutical Federation — FIP) розповів голова ГО «Всеукраїнська фармацевтична палата» (далі — «ВФП»), член Ради FIP Олег Клімов.

— Олегу Івановичу, ви вкотре представили Україну на світовій арені та привезли останні новини глобальної фармацевтичної спільноти на рідну землю. Розкажіть, будь ласка, як «працює» Всесвітній конгрес фармації і фармацевтичних наук (78^th World Congress of pharmacy and pharmaceutical sciences) FIP та що цікавого чи значимого було для вас цьогоріч?

— 78-й Конгрес FIP став для мене ось уже четвертим, на якому я представляю Україну в особі «ВФП» як єдиного організаційного члена цієї організації від нашої держави. Варто відмітити, що цьогорічний конгрес, що проходив під гаслом «Pharmacy: transforming the outcomes», став одним з найбільш відвідуваних за останні роки. Так, у ньому взяли участь 3104 делегати із 108 країн світу, серед яких і українська делегація в моїй особі, а також Михайла Півнюка, заступника голови правління ГО «ВФП», директора ДВТП «Волиньфармпостач», Сергія Хільченка, заступника голови правління ГО «ВФП», голови правління ПрАТ «Ліки Кіровоградщини», та вашому як представника «ВФП» та кореспондента «Щотижневика АПТЕКА».

Для мене особисто конгрес умовно поділяється на 2 частини: засідання Ради FIP та безпосередньо робота секцій конгресу. Засідання Ради FIP проходили цьогоріч 1–2 вересня, у їх рамках розглядалися основні стратегічні питання, що стосуються діяльності FIP за попередній рік, та плани на майбутнє.

Чим відрізнявся цьогорічний конгрес від інших? Уперше я був присутній та брав безпосередню участь у виборах відразу двох керівних посадовців FIP — президента (President) та генерального секретаря (Chief Executive Officer — CEO). Хочу відмітити, що сама процедура виборів є дуже захопливою та абсолютно полярною від «демократичних» процедур виборів в Україні. У першу чергу саме за критеріями вибору та визначення переможця. Генеральним секретарем було офіційно затверджено Кетрін Дугган (Catherine Duggan), Нідерланди, яка замінила на даній посаді Люка Безансона (Luc Besançon). Крім того, Карлос Лакава (Carlos Lacava), Уругвай, Саміра Шаммас (Samira Shammas), Йорданія, Ашок Соні (Ashok Soni), Великобританія, стали новими віце-президентами FIP.

Так, на посаду президента FIP було 2 кандидати — Ендрю Грей (Andrew Gray) з Південної Африки та Домінік Джордан (Dominique Jordan) із Швейцарії, які представили широкій аудиторії Ради свої передвиборчі програми. Я уважно послухав і одного, і другого та був вражений, що з 369 присутніх у залі 273 віддали перевагу Домініку. Саме ця людина змогла переконати поважних фахівців фармацевтичної справи із 140 країн, що він достойний представляти світову фармацевтичну спільноту. Я впевнений, що він зможе гідно відстоювати інтереси нашої професії на світовій арені строком до 2022 р., у тому числі завдяки таким якостям, як вміння слухати, розуміти та «вбирати» в себе найкращі пропозиції та досвід.

Після його обрання ми мали коротку особисту зустріч, під час якої пан президент запевнив, що, як і раніше, він буде максимально підтримувати та допомагати Україні в запровадженні світових і найбільш прогресивних стандартів фармацевтичної діяльності.

— Окрім виборів, чи є щось більш практично цікаве для фармацевтичних фахівців, що обговорювалося на засіданні Ради?

— Це буквально все. Наприклад, виступ професійного секретаря FIP Еми Пауліно (Ema Paulino) щодо проведення вебінарів. Сьогодні розвиток технологій дозволяє використовувати їх і задля отримання чи надання знань та ефективного розвитку, підготовки та перепідготовки фахівців. Після особистої розмови з Емою було погоджено, що вона візьме під патронат розвиток програми дистанційного навчання через вебінари «ВФП» та надасть матеріально-технічну підтримку з основних установчих положень такої ініціативи.

Зараз ми проводимо низку зустрічей з рядом фахівців для реалізації цього проекту. На мою думку, це дуже цікавий напрямок роботи, нові технології надання та отримання знань. Проте щоб ці заняття мали попит і мотиваційну складову для фахівця, необхідно вносити зміни до низки законодавчих норм.

Окрім цього, було затверджено Стратегічний план FIP 2019–2024 рр. (FIP strategic plan 2019–2024), який охоплює фармацевтичну науку, практику, освіту й регуляцію та базується на 6 основ­них парадигмах:

1. Кожен має доступ до ліків, яких потребує.
2. Кожен має доступ до інформації щодо здоров’я чи ліків, якої він потребує.
3. Кожен отримує переваги від нових ліків, сервісів та медичних технологій.
4. Фармацевти забезпечують відповідальне та якісне застосування ліків.
5. Працівники сфери охорони здоров’я та пацієнти працюють разом для забезпечення всебічної охорони здоров’я для всіх.
6. FIP — це резонуюча організація, що розвивається задля задоволення потреб свої членів.

Окрім того, було затверджено:

• політики FIP: «Влада фармацевта у виборі фармацевтичного продукту: терапевтичний обмін та заміна» (Pharmacist’s authority in pharmaceutical product selection: therapeutic interchange and substitution), «Зменшення шкоди» (Harm Reduction);
• довідкові документи: «Фармацевти, які підтримують жінок та відповідальне використання ліків» (Pharmacists supporting Women and Responsible use of medicines), «Роль фармацевтів при неінфекційних захворюваннях» (Role of pharmacists in non-communicable diseases);
• та представлено доповіді: «Фармацевти в ланцюзі поставок: роль експерта з ліків у забезпеченні якості та доступності» (Pharmacists in the supply chain: The role of the medicines expert in ensuring quality and availability) та «Застосування ліків особами похилого віку: роль аптеки в просуванні прихильності» (Use of medicines by the elderly: The role of pharmacy in promoting adherence).

Як ви бачите, це величезний пул даних та попередньої роботи, з якою ми заздалегідь ознайомлювалися, обговорювали та затверджували.

— Наскільки мені відомо, FIP для кожного Конгресу обирає гасло, під яким організація працює наступного року та святкується Всесвітній день фармацевта. Яку тему обрали на 2019 р.?

— У 2018 р. гаслом Всесвітнього дня фармацевта було «Фармацевт — ваш експерт з ліків» (Pharmacist — your medicines expert). На наступний рік темою обрано «Безпечні та ефективні ліки для всіх» (Safe and effective medicines to all). І ось на цьому я би хотів зупинитися більш детально. Адже за цим реченням стоїть велика проблема глобального масштабу — фальсифіковані ліки. Про те, що для України це питання дуже болюче, мабуть, і зазначати не варто.

На мою думку, є декілька основних мотиваційних чинників, які впливають на створення «благодатних» умов для появи фальсифікованих ліків на ринку. Одним з найважливіших та найвагомішим з тих, що варто розглядати в цьому контексті, — недостатній рівень підготовки фармацевтичних кадрів, відсутність належного контро­лю з боку державних органів, на яких покладена ця функція, поступове та планомірне знищення в Україні системи контролю якості лікарських засобів шляхом так званого удосконалення роботи цієї служби. На форумі «Аптеки світу–2018», що відбувся у травні у м. Одеса, ми свідомо з модераторами форуму перед моїм виступом провели інтерактивне опитування. На питання «Чи задовольняє роботодавця якість підготовки фармацевтичних кадрів вищими навчальними закладами України?» 85,21% респондентів відповіли негативно. Майже навпіл розділилася аудиторія, відповідаючи на питання «Чи підтримуєте ви заочну форму підготовки фармацевтичних працівників з вищою освітою?», 52% її не підтримують. 79% респондентів вважали, що неможливо надавати в повному обсязі фармацевтичну допомогу за такої якості підготовки фармацевтичних працівників. Адже велика кількість студентів, що отримують вищу фармацевтичну освіту сьогодні, — випускники заочної форми навчання. Остання для більшості країн світу є абсолютно незрозумілою. Окрім того, рівень знань фахівців з такою підготовкою, як бачимо, не задовольняє потреби роботодавців, багато з яких прагнуть створення аптек європейського рівня.

Саме тому ми ініціювали діалог з ректором провідного професійного ВНЗ України — Націо­нального фармацевтичного університету, доктором фармацевтичних наук Аллою Котвіцькою. Однозначно заборонити нині підготовку фармацевтичних кадрів з вищою фармацевтичною освітою заочної форми навчання буде неправильно. Для цього необхідний перехідний період, як мінімум 6 років. За цей час головним завданням, яке слід вирішити, стане розробка та запровадження найсучасніших стандартів професії, створення високоморального інституту професійного громадянського суспільства. Я впевнений, що з таким підходом ця проблема зникне сама по собі.

Враховуючи спільне бажання підвищувати стандарти якості підготовки фармацевтичного працівника, ректор НФаУ та голова ГО «ВФП» дійшли висновку, що щоденна співпраця може принести бажаний результат завдяки створенню в Харківській обл. філії ГО «ВФП», в яку ввійдуть представники освітньої ланки підготовки кадрів та безпосередньо працівники аптечних закладів, та досягли згоди щодо бачення розвитку та трансформації фармацевтичної освіти в Україні.

— Дійсно, підготовка професійних фармацевтичних кадрів в нашій країні часто залишає бажати кращого. Що вже казати про іноземців, яким пояснити концепцію заочної (дистанційної) освіти в якості базової просто неможливо. У розвинених країнах такий вид навчання — це підвищення кваліфікації чи здобуття вищого рівня акредитації на основі поперед­ньо отриманої базової професійної освіти. Проте вирішити таке питання можна за допомогою професіонального ліцензування, чи не так?

— Дійсно, ключове питання, яке належить вирішити, це створення інституту допуску до професії за прикладом розвинених країн. Врегулювання всіх подібних моментів було б можливим з прийняттям закону про фармацевтичне самоврядування. Зі свого боку, ГО «ВФП» вже почала створення єдиного реєстру фармацевтичних працівників, до нього внесено 1,5 тис. фахівців, які є членами ГО «ВФП». До речі, у Європі виключена можливість працювати в аптеці особам, які не є членами професійної самоврядної організації та не зареєстровані в єдиному націо­нальному реєстрі фармацевтичних працівників. Чому «борці» за прозорий фармацевтичний бізнес категорично проти «відкриття» доступної для медичної та фармацевтичної спільноти інформації про те, хто реально стоїть за першим столом їх аптек?

Щодо запровадження низки законів, а саме нової редакції закону про лікарські засоби та закону про фармацевтичне самоврядування, то ми стикнулися з вагомим спротивом бізнесу з цього питання. Адже у разі прийняття цих документів вони будуть змушені приводити свою діяльність у відповідність з європейськими стандартами. Роботодавцям доведеться «відкрити карти» та показати, які фахівці та з яким рівнем підготовки у них працюють. Залишається невирішеним і питання, де майже 21 тис. аптек, що здійс­нюють діяльність в Україні сьогодні, знайшли таку велику кількість фахівців з вищою фармацевтичною освітою? Особливо — на посаду Уповноваженої особи, яка має відповідати за перевірку якості та безпеки лікарських засобів та товарів, що надходять в аптеку. А в українських реа­ліях ця посада — фікція, яку найчастіше займають на умовні 0,25% ставки чи взагалі це одна людина на мережу аптек. У даному контексті виникає багато запитань до фармацевтичного бізнесу щодо етичного та морального боку їх діяльності.

Тому «Безпечні та ефективні ліки для всіх» — це гасло, під яким «ВФП» буде звертатися до всіх державних органів, представників різних сфер фармацевтичної діяльності та зацікавлених сторін задля того, щоб український пацієнт максимально міг відчувати ось це гасло не на словах, а на ділі.

— Щороку в рамках конгресу делегація «ВФП» зустрічається з представниками керівництва FIP, що саме по собі є дуже важливою та, мабуть, найбільш значимою складовою роботи під час цього заходу. Чи вдалося цьогоріч організувати таку зустріч?

— Зустрічі з такого рівня особами необхідно планувати та резервувати заздалегідь, як мінімум за декілька місяців. Беручи до уваги, що президент та генеральний секретар цього року обиралися безпосередньо на конгресі, визначити переможця наперед та запланувати з ним зустріч неможливо. Саме з цих причин було визначено особу, яка мала представницькі функції FIP та зустрічалася з офіційними делегаціями. Такою людиною став Гонсало Суса Пінто (Gonçalo Sousa Pinto) — директор з професійного розвит­ку та інформаційно-просвітницької діяльності (Professional Development and Advocacy Manager).

Під час нашої зустрічі з ним було обговорено величезний пул питань, а саме: електронний рецепт, фармацевтична послуга, участь аптек у соціальних програмах, фармацевтичне самоврядування, забезпечення паліативної допомоги, класифікація аптек за видом діяльності, вакцинація через аптеки та проведення виставки на наступному конгресі, який проходитиме в Абу-Дабі у 2019 р. Головною її тематикою будуть освітні можливості України під національним трендом — «Україна фармацевтична освітня». Плекаємо надію, що наші колеги-освітяни зможуть на достойному рівні продемонструвати міжнародній фармацевтичній спільноті потужну наукову базу та свої можливості з підготовки кваліфікованих фармацевтичних кадрів.

Як ми впевнилися під час зустрічі, кожне з цих питань є пріоритетним не тільки для України, а й для світової фармацевтичної спільноти загалом.

У свою чергу, FIP гарантувала надання методологічної допомоги «ВФП» як організації, що є її рупором в Україні, всебічну підтримку для проведення системних змін у фармацевтичному (аптечному) сегменті охорони здоров’я. Більше того, на сьогодні ми вже отримали величезний пласт матеріально-технічної допомоги з цих питань і найближчим часом плануємо їх обробку та підготовку публікацій на їх основі.

У продовження розмови щодо бажання вищого керівництва FIP допомогти українським фармацевтам запроваджувати найсучасніші та найефективніші світові моделі надання фармацевтичної допомоги є підтвердження з їх боку участі в роботі щорічного форуму «Аптеки світу–2019». Теми, які спікери FIP донесуть до широкого кола учасників фармацевтичного ринку України, — світовий досвід з питання запровадження оплати фармацевтичної послуги та критерії оцінки й класифікації аптек за видами діяльності, що, на моє глибоке переконання, є дуже важливим. Окрім того, представники FIP зможуть відповісти на важливі питання, хто від цього виграє, для чого це необхідно робити та які переваги отримають фармацевти, пацієнти та бізнесмени.

Така підтримка вкрай важлива, адже більшість проблем, що сьогодні існують в українській фармації, — це відсутність відповідної законодавчої бази. Дана підтримка FIP є показником надання міжнародною фармацевтичною спільнотою реальної допомоги в проведенні реформ в Україні, яку, на превеликий жаль, не завжди зможеш отримати у рідній країні. Це надає нам сил та натхнення, впевненості в правильності вибору вектору розвитку суспільних відносин. Ми бачимо та хочемо поділитися своїм досвідом та знаннями з цього питання з усіма учасника фармацевтичного ринку та, об’єднавши зусилля всіх небайдужих до фармацевтичної справи, впевнено крокувати на шляху до успіху!

Хочу донести до всіх учасників фармацевтичного сектору охорони здоров’я наступне: висока професійність фармацевтичної справи має бути основним мотиваційним критерієм для розвитку фармацевтичного бізнесу. З огляду на українські реалії, з’являються ознаки того, що фармацевтичний бізнес знищує фармацевтичну справу, а така модель не має права на існування, адже це шлях в безодню. Допустити реалізацію цього сценарію ми всі не маємо права!

Місія «ВФП» спрямована в першу чергу на добровільну зміну суспільних відносин між державою, бізнесом, лікарем та фармацевтом заради збереження здоров’я пацієнта. Необхідно всім, хто зайнятий у роздрібному фармацевтичному секторі, бути чесними перед пацієнтом і дотримуватися балансу між економічною та соціальною функціями аптеки.

Я закликаю всіх небайдужих представників фармацевтичної спільноти, яких хвилює майбутній розвиток фармації в Україні, долучатися до лав світової фармацевтичної спільноти задля збереження статусу професії фармацевтичного працівника та впровадження світових стандартів в наданні медикаментозної допомоги пацієнтам.

Законодавчий поділ

Безрецептурні ліки (англ. nonprescription drugs) в США, на відміну від країн Європи, не поділяються на різні підгрупи. Офіційно в США є поділ тільки на рецептурні та безрецептурні препарати. Тому європейської категорії лікарських засобів behind-the-counter (скорочено — BTC), яка може продаватися без рецепта, але лише в аптечних закладах, в США на даний момент офіційно не існує. Проте не виключено, що вона з’явиться в найближчому майбутньому, тому що розмови про її можливу імплементацію тривають ще з 2007 р., коли Управління з конт­ролю за харчовими продуктами і лікарськими засобами США (U.S. Food and Drug Administration — FDA) проводило громадську нараду з метою оцінки такої можливості.

Таким чином, лікарські засоби в США на даний момент поділяються на дві категорії:

•  Rx;
•  OTC.

Rx — рецептурні ліки, їх абревіатура походить від латинського дієслова recipere, що перекладається як «отримати», «прийняти». Як і в усьому світі, у США вони продаються за виписаним лікарем рецептом і придбати їх можна виключно в аптеках. OTC (повна назва — over-the-counter medicines) — це категорія лікарських засобів, які згідно з інформацією, що зазначена в інструкції для застосування, визнані FDA безпечними та ефективними при їх прийомі без попереднього звернення до лікаря, тому продаються без рецепта.

До безрецептурної категорії у США віднесено меншість лікарських препаратів, на сьогодні до неї входить близько 100 000 найменувань, або ж 800 активних діючих речовин. Вони доступні у більше ніж 700 000 закладів роздрібної торгівлі, включаючи продуктові магазини, магазини товарів змішаного типу та аптеки, і призначені для лікування багатьох звичайних недугів — болю, кашлю, застуди та грипу, алергії тощо. Втім, вітаміни і рослинні препарати до цієї категорії не належать, оскільки до них застосовуються інші законодавчі норми.

Зауваження щодо деяких інгредієнтів

Діюча речовина під назвою псевдоефедрин (PSE) вважається безпечною та ефективною у боротьбі із застудою, алергією, нежитем тощо, тому входить до складу більшості OTC-препаратів у США. За статистикою, щороку близько 18 млн американців застосовують ліки, які включають цей інгредієнт. У той же час його використовують для нелегального виробництва наркотичних речовин, конкретно — метамфетаміну, що регулярно викликає занепокоєння у всіх без винятку організацій, які здійснюють нагляд за обігом і реа­лізацією як рецептурних, так і безрецептурних препаратів. В окремих штатах політики і право­охоронні органи навіть підтримують вимогу попереднього отримання пацієнтом рецепта від лікаря на придбання таких препаратів, хоча переважна більшість ліків із цим активним інгредієнтом перебуває у вільному продажу.

З метою зменшення нелегального виробництва наркотичних речовин шляхом отримання їх безпосередньо з придбаних лікарських засобів, у яких псевдоефедрин є активним інгредієнтом, та посилення кримінальної відповідальності за вказані дії у 2005 р. було прийнято «Закон про боротьбу з вживанням метамфетаміну» — Combat Methamphetamine Epidemic Act, який набув чинності у травні 2006 р. Він, зокрема, регулює роздрібний продаж лікарських засобів, у складі яких є такі речовини, як псевдоефедрин, а також ефед­рин або фенілпропаноламін, та передбачає:

• встановлення лімітів на продаж препаратів із вказаними речовинами;
• необхідність для покупця проходження ідентифікації шляхом пред’явлення посвідчення особи, виданого штатом чи федеральним урядом, або ж іншого визначеного законодавством документа;
• обов’язкове внесення у спеціальний реєстраційний журнал даних покупця та перевірка їх відповідності пред’явленим документам продавцем препарату;
• своєчасне достовірне внесення даних про продані ліки з вказаними інгредієнтами, їх кількість тощо.

Відмінність OTC від Rx

Головними відмінностями безрецептурних ліків від тих, які потребують рецепта від лікаря, є ступінь безпеки, вимоги до виробництва і маркування та більш послаблений державний нагляд. Таким чином, основні характеристики ОТС-препаратів наступні:

• користь переважає над потенційним ризиком шкоди для здоров’я;
• споживач може застосовувати їх для самолікування;
• маркування може бути здійснене належним способом;
• для безпечного та ефективного прийому не потрібна консультація лікаря.

Усі OTC-препарати повинні відповідати вимогам, які зазначені в «OTC drug monograph», — тобто монографії безрецептурних ліків, яка включає такі умови для кожної підкатегорії, як інгредієнти, дозування, маркування, умови тестування тощо. Будь-який засіб, який точно відповідає монографії, може вироблятися, продаватися та рекламуватися без його реєстрації, оскільки монографія приймається як стандарт для кожного виду ліків. Наразі до неї включено більше ніж 80 розділів, які встановлюють вимоги до OTC-препаратів. Кожна монографія обов’язково публікується у виданні «Federal Register», яке виходить щоденно та повідомляє про законодавчі норми і зміни в них. Повні збірники монографій узагальнюються у щорічному державному виданні під назвою Code of Federal Regulations (CFR). Саме вони є головним документом, яким керуються виробники при розробці, випуску та продажу безрецептурних лікарських засобів.

Процес Rx-to-OTC Switch

Ліки, які не відповідають вимогам і визначенням монографій, повинні пройти процес реєстрації, проте у виробників є можливість подати запит на зміну або доповнення існуючої монографії. Процес зміни має назву Rx-to-OTC Switch. Фактично він полягає в поданні запиту з відповідною аргументацією до FDA щодо перенесення конкретного препарату з переліку рецептурних до безрецептурних.

Подібні перенесення в США відбуваються регулярно, причому окремі асоціації підтримують їх через кінцеву користь не тільки для виробників, але й для споживачів, яка досягається шляхом розширення асортименту ліків, доступних для їх самолікування. До запиту компанія додає висновки клінічних випробувань, висновки щодо маркування, а також дослідження фактичного застосування, які максимально відтворюють реальне споживання даного засобу пацієнтами. Отримані дані FDA використовує в тому числі для порівняння з досвідом застосування і маркування даного засобу в якості рецептурного препарату з метою всебічного дослідження його безпеки та ефективності. Після формальної перевірки відповідності поданого пакету документів усім умовам FDA залучає спеціалістів зі статистики і прогнозування, лікарів, хіміків, фармацевтів, які перевіряють достовірність поданих даних, а в разі необхідності — звертається за допомогою до власних дорадчих (консультативних) комітетів за додатковими рекомендаціями.

Протягом розгляду запиту заявник отримує відомості про його хід і, в разі потреби, подає необхідні для винесення рішення додаткові дані чи документи, що дещо затягує процес, проте в разі винесення FDA рішення про можливість перенесення конкретного препарату з переліку рецептурних до таких, що відпускаються без рецепта, новий OTC-препарат може продаватися в США вже без рецепта. У результаті виграють як виробники, так і споживачі, які отримують більш широкий спектр антигістамінних, знеболювальних препаратів, ліків від грибкових інфекцій, нікотинозамісних засобів, засобів від печії тощо.

Головна відмінність між запитом Rx-to-OTC Switch і реєстрацією нового препарату полягає в тому, що до моменту узгодження перенесення лікарського засобу з категорії рецептурних до безрецептурних його діюча речовина вже була широко розглянута з точки зору як безпеки, так і ефективності. Дані, які враховуються для перенесення ліків з однієї категорії в іншу, включають роки клінічного і постмаркетингового нагляду та всі раніше отримані звіти.

Вимоги до маркування ліків

Згідно із законодавством США маркування ліків, які продаються без рецепта, повинно включати всю інформацію, яка необхідна споживачу для ефективного та безпечного самолікування. З 1999 р. FDA використовує формат «Drug Facts», тобто нормативно-правове регулювання інформації, що включає необхідність для виробника маркувати власні товари згідно з новими вимогами, які безповоротно набули чинності в травні 2002 р. Було розроблено правила маркування для більше ніж 100 000 безрецептурних ліків, для чого FDA спершу було проведено дослідження серед споживачів, а потім узагальнено їх думку та враховано попередні недоліки (наприклад складний пошук інформації про неактивний інгредієнт ліків, що вкрай важливо для алергіків, або вживання занадто складних термінів і понять в інструкції).

Формат «Drug Facts» передбачив використання простої для розуміння пацієнтами мови та більш зручну інструкцію, в якій має бути вказано наступну інформацію в зазначеному порядку:

• активний інгредієнт;
• призначення препарату;
• показання до застосування;
• особливі застереження;
• дозування;
• додаткові неактивні інгредієнти.

Також було окремо визначено розмір шрифту на етикетці, відстань між лініями та інші вимоги для поліпшення читабельності.

Органи нагляду та контролю

Серед організацій, які здійснюють нагляд за обігом і реалізацією OTC-препаратів, можна виділити наступні:

• Center for Drug Evaluation and Research (CDER);
• Consumer Product Safety Commission (CPSC);
• Federal Trade Commission (FTC);
• Food and Drug Administration (FDA).

FDA, як зазначено вище, є центральним органом ланки, який відповідає за безпеку здоров’я населення США та з цією метою здійснює нагляд за якістю медикаментів та інших товарів. CDER — Центр з оцінки і дослідження лікарських засобів, є органом ланки FDA, який здійснює нагляд за ефективністю та безпекою ліків, що дозволені до продажу в США. FTC — Федеральна комісія з торгівлі, є незалежною організацією, яка відповідає за захист прав споживачів. CPSC — Комісія з безпеки споживчих товарів, у даній сфері здійснює нагляд за закупорювальними засобами (кришками), якими оснащено багато лікарських препаратів.

Крім вказаних, у США діє також організація під назвою Consumer Healthcare Products Association (CHPA) — Асоціація споживчої медичної продукції, яка представляє інтереси провідних виробників безрецептурних ліків. На даний момент до неї входить більше ніж 80 виробників і 155 асоційованих членів, які постачають товари та послуги виробникам. Серед асоційованих членів — різноманітні компанії: рекламні агенції, постачальники телекомунікаційних послуг, інтернет-провайдери, торгові асоціації, неприбуткові організації, юридичні, логістичні, маркетингові та інші компанії.

Одним з основних завдань CHPA є надання рекомендацій з наукових та регуляторних питань у вказаній сфері Конгресу США, законодавчим органам штатів, федеральним, державним і міжнародним установам. Власну місію організація визначає як «розширення прав і можливостей самолікування шляхом збереження та розширення вибору та доступності товарів, призначених для самолікування споживачів». Створена в 1881 р., вона зазнала численних перетворень, змінила декілька назв, проте з 1999 р. діє під нинішньою назвою і періодично ініціює запуск нових проектів та кампаній, які покликані інформувати споживачів медичних товарів й убезпечувати їх від зловживання та неефективного прийому ліків. Крім того, ця асоціація є засновником і членом World Self-Medication Industry (WSMI) — Всесвітньої асоціації виробників препаратів для самолікування, яка постійно співпрацює з Всесвітньою організацією охорони здоров’я.

Саме CHPA активно схвалює процес Rx-to-OTC Switch і наводить наступну позитивну статистику його застосування.

Кількість осіб, які страждають від алергії і застосовують препарати категорії OTC, зросла до 75% станом на 2015 р. Даний факт розглядається як розширення більш зручних та доступних опцій для пацієнтів.

Після перенесення нікотинозамісних засобів до категорії OTC лише протягом першого року відмічено збільшення їх придбання та застосування на 150–200%. Таким чином, десятки тисяч осіб, які палять, отримали доступ до препаратів, покликаних допомогти їм розпочати здорове життя, а соціальна вигода оцінюється у 2 млрд дол. США.

У зв’язку з розширенням асортименту ліків від печії пацієнти менше зверталися до лікарів за рецептами, що призвело до економії ними в середньому до 174 дол. щорічно.

Після того як ліки від вагінальних грибкових інфекцій стали доступними без рецепта, виявилося, що жінки були настільки ж точними у розпізнаванні власних вагінальних захворювань, як і лікарі.

Тобто за рахунок інноваційного процесу Rx-to-OTC Switch відбувається зміцнення американського ринку безрецептурних лікарських препаратів шляхом розширення їх вибору для громадян і фактично цілодобовій доступності таких ліків у мережах роздрібних магазинів, супермаркетів тощо.

Окремо слід згадати про існування такої організації, як American Medical Association (AMA) — Американської медичної асоціації, створеної ще в 1847 р. Її цілями є підвищення стандартів підтримки здоров’я нації і фахової медичної освіти, науковий прогрес медичної сфери, запуск програми медичної етики тощо. Асоціація переважно публікує фахові медичні журнали, готує доповіді та дослідження, узагальнює та покращує існуючу термінологію, бере участь у визначенні найменувань позначень хімічних сполучень і, що важливо для США, пропагує рівність та доступність усіх можливостей для захисту здоров’я громадян незалежно від їх расових та етнічних відмінностей.

Реклама лікарських засобів

Саме FTC з вищеперерахованих організацій має повноваження у сфері нагляду за рекламою безрецептурних ліків. Згідно з федеральним законодавством США реклама таких препаратів обов’язково повинна бути правдивою, добросовісною та не вводити в оману. Для цього FTC здійснює контроль за їх рекламою з урахуванням трьох базових принципів:

• рекламодавець повинен обґрунтувати, що заявлена у рекламі інформація є достовірною;
• FTC контролює, як саме споживачі сприймають конкретну рекламу, та намагається унеможливити наявність у рекламах будь-якого перекручення, замовчування чи упущення фактів;
• FTC вживає заходів щодо недобросовісних реклам та інших антиконкурентних дій, які можуть завдати шкоди споживачам або ж принести рекламодавцю неправомірну вигоду.

Поряд із законодавчим контролем нагляд за рекламою лікарських засобів здійснює неурядова організація National Advertising Division (NDA) — Національне управління реклами, яке приймає та розглядає скарги на рекламу, після чого виносить рішення щодо її добросовісності. Розглянуті скарги з усіма матеріалами передаються до FTC або інших уповноважених органів, у тому числі у разі, коли рекламодавець не бере до уваги надані рекомендації. Окрім розгляду надісланих скарг, організація здійснює моніторинг американських ЗМІ на предмет відповідності зазначених у рекламі даних щодо товарів і послуг їх реальним властивостям і користі.

Висновок

Американські виробники безрецептурних препаратів, як і державні організації, мають широкий простір для інновацій і постійного гнучкого впровадження змін в існуючу систему обігу лікарських засобів, що приносить споживачам користь у вигляді постійного розширення доступного асортименту ліків і більш раціонального їх застосування для самолікування. При цьому система контролю, яка передбачає і державний, і недержавний нагляд з боку різних організацій, захищає громадян від недобросовісного зловживання вказаними можливостями.

ОФІЦІЙНО

«Інноватика в сучасній освіті» — це найбільший в Україні професійний форум освітніх, наукових і науково-технічних інновацій, який з 2009 р. представляє досягнення та кращий досвід національних і закордонних закладів освіти; експозиції виробників і постачальників навчального обладнання та технічних засобів, інноваційних програм і рішень для освіти; науково-практичні конференції, семінари, презентації з актуальних проблем розвитку освіти. Мета виставки — сприяти освітній реформі шляхом узагальнення й поширення педагогічного досвіду та інноваційних розробок, створювати творче середовище для педагогів, фахівців і науковців з обговорення нагальних проб­лем та визначення ефективних шляхів успішного формування національної системи освіти міжнародного рівня, продемонструвати інтерактивні комплекси та системи, наочно-дидактичні матеріали, сучасні меблі, обладнання для предметних кабінетів, програмне забезпечення та інноваційні рішення для освітнього простору, поінформувати абітурієнтів і батьків про підготовчі курси, умови прийому на навчання, напрями підготовки, організацію практик і стажувань. Цьогоріч у роботі виставки взяли участь 550 учасників із 25 регіонів України, а також Чехії, Словаччини, Польщі, Болгарії, США, Франції, зокрема: заклади вищої, фахової передвищої та післядипломної освіти, наукові установи, закордонні заклади освіти та міжнародні освітні агенції (84); заклади загальної середньої, дошкільної та позашкільної освіти, обласні й міські органи управління освітою (336); заклади професійної (професійно-технічної) освіти, навчально-методичні (науково-методичні) центри та кабінети (96); виробники та постачальники засобів навчання, проектів, сучасних програм і рішень для сфери освіти та науки, асоціації, фонди, видавницт­ва, освітні портали (34). Роботу виставки супроводжувала змістовна тематична програма з актуальних питань інноваційної діяльності закладів освіти, інноваційних можливостей SТЕM-освіти у вимірі модернізації освіти, реалізації завдань концепції «Нова українська школа», застосування інтерактивних технологій та сучасного обладнання в освітньому процесі тощо. Проведено 68 конференцій, презентацій, семінарів, тренінгів, майстер-класів тощо за участю провідних фахівців і науковців МОН України, НАПН України та Державної наукової установи «Інститут модернізації змісту освіти» (ДНУ «ІМЗО»), практичних працівників галузі освіти та представників закордонних навчальних закладів, міжнародних представництв, виробників і постачальників засобів навчання.

Привітання учасникам, організаторам і гостям надіслав голова Верховної Ради України Анд­рій Парубій; у ході урочистої церемонії відкриття заходу виступили заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти Іван Кириленко, президент НАПН України, академік Національної академії наук (НАН) України Василь Кремень, директор ДНУ «ІМЗО» Олег Спірін, а також представники компанії «Виставковий Світ» — директор Світлана Рудько та виконавчий директор освітянських заходів Віталій Сокол. Зазвичай церемоніальні промови грішать формальністю, а інколи навіть деякою нудьгуватістю. Однак не цього разу. А двоє ораторів висловили з великої сцени настільки мудрі, визначальні, актуальні для всіх думки, що ввижається доцільним хоча б стисло та фрагментарно, але все ж ретранслювати їх для шановного читача.

СТОСУЄТЬСЯ ВСІХ

Академік Василь Кремень: «… Ми, освітяни, безумовно свідомі того, що нам необхідно змінювати свою діяльність. Оскільки нині докорінно змінюються умови життєдіяльності людини, яку ми готуємо до дорослого професійного життя. Потрібно формувати інноваційну людину, а для цього — привчити учня й студента навчатися упродовж усього життя та використовувати отримані знання у практиці. Електронне суспільство, електронна економіка — експозиція нашої виставки з року в рік свідчить, як все більше і більше місця в навчанні відходить до інформаційних технологій. І це — правильно, тому що ми готуємо людину до життя в інформаційному суспільстві. Інший виклик — проблеми глобалізації, коли не можна бути конкурентним, не знаючи кращого досвіду інших країн. Втім, глобалізація зовсім не перекреслює завдання формувати українського патріо­та, намагатись створити найсприятливіші умови для національного єднання українців. Чому? Тому що поступ глобалізації як зближення націй та народів, економік країн супроводжується загостренням конкуренції між державами та націями. Лише ті з них, які максимально згуртують своїх громадян, усвідомлять свої національні інтереси в будь-яких сферах, — лише такі нації зможуть вибороти кращий рівень життя для своїх громадян. Тому патріотичне виховання, національна пам’ять не лише самоцінні — це шлях до кращого життя людей. А для України це особливо актуально, оскільки маємо агресію на сході країни, маємо намагання дезорієнтувати українське суспільство. І тим більш важливо бути єдиними й цілісними, відчайдушно захищати українську державу, націю, врешті-решт — своїх громадян. Україна може оновитись, модернізуватись, зміцнитись, стати справді сучасною державою — через модернізацію та розвиток освіти та науки…».

Народний депутат України Іван Кириленко: «… Нинішній форум — знаковий. По-перше — ювілейний. По-друге — він проходить у знаковий рік: рік 100-річчя Української академії наук, яку заснував наш великий, легендарний, геніальний земляк Володимир Іванович Вернадський (1863–1945). 80 років тому, саме в ці дні, вийшла його унікальна робота, яка нині широко відома у світі як вчення про ноо­сферу. Цей колосальний гуманістичний філософський труд вміщається в декілька тез. Розумова діяльність людини стає визначальним фактором глобального розвитку. І тут же — роздуми великого мислителя, чи скористається людина во благо тим, що дала їй природа. Підуть той розум та відкриття во благо — чи ні?.. Так він і залишив у кінці своєї книги оцей знак питання і три крапки. І подальші події наступних 80 років засвідчили, що то були пророчі слова: застереження. На превеликий жаль, мілітаризація науки вихолостила те, про що мріяв він, його послідовники та сучасники. Як і ми нині спостерігаємо: увесь глобалізований світ перебуває у напрузі… Інша важлива дата: 100-річчя з дня народження ще одного нашого видатного земляка — Василя Олександровича Сухомлинського (1918–1970). Сьогодні випинається, підкреслюється саме ця сторона розвитку інтелекту — інноваційні технології, інформаційний вибух. А Сухомлинський — це педагогіка в освітньому процесі; це виховна складова, що має не менше значення, ніж навчальна. Підсумовуючи й поєднуючи під єдиний знаменник усі ці події, варто згадати основні види сучасних ринків: в еволюційній послідовності це ринки — 1) сировини, 2) готової продукції, 3) сучасних технологій. Але є й четвертий ринок (про який, здебільшого, мовчать) — найжадібніший, де точиться найзапекліша боротьба, — це ринок боротьби за інтелект. Український народ продовжує продукувати інтелект найвищого ґатунку. І сьогодні нам конче необхідно, щоб цей інтелект залишився в Україні. Без нього ми зупинимось там, на первісних сировинно-продуктових ланках, де потом і кров’ю вихекується кожен той долар і кожен той цент. А опануємо четверту сходинку — де боротьба за інтелект, і він залишиться тут, — за інтелектом будуть і перший ринок, і другий, і третій. І будемо почуватися зовсім по-іншому. Набагато гоноровіше. Будемо не в меню світової політики, — а за столом. І досягти цього зможуть лише ті, хто знаходяться тут. Ті, хто нині виграють конкурси та олімпіади, видають на гора дивовижні винаходи, розробляють фантастичні стартапи, — але гордо відмовляться від обіцянок і не схочуть бути десь та служити комусь. «Мой друг, отчизне посвятим души прекрасные порывы!»…».

СТЕНД НФаУ

Перш ніж змістовно перейди до фабули «золотої» переможної конкурсної роботи НФаУ, необхідно змалювати виставковий стенд університету. Бо він того вартий. Подавач цих рядків, який вже втретє особисто відвідує даний захід, може впевнено та відповідально стверджувати: стенд НФаУ — кращий не лише на цій, але й на попередніх двох виставках «Інноватика в сучасній освіті». Але оскільки девізом видавництва «МОРІОН» слугує слоган «Evidence based information» («Тільки виважена інформація»), — ця теза все одно потребує підтвердження/обґрунтування. «За яким критерієм ви оцінювали?..», — поцікавиться допитливий читач і буде правий. Відповідаємо. За найпростішим та найнаочнішим параметром, а саме — велелюдністю біля стенду. Балюстрадні коридори колишнього Палацу піонерів, у принципі, не вузькі. Натомість, проходячи повз стенд НФаУ, у «пасажиропотоку» відвідувачів був досить обмежений вибір: або ліктями проштовхуватися крізь щільне глядацьке товариство, — або, наче у хроматографі, «відфільтруватися» густим натовпом і… заворожено застигнути перед тим феєричним фармацевтичним дійством, яке, наче факір-алхімік, розгорнув перед глядачами Володимир Грудько, доцент кафедри фармацевтичної хімії НФаУ, кандидат фармацевтичних наук. Розкішно-шевченківські вуса. Яскрава вишиванка. Білосніжний халат. Блискуча ораторська майстерність. Лекторський хист. Вишукана українська. Неповторний артистизм. Ну вже точно, що улюбленець студентства. Наче зачаровані, цей дивовижний бенефіс хімічної науки та фармацевтичної практики дивилися і слухали всі — від мала до велика.

… — Отже щодо флуоресценції Швепса, яку ви зараз спостерігаєте. Певні властивості деяких безалкогольних напоїв пов’язані з тим, що до їх складу входять алкалоїди, зокрема хінін…

— Тобто виходить, що я п’ю світло?.. — здивовано посміхається знаттєлюбний школярик.

— Ні, ти не п’єш світло, — ти п’єш молекули, які реагують на світло. Ти, молодий чоловіче, коли наступного разу зберешся на дискотеку, — купи отаку ж саму пляшечку Швепса. Візьми її із собою і дочекайся моменту, коли вимикають біле світло і вмикають оту ультрафіолетову лампу, що починає блимати та миготіти — так?.. От тут ти візьми й помахай над головою цією пляшечкою: усі одразу побачать найяскравішого хлопця цієї дискотеки! А пов’язано це з тим, що хініну сульфат дає таке явище як флуоресценція — тобто поглинання невидимого світла з виділенням видимого світла.

— А як же цей хінін впливає на організм підлітка? Дуже шкодить?.. — це вже запитання кремезного бородатого дядька, явно стурбованого ризиками для здоров’я свого потомства.

— Ні, особливо не шкодить. Іноді навіть навпаки. Мілілітрів 100 цього напою досить швидко втамовують певні види головного болю, що пов’язано зі спазмолітичною дією того ж таки хініну.

«…Ось тут у мене суспензія вітаміну В₂ (рибофлавін), який також дозволяє проводити досліди з флюоресценцією. Беремо три пробірочки і додаємо зовсім потроху цієї суспензії. Тепер розводимо водою — і все це вносимо в ультрафіолетове світло. Що спостерігаємо? Яскрава жовто-зелена флюоресценція».

«…Зараз спробуємо визначити наявність барвника у напої, використовуючи взаємодію з лікарським засобом. Для цього беремо звичайнісінький папаверин (підійде також дібазол або дротаверин — усі вони дають таку саму реакцію). Додаємо у пробірку з безалкогольним напоєм, збовтуємо, трохи чекаємо… Барвник прореагував з лікарським засобом і практично весь перейшов з водного розчину в жир, що підтверджує ось цей червоний осад. А справа в тому, що всі барвники, які використовують у харчовій промисловості, є органічними аніонами: мають заряд «мінус». А взяті нами лікарські засоби — це катіони (позитивно заряджені великі молекули). На їх взаємодії і ґрунтується отриманий нами наочний ефект».

«…А тепер мій найулюбленіший дослід. Він стосується взаємодії лікарських засобів. Зараз я набираю у пробірку лікарський засіб новокаїн. Це місцевий анестетик (викликає місцеве знеболення), — щоправда, якщо взяти й почитати довідник Машковського, то виявиться, що він не такий вже простий: раніше він використовувався для стимулювання серцево-судинної діяльності. А його рідний брат новокаїнамід (що відрізняється лише двома атомами — тут кисень, а там група NH) — взагалі проявляє потужну антиаритмічну дію: тобто, дуже близькі за структурою, а фармакологічна дія від двох атомів різко змінюється. Отже, додаємо у пробірку прохолоджувальний напій, який, судячи з його аж до неприродності насиченого зеленого кольору, вочевидь, містить чимало барвника. Збовтуємо. Трохи чекаємо… У нас молодь як — патріотично налаштована?! Тоді: до підйому державного прапору України — шикуйсь! Струнко!.. Розчин трішечки повільно розділяється — але впевнено. Що бачимо?!.. (Лунають оплески.) Маємо з вами прапор у пробірці: зверху блакитне небо, знизу жовті жнива — «за синєє небо, за жовте колосся боротися треба, щоб краще жилося!». Ну, а висновки з цього які? Перший і найпростіший: ніколи не вживайте разом з ліками отакі насичено фарбовані напої, бо барвники, що в них містяться, можуть прореагувати з лікарськими засобами, а відтак змінити їх фармакологічні властивості та/або біологічну доступність — тим самим небажано послабити чи підсилити фармакотерапевтичний ефект та/або зумовити побічні реакції. Це поверхневий висновок. Другий — глибший, внутрішній. Серед лікарських засобів також є як аніони, так і катіони. І вони точно так само можуть прореагувати в організмі й тим нанести замість користі шкоду. Тож при лікуванні необхідно ретельно враховувати можливість взаємодії між лікарськими засобами, а для цього — завжди уважно ознайомлюватися з інструкцією до препарату, яка обов’язково містить відповідний розділ!».

Звісно ж, фахівці НФаУ ніяк не могли оминути увагою й тверді лікарські форми. Тож Марина Халавко, асистент кафедр заводської технології ліків та товарознавства НФаУ, кандидат фармацевтичних наук, проводила не менш захоплюючий майстер-клас щодо процесу виготовлення таблеток та пігулок, — а наш знайомий хлопчисько уважно та завзято осягав ази цього мистецтва (див. фото): не інакше, майбутній провізор.

ЯКІСТЬ ОСВІТІ — ЗОЛОТО ФАРМАЦІЇ

«У нашого колективу колосальні напрацювання. Накопичений нами досвід та надбання слугують підґрунтям для стратегічних перспектив системного покращання якості фармацевтичної освіти. Сила традицій — перед викликами майбутнього!», — так розпочала свою доповідь на тему «Сертифікація ISO як умова створення системи внутрішнього забезпечення якості вищої освіти: кейс Національного фармацевтичного університету» Ольга Назарко, начальник відділу управління якістю (ВУЯ) НФаУ, кандидат соціологічних наук. Точніше, навіть не доповідь, а повноцінний майстер-клас, проведений разом із Ольгою Овакімян, провідним соціологом ВУЯ НФаУ, кандидатом соціологічних наук. Під час майстер-класу розглядалися ґрунтовні питання:

• сертифікація ISO 9001:2015 у закладах вищої освіти;
• змістовна процесна модель системи;
• ризик-орієнтовані підходи;
• моніторинг результативності процесів;
• документація та планування діяльності;
• внутрішні та цільові аудити;
• навчання персоналу;
• соціологічні та маркетингові практики;
• авторська методологія рейтингування;
• Школа супервайзера системи управління якістю.

З 2015 р. у НФаУ запроваджено сертифіковану систему управління якістю (СУЯ НФаУ) — вона функціональна, динамічна, відкоригована: двічі пройшла підтвердження наглядовими аудитами (2016, 2017 р.) та ресертифікаційним аудитом (2018 р.) на відповідність вимогам міжнародного стандарту ISO 9001: 2015. Також в університеті створену окрему структуру з функцією управління якістю — ВУЯ, основні завдання якого спрямовані на координацію роботи між структурними підрозділами з питань функціонування процесів НФаУ (управлінських, основних і процесів забезпечення). До функцій ВУЯ входить координація документообігу, організація внутрішніх аудитів, моніторингу результативності процесів СУЯ тощо. Паралельно із цим здійснюється повний, постійний, прозорий та об’єктивний моніторинг якості освіти. Контроль якості зосереджено не тільки на навчальному процесі, кадрах, науково-методичному забезпеченні, матеріальній базі, а й на рівні знань студентів через визначення їх компетентності й спроможності задовольняти вимоги ринку праці. У рамках функціонування СУЯ розроб­лено каскадну систему планування, яка передбачає поступову деталізацію планів — від МІСІЇ й ПОЛІТИКИ НФаУ — до планів окремих виконавців (на рис. 1 представлено схематичну структуру цієї системи).

Рис. 1. Структура каскадної системи планування діяльності НФаУ

Політика НФаУ у сфері якості освітніх послуг слугує основою для визначення ЦІЛЕЙ З ЯКОСТІ: для реалізації кожного положення ПОЛІТИКИ формулюються окремі цілі, які, у свою чергу, перетворюються на цілі й завдання для кожного підрозділу і навіть кінцевого виконавця. Комісією з впровадження СУЯ розроблено «Настанову з управління університетом», у якій наведено ключові дані про систему та опис взаємодії всіх процесів СУЯ з посиланнями на документи, де викладено алгоритми виконання цих процесів. Крім того, були внесені зміни в чинні посадові інструкції персоналу НФаУ з урахуванням впроваджуваної СУЯ (зокрема, введено позиції щодо знань працівниками основних вимог стандартів ISO серії 9000, а також вимог внутрішніх документів, що регламентують процеси СУЯ). СУЯ НФаУ функціонує у відповідності до «Настанови з управління університетом», розробленої процесної моделі, дерева процесів та оновленої структури. Університет здійснює контроль за дотриманням вимог Стандарту ДСТУ ISO 9001: 2015. Згідно із цим розроб­лено положення, правила, процедури та інструкції. Внутрішні нормативні документи СУЯ НФаУ відповідають «Настанові з управління університетом» згідно з міжнародними стандартами ISO 9001: 2015. Відповідно до цього в університеті розроблено 5 видів документів (рис. 2).

Рис. 2. Види документів НФаУ та їх кількість (станом на 01.09.2018 р.)

Усі ці документи знаходяться в єдиному реєстрі НФаУ, що ведеться у ВУЯ. Кожен процес розподіляється на підпроцеси. Дерево процесів може бути зображено у вигляді «карти процесів». Усі внутрішні документи СУЯ структуровані та зберігаються на Google-диску згідно з деревом процесів. Усі документи підлягають єдиній системі кодування документації в межах СУЯ. Для посилення комунікацій між структурними підрозділами удосконалено систему щомісячного планування основних загальноуніверситетських заходів. Відділ управління якістю забезпечує формування плану загальноуніверситетських заходів на кожен місяць згідно з планувальником Google «Календаря» НФаУ. Першого числа кожного місяця план загальноуніверситетських заходів затверджується ректором та розсилається на всі кафедри та структурні підрозділи НФаУ. Система документообігу СУЯ та планування роботи НФаУ є оптимальною, відповідає вимогам та динамічно оновлюється, планування здійснюється з урахуванням циклограми діяльності НФаУ. Одним з важливих напрямків розвитку, пов’язаних з функціонуванням СУЯ, є поширення інформаційних технологій на життя університету. Так, було практично повністю перероблено сайт НФаУ, де, крім іншого, створено сторінку «Система управління якістю Університету». У практику діяльності всіх підрозділів запроваджено «хмарні технології»: вся нормативна документація СУЯ розміщена на хмарному сховищі Google, до якого є доступ у відповідних співробітників університету. Це дозволяє забезпечити поінформованість колективу та уникнути використання застарілих версій документів.

Важливий системний інструмент відстеження якості — внутрішні та зовнішні аудити різного рівня та спрямування, які проводяться у НФаУ регулярно. Для систематичної діагностики СУЯ щорічно розробляється програма та проводяться відповідні організаційні заходи. Метою проведення внутрішніх аудитів стало визначення відповідності функціонування процесу/підрозділу університету встановленим зовнішнім нормативам та внутрішнім вимогам, визначення потенціалу для поліпшення діяльності, виявлення зон діяльності, які потребують коригувальних дій, та подальшого визначення напрямів удосконалення роботи. Організацію та якість проведення внутрішніх аудитів забезпечено професійною командою сертифікованих аудиторів університету та експертів відділу управління якістю. Одним з інноваційних напрямів розвит­ку системи внутрішнього забезпечення якості НФаУ стали цільові аудити. У 2017/2018 навчальному році вперше проведено цільові аудити з навчально-методичної роботи, якими було охоп­лено усі 44 кафедри університету, перевірено 727 навчально-методичних комплексів дисциплін. Цільовий внутрішній аудит навчально-методичної роботи покликаний забезпечити єдиний системний підхід до планування та організації освітнього процесу на кафедрах університету, допомогти науково-педагогічним працівникам у створенні якісного методичного забезпечення освітнього процесу за всіма рівнями вищої освіти та формами навчання й спеціальностями (освітньо-професійними програмами). СУЯ передбачає проведення щорічних планових наглядових аудитів. Чергові аудити у НФаУ здійснено у 2016 та 2017 р. А у 2018 р. представники органу сертифікації ТОВ «Міжгалузевий центр якості «Прирост» провели у НФаУ ресертифікаційний/перехідний аудит на відповідність вимогам міжнародного стандарту ISO 9001: 2015, за результатами якого було прийнято позитивне рішення — рекомендувати видати сертифікат відповідності СУЯ НФаУ вимогам міжнародного стандарту ISO 9001: 2015 «Система управління якістю. Вимоги» у сфері діяльності: надання освітніх послуг (сертифікат № 170044 QM15, термін дії з 15.05.2018 р. до 14.05.2021 р.).

Як повідомила доцент О. Назарко, для формування компетентностей з питань управління якістю та посилення комунікацій між структурними підрозділами у 2017/2018 навчальному році вперше започаткована «Школа супервайзера СУЯ (для осіб, відповідальних за підтримку функціо­нування системи управління якістю НФаУ)», у 2018/2019 р. — для завідувачів кафедр НФаУ. Поряд з тим в університеті проводяться щомісячні наради з якості кваліфікації керівників структурних підрозділів (керівників процесів) під керуванням першого проректора, представника керівництва з якості за участю відділу управління якістю та групи внутрішніх аудиторів СУЯ НФаУ. Також у межах розвитку системи внутрішнього забезпечення якості вищої освіти заплановано нову форму навчання керівників процесів під час планових нарад-семінарів з питань актуалізації знань, обізнаності про особливості СУЯ вищої освіти та доступності інформації.

У НФаУ значна увага приділяється моніторингу показників результативності процесів системи управління якістю на основі ризик-орієнтованих підходів. Збір інформації щодо показників ефективності процесів здійснюється за допомогою проведення маркетингових та соціологічних дослід­жень. Для забезпечення стабільного досягнення поставлених цілей і якнайповнішого задоволення потреб та очікувань замовників й інших зацікавлених сторін в університеті застосовуються соціологічні практики. Так, протягом 2017/2018 навчального року з метою прийняття управлінських рішень та коригувальних дій ВУЯ організував та провів 22 соціологічні дослідження, спрямовані на визначення результативності процесів СУЯ. Поряд із цим НФаУ забезпечив проведення 6 позапланових досліджень всеукраїнського рівня. Такі форми роботи сприяють швидкому реагуванню на виклики часу, інноваційні виклики освітнього середовища. Відповідно до вимог міжнародного стандарту ISO 9001: 2015, рекомендацій Європейської агенції із забезпечення якості вищої освіти та на підставі Закону України «Про вищу освіту» університет повинен впровадити механізм систематичного оцінювання всіх процесів СУЯ. Рейтингування — один з інструментів діагностики функціонування СУЯ та дієвий механізм мотивації персоналу. Рейтингове оцінювання діяльності кафедр та науково-педагогічних працівників проводиться у НФаУ третій рік поспіль, починаючи з 2016 р. У 2017 р. розроблено авторську методологію рейтингування НФаУ, яка враховує специфіку діяльності університету. До розробки рейтингової методології були залучені завідувачі кафедр, ВУЯ, керівники структурних підрозділів, а сама модель обговорена на засіданнях колегіальних органів НФаУ та відпрацьована у груповій роботі під час проведення «Школи супервайзера СУЯ». Аналіз матеріалів рейтингового оцінювання діяльності кафедр та роботи науково-педагогічних працівників НФаУ дозволяє визначити переможців серед кафедр НФаУ та науково-педагогічних працівників, нагородити їх дипломами та надати заохочувальні надбавки, що виплачуються протягом поточного року.

Зазначалося, що серед заходів із переходу на вимоги міжнародного стандарту ISO 9001: 2015 знач­не місце посідають розробка стандартної операційної процедури «Визначення ризиків в межах СУЯ НФаУ за методикою FME(C)A» та використання SWOT-аналізу для формування банку даних ризиків процесів НФаУ. Поряд з тим в університеті значна увага приділяється забезпеченню та підтримці інфраструктури, необхідної для функціонування локальних процесів і для досягнення якості освітньої послуги. Організація визначає, забезпечує та підтримує відповідне середовище для досягнення та реалізації політики НФаУ, мети, місії, візії та власних стратегічних напрямків розвитку. Складовими внутрішнього локального середовища в університеті є соціальні, психологічні та інші чинники, які мають як безпосередній, так і опосередкований вплив на якість професійної підготовки здобувачів вищої освіти у фармацевтичній галузі. Отже, керівництво НФаУ забезпечує наявність ресурсів для підтримання діє­здатної системи управління якістю, яка відповідає стандартам і рекомендаціям Європейського простору вищої освіти (ESG) та відіграє провідну роль у мінімізації ризиків задля забезпечення якісної фармацевтичної освіти.

Страна наша бедна настолько, что никакие европейские рецепты в своем оригинальном виде нам не подходят. Так, в среднем страны — члены Организации экономического сотрудничества и развития(Organisation for Economic Co-operation and Development — OECD) за счет государственного бюджета и общеобязательного страхования обеспечивают 57% расходов на лекарственные средства (максимум (84%) — в Германии; минимум (34%) — в Польше, данные за 2017 г., OECD Health Statistics 2017). У нас же — только около 14% с учетом программы «Доступные лекарства».

Не испытывая никаких иллюзий по поводу того, что ситуацию можно будет изменить в ближайшее время, попробуем поделиться некоторыми соображениями по указанному поводу (табл. 1). Здесь и далее рассмотрим централизованные закупки МЗ через международные организации. Если и в дальнейшем за государственный счет можно будет закупить 10 тыс. флаконов трастузумаба (как в 2017 г.), плакали наши (бюджетные) денежки. Ясно, что таким образом обслуживают коммерческие интересы игроков рынка, но это совершенно недопустимо. Зачем нам понадобился, к примеру, давно устаревший даунорубицин? Так ли уж необходимы в онкологической программе талидомид, ванкомицин, ленограстим, каспофунгин, ломустин, если их нет в списках возмещаемых препаратов и Австрии (Erstattungskodex — ЕКО), и Польши (Lista leków refundowanych)? О манипуляциях с ценами последнего в других странах вообще идет нехорошая слава. Правда, не все они попали в Национальный перечень и, вероятно, в 2019 г. в закупках части из них не будет. Много вопросов и к перечню противотуберкулезных препаратов. Интересно, кто должен определять их выбор для закупок — страна или международные организации, причем в режиме ad hoc? Возможно, акценты несколько изменятся после создания украинского агентства по закупкам.

Вкладывать в развитие, а не транжирить

Казалось бы, как хорошо, что страна закупает тромболитические средства. Однако с клинической и фармакоэкономической точек зрения при инфаркте миокарда с подъемом сегмента ST (ST-segment elevation myocardial infarction — STEMI) предпочтение отдают немедленным (в первые 90–120 мин) первичным чрескожным коронарным вмешательствам (ПЧКВ) (Zijlstra F. et al., 1993; Grines C.L. et al., 1993; Global Use of Strategies to Open Occluded Coronary Arteries in Acute Coronary Syndromes (GUSTO IIb) Angioplasty Substudy Investigators, 1997; Halvorsen S. et al., 2004). Причем даже в тех случаях, когда больных приходится экстренно транспортировать из обычной больницы в кардиоцентр (Widimský P. et al., 2000; Dalby M, Montalescot G., 2002; Anderson H.R., 2003). ПЧКВ могут осваивать обычные кардиологические отделения, пользующиеся коронарографией в диагностических целях (Aversano T., Aversano L.T., 2002).

Поэтому в польский и австрийский перечни препаратов, стоимость которых возмещается, не входит ни один из представителей АТС-группы B01A D «Ферменты». По результатам работы за 2012–2015 гг. специализированной сети, охватывающей Восточную Австрию, ПЧКВ выполнено 83% пациентов со STEMI, а тромболизис — только 6,5% (Trimmel H. et al., 2018). Стандартная тромболитическая терапия согласно обязательному руководству сети STEMI — низкофракционированный гепарин внутривенно, ацетилсалициловая кислота и клопидогрель, замененный с 2012 г. тикагрелором. Однако заявка на включение последнего в EКО в 2016 г. была отклонена на основании того, что тикагрелор не имеет достаточных терапевтических преимуществ по сравнению с клопидогрелем*. У нас же за государственные средства закупают и стрептокиназу, и альтеплазу, и тенектеплазу, и тикагрелор. Это, конечно, проще и выгоднее, чем поддерживать сеть специализированных отделений и развивать службу транспортировки больных. Правда, поскольку все вышеуказанные препараты, за исключением стрептокиназы, отсутствуют в Национальном перечне, в 2019 г. ситуация может измениться.

Одним — беременность, другим — контрацепция…

…и все — за счет налогоплательщика. Еще одна сфера со значительной коммерческой заинтересованностью — лечение бесплодия. Следует отметить, что Австрия, например, не финансирует вспомогательные репродуктивные технологии, которые включены в негативный список EКО (см. ниже). Основание — законодательное определение (133 (2) ASVG) медицинской помощи, которая должна быть адекватной и уместной, но не выходить за рамки необходимого. В силу этого обстоятельства в EКО включен только один препарат группы H01C — гонадорелин, тогда как наша «богатая» страна закупила хорионический гонадотропин-альфа, фоллитропин-альфа, фоллитропин-бета, триптореллин, менотропин, ганиреликс, — на 6,5 млн грн. в 2017 г. Четыре индуктора овуляции представлены в Национальном перечне.

Больше того, Украина приобретает и гормональные контрацептивы с формулировкой «для женщин с тяжелыми заболеваниями» (на 1 237 800 грн. в 2017 г.). Всего закуплено 320 586 упаковок, что из расчета по 10 штук на 1 женщину составляет 32 059. Что это за 32 тыс. женщин (38 тыс. — в 2018 г.) и какие такие у них «тяжелые» заболевания, что нужна контрацепция за государственный счет?

По 18 млн грн. выделено в 2017 и 2018 г. на заместительную (поддерживающую при наркозависимости) терапию (при этом 7 млн грн. — на лечение детей с детским церебральным параличем — ДЦП). В текущем году закуплено 21,3 млн упаковок метадона и бупренорфина в разных лекарственных формах. В то же время для нужд детской онкологии закуплено всего 640 флаконов суспензии морфина, а для взрослой — вообще никаких анальгетиков!

Вышеприведенные факты — только отдельные штрихи из закупочной политики, децентрализованные закупки — тема отдельной будущей публикации.

Доплата — фиксированная (Австрия)

Так что же собой представляет и каким образом формируется австрийский список возмещаемых препаратов ЕКО? Составляет его Федерация фондов социального страхования Австрии (Hauptverband der österreichischen Sozialversicherungsträger — Hauptverband), публикуя свежее издание ежегодно, а текущие измене­ния — ежемесячно на сайте www.hauptverband.at. ЕКО не только ограничивает выбор врача наиболее эффективными средствами, но и помогает при необходимости отыскать наиболее экономичную альтернативу.

В ЕКО включен также «негативный список» с группами препаратов, стоимость которых не возмещается, в том числе:

• применяющиеся исключительно в условиях стационара (например средства для наркоза);
• профилактические (например от укачивания);
• с недоказанной клинической эффективностью (гомеопатические, антропософские, ноотропы, низкодозовые магнийсодержащие, для тканевой и клеточной терапии, иммуностимуляторы и т.п.);
• контрацептивы, а также способствующие совершению полового акта;
• с преимущественно косметическим эффектом;
• призванные повышать производительность и работоспособность;
• для преодоления никотиновой зависимости;
• для уменьшения массы тела;
• для вспомогательных репродуктивных технологий.

Решение о включении того или иного лекарственного средства в ЕКО Hauptverband принимает на основании рекомендаций Комиссии по оценке лекарственных средств (Heilmittel-Evaluierungs-Kommission — HEK). Препарат включают в ЕКО с присвоением одной из трех категорий, условно называемых зеленой, желтой или красной (рисунок). С момента появления рекомендации НЕК относительно того или иного препарата ему присваивают красную (Rot) категорию, и у Hauptverband есть 90 дней (180 в случае необходимости согласования цены) на принятие решения. Назначение препаратов красной и желтой (RE1, dunkelgelb) категорий невозможно без согласования с главным врачом страхового фонда. Выделяют еще светло-желтую (RE2, hellgelb) категорию, принадлежность препарата к которой предварительного одобрения не требует, но означает необходимость последующего контроля главного врача (инспектора) на предмет израсходованных средств. Препараты красной категории после принятия соответствующего решения либо переводят в желтую, светло-желтую или зеленую, либо вообще удаляют из ЕКО. Принадлежность к самой многочисленной — зеленой (Grün), означает, что препарат может быть назначаем свободно, без согласования с главным врачом и медицинским инспектором.

Рисунок. Распределение препаратов (с учетом лекарственных форм) между категориями в ЕКО по состоянию на 1.11.2017 г.

Принцип светофора заключается в том, что при выборе лекарственного средства врач должен принимать во внимание целесообразность как с клинической, так и экономической точек зрения. Так, собираясь остановить выбор на препарате из красной зоны, следует проверить, не находится ли в пределах той же АТС-группы подходящий препарат желтой или зеленой категории. Так же и в случае с желтым препаратом необходимо обратить внимание на наличие «зеленых» альтернатив. Среди нескольких терапевтически эквивалентных препаратов наиболее экономически выгодный выделен более ярким оттенком серого. Соответствующее руководство Hauptverbandes по экономичному назначению лекарственных средств и медицинских изделий (Richtlinien des Hauptverbandes über die ökonomische Verschreibweise von Heilmitteln und Heilbehelfen — RöV) можно найти на сайте www.ris.bka.gv.at.

Как видим, «желтая» категория лекарственных средств во многом перекликается с набором препаратов, закупаемых отечественным МЗ (табл. 2). Проблема в том, что финансовые возможности нашей системы здравоохранения позволяют полностью обеспечить потребности разве что пациентов с редкими заболеваниями. Действительно, в Австрии стоимость препарата либо возмещается полностью, либо вовсе не возмещается. В первом случае с пациента взимают плату за назначение в размере 5,85 евро за 1 упаковку, причем с 2008 г. общий объем доплат за год не может превышать 2% годового дохода клиента фонда. Социально незащищенные категории пациентов полностью освобождены от платы за назначение. Австрийская система финансирования позволяет обеспечить равный (в первом приближении) доступ всех пациентов к благам, предоставляемым системой здравоохранения/медицинского страхования. У нас же распространение подхода «все или ничего» на весь список возмещаемых препаратов не позволяет добиться равных возможностей для всех пациентов.

Дифференцированная доплата (Польша)

В отличие от Австрии, министерство здравоохранения Польши не располагает столь объемным бюджетом и потому применяет дифференцированные доплаты со стороны пациентов, приобретающих возмещаемые препараты. В действующий Lista leków refundowanych (обновляемый каждые 2 мес) включено 4300 рецептурных лекарственных средств с учетом лекарственных форм. Список имеет несколько разделов:

• А (А1, А2, А3 — соответственно, лекарственные средства, продукты лечебного питания и медицинские изделия) — доступные в аптеке по рецепту во всем диапазоне зарегистрированных показаний и мест назначения;
• В — доступные в рамках некоторых специальных программ;
• C — химиотерапевтические, во всем диапазоне зарегистрированных показаний и для всех мест назначений;
• D — лекарства и специальные продукты питания для отдельных категорий населения по некоторым показаниям.

В зависимости от условий по каждому из препаратов, включенных в список (раздел А), из государственных средств возмещают 50, 70 или 100% предельной суммы финансирования. Дополняют указанную сумму до розничной цены за счет пациента (табл. 3 — «сумма доплаты»). Еще один вариант — фиксированная сумма доплаты, устанавливаемая отдельно для каждого препарата. Препараты, включенные в разделы B, C и D, пациентам отпускают без всякой платы. Не возмещают, согласно закону, стоимость препаратов:

• которые могут быть эффективно заменены модификацией образа жизни;
• при наличии эффективного безрецептурного аналога, если предполагаемый срок лечения менее 30 дней;
• по распоряжению министра на основе рекомендации Агентства по обеспечению безопасности и здоровья пациентов (Agencji oraz zapewnienie bezpieczeństwa zdrowotnego pacjentów).

Заключение

В целях более равномерного распределения небольших по объему государственных средств нужна более дифференцированная система доплаты со стороны пациента. Также необходимо стремиться к разработке исчерпывающего Национального перечня, выход за рамки которого возможен только в экстра­ординарных случаях. Часть направлений, такие как репродуктивные технологии и контрацепция, по примеру европейских стран вообще следует переводить на другие режимы финансирования.

Дарья Полякова

*www.ris.bka.gv.at/Dokumente/Vwgh/JWT_2017080013_20171115J00/JWT_2017080013_20171115J00.pdf

У рамках Проекту експерти Харківської експертної групи підтримки медичної реформи та юридичної компанії ILF протягом січня–жовтня 2018 р. супроводжували входження в реформу 5 медичних закладів первинного рівня відібраних за конкурсом міст — Рівного та Краматорська. Усі заклади за цей час були автономізовані та підписали договори з НСЗУ. У закладах впроваджено нові моделі нарахування заробітної платні персоналу та підготовлено колективні договори. При Цент­рі первинної медико-санітарної допомоги «Центральний» м. Рівне була створена та почала працювати опікунська рада.

Більш детально про завдання та хід Проекту розповів Михайло Довгопол, співзасновник та секретар Харківської експертної групи підтримки медичної реформи, незалежний експерт з питань управління закладами охорони здоров’я. «Мета нашого проекту була дуже проста: нам треба було знайти кілька районів або міст, єдина головна умова полягала в тому, щоб цей район або місто зобов’язалися підтримати автономізацію всіх медичних закладів первинного рівня», — зазначив він, додавши, що в результаті конкурсу обрано 2 вищезазначених міста. Надалі в рамках Проекту відбувалося супроводження автономізації 5 медичних закладів первинної ланки м. Краматорськ та м. Рівне, які увійшли в «другу хвилю» підписання договорів з НСЗУ; консультативна підтримка економічних служб у формуванні нових моделей оплати праці; супровід створення опікунської ради; створення методичних рекомендацій з фінансової мотивації персоналу та утворення опікунських і спостережних рад.

Також розроблено ресурсний сайт www.kheg.com.ua для різних цільових груп (керівники медзакладів, лікарі первинної ланки, пацієнти, місцеві громади тощо), який буде запущений найближчим часом і міститиме корисну та актуальну інформацію, пов’язану з медичною реформою, методичні рекомендації, вебінари, новини тощо.

Окрім управлінських команд закладів — учасників Проекту, до роботи конференції долучилися близько 70 представників центрів первинної медико-санітарної допомоги областей Украї­ни, міських та обласних департаментів охорони здоров’я, об’єднаних територіальних громад.

Конференція пройшла у форматі 3 панелей:

• автономізація медичного закладу. У рамках панелі учасники розглянули ключові виклики на різних етапах автономізації, ознайомилися з досвідом побудови комунікації зі стейкхолдерами на прикладі м. Рівне, а також з особливостями укладання колективного договору;
• система оплати праці в медичному закладі, яка включала питання вибору моделі мотивації персоналу;
• опікунські та спостережні ради при медичних закладах. Під час панелі учасникам представлено правове підґрунтя діяльності рад при медичних закладах первинного рівня, досвід роботи опікунської ради при Цент­рі первинної медико-санітарної допомоги «Центральний» м. Рівне.

Протягом дня учасники Проекту та експерти ділилися досвідом позитивних змін у медичних закладах. Також було презентовано методичні рекомендації для медичних закладів з питань фінансової мотивації персоналу та створення опікунських і спостережних рад.

Вітаючи учасників конференції, Вікторія Тимошевська, директор Програми «Громадське здоров’я» Міжнародного фонду «Відродження», зазначила, що цей захід — квінтесенція більш ніж дворічної роботи в рамках запровадження медичної реформи. Головна мета конференції — з’ясування «вузьких місць» процесу переходу медичних закладів «первинки» на нову модель фінансування, пошук спільних рішень у розв’язанні питань, які виникають у професійної спільноти. Саме тому В. Тимошевська закликала учасників активно долучатися до дискусії, ставити питання і брати активну участь у заході.

«Перетворення медичного закладу на комунальне некомерційне підприємство — це лише перший крок. Фактично, починається життя в іншому вимірі», — продовжила Олена Хитрова, партнер практики медицини та фармації юридичної компанії ILF, консультант з правових питань Deloitte.

«Ми дуже добре знаємо, що перелаштовуватися від адміністративної системи на нові умови, де все по-новому, де ви автономні й самостійно приймаєте рішення, завжди складно. Сподіваємося, що потихеньку, крок за кроком, через взаємодію, через врахування досвіду кращих, через «шишки», які вони набили, ви зможете легше пройти цей шлях», — звернулася до присутніх голова правління Агенції змін «Перспектива», співзасновник Харківської експертної групи підтримки медичної реформи, експерт з управління фінансами Олена Решетняк.

Автономізація медичного закладу: досвід регіонів

Олександр Власенко, головний лікар Цент­ру первинної медико-санітарної допомоги (ЦПМСД) № 1 м. Краматорськ, голова Асоціації сімейних лікарів Донецької області, поділився власним досвідом автономізації медичного закладу і розповів про ключові виклики на різних етапах процесу.

Враховуючи те, що керівництво медичного закладу запланувало увійти до медичної реформи під час «першої хвилі» підписної кампанії, було проведено ряд зустрічей з народними депутатами і прийнято відповідне рішення місцевої ради. Важливим також було розуміння того, скільки часу займає процес автономізації. На це потрібно щонайменше 2–3 міс. Перехід від комунального закладу до комунального некомерційного підприємства відбувався шляхом зміни статусу, при цьому жодного співробітника медичного закладу не було скорочено.

Був підготовлений необхідний пакет документів таким чином, щоб усі права та активи комунального закладу перейшли до комунального некомерційного підприємства.

Ще один важливий момент, на який варто звертати увагу медичним закладам, які планують пройти автономізацію, пов’язаний з виплатами заробітних плат працівникам у період, коли заклад вже не комунальний, але й ще не в статусі комунального некомерційного підприємства. Важливо продумати, у які дати краще виплачувати аванс та заробітну плату персоналу, аби уникнути затримок під час процесу автономізації.

Наразі керівництво ЦПМСД № 1 м. Краматорськ знаходиться на етапі переговорів щодо збереження додаткового фінансування програм за рахунок місцевої влади.

Резюмуючи, О. Власенко зазначив, що загалом процес автономізації медичного закладу був заздалегідь спланований, тому він пройшов на належному рівні.

Про досвід побудови комунікації зі стейкхолдерами розповіла Вікторія Покоєвчук, заступник начальника управління охорони здоров’я виконавчого комітету Рівненської міської ради. Стейкхолдерами в даному випадку виступають однодумці, партнери й ті групи людей, від яких залежить прийняття як кардинальних, так і робочих рішень — це медична громадськість, депутатський корпус, міський голова і виконавчий комітет, керівники різних установ і організацій, ЗМІ та громадські організації.

Причин для включення м. Рівне в боротьбу за участь у проекті «Експертна підтримка автономізації медичних закладів первинного рівня в рамках медичної реформи» було декілька:

• брак знань та практичних навичок в умовах автономізації медичних закладів;
• потреба мінімізувати ризики від браку знань;
• потреба в допомозі кваліфікованих експертів;
• пошук партнерів та однодумців у ході впровадження реформ у ЦПМСД міста;
• забезпечення якісної та доступної медичної послуги для населення м. Рівне та створення успішної моделі автономізації ЦПМСД тощо.

У ході Проекту учасниками було заслухано 20 вебінарів, які допомогли знайти однодумців в обличчі лікарів, юристів, фінансистів і здійснювати обмін знаннями та навичками. Відзначила В. Покоєвчук і неоціненність 2 робочих семінарів, які проводила Харківська експертна група підтримки медичної реформи в м. Рівне. Протягом квітня–вересня 2018 р. представниками робочих груп ЦПМСД проведено 86 робочих зустрічей в організаціях і установах. Педіатри за попередньо затвердженими планами відвідують школи та спілкуються з батьками з питань підписання декларацій, обов’язкової вакцинації тощо.

Ще один напрямок — робота з громадськими організаціями. «Надзвичайно важкі зустрічі були з тими громадськими організаціями, які чекають від нас безкоштовного обсягу медичної допомоги», — зауважила В. Покоєвчук, додавши, що мова йде про забезпечення лікуванням пацієнтів з цукровим діабетом, муковісцидозом, слабозрячих тощо. Усі проблеми обговорюються за круглим столом і максимально вирішуються.

З травня поточного року Рівненський регіональний центр надання адміністративних послуг забезпечив можливість представникам ЦПМСД здійснювати підписну кампанію з пацієнтами на території центру. Тобто клієнти Рівненського регіонального центру надання адміністративних послуг під час отримання адміністративних послуг мають можливість обрати свого лікаря. За словами В. Покоєвчук, такий підхід дозволяє щотижня підписувати в середньому 140–150 декларацій.

Для активізації кампанії з укладання декларацій задіяно місцеві ЗМІ, які висвітлюють питання, пов’язані із запровадженням медичної реформи на первинному рівні, інформують про її переваги та проблеми. Також управління охорони здоров’я виконавчого комітету Рівненської міської ради має сторінку в соціальній мережі Facebook, на якій оперативно відповідає на питання та скарги дописувачів.

Уперше в рамках відзначення Дня міста, яке Рівне відзначає щороку 26 серпня, було проведено медичний пікнік, аби медичні працівники та надто молоді спеціалісти могли поспілкуватися з відвідувачами, заохотити громадян до підписання декларацій. У рамках заходу проведено роз’яснювальну кампанію, надано медичні консультації, рівняни могли виміряти артеріальний тиск, визначити рівень глюкози у крові тощо.

Колективний договір як спосіб легалізації системи роботи з персоналом

Детально про колективний договір як спосіб легалізації системи роботи з персоналом розповіла О. Хитрова. Внаслідок реорганізації закладу в комунальне некомерційне підприємство старий колективний договір залишається чинним згідно із Законом України «Про колективні угоди». «Якщо ви реорганізувалися і не ініціюєте зміни в колективний договір, то фактично для вас діють старі положення і їх необхідно виконувати», — зазначила юрист.

Які положення зазначаються в колективному договорі? «По-перше, колективний договір — це результат соціального діалогу і домовленостей. Сторонами колективного договору є адміністрація та трудовий колектив або в особі уповноваженого представника, або в особі профспілкової організації», — повідомила О. Хитрова, додавши, що кожна зі сторін договору може ініціювати питання до розгляду, які необхідно обговорити під час укладання колективного договору. У більшості випадків такі питання стосуються оплати й охорони праці, відпусток та соціального забезпечення. Саме у такому договорі закріплюються найважливіші аспекти регулювання виробничих, трудових та соціально-економічних відносин.

О. Хитрова порекомендувала закріпляти в колективному договорі положення, виходячи з поточних можливостей та умов на підприємстві, у тому числі фінансових. У подальшому до колективного договору можна вносити зміни, кількість яких не обмежується законодавством. Ініціювати зміни до колективного договору може як адміністрація, так і представники трудового колективу.

Дуже важливий аспект — регулювання оплати праці. «Фактично всі пов’язують колективний договір і необхідність його прийняття зі зміною оплати праці», — зазначила юрист, додавши, що для бюджетних установ законодавчо встановлені обмеження. Тобто під час формування оплати праці бюджетна установа має дотримуватися єдиної тарифної сітки. Для комунальних некомерційних підприємств такі обмеження не діють, вони можуть самостійно формувати свою систему оплати праці. Інколи питають, на яку базу в даному випадку посилатися. Діє ст. 97 Кодексу законів про працю України та ст. 12 Закону України «Про оплату праці», яка говорить про те, що на підприємстві діє договірний принцип визначення оплати праці.

Колективним договором встановлюються основні правила й умови роботи співробітників. Юристи також рекомендують прописувати в договорі систему мотивації. Її можна закріпити як у тексті колективного договору, так і в окремому додатку до нього — положенні про премію­вання, що є невід’ємною частиною договору. Проте закріплення моделі мотивації в положенні про преміювання дозволяє уникнути певних ризиків. Оформлення її окремим додатком до колективного договору дозволяє легше сприймати систему мотивації, а також простіше переглядати у випадку необхідності внесення змін.

Експерти звертають увагу на те, що відсутність колективного договору на комунальному некомерційному підприємстві ускладнює роботу адміністрації та трудового колективу, адже в такому випадку можуть виникнути суперечності під час їх взаємодії.

Оплата праці медичного персоналу «первинки» за нових умов фінансування

Поки в окремих медичних закладах, які перейшли на нову модель фінансування, лікарі почали отримувати заробітні плати від 12 до 18 тис. грн., інші заклади «первинки» остаточно не визначилися з моделями оплати праці і не встигли пройти через етап їх апробації.

У МОЗ України, у свою чергу, нагадують, що в медичних закладах, які підписали договори з НСЗУ, діє гнучкий підхід до формування заробітних плат. «Рішення щодо зарплатної політики в кожному конкретному медичному закладі ухвалює колектив. Тобто ні обласний департамент охорони здоров’я, ні Національна служба здоров’я, ні МОЗ України ніяким чином не регулюють зарплатну політику і не вказують закладам, як їм розпоряджатися заробленими коштами. Механізм обрахування зарплатні має бути прописаний у колективному договорі», — пояснюють у профільному міністерстві.

Для таких медичних закладів група експертів підготувала і презентувала методичні рекомендації з питань моделювання оплати праці персоналу, алгоритму створення моделі мотивації та закріплення її в локальних актах комунального некомерційного підприємства.

Модель оплати праці фахівців медичного закладу створюється для конкретної організації в конкретних умовах і враховує її особливості. Серед найбільш значущих чинників, які впливають на вибір моделі, експерти виділяють:

• модель надання первинної допомоги, що склалася на момент автономізації, яка характеризується структурою медичного персоналу ЦПМСД, поточним навантаженням на одного лікаря, співвідношенням лікарів і медсестер тощо;
• масштаб медичного закладу та наявність на території обслуговування інших центрів (кількість обслуговуваних пацієнтів, амбулаторій, ЦПМСД в одному місті);
• стан будівель та оснащеність амбулаторій;
• кількість персоналу і середній рівень оплати праці співробітників різних категорій;
• розмір фінансової підтримки з боку місцевих бюджетів.

Деякі з перерахованих факторів впливають на розмір потенційного доходу ЦПМСД, інші — на необхідні інвестиції та середній рівень оплати праці, і тим самим вимагають гнучких рішень у виборі підходу до оплати праці в нових умовах.

Презентовані методичні рекомендації ви­окремлюють 6 кроків моделювання системи оплати праці персоналу:

Крок 1. Прогнозування бюджету на перспективу. Вихідною точкою моделювання є розуміння щомісячного бюджету. Експерти рекомендують мати прогноз щонайменше на період з 1 січня до 1 липня 2019 р. Ймовірно, саме до цього часу в основному буде завершено комплектацію так званого «зеленого» списку пацієнтів і досягнуто близького до максимального бюджету наступного року.

Крок 2. Первинний розподіл нового бюджету за категоріями. Пропонується прийняти рішення щодо розподілу бюджету на 3 основні категорії: виділити витрати на поточні операційні потреби, крім оплати праці; сформувати фонд розвитку і резервів; визначити, скільки ресурсів буде доступно для фонду оплати праці й нарахувань.

Крок 3. Оцінка витрат на поточні операційні потреби без урахування оплати праці та інвестицій. До витрат цієї категорії відносять витрати на послуги сторонніх організацій, придбання витратних матеріалів, швидких тестів, лікарських засобів тощо.

Крок 4. Формування фонду розвитку та резервного фонду. Розмір фонду розвитку базується на оцінці таких компонентів, як: інвестиційні потреби; потреби у фінансуванні навчання і розвитку персоналу; ресурси, необхідні на реалізацію пріоритетних програм закладу. Резервний фонд є обов’язковим в нових умовах, оскільки всі ЦПМСД мають справу з ризиками зміни бюджету як з боку дохідної ,так і з боку видаткової частин. Загальна сума фонду розвитку та резервного фонду визначається в розмірі необхідних вкладень. Для можливостей подальшого управління бюджетом слід розрахувати, який відсоток ця сума становить у загальному бюджеті. Найчастіше він може становити 5–10%.

Крок 5. Визначення загального розміру бюджету на оплату праці (без єдиного соціального внеску). Із загального бюджету від НСЗУ на місяць варто відняти розмір витрат, визначених у кроках 3–4. Далі «очищуємо» цю суму від єдиного соціального внеску, який становить 22% від фонду оплати праці.

Крок 6. Розподіл фонду оплати праці між ключовими категоріями співробітників — командою практик й іншими співробітниками, не залученими безпосередньо до практик. Підходи до поділу фонду оплати праці між цими двома групами можуть бути різними й залежати в тому числі від того, на яких засадах керівництво закладу вирішило оплачувати працю різним категоріям співробітників, а також від їх співвідношення у структурі персоналу.

Опікунська та спостережна ради медичного закладу: навіщо та як створити

Реорганізація медичних закладів «первинки» на комунальні некомерційні підприємства передбачає зміну підходів до організації діяльності та управління. Ст. 24 Основ законодавства України про охорону здоров’я встановлює випадки, коли при комунальних закладах охорони здоров’я створюються опікунська та/або спостережна ради.

Презентовані під час конференції методичні рекомендації роз’яснюють керівникам медичних закладів, представникам органів місцевого самоврядування та виконавчої влади особливості створення та функціонування опікунської та спостережної рад (таблиця).

Отже, опікунська рада при комунальному некомерційному підприємстві є громадським консультативно-дорадчим органом і може бути помічником для керівника медичного закладу у вирішенні питань та досягненні стратегічних цілей. Натомість спостережна рада більше націлена на контроль за наданням медичної допомоги та витрачання коштів комунальним некомерційним підприємством.

Організатори конференції сподіваються, що презентовані методичні рекомендації допоможуть медичним закладам «первинки» успішно втілити медреформу на місцях. Для того щоб отримати методичні посібники, можна звернутися до М. Довгопола: mdovgopol@gmail.com.

Хоча законопроект № 8591 замислювався як спосіб забезпечення прав пацієнтів через підвищення професійної складової аптечної діяльності та обмеження монополізації ринку лікарських засобів на кшталт аптечної реформи, проведеної в Польщі та Угорщині, проте в Україні ніхто не хоче чути голос професіоналів, які й повинні забезпечувати громадян ліками. При цьому мій досвід участі в заходах Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я свідчить, що в більшості народні обранці «дуже занепокоєні» розвитком та свободою підприємницької діяльності у сфері охорони здоров’я. Складається враження, що слуги народу взагалі не планують проживати на теренах України і лікуються де завгодно, але не у своїй країні.

Хочеться ще раз нагадати, що основна ідея законопроекту — це зупинення подальшої монополізації аптечної діяльності.

Свого часу суспільство проґавило виникнення монопольних утворень у сфері енергопостачання, що призвело до олігархізації країни. І хоча відповідно до Конституції України (ст. 13) земля, її надра та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об’єктами права власності українського народу, на сьогодні ми сплачуємо непомірну ціну за постачання того, що є нашою власністю. А починалося все з приватизації джерел постачання енергоносіїв невеличкою групою осіб, що призвело до монополізації джерел постачання енергії.

Виникає запитання: кому вигідна концепція законопроекту № 8591, хто зацікавлений у його просуванні? Виробникам ліків? Ні. Фактично за їх сприяння нині утворені монопольні мережі. Дистриб’юторам фармацевтичної продукції? Сумнівно. Так званим національним мережам, інтереси яких нині представляє ГС «Аптечна професійна асоціація України (АПАУ)? Звичайно, ні. Можливо, невеликим аптечним мережам, фізичним особам — підприємцям (ФОП) та звичайним професіоналам фармацевтичної справи? Але й вони не задоволені. Тобто навіть якщо за робочу версію взяти припущення, що хтось оплатив появу законопроекту, то вона виглядає сумнівною, адже насправді серед представників аптечного бізнесу немає зацікавлених. Ті, хто міг би бути зацікавленим, зокрема, звичайні фармацевти, не володіють належним ресурсом. Ще можна згадати про горезвісну «руку кремля», але й це сумнівно.

Цікаво те, що окремі пацієнтські або інші громадські організації фармацевтичного спрямування, які очолюють колишні чиновники, намагаються не висловлювати власну позицію вголос. Фактично відбувається природний відбір для професійної спільноти.

Проте відразу можна назвати тих, хто найбільш незацікавлений в прийнятті законопроекту. Це монопольні утворення, яких не зовсім коректно називають «національними аптечними мережами», окремі виробники ліків і так званий фармацевтичний планктон. Йдеться про суб’єктів, які викладають теорію продажу лікарських засобів незалежно від статусу — рецептурного чи безрецептурного. Разом з тим у розвинених країнах лікар приймає рішення щодо призначення рецептурних препаратів, а промоція лікарських засобів, вартість яких відшкодовується державою, взагалі заборонена. Я розумію, що наші депутати непогрішимі, але впевнений, що абсолютно випадково проти цього законопроекту виступатимуть саме ті народні обранці, які раніше просували ідеї приватизації народногосподарського комплексу країни, сприяли монополізації окремих галузей і стояли біля витоків створення олігархічних кланів. І абсолютно випадково ЗМІ, що належать олігархічним кланам, поширюють неправдиву інформацію щодо наслідків впровадження законопроекту № 8591. Але ніхто з представників таких ЗМІ не замислюється про наслідки монополізації, хоча нині у всіх на вустах приклад з постачанням енергоносіїв.

Щодо фармацевтичного планктону, який поряд з національними мережами виступає проти проекту закону, то представників цього прошарку можна зрозуміти — у разі перетворення аптек із звичайних закладів торгівлі на заклади охорони здоров’я, де першостольник буде не продавцем кольорових коробочок, а професіоналом, який здійснює рецептурний відпуск та надає фармацевтичну послугу, фармацевтичний планктон може залишитися без роботи. Адже всім зрозуміло, що ліки повинні призначатися лікарем, а не обиратися пацієнтом, коли результат такого вибору — це наслідок маніпуляції з його свідомістю, у тому числі за допомогою реклами.

Саме під впливом фармацевтичного планктону окремі депутати, які, безумовно, чесні і порядні, але не зовсім обізнані, дозволяють собі наступні висловлювання: «Якщо аптеки хочуть торгувати ліками — нехай торгують. Головне, що українці мають доступ до лікарських засобів, що не треба далеко йти чи їхати. Не треба особ­ливо втручатися у цю сферу. Бо за такою ж логікою давайте тоді почнемо регулювати крамниці з їжею, лотки з овочами та фруктами. Хто як хоче — так і торгує. Треба давати свободу, в тому числі — і підприємницькій діяльності в Україні».

Після цього спічу хочеться відповісти словами Коровьєва з твору М.А. Булгакова «Майстер та Маргарита»: «Дорогой наш друг Никанор Иванович!», у всьому світі держава регулює і крамниці з їжею, лотки з овочами та фруктами, а доступ до ліків забезпечує не кількість аптек на квадратний кілометр, а сімейний лікар, що їх виписує, які дійсно потрібні пацієнту, держава ж відшкодовує їх вартість. Саме тому в Польщі, де пам’ятають про професійний рівень володільців та працівників аптек, які діяли за принципом «один аптекар — одна аптека», з метою захисту прав пацієнтів та поліпшення якості фармацевтичної опіки внесли зміни до закону «Про фармацевтичне право», а ще раніше подібні зміни прийняла Угорщина.

Необхідно також зауважити, що в більшості європейських країн існують обмеження за демографічними та/або географічними критеріями. Також увага приділяється менеджменту аптек, в основному це фармацевти, які також виступають засновниками аптек. І кожна країна відповідно до Директиви від 7 вересня 2005 р. № 2005/36/ЕС «Про визнання професійних кваліфікацій» встановлює окремі норми і правила щодо створення нових аптек та доступу пацієнтів до лікарських засобів.

Аналіз правових актів, що регулюють фармацевтичну сферу країн ЄС, свідчить про те, що однозначна тенденція застосування обмежень щодо аптечної діяльності відсутня. Наприклад, у багатьох країнах ЄС встановлені обмеження щодо кількості аптек, які належать одному суб’єкту — максимально до 4 аптек. Таке правило діє в 14 країнах, серед них — Польща, Естонія, Угорщина, Данія, Фінляндія, Австрія, Іспанія, Франція, Німеччина та ін. Географічні та демографічні обмеження діють в 10 країнах, ще 15 — встановлюють інші види обмеження.

На даний час понад 60% європейців мешкають у країнах ЄС, де аптекою може управляти лише магістр фармації. Принайм­ні 51% акцій такого типу суб’єкта господарювання має належати фармацевтам. Інший діапазон обмежень встановлений у Латвії, де або власник має бути фармацевтом, або засновник повинен мати менеджерів з відповідною кваліфікацією. У вищезгаданих країнах встановлені обмеження щодо заснування аптечних підприємств — фізична особа може бути засновником лише одного суб’єкта. У цих країнах чітко відстежується кінцевий бенефіціар (але це правило діє у будь-якій галузі).

Демографічні обмеження, що полягають у встановленні мінімальної кількості мешканців на одну аптеку, а також географічні, які передбачають мінімальну відстань між аптеками, є одними з найпоширеніших у європейському законодавстві. Такі правила передбачені, зокрема, у Польщі, Великій Британії, Іспанії, Словенії, Португалії, Люксембурзі, Фінляндії, Франції, Естонії, Хорватії, Данії, Бельгії, Австрії, Литві, Італії та Мальті.

У Польщі дозволяється створення однієї аптеки на 3 тис. мешканців з доступністю між аптеками 500 м, в Австрії — одна аптека на 5,5 тис. мешканців з відстанню між аптеками 500 м, у Франції — одна аптека на 3 тис. мешканців у містах з кількістю населення більше 30 тис., а в інших населених пунктах — одна аптека на 2,5 тис. мешканців, в Естонії — одна аптека на 3 тис. мешканців з відстанню між аптеками 500 м, в Італії в населених пунктах з кількістю жителів понад 12,5 тис. встановлена норма — одна аптека на 5 тис. мешканців, а у менших — одна аптека на 300 жителів з доступністю 200 м. В Угорщині в містах з чисельністю мешканців понад 50 тис. — одна аптека на 4 тис., в менших — одна аптека на 4,5 тис., в Іспанії — одна аптека на 2,8 тис. мешканців з мінімальною доступністю 250 м.

Тобто фактично в кожній країні ЄС існують демографічні або географічні обмеження. Якщо таких обмежень немає, то є обмеження щодо засновників, які повинні мати відповідну професійну кваліфікацію, а також за максимальною кількістю аптек на одного володільця. Тому коли опоненти законопроекту стверджують, що обмеження за певними критеріями у країнах ЄС відсутні, висмикуючи при цьому вимоги європейського законодавства із загального контексту, то це виглядає некоректно. У ЄС немає країн, де діє абсолютно ліберальна форма розвитку аптечної діяльності. Обмеження можуть носити або нормативно-правовий характер, або бути пов’язані з етичними нормами та самоврядуванням.

Між тим, умовного горезвісного «Никанора Ивановича» можна зрозуміти — його думка формувалася під впливом агресивної риторики експертів, які, наприклад, навчають такому: «Голов­ну роль в продажах відіграє особистісний фактор, тобто вміння, а головне — бажання фармацевтів рекомендувати більше потрібних клієнтові продуктів для збільшення середнього чека». Або ще один шедевр: «Головна відмінність аптечних продажів від магазинних полягає в тому, що клієнт/пацієнт взагалі не повинен здогадуватися, що саме йому продають».

З точки зору податкових експертів, найбільш неприйнятним у діяльності великих аптечних мереж є те, що фармкомпанії змушені вступати в прямі договірні відносини з аптечними мережами — укладати договори оплатного надання маркетингових послуг, спрямованих на просування лікарських засобів. Примітно, що доходи від надання послуг за маркетинговими договорами з часом склали помітну частку в загальній виручці аптечних мереж (Богомолов А.А., 2016). Останнім часом усе частіше лунають заклики заборонити маркетингові угоди, але в нашій правовій системі я не бачу такої можливості. Також неприйнятним є призупинення видачі ліцензій на діяльність щодо обігу лікарських засобів.

Згідно з висновком Головного науково-експертного управління від 05.10.2018 р. законопроект № 8591 рекомендований до першого читання, разом з тим висловлені окремі недоліки, що потребують доопрацювання до другого читання, зокрема йдеться про наступні.

1. Щодо доповнення Закону України «Про лікарські засоби» ст. 19-2 та 19-3, у яких визначаються освітні та організаційно-правові вимоги до здійснення господарської діяльності з роздрібної торгівлі лікарськими засобами ФОП та юридичними особами, Головне науково-експертне управління вважає, що запропоновані вимоги доцільно передбачити у Ліцензійних умовах, якими згідно із ст. 9 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» встановлюється вичерпний перелік вимог щодо місця провадження господарської діяльності, кадрових, організаційних, технологічних вимог.

2. У п. 1 та 3 частини І запропонованої до Закону України «Про лікарські засоби» ст. 19-3 встановлюються вимоги до юридичних осіб, які здійснюють роздрібну торгівлю лікарськими засобами. Зокрема, йдеться про вимоги щодо кількості учасників (акціонерів, засновників) у господарському товаристві та обов’язкові освітні вимоги до них. При цьому у частині 8 цієї статті пропонується не застосовувати такі вимоги до юридичних осіб, єдиним учасником (акціонером, засновником) яких є орган державної влади або місцевого самоврядування, які безпосередньо здійснюють господарську діяльність з роздрібної торгівлі лікарськими засобами. На думку Головного науково-експертного управління, зазначена законодавча пропозиція не сприятиме конкуренції між суб’єктами господарювання, які здійснюють роздрібну торгівлю лікарськими засобами.

3. У законопроекті є положення, які не узгоджуються з чинними законами. Наприклад, згідно із ч. 1 ст. 19-2, якою доповнюється Закон України «Про лікарські засоби», «для здійснення господарської діяльності з роздрібної торгівлі лікарськими засобами фізична особа — підприємець має відповідати наступним освітнім вимогам: 1) мати документ про вищу освіту не нижче другого (магістерського) рівня за спеціальністю «Фармація» та 2) мати сертифікат провізора-спеціаліста, виданий закладом післядипломної освіти, або посвідчення про присвоєння (підтвердження) відповідної кваліфікаційної категорії». Однак відповідно до ч. 2 ст. 74 Основ законодавства України про охорону здоров’я єдині кваліфікаційні вимоги до осіб, які займаються певними видами фармацевтичної діяльності, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

Зауваження представників Антимонопольного комітету України (АМКУ), сформульовані під час круглого столу, який відбувся 21 вересня 2018 р., зводяться до наступного:

• встановлення доступності між аптеками залежно від кількості мешканців населеного пункту;
• встановлення рівних умов здійснення діяльності для всіх суб’єктів господарювання незалежно від форми власності та організаційно-господарської форми, зокрема встановлення рівних умов господарської діяльності як для юридичних осіб приватної форми власності, так і юридичних осіб комунальної форми власності, а також ФОП.

Фактично ідентичні зауваження були висловлені представниками окремих громадських організацій.

На підставі вищевикладеного вважаємо за доцільне зменшити кількість обмежень щодо здійс­нення роздрібної торгівлі лікарськими засобами. По-перше, слід виключити як обов’язкові вимоги щодо кваліфікації засновників суб’єктів аптечної діяльності, проте передбачити можливість створення механізму мотивації професіоналізму при створенні аптечної мережі. Наприклад, у випадках, передбачених спеціальним законом, може бути визначена інша кількість аптек для суб’єктів господарювання, що займаються роздрібною торгівлею лікарськими засобами, якщо засновниками таких суб’єктів є виключно фізичні особи, які відповідають наступним освітнім вимогам: 1) мають документ про вищу освіту не нижче другого (магістерського) рівня за спеціальністю «Фармація» та 2) мають сертифікат провізора-спеціаліста, виданий закладом післядипломної освіти, або посвідчення про присвоєння (підтвердження) відповідної кваліфікаційної категорії. Але це потребує в подальшому підготовки законопроекту «Про фармацевтичну діяльність». Цей документ потрібен для обумовлення питання введення реєстру засновників аптечних суб’єктів господарювання та реєстру провізорів і фармацевтів.

По-друге, виникає необхідність встановити доступність між аптеками залежно від демографічних факторів і головне — встановити рівні умови господарювання для юридичних осіб усіх форм власності та підпорядкування, а також ФОП. Звісно, було неправильним встановлювати для державних та комунальних аптечних підприємств пільгові умови здійснення господарської діяльності. Для вирішення соціальних завдань для комунальних аптек вистачить скасування обмежень за кількістю таких структурних підрозділів, як аптечні пункти. Зрозуміло, що скасування такого обмеження є прийнятним для всіх суб’єктів господарювання. І хоча обов’язковою повинна бути умова щодо кількості створених суб’єктів господарювання, що займаються роздрібною торгівлею лікарськими засобами на одного засновника та пов’язаних осіб, проте закон не має зворотної сили щодо самих раніше створених суб’єктів.

По-третє, встановлення географічної доступності має бути пов’язане з кількістю мешканців населеного пункту. За основу можна взяти досвід Польщі. Але такі обмеження не повинні діяти для аптек та їх структурних підрозділів (аптечних пунктів), що створюються в сільській місцевості, а також для роботи в лікувально-профілактичних закладах, санаторно-курортних та соціального спрямування. Поняття «сільська місцевість» застосовується в значенні, викладеному в Законі України «Про сільськогосподарську дорадчу діяльність», сільська місцевість — території, що знаходяться за межами міст і є переважно зонами сільськогосподарського виробництва та сільської забудови.

Ймовірно, можна переглянути мінімальну кількість аптек для аптечних суб’єктів господарювання всіх форм власності, але це питання дискусійне. ФОП, яка здійснює господарську діяльність з роздрібної торгівлі лікарськими засобами, не може бути працівником за трудовим договором або надавати послуги чи виконувати роботи за цивільно-правовим договором в іншій аптеці, а також не може передавати іншій особі (комерційному агенту, управителю тощо) функції управління аптекою.

У свою чергу, для здійснення господарської діяльності з роздрібної торгівлі лікарськими засобами юридична особа має відповідати наступним вимогам: не бути учасником об’єднань підприємств, учасниками яких є суб’єкти господарювання, що здійснюють господарську діяльність з роздрібної або оптової торгівлі лікарськими засобами; учасниками (акціонерами, засновниками) такої юридичної особи, які в сукупності є власниками 100% частки в статутному капіталі (частки у складеному капіталі, простих акцій), є виключно фізичні особи; учасники (акціонери, засновники), члени виконавчого органу такої юридичної особи, а також пов’язані з ними особи разом або будь-хто з них окремо, не є комерційним агентом, представником, управителем іншої юридичної особи, яка здійснює господарську діяльність з роздрібної або оптової торгівлі лікарськими засобами; будь-хто з учасників (акціонерів, засновників), членів виконавчого органу такої юридичної особи, не є ФОП, яка здійснює господарську діяльність з роздрібної або оптової торгівлі лікарськими засобами. При цьому можна нівелювати вимоги щодо кваліфікації засновників таких суб’єктів господарювання.

На завершення зауважу наступне. На мою думку, законопроект № 8591 є тестом для народних обранців, чи вони дійсно за європейські цінності, чи за розбудову олігархічної країни.

Виступаючи проти прийняття законопроекту, 5 листопада 2018 р. у приміщенні Українського національного агентства «Укрінформ» АПАУ провела прес-конференцію, на якій за участю власників аптечних закладів було озвучено ряд проблем, пов’язаних з його можливим прийняттям.

Директор АПАУ Володимир Руденко зауважив, що 6 листопада 2018 р. в Комітеті Верховної Ради України з питань охорони здоров’я відбудеться розгляд законопроекту, назва та логіка якого не відповідають змісту та який передбачає кардинальні зміни у веденні господарської діяльності з роздрібної торгівлі лікарськими засобами. АПАУ вважає, що даний законопроект негативно вплине на доступність та вартість лікарських засобів і жодним чином не вплине на їх якість. За словами В. Руденка, цей проект спрямований виключно на перерозподіл роздрібного фармацевтичного ринку, його руйнацію та закриття.

Для обґрунтування недоцільності прийняття вказаного нормативно-правового акта АПАУ вже направила до Парламенту науково-правове дослідження Національної академії правових наук України, науково-правовий висновок Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого, листи Антимонопольного комітету України і Державної регуляторної служби України з висновками щодо даного законопроекту, а також висновок Інституту законодавства Верховної Ради України та аналітичні записки щодо ризиків його впровадження. Вказаний пакет документів був направлений також до всіх ініціаторів законопроекту, Голови Парламенту, Уряду, Адміністрації Президента України та інших зацікавлених інституцій.

В. Руденко нагадав про те, що норми законопроекту передбачають встановлення відстані між аптеками не менше ніж 500 м (окрім аптек та аптечних пунктів, розташованих у лікувально-профілактичних закладах), обмеження для юридичних осіб щодо кількості аптек у власності – не більше 4 або 8 (залежно від видів господарської діяльності) та обмеження щодо зайняття іншими видами господарської діяльності окрім виробництва лікарських засобів в умовах аптеки або діяльності, пов’язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.

Крім того, законопроектом встановлюються нові вимоги й обмеження для юридичних осіб — наявність не менше 3 засновників, які повинні мати виключно фармацевтичну освіту та заборона брати участь в об’єднаннях, учасниками яких є суб’єкти господарювання, що здійснюють господарську діяльність з роздрібної або оптової торгівлі лікарськими засобами. Також передбачається заборона для учасників і членів виконавчого комітету і пов’язаних з ними осіб виступати в ролі комерційних агентів, представників чи управителів іншої юридичної особи або бути фізичною особою — підприємцем.

Що стосується назв аптек, законопроектом передбачено заборону використання для найменування тих назв, які повторюють вже існуючі, крім аптек, що контролюються однією юридичною особою, а також назв та інших об’єктів інтелектуальної власності, що використовуються іншими суб’єктами господарювання, у тому числі зарубіжними. Усі аптечні заклади повинні бути приведені у відповідність із вищезазначеними вимогами протягом 1 року, а з вимогами щодо індивідуалізації — протягом 3 міс.

«Які можливі наслідки впровадження норм цього законопроекту для пацієнтів, працівників аптек та держави України в цілому? Перше — це скорочення та закриття значної кількості аптек, погіршення доступу населення до лікарських засобів. Відстань між аптеками в деяких районах буде сягати більше 1000 м, особливо це буде відчутно в сільській місцевості. У зв’язку з неможливістю виконання деяких вимог, наприклад, отримання фармацевтичної освіти за 1 рік, у більшості селищ аптеки взагалі можуть закритися», — зауважив директор АПАУ.

В. Руденко також звернув увагу на те, що сьогодні на території країни функціонує значна кількість аптечних закладів, що конкурують між собою, у тому числі шляхом встановлення кращої цінової пропозиції для пацієнтів. При цьому середня роздрібна націнка на ліки по Україні становить 19% і постійно знижується. Але за відсутності конкуренції в найближчому радіусі аптечний заклад зможе маніпулювати ціною, що призведе до зростання цін на лікарські засоби в рази та їх важкодоступності для маломобільних груп населення, пацієнтів із хронічними хворобами та тих, хто отримує ліки на пільгових умовах.

Спікер відзначив також, що згідно з висновком АМКУ, який був направлений до профільного парламентського комітету, при визначенні відстані між двома аптеками слід виходити з норм пішохідної доступності. При цьому потрібне відповідне соціальне й економічне обґрунтування з урахуванням транспортних витрат громадян, можливості пошуку взаємозамінних лікарських засобів, обмежених можливостей пересування хворих за станом здоров’я та необхідності якнайшвидше придбати необхідний препарат. Крім того, враховуючи запропоновані суттєві економічні бар’єри виходу на ринок, за відсутності нових потенційних учасників в окремих адміністративно-територіальних одиницях може скластися ситуація, за якої велика частина регіональних ринків опиниться в стані монополії або залишиться без аптечних закладів взагалі.

Одним з ризиків прийняття законопроекту, на думку директора АПАУ, є можливість значного зменшення асортименту ліків у аптеках, що, як наслідок, призведе до зникнення життєво необхідних лікарських засобів для населення. «Буде припинено дію державної програми «Доступні ліки», яка діє наразі, пілотного проекту із забезпечення препаратами інсуліну, регіональних програм із забезпечення пацієнтів лікарськими засобами на пільгових умовах», — підсумував В. Руденко.

Серед інших наслідків прийняття законопроекту були відзначені наступні:

• поява значної кількості безробітних спеціалістів із фармацевтичною освітою та їх менша затребуваність;
• зниження рівня заробітної плати фахівців галузі;
• падіння престижу освіти даного напрямку;
• зменшення можливостей для працевлаштування молодих спеціалістів;
• відтік фахових кадрів за кордон або зміна ними спеціальності;
• зменшення податкових відрахувань до бюджету;
• ускладнення процедури закупівлі ліків за державні кошти;
• зникнення з продажу медичних виробів, дієтичних добавок та інших дозволених до реалізації через аптеки товарів.

Щодо зникнення з аптек медичних виробів спікер наголосив, що законопроектом передбачено заборону для аптек займатися будь-якою іншою діяльністю, окрім продажу лікарських засобів. Таким чином, аптеки не зможуть реалізовувати такі необхідні товари, як шприци, крапельниці, вату, марлю, пластир, стерильні рукавички та іншу медичну продукцію. «Проект закону № 8591 — це приклад руйнування бізнесу рейдерськими методами шляхом їх узаконення через прийняття відповідного законодавчого акта, — резюмував В. Руденко. — Отже, через рік більша частина аптек повинна буде зникнути».

Голова правління АПАУ та голова «ТОВ Фармастор» Ігор Червоненко зазначив, що для реалізації медичної реформи слід проводити робочі зустрічі та напрацьовувати такий закон, який буде регулювати увесь ланцюжок — від виробника до кінцевого споживача. Проте, за його словами, ініціатори законопроекту не дослухаються до пропозицій представників фармацевтичного бізнесу та проштовхують закон, який спрямований на руйнування галузі та може спричинити незрозумілі наслідки. «Кому це вигідно?», — поставив риторичне запитання спікер.

Голова правління АПАУ також повідомив, що присутні представники фармацевтичного бізнесу готові на цілий ряд пропозицій щодо покращання обслуговування населення в аптечних закладах. Розуміючи власну відповідальність, аптечні мережі готові відкривати дотаційні аптеки в сільській місцевості та сприяти збільшенню кількості аптек, які реалізують лікарські засоби, що містять підконтрольні речовини. Що стосується можливого негативного впливу на ціни препаратів через роботу власників аптек за маркетинговими договорами, І. Червоненко заявив, що вони готові відмовитися від маркетингових договорів взагалі, якщо це потрібно державі для зниження вартості препаратів. При цьому він зазначив, що такі договори ініційовані виробниками, які сьогодні формують вартість кінцевого продукту, та розкритикував обіцянки авторів законопроекту щодо зниження цін на лікарські засоби у разі його прийняття.

Згадуючи досвід застосування обмежень щодо кількості аптек у структурі однієї юридичної особи, спікер підтвердив, що у Німеччині дійсно існує обмеження щодо максимальної кількості 5 аптек у одного власника. Проте місцевий фармацевтичний ринок сформувався таким чином історично, фармацевти відкривали до 5 аптек та згодом об’єднувалися у кооперативи. На відміну від них, в Україні, за словами В. Руденка, підприємці починали з 1–2 аптек і утворювали мережі, завдяки яким галузь має висококонкурентний аптечний ринок, реформу якого не здійснити рейдерськими методами.

У продовження теми Андрій Ахтирський, співвласник компанії «АНЦ», нагадав присутнім про особливості утворення фармацевтичних ринків інших країн. Наприклад, ринок США, за його словами, історично склався з мережевих закладів, так само як і ринок Великобританії, а на ринках Європи нині відбуваються процеси утворення аптечних мереж у зв’язку з тим, що цього вимагає конкуренція.

Для прикладу можливих негативних наслідків прийняття законопроекту спікер провів аналогії з регулюванням інших українських ринків: «Давайте почнемо завтра так регулювати ринок АЗС, супермаркетів, ательє. Ми ж пам’ятаємо, як все це виглядало в Радянському Союзі… До речі, хочу сказати, що в СРСР аптек було більше, ніж вказано в даному законопроекті». У підсумку він додав, що вважає законопроект неконституційним і таким, що порушує принципи демократії.

Співвласник компанії «Сіріус» Ігор Пустовіт заявив, що прийняття цього закону в тому вигляді, в якому він був поданий до Парламенту, — це злочин та профанація. «Вдумайтеся, у назві закону використані наступні слова – «щодо забезпечення економічної конкуренції», але Антимонопольний комітет зробив висновок, що саме цей закон конкуренцію знищує. Ну це ж логічно, якщо одна аптека залишиться на село або одна аптека на район, то чому ж повинні знижуватися ціни?», — відзначив він. Зокрема, була проведена аналогія з молочним бізнесом, де для зниження ціни на молоко могли б тоді запропонувати знищити дві третини корів, та бізнесом з роздрібного продажу палива (АЗС), де з метою зниження ціни на бензин можна залишити 3 АЗС на все місто Київ. Він також згадав про близько 40–50 тис. фахівців української фармацевтичної галузі, які залишаться без роботи і альтернативою для яких стане робота в сусідніх країнах. На його думку, все це спричинить соціальну напругу, оскільки не просто підвищаться ціни на ліки, але вони можуть зникнути з аптечних полиць, відповідно, знизиться й якість обслуговування. Саме тому спікер закликав підходити до реформування галузі дуже зважено і з розумом.

Сергій Данієлян, співвласник ПФ «Гамма-55», назвав абсурдними пропозиції вказаного законопроекту і попередив, що перелічені попередніми спікерами негативні сценарії дійсно стануть реальністю у разі його прийняття. Він закликав передусім залишатися в рамках українського правового поля, тоді як вказаний проект, на його думку, повністю суперечить Конституції України, Господарському кодексу України, Основам законодавства України про охорону здоров’я та іншим нормативно-правовим актам. Крім того, він просив звернути увагу на відсутність діалогу з боку розробників законопроекту та неприйняття ними пропозицій і зауважень.

«Ми не хочемо, щоб настав колапс із забезпеченням населення лікарськими засобами. На сьогодні даний законопроект – пряма загроза національній безпеці, це пряма загроза забезпеченню населення ліками», — пояснив С. Данієлян. Він додав, що поки це лише проект, проте саме його існування є прецедентом, який вже зараз негативно позначається на галузі і викликає негативні наслідки. Наприклад, посилаючись на перспективу прийняття законопроекту, за його словами, банки вже відмовляються кредитувати власників аптек, а постачальники товарів хочуть зменшити строки відстрочки платежу, що призводить до зменшення обігу грошових коштів і, відповідно, до скорочення асортименту ліків у аптеках. Саме тому він закликав до спілкування у форматі круглого столу, де сторони могли б почути одна одну та спільно знайти вихід з тупикової ситуації.

Завершуючи конференцію, В. Руденко зачитав офіційну декларацію аптечних мереж України, у якій учасники заявили про відмову від маркетингових договорів та отримання будь-яких доходів від виробників лікарських засобів за надання маркетингових послуг. Він також закликав інших учасників аптечного бізнесу до її підписання.

Ліна Лисенко,
фото Сергія Бека

У ході обговорення документа відбулася вельми жвава дискусія.

Представляючи документ, Ірина Сисоєнко зазначила, що останніми роками спостерігається тенденція до монополізації аптечного ринку. У першу чергу від цього страждають споживачі. Законодавство України чітко визначає, що аптека – це заклад охорони здоров’я. Але насправді аптечні заклади перетворилися у магазини з продажу ліків. За словами спікера, так відбулося тому, що в одних руках сконцентрувалася велика кількість торгових точок. За таких умов мережі формують асортимент, виходячи виключно з власних комерційних інтересів. А потреби споживачів їх не турбують. «Власниками цих монополій є досить заможні люди. Як результат, вчора під стінами Верховної Ради відбувся мітинг, організований власниками аптечної мережі. Вони просто вивели своїх працівників, і це доводить що жодних низьких цін в їх аптеках немає. Хто оплачує надприбутки власників аптечних мереж? Відповідь очевидна — споживач», — наголосила народний депутат.

І. Сисоєнко також звернула увагу на те, що норми, закладені в законопроекті, фактично запозичені з європейського законодавства. «Суть і зміст цих норм відповідають законодавству Польщі, Німеччини, Італії, Іспанії. Норвегії, Португалії, Латвії, Угорщини, навіть у Туреччині немає аптечних мереж», — підкреслила вона.

Ініціатор законодавчої ініціативи нагадала, що у ході попереднього обговорення проекту відбулася гаряча дискусія. «Я погоджуюся, що цей законопроект потребує певного доопрацювання», — повідомила І. Сисоєнко та запропонувала внести до документа зміни у ході його опрацювання між розглядом у першому та другому читанні.

У свою чергу, Тетяна Донець виступила категорично проти норм, передбачених у законопроекті. Наприклад, вона звернула увагу на норму, що стосується пішохідної доступності. «Якщо прийняти цю норму, то вигідно буде відкривати аптеки на розі вулиць. Завдяки цьому усі кутові приміщення стануть у рази дорожчими. Оренда буде дорогою, аптеки з’являтимуться на розі вулиць і націнка підвищиться», — зазначила доповідач.

«Закон порушує права усіх громадян України. На сьогодні власником компанії, тобто бенефіціаром, може бути будь-яка особа. Обмежень для бенефіціарів у нас в країні немає у жодному бізнесі», — наголосила народний обранець.

Зі свого боку, нагадаємо, що наше видання аналізувало це питання та дійшло висновку, що вимога до ліцензіатів стосовно професійної освіти по суті відповідає європейській практиці й широко застосовується, у тому числі й в Україні.

Також проти законопроекту виступив Ігор Шурма. За його словами, потрібно, щоб проект знаходився у правовому полі. «Хто за те, щоб змінити маркетингові правила? У першу чергу це питання до виробників, — зауважив депутат, висловивши думку, що саме виробники є лобістами законодавчої ініціативи. — Йде монополізація ринку, сюди хочуть зайти гіперпотужні гравці, які встановлять одну аптеку на 800 м», — наголосив він.

Тетяна Бахтеєва приєдналася до колег та виступила проти прийняття законопроекту. «У цьому законопроекті хаос. Якщо є намір спровокувати бунт серед українського народу, то після прийняття цього законопроекту він обов’язково буде. В аптеках не буде витратних матеріалів. Цей проект не може бути підтриманий ані Комітетом, ані Верховною Радою», — зазначила народний депутат.

Не підтримав законопроект і Костянтин Яриніч. На його думку, норми законопроекту не дозволять вирішити проблеми, про які згадують автори в пояснювальній записці до документа. Народний депутат зазначив, що незрозуміло, яким чином буде реалізована норма щодо пішохідної доступності. «Нині ми бачимо, як поруч розташовані декілька аптек. Яким чином вирішити питання пішохідної доступності? Другий момент — реалізація медичних виробів. Яким чином з цього законопроекту випали медичні вироби? Щодо бенефіціарів. Беніфіціаром може бути будь-яка людина, головне — хто реалізує ліки та відслідковує цей ланцюжок. Сьогодні ми вчепилися у роздрібний сегмент. А що у нас на сьогодні з виробником та дистриб’ютором?», — зазначив спікер.

Після обговорення відбулося голосування.

Перша пропозиція, за яку голосували депутати, наступна: підтримати законопроект у першому читанні та доопрацювати до другого. «За» проголосували — Андрій Шипко, Ірина Сисоєнко, Оксана Корчинська, Ольга Богомолець та Сергій Березенко. Утримався Костянтин Яриніч. Проти проголосували Ігор Шурма, Тетяна Бахтеєва, Олександр Біловол, Сергій Мельничук, Тетяна Донець, Олексій Кириченко.

Друга пропозиція, яку надала Т. Донець, наступна: відправити законопроект авторам на доопрацювання. «За» проголосували Олексій Кириченко, Сергій Мельничук, Костянтин Яриніч, Ігор Шурма, Тетяна Бахтеєва, Олександр Біловол. Тобто 7 членів Комітету проголосували за цю пропозицію і рішення було прийняте.

Детальніше про хід обговорення, аргументи «за» та «проти» законопроекту, які висловили народні депутати, читайте найближчим часом на нашому сайті та на сторінках газети «Щотижневик АПТЕКА».

Олена Приходько, фото Сергія Бека

Про передумови для звернення до Президента України з приводу призупинення дії Національного переліку розповіла Тетяна Кулеша, член Громадської ради при МОЗ України із захисту прав пацієнтів, голова ради ГС «Орфанні захворювання України».

Вона нагадала, що у грудні 2016 р. профільне міністерство запропонувало ввести за аналогією до багатьох країн оновлений Національний перелік, який зможе забезпечувати лікування пацієнтів найбільш необхідними лікарськими засобами. У початковому вигляді Національний перелік налічував 260 діючих речовин, які могли закуповуватися за рахунок бюджетних коштів. Проте, за словами Т. Кулеші, на жаль, до розробки переліку не були залучені ані медичні спеціалісти, ані представники пацієнтських організацій. Тоді ГС «Орфанні захворювання України» почала звертатися до МОЗ України з проханням врахувати надані пропозиції щодо включення до переліку препаратів, необхідних для терапії пацієнтів з рідкісними захворюваннями. «На сьогодні ми направили понад 40 звернень до Міністерства охорони здоров’я, Уповноваженого з прав людини, Прем’єр-міністра України. На жаль, ті пропозиції, які ми надавали, внесені не були», — зауважила Т. Кулеша.

Неодноразово представники пацієнтських організацій виступали з пропозицією або включити препарати для лікування пацієнтів з рідкісними захворюваннями до Національного переліку, або не поширювати його дію на такі препарати з тим, аби місцева влада могла безперешкодно закуповувати їх і забезпечувати пацієнтів згідно із Законом України № 1213-VII «Про внесення змін до Основ законодавства України про охорону здоров’я щодо забезпечення профілактики та лікування рідкісних (орфанних) захворювань».

Уперше оновлений Національний перелік був запроваджений у липні 2017 р. Після не­одноразових акцій протесту пацієнтських організацій, ряду прес-брифінгів та листів дія Національного переліку була призупинена і поновлена у вересні 2017 р., коли знову було відтерміновано його дію до 1 січня 2018 р. З цієї дати поновлено дію Національного переліку, який на сьогодні включає 427 діючих речовин. «Більшість з них не покриває потреби пацієнтів. Найбільшу шкоду для наших пацієнтів ми бачимо в тому, що на регіональному рівні вони не можуть отримувати лікування, тому що цьому перешкоджає саме постанова Кабінету Міністрів України № 180», — підкреслила спікер, додавши, що цим документом встановлено, що за умови задоволення в повному обсязі потреби в лікарських засобах, включених до Національного переліку, замовники можуть закуповувати препарати, що не включені до нього.

До чого призводить така ситуація? Т. Кулеша навела приклад дії столичної програми «Здоров’я киян», у рамках якої за кошти місцевого бюджету фінансуються закупівлі ліків для пацієнтів із хворобою Гоше. Закладені місцевим бюджетом 12 млн грн., як і понад 6 млн грн. для лікування пацієнтів з муковісцидозом, не освою­ються, оскільки такі препарати не включені до Національного переліку. Аналогічна ситуація склалася з лікуванням столичних пацієнтів з ювенільним ревматоїдним артритом, на що у місцевому бюджеті закладено понад 12 млн грн.

Т. Кулеша наголосила, що представники пацієнтських організацій виступають за нововведення та реформування медичної галузі. «Але ми вважаємо, що будь-яка реформа і нововведення, які запроваджуються в Україні, мають сприяти покращанню життя і лікування пацієнтів у даній країні», — підкреслила вона.

На централізованому рівні також здійснюються закупівлі ліків для пацієнтів з орфанними захворюваннями. Але, за словами Т. Кулеші, залишається велика кількість нозологій (хвороба Вільсона — Коновалова, нецукровий діабет та ін.), які не забезпечуються повністю на рівні МОЗ України.

Поточна редакція Національного переліку не влаштовує і пацієнтів з цукровим діабетом, оскільки включає інсуліни лише у формі флаконів. Отже, пацієнти, які лікуються в умовах стаціонару, не можуть бути забезпечені змішаною, картриджною та аналоговою видами інсуліну, оскільки вони відсутні в Національному переліку. Про це повідомила Людмила Петренко, президент Міжнародної діабетичної асоціації України. Вона гадала, що наразі в Україні реалізується пілотний проект щодо державного регулювання цін на препарати інсуліну, який передбачає їх реімбурсацію за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів. «На сьогодні місцеві бюджети не можуть покрити ці витрати, оскільки закінчилися кошти, тому наші хворі не отримують інсуліни», — зауважила вона.

Саме тому Міжнародна діабетична асоціація України долучається до цієї акції і вимагає переглянути Національний перелік з подальшим включенням до нього всіх видів інсуліну, зареєстрованих в Україні. «Ми вимагаємо, щоб була створена робоча група із залученням фахівців, громадських організацій, щоб переглянути діючий Національний перелік», — підкреслила наостанок Л. Петренко.

Ольга Борко, співзасновник ГО «Нефро-Надія», яка займається захистом прав пацієнтів з нирковою недостатністю, зауважила, що до Національного переліку не включено більше 11 препаратів, необхідних для таких хворих. «Дуже тривожно і неспокійно сьогодні в першу чергу пацієнтам, які перенесли пересадку нирки, тому що з необхідних 5 препаратів на наше звернення до Національного переліку було включено всього 2 імуносупресивних препарати. Хворі змушені переходити або на інші препарати, що дуже часто є ризиком для життя, або придбавати їх за власний рахунок, що вкрай дорого», — зауважила вона. Тому ГО «Нефро-Надія» також приєднується до звернення пацієнтських організацій з тим, аби до них дослухалися органи влади і провели відповідну роботу для удосконалення Національного переліку і внесення до нього необхідних препаратів.

Голова Всеукраїнської громадської організації «Разом проти раку», яка захищає інтереси українських пацієнток з раком молочної залози, Лариса Лопата зазначила, що дане захворювання «помолодшало». Сьогодні в онкологічних диспансерах зустрічаються 30–35-річні пацієнтки, у яких, як правило, діагностовано агресивну гормональну форму раку, що потребує особливого лікування — таргетних препаратів, які не включено в Національний перелік через їх високу вартість. Раніше на регіональному рівні приймалися рішення про їх закупівлю за рахунок місцевих бюджетів, однак постанова КМУ № 180 позбавила такої можливості.

1 курс лікування коштує близько 500 тис. грн., що недоступно з фінансової точки зору для багатьох українських пацієнток. «Тому сьогодні ми тут для того, щоб сказати, що ці препарати мають бути внесені в Національний перелік», — наголосила Л. Лопата, додавши, що з цього приводу громадська організація також неодноразово направляла звернення до профільного міністерства, зустрічалася з його керівництвом.

Оксана Александрова, голова комітету Громадської ради при МОЗ України із захисту прав пацієнтів, голова правління ГО «Асоціація хворих на легеневу гіпертензію», уже 2 роки бореться за те, аби Національний перелік був переглянутий, а його дію було призупинено до того часу, поки він не буде прорахований з точки зору потреби і не з’явиться механізм правильної його реалізації.

«Як голова комітету Громадської ради із захисту прав пацієнтів я бачу безліч звернень пацієнтів з усієї України з приводу того, як Національний перелік впливає на їх життя», — наголосила вона, підкресливши, що з 1 січня 2018 р. багато пацієнтів позбавлені лікування за рахунок держави.

«Лікування перервано, оскільки регіони не можуть у режимі Національного переліку закуповувати ті препарати, які не включені в цей список», — зауважила О. Александрова. За її словами, незважаючи на державну програму забезпечення хворих на легеневу гіпертензію, яка функціонує останні 2 роки, вона пов­ністю не задовольняє потреби таких пацієнтів.

Лариса Волошина, президент ГО «Всеукраїнська асоціація допомоги хворим на муковісцидоз», повідомила, що на державному рівні діти забезпечуються необхідними препаратами на 60%, дорослі — на 15–20%. До запровадження Національного переліку регіони закуповували те, що не зроблено централізовано. Це дозволяло забезпечити безперервне лікування пацієнтів з муковісцидозом. «Ми бачили позитивну динаміку і покращання стану наших пацієнтів в цілому», — зазначила доповідач. Натомість Національний перелік має згубний характер, оскільки призводить до переривання лікування пацієнтів і, як наслідок, негативно впливає на середню тривалість життя хворих на муковісцидоз.

За словами Л. Волошиної, якщо у європейських країнах намагаються створити умови для повноцінного і насиченого життя пацієнтів, то складається враження, що в Україні влада намагається зробити навпаки.

Необґрунтованими є звинувачення пацієнтських організацій з боку МОЗ України у зриві медичної реформи. «Ми за реформи, ми хочемо бачити медицину по-новому, отримувати діагностику і консультації по-новому, хочемо допомагати в цьому напрямку», — наголосила вона. Але перш ніж запроваджувати це, варто оцінити всі ризики.

«Дійсно складається враження, що нас, пацієнтів, всіляко хочуть знищити і зекономити мільйони, мільярди в подальшому. Це допустити неможливо, і ми категорично проти того, що відбувається зараз, і дійсно вимагаємо, щоб Національний перелік був зупинений, повністю прорахований і введений у такому вигляді, який, у свою чергу, захистить всіх нас», — підкреслила Л. Волошина.

Юридичний бік Національного переліку прокоментувала Тетяна Заморська, віце-президент міжнародної громадської організації «Дерматологи — дітям» (Debra-Ukraine, Центр допомоги дітям, хворим на бульозний епідермоліз).

За її словами, на прикладі орфанних захворювань існує конфлікт норм. Так, на рівні спеціального закону № 1213-VII закріплено право пацієнтів безперебійно та безоплатно отримувати необхідні для лікування цих захворювань лікарські засоби та відповідні харчові продукти для спеціального дієтичного споживання згідно з порядком, який досі не розроблено та не затверджено на рівні Уряду. Крім того, Національний перелік затверджено на рівні урядової постанови, юридична сила якої нижча за закон.

По-друге, норми урядової постанови щодо Національного переліку несумісні з регіональними програмами закупівлі лікарських засобів для певних категорій пацієнтів. У багатьох областях діють затверджені місцевими депутатами регіональні програми, за рахунок яких пацієнти протягом тривалого часу забезпечуються необхідним безперервним лікуванням.

Однак, за словами Т. Заморської, запровадження Національного переліку призвело до того, що виділені кошти на місцеві програми не освоюються. «Юридично безграмотно і безглуздо цей Національний перелік порушив систему, яка працювала і дозволяла забезпечувати права пацієнтів», — резюмувала юрист, додавши, що з уповноваженими органами влади відсутній конструктивний діалог, оскільки подані пропозиції у вигляді проекту змін до Національного переліку були проігноровані.

Наостанок Т. Кулеша звернулася особисто до Романа Ілика, заступника міністра охорони здоров’я: «Шановний Романе Ілику, будь ласка, прислухайтеся до нас, візьміть на себе відповідальність — розробіть повністю механізм, який зможе надати можливість реалізації тієї непоганої ідеї, яка була застосована на початку 2016 р., залишитися їй непоганою і дозволити всім пацієнтам отримувати рівноцінний доступ до лікування».

В условиях стремительного технологического, научного и материального прогресса своевременная передача и получение знаний, постоянное личностное и профессиональное развитие, а также налаженная межпрофессиональная коммуникация являются залогом успешной работы. Именно в этом вопросе на помощь и приходят профессиональные ассоциации. Большинство из них, как правило, являются благотворительными или некоммерческими организациями, которые стремятся повысить значение и роль конкретной профессии и своих членов. В предыдущих публикациях (см. «Еженедельник АПТЕКА» № 30 (1151) от 6 августа 2018 г. и № 31 (1152) от 13 августа 2018 г.) мы рассмотрели особенности организации и функционирования профессиональных фармацевтических ассоциаций в США и ЕС. В данной публикации предлагаем вниманию читателей информацию о роли таких организаций в структуре здравоохранения Канады, Австралии и Новой Зеландии.

Австралия

Показатели здравоохранения в Австралии являются одними из самых высоких в мире. Однако рассматривая примеры развитых систем здравоохранения, Австралию достаточно часто несправедливо оставляют «за бортом».

Pharmacy Board of Australia

Одна из основных профессиональных фармацевтических организаций Австралии представлена Фармацевтическим советом Австралии (Pharmacy Board of Australia). Его деятельность поддерживается Австралийским агентством по регулированию практики в области здравоохранения (Australian Health Practitioner Regulation Agency — AHPRA) и включает:

• регистрацию фармацевтов и фармацевтических студентов;
• разработку стандартов, принципов и руководств для фармацевтической профессии;
• обработку уведомлений, жалоб, расследований и дисциплинарных слушаний;
• оценку подготовленных за рубежом специалистов, желающих практиковать в Австралии;
• утверждение стандартов аккредитации и аккредитованных курсов обучения.

Национальная система регистрации и аккредитации требует, чтобы информация о каждом зарегистрированном специалисте в области здравоохранения в Австралии была опубликована в одном национальном реестре практиков. Такой отчет о количестве зарегистрированных фармацевтов, практикующих или нет, с указанием их возрас­та, половой принадлежности, сферы и региона занятости готовит Фармацевтический совет Австралии и публикует в открытом доступе.

Основная миссия организации — регулирование деятельности фармацевтов в интересах общественного здравоохранения и самих фармацевтических специалистов.

Pharmaceutical Society of Australia

Фармацевтическое общество Австралии (Pharmaceutical Society of Australia — PSA) — самая многочисленная профессиональная фармацевтическая организация Австралии, общее количество участников которой составляет около 18 тыс.

PSA является основным поставщиком программ непрерывного профессионального образования для австралийских фармацевтов и признано правительством Австралии как основная профессиональная фармацевтическая организация (Peak Professional Body).

PSA также организует различные аптечные мероприятия, в том числе национальную конференцию, издает Австралийский фармацевтический формуляр (Australian Pharmaceutical Formulary), Австралийский журнал фармацевта (Australian Pharmacist journal) и др.

PSA было сформировано в 1977 г. из различных самостоятельных организаций-членов, каждая из которых до 2008 г. сохраняла автономию, но подчинялась решениям совета PSA.

В 2008 г. произошла унификация PSA для того, чтобы обеспечить национальную идентичность профессии, более эффективно регулировать отрасль, добиться лучшей координации во взаимодействии с правительством, другими профессиями и промышленностью.

Ключевыми целями деятельности PSA являются:

• оптимизация роли фармацевтов в системе здравоохранения,
• установление этических/профессиональных стандартов и обязанностей фармацевтов,
• развитие программ обучения и непрерывного профессионального образования,
• формулирование политики эффективной фармацевтической практики,
• защита прав, привилегий и профессионального статуса фармацевтов.

Все аптеки, все фармацевтические специалисты и фармацевты, прошедшие регистрацию, имеют право на членство в этой организации.

The Pharmacy Guild of Australia

Аптечная гильдия Австралии (The Pharmacy Guild of Australia — The Guild) — национальная профессиональная фармацевтическая организация с более чем 80-летним опытом представления и повышения ценности роли аптеки в австралийской системе здравоохранения. Розничные аптеки являются жизненно важной частью национальной системы здравоохранения, способной внести еще больший вклад в здоровье всех австралийцев.

The Guild была основана в 1928 г. как Гильдия федеративных фармацевтических служб Австралии (Federated Pharmaceutical Services Guild of Australia) и зарегистрирована в соответствии с Федеральным законом о трудовых отношениях (Federal Industrial Relations Act) в качестве организации работодателей для владельцев розничных аптек. Почти 90 лет спустя она продолжает служить интересам своих членов и австралийской общественности.

Основная деятельность The Guild на всех уровнях — это тесная связь и переговоры с правительством, производителями, дистрибьюторами и другими организациями в системе предоставления медицинских услуг. The Guild оказывает маркетинговую и коммуникационную поддержку ряду ключевых заинтересованных сторон посредством публикаций в средствах массовой информации и каналов социаль­ных сетей, чтобы помочь в повышении осведомленности о ключевых проблемах и возможностях для аптек.

The Guild конструктивно работает с правительствами на федеральном и государственном уровнях в Австралии, активно участвует в политических дебатах и парламентских процессах, связанных с розничными аптеками и австралийской системой здравоохранения, а также в более широких областях, влияющих на жизнеспособность аптечного сегмента в Австралии.

The Guild также управляет профессиональными программами от имени правительства, активно и прозрачно соблюдая административные, юридические и конфиденциальные требования информации своих членов и сообщества.

Society of Hospital Pharmacists of Australia

Общество госпитальных фармацевтов Австралии (Society of Hospital Pharmacists of Australia — SHPA) является национальной профессиональной организацией для более чем 4 тыс. фармацевтов, вот уже почти 80 лет представляющей интересы фармацевтов, студентов, техников и сотрудников, работающих в системе здравоохранения Австралии.

SHPA была основана в 1941 г. после новаторских усилий 25 фармацевтов из госпиталей штата Виктория. С 1947 по 1964 г. были открыты другие филиалы в Австралии. SHPA управляется советом директоров, который поддерживается филиалами и комитетами специальной практики. Все советники и члены отраслевого комитета являются добровольцами и избираются членами общества.

SHPA продвигает непрерывное профессиональное образование для госпитальных фармацевтов путем проведения лекций, обучающих семинаров, а также различных конференций и т.д. Подготовка также включает клиническое образование по специальностям, в том числе в сфере онкологии, инфекционных заболеваний, лабораторной диагностики, кардиологии, критического лечения, экстренной медицины, гериатрической практики и многого другого для получения профессионального опыта.

Членство в SHPA позволяет участвовать в инновационных программах развития госпитальной фармации в Австралии, в том числе таких:

• Резидентская программа SHPA (SHPA Residency Program): ценный практический опыт и взаимодействие с пациентами для начинающих фармацевтов;
• Программа наставничества SHPA (SHPA Mentoring Program);
• Сотрудничество в области трансляционных исследований (National Translational Research Collaborative): виртуальный центр, связывающий фармацевтических исследователей с партнерами и возможностями финансирования;
• онлайн-доступ к Журналу фармацевтической практики и исследований в фармации GRIT (Journal of Pharmacy Practice and Research and Pharmacy GRIT);
• онлайн-доступ к тысячам полнотекстовых журнальных статей, охватывающих последние фармацевтические данные, через EBSCOhost, Medline и Dynamed, и др.

Pharmacists’ Support Service

Служба поддержки фармацевтов (Pharmacists’ Support Service — PSS) — ассоциация, которая работает по принципу фармацевтов, поддерживающих других фармацевтов. PSS была создана в 1995 г. Викторианским отделением PSA. В цент­ре внимания службы — поддержка, расширение прав и возможностей, а также предоставление информации, но не консультаций. Волонтеры оснащены информацией и ресурсами, чтобы помочь обращающимся к ним, когда это необходимо.

Абоненты могут оставаться анонимными для повышения конфиденциальности. Единственная временная конфиденциальность будет нарушена, если абонент или другой человек рискует причинить себе или кому-то вред.

Добровольцы, которые принимают звонки, являются фармацевтами и обучены кризисной модели телефонного консультирования для поддержки своих коллег. Обучение и поддержка для волонтеров обеспечиваются психологами.

К числу проблем, с которыми ведущие фармацевты обращаются за поддержкой в PSS, относятся (но не ограничиваются ими) травмы, связанные с рабочим местом и/или рабочей нагрузкой, вопросы занятости, злоупотребление психоактивными веществами, проблемы психического здоровья, самоубийство, плохое здоровье, трудности, возникающие в результате профессионального и финансового давления, практики и этические вопросы. Общей чертой для всех обращающихся является стресс.

Australasian Pharmaceutical Science Association

Австралазийская фармацевтическая научная ассоциация (The Australasian Pharmaceutical Science Association — APSA) является профессиональным обществом для лиц с интересом к фармацевтическим наукам и их практике. Ассоциация стремится продвигать изучение и применение фармацевтических наук и содействовать обмену информацией и опытом между фармацевтическими учеными в Австралии.

APSA является организацией — членом Международной фармацевтической федерации (International Pharmaceutical Federation — FIP) — глобальной федерации, представляющей фармацевтов и фармацевтических ученых во всем мире.

Членство могут получить студенты и преподаватели фармацевтических университетов Австралии и Новой Зеландии, представители фармацевтической и биотехнологической промышленности и связанных с ними государственных ведомств. Ежегодные конференции и регулярные короткие обучающие курсы представляют собой форум для презентации приложений для исследований и разработок во всех отраслях фармацевтической науки.

APSA предоставляет несколько конкурсных наград для членов ассоциации на разных этапах их научной карьеры. Медаль APSA является высшей наградой австралийского профессионального сообщества за признание превосходства и большого вклада в фармацевтические науки, фармацевтическую практику и/или фармацевтическое образование. Кроме того, для студентов и начинающих ученых APSA предоставляет форумы, гранты на поездки и призы.

Новая Зеландия

Pharmaceutical Society of New Zealand

Фармацевтическое общество Новой Зеландии (Pharmaceutical Society of New Zealand — NZHPA) — профессиональная ассоциация, представляющая интересы более 4 тыс. фармацевтических специалистов. До образования этой организации фармацевты Новой Зеландии были членами Британского фармацевтического общества (British Pharmaceutical Society).

До 2004 г. членство в NZHPA было юридически установленным требованием к фармацевтической практике в Новой Зеландии, обозначае­мым аббревиатурой «MPS» (член фармацевтического общества). Членство было ограничено теми, кто сдал экзамены, первоначально проводимые NZHPA, а затем государственными школами фармации, и завершил период практической подготовки.

В 2004 г. регистрация для фармацевтических практиков была передана отдельному органу с назначенными правительством членами (Фармацевтический совет Новой Зеландии — Pharmacy Council of New Zealand), а NZHPA продолжила свою деятельность как общественная организация, представляющая фармацевтов и стремящая­ся продвигать аптечную практику.

Pharmacy Council of New Zealand

Фармацевтический совет Новой Зеландии (Pharmacy Council of New Zealand) создан в соответствии с Законом об обеспечении компетентности в области здравоохранения (Health Practitioners Competence Assurance Act) в 2003 г. и призван защищать общественное здравоохранение путем продвижения качественной фармацевтической практики.

Функции этой организации следующие:

• определение сферы практики для фармацевтов;
• предписание квалификации, необходимой для практики в рамках профессии, и с этой целью аккредитация и контроль учебных заведений и степени, курсов обучения или программ;
• разрешение регистрации практикующих специалистов в соответствии с указанным законом и ведение реестра;
• рассмотрение заявки на получение ежегодных сертификатов;
• признание, аккредитация и установка программ для обеспечения текущей компетентности практиков в сфере здравоохранения;
• повышение информированности общественности о полномочиях органа;
• осуществление любых других функций, полномочий и обязанностей, которые предоставляются или налагаются на него в соответствии с настоящим законом или любым другим постановлением.

Стратегический план совета подразумевает обеспечение квалификации фармацевтов, внед­рение современных и эффективных моделей ухода за пациентами и оказания им помощи, укрепление взаимодействия с заинтересованными сторонами, поддержка внедрения и развития безопасных и эффективных инноваций в фармацевтической практике.

Канада

Фармация в Канаде является одной из многих саморегулируемых отраслей. Это означает, что федеральные и провинциальные/территориальные органы власти делегировали свои полномочия по регулированию в сфере определенных профессий внешним органам, в соответствии с которыми деятельность специалистов этих отраслей саморегулируется.

В результате этого делегирования полномочий определенные профессии, в частности в сфере фармации, медицины и инженерии, имеют полномочия и ответственность за установление рабочих характеристик, технических, этических и образовательных критериев для руководства своей профессией, а также для лицензирования отдельных лиц и их практики. Они защищают общественность, обеспечивая соблюдение установленных требований лицензирования и производительности, а также вводят дисциплинарные меры, когда стандарты не соблюдаются.

Canadian Pharmacists Association

Канадская ассоциация фармацевтов (Canadian Pharmacists Association — CPhA), ранее известная как Канадская фармацевтическая ассоциация (Canadian Pharmaceutical Association), была основана в 1907 г. в Торонто, Онтарио. CPhA является национальным голосом фармацевтов в Канаде, практикующих в различных областях фармации: розничном, госпитальном сегменте, академических кругах, правительственных и корпоративных учреждениях, а также студентов фармацевтических вузов.

Организационные члены CPHA:

• Ассоциация фармацевтов Альберты (Alberta Pharmacists Association — RxA);
• Ассоциация факультетов фармации Канады (Association of Faculties of Pharmacy of Canada — AFPC);
• Ассоциация производителей провизии (Association québécoise des pharmaciens propriétaires — AQPP);
• Ассоциация аптек Британской Колумбии (British Columbia Pharmacy Association — BCPhA);
• Фармацевты Манитобы (Pharmacists Mani­toba);
• Новая ассоциация фармацевтов Брансуика (New Brunswick Pharmacists Association — NBPA);
• Ассоциация фармацевтов Онтарио (Ontario Pharmacists Association — OPA);
• Ассоциация фармацевтов Ньюфаундленда и Лабрадора (Pharmacists’ Association of Newfoundland and Labrador — PANL);
• Аптечная ассоциация Новой Шотландии (Pharmacy Association of Nova Scotia — PANS);
• Аптечная ассоциация Саскачевана (Pharmacy Association of Saskatchewan — PAS);
• Ассоциация фармацевтов острова Принца Эдуарда (Prince Edward Island Pharmacists Association — PEIPhA).

Представители этих ассоциаций составляют большинство членов совета директоров CPhA.

В 1923 г. CPhA стала издателем Канадского журнала фармацевтов (Canadian Pharmacists Journal), который является самым старым постоянно издаваемым журналом в Канаде. CPhA издает научно обоснованные фармацевтические и терапевтические ресурсы для медицинских и фармацевтических работников в Канаде.

CPhA также считается ведущим поставщиком непрерывного профессионального образования, направленным на то, чтобы помочь канадским фармацевтам реализовать свой профессиональный потенциал в полной мере.

Издательский отдел CPhA выпускает следую­щие научно обоснованные фармацевтические и терапевтические ресурсы:

• Сборник фармацевтических препаратов и ассортимента (Compendium of Pharmaceuticals and Specialties);
• Сборник терапевтической замены (Compendium of Therapeutic Choices) и др.

National Association of Pharmacy Regulatory Authorities

Основанная в 1995 г., Национальная ассоциация регулирующих органов фармации (National Association of Pharmacy Regulatory Authori­ties — NAPRA) является добровольной ассоциа­цией органов управления провинциальными и территориальными аптеками, а также фармацевтических служб Канады. Члены ассоциации регулируют фармацевтическую практику и функционирование аптек в соответствующих юрисдикциях в Канаде, их основная цель заключается в защите общественного здравоохранения и интересов фармацевтов.

Ассоциация предоставляет платформу для обсуждения вопросов и принятия национального подхода к решению проблем фармацевтической практики в Канаде. NAPRA принимает участие в создании национальных типовых стандартов и руководств, которые ее члены могут, в свою очередь, принять или адаптировать для использования в собственной юрисдикции. Гармонизация практики аптеки в разных юрисдикциях, где это возможно, облегчает перемещение фармацевтических профессионалов по регионам и способствует поддержанию единого уровня предоставления фармацевтической помощи.

NAPRA также участвует в диалоге с федеральными и другими национальными и международными правительственными учреждениями и различными профессиональными организация­ми, связанными со здравоохранением, а также предоставляет платформу для обеспечения национального подхода при обсуждении общих вопросов, влияющих на фармацевтическую практику в Канаде.

Canadian Society of Hospital Pharmacists

Канадское общество госпитальных фармацевтов (Canadian Society of Hospital Pharmacists — CSHP) — это профессиональная организация, представляющая интересы более 3 тыс. госпитальных фармацевтов, которые практикуют в больницах и смежных медицинских учреждениях. CSHP является национальной добровольной организацией фармацевтов, направленной на улучшение ухода за пациентами за счет усовершенствования безопасного использования эффективных лекарственных средств в больницах и других медицинских учреждениях.

CSHP поддерживает своих членов посредством пропаганды, образования, обмена информацией, продвижения передовой практики, содействия исследованиям и признания передового опыта.

Усилия общества базируются на стремлении его членов помочь создать более сильную систему здравоохранения и улучшить здоровье пациентов и общественности. Влияние CSHP распространяется не только на ее членов, больницы и системы совместного медицинского обслуживания, организация также оказывает поддержку и направление в аптечную практику везде, где обеспечивается уход.

Immigrant networks

В Канаде существуют профессиональные организации, которые созданы на основе интересов специалистов-иммигрантов и стремятся создать форум для содействия и обогащения их соответствующих сообществ, предоставляют возможность для своих членов находить работу и достигать своих профессиональных целей, а также адаптировать знания согласно законодательным требованиям Канады.

Деятельность этих сетей включает специальные мероприятия, наставничество, информационные сессии, возможности профессионального развития, такие как семинары, а также обучение и подключение к возможностям трудоустройства.

Одними из таких сетей являются British Columbia и Nova Scotia.

Итого

Все фармацевтические профессиональные организации отличаются друг от друга, но преследуют единую цель — содействие профессиональному развитию фармацевтических специалистов, оказание информационной поддержки, обеспечение права заниматься определенным видом деятельности, помощь в трудоустройстве, создание благоприятных условий для работы, борьба за достойный уровень зарплаты, защита прав специалистов, представительство их интересов и т.д.

Создание профессиональных ассоциаций благоприятно с точки зрения общественных интересов, так как эти ассоциации разрабатывают правила ведения профессиональной деятельности и принципы профессиональной этики, обеспечивающие поддержание определенного стандарта качества услуг.

Продолжение следует…

АПТЕЧНАЯ КОРЗИНА*

Рис. 1

Объем розничной реализации товаров «аптечной корзины» в денежном и натуральном выражении, а также в долларовом эквиваленте (по курсу Межбанка) по итогам июля 2013–2018 гг. с указанием темпов прироста/убыли по сравнению с аналогичным периодом предыдущего года

Рис. 2

Индикаторы изменения объема аптечных продаж товаров «аптечной корзины» в денежном выражении по итогам июля 2013–2018 гг. по сравнению с аналогичным периодом предыдущего года

Рис. 3

Динамика средневзвешенной стоимости 1 упаковки различных категорий товаров «аптечной корзины» по итогам июля 2016–2018 гг. с указанием темпов прироста/убыли по сравнению с аналогичным периодом предыдущего года

Рис. 4

Структура аптечных продаж товаров «аптечной корзины» украинского и зарубежного производства (по месту производства) в денежном и натуральном выражении по итогам июля 2018 г. в разрезе категорий товаров

Рис. 5

Структура аптечных продаж товаров «аптечной корзины» украинского и зарубежного производства (по месту производства) в денежном и натуральном выражении по итогам июля 2013–2018 гг.

Рис. 6

Структура аптечных продаж товаров «аптечной корзины» в разрезе ценовых ниш** в денежном и натуральном выражении по итогам июля 2013–2018 гг.

СЕГМЕНТ ДИСТРИБУЦИИ*

Промоция* и РЕКЛАМА на ТВ***

Рис. 7

Количество воспоминаний специалистов здравоохранения о различных видах промоции товаров «аптечной корзины» по итогам июля 2016–2018 гг. с указанием темпов прироста/убыли по сравнению с аналогичным периодом предыдущего года (25 городов Украины)

Рис. 8

Динамика объема инвестиций фармкомпаний в рекламу товаров «аптечной корзины» на ТВ, а также уровня контакта со зрителем (EqGRP) и количество выходов рекламных роликов по итогам июля 2016–2018 гг. с указанием темпов прироста/убыли по сравнению с аналогичным периодом предыдущего года

У намаганнях оптимізувати функціонування фармацевтичного сектору України дуже часто законодавці, органи виконавчої влади та експерти ставлять за приклад досвід європейських країн, у тому числі Польщі. Дійсно, навіщо вигадувати велосипед, якщо можна скористатися перевагою відставання, враховуючи позитивний досвід сусідніх країн та не повторюючи помилок «першопрохідців». І поки в Україні лише йдуть дискусії щодо запровадження елект­ронного рецепта, розширення ринку збуту безрецептурних препаратів, розмежування реклами та інформації про лікарські засоби, у сусідній Польщі це все успішно реалізується.

Реалізація ОТС-препаратів поза аптеками

Можливість реалізовувати ряд безрецептурних препаратів поза аптеками встановлена на рівні закону Польщі від 06.09.2001 р. «Про фармацевтичне право». Ст. 71 цього закону встановлено, що крім аптек та аптечних пунктів роздрібну реалізацію безрецептурних лікарських засобів (за винятком ветеринарних) можна здійснювати в трьох інших точках продажу:

• медичних магазинах, які спеціалізуються на продажу препаратів та косметики на рослинній основі;
• спеціалізованих магазинах медичного обладнання;
• загальних магазинах (наприклад продуктових, на автозаправних станціях, у дорожніх кіосках).

На підзаконному рівні визначається перелік лікарських засобів, які можуть реалізовуватися поза аптеками. Зокрема, розпорядженням міністра охорони здоров’я Польщі від 22 жовтня 2010 р. «Про перелік лікарських засобів, які можуть бути допущені до торгівлі поза аптеками та в аптечних пунктах» затверджено перелік з 52 субстанцій, дозволених для продажу в загальних магазинах і спеціалізованих магазинах медичного обладнання (таблиця).

Іншим розпорядженням міністра охорони здоров’я від 2 лютого 2009 р. встановлено мінімальні вимоги до кваліфікації осіб, які здійснюють відпуск лікарських засобів у закладах, що не належать до аптечних, а також вимоги до приміщень та обладнання цих пунктів продажу та аптечних пунктів.

Для осіб, які відпускають лікарські засоби у спеціалізованих магазинах медичного обладнання та загальних магазинах, встановлено мінімальні вимоги. Зокрема, вони повинні знати:

1) особливості застосування лікарських засобів, які продаються;

2) правила зберігання таких лікарських засобів відповідно до інформації, що міститься в листках-вкладишах до лікарських засобів.

Магазини мають забезпечувати зберігання лікарських засобів таким чином, щоб гарантувати їх належну якість, як зазначено відповідальним суб’єктом господарювання або фармако­пеєю, з особливою увагою до температури та вологості та захисту від прямого доступу для дітей.

Ліки поштою

Окрім того, що в Польщі безрецептурні ліки можна продавати поза аптеками, їх також можна продавати через інтернет і доставляти поштою. Відносно рецептурної групи препаратів така можливість відсутня. Закон Польщі «Про фармацевтичне право» (ст. 68) встановлює, що міністр охорони здоров’я у встановленому порядку визначає:

• умови продажу лікарських засобів, які відпускаються без рецепта лікаря;
• спосіб доставки таких препаратів споживачам;
• умови, яким повинні відповідати аптеки та аптечні пункти, що здійснюють продаж лікарських засобів за поштовим замовленням;
• термін зберігання документів, пов’язаних із продажем лікарських засобів за поштовим замовленням;
• мінімальний обсяг інформації, розміщеної на веб-сайтах аптечних закладів;
• доступ до документів, що дозволяють Державному фармацевтичному інспекторату Польщі здійснювати нагляд за діяльністю з поштових відправлень лікарських засобів, та до інформації про умови продажу лікарських засобів.

Усі окреслені вимоги містяться в розпоряд­женні міністра охорони здоров’я від 26 березня 2015 р.

Поштові відправлення ліків в Польщі здійснюються за їх попереднім замовленням безпосередньо в аптечному закладі, по телефону, факсом, електронною поштою або після заповнення спеціальної форми замовлення на веб-сайті аптечного закладу.

Форма замовлення включає наступну інформацію:

1) дані про аптечний заклад: назва, адреса, номер телефона аптеки, що отримує замовлення, номер дозволу на його здійснення;

2) дані про замовника: ім’я та прізвище або назва та адреса, адреса електронної пошти, контактний номер телефона (якщо необхідно);

3) дані про одержувача: ім’я та прізвище або назва та адреса, контактний телефон — якщо вони відрізняються від даних про замовника;

4) дані щодо замовленого лікарського засобу: назва, дозування, розмір упаковки, форма, кількість упаковок;

5) номер замовлення, дата, прізвище та ім’я особи, яка приймає замовлення.

Бланк замовлення має зберігатися аптечним закладом протягом 3 років, починаючи з першого дня календарного року, наступного за роком замовлення.

При відправленні лікарського засобу поштою він має бути упакований таким чином, щоб були забезпечені його якість та цілісність, а пакування має бути промаркованим, включаючи штамп аптечного закладу, номер замовлення, дані одержувача, умови перевезення та номер контактного телефона аптеки.

Транспортування лікарського засобу має відбуватися у відокремлених місцях транспортного засобу, які забезпечують:

• захист лікарських засобів від органічного забруднення та механічного пошкодження, а також проти мікроорганізмів та шкідників;
• умови, що перешкоджають змішуванню лікарських засобів, у тому числі з іншим продуктом, та забрудненню лікарських засобів;
• умови, що перешкоджають доступу до лікарських засобів сторонніх осіб;
• збереження температурних режимів, встановлених для конкретного лікарського засобу власником дозволу на продаж або відповідною фармакопеєю.

На сайтах аптечних закладів Польщі, які здійснюють поштові відправлення ліків, має бути розміщений спеціальний логотип, єдиний для всіх країн ЄС. Під загальним логотипом зазначається прапор держави-члена і напис мовою держави-члена, який повідомляє про необхідність натискання на загальний логотип. При натисканні на логотип автоматично відкривається веб-сторінка (у даному випадку веб-сайт Державного фармацевтичного інспекторату), яка підтверджує, що конкретна аптека працює законно, тобто має право пропонувати населенню лікарські засоби для продажу на відстані — через інтернет.

Реклама

Реклама лікарських засобів в Польщі регулюється законом «Про фармацевтичне право» і розпорядженням міністра охорони здоров’я від 21 листопада 2008 р. «Про рекламу лікарських засобів».

У Польщі чітко розмежовується реклама лікарських засобів, орієнтована на пацієнтів та спеціалістів охорони здоров’я — лікарів, які виписують рецепти на ліки, та фармацевтичних працівників. Реклама лікарського засобу може здійснюватися тільки відповідальним суб’єктом або особою від його імені. Контроль за дотриманням вимог до реклами ліків в Польщі здійс­нює Державний фармацевтичний інспекторат.

У країні заборонена реклама препаратів, які:

• відпускаються за рецептом;
• містять наркотичні засоби та психотропні речовини;
• включені до переліку лікарських засобів, що підлягають відшкодуванню, або безрецептурні ліки з такою самою назвою, як зазначено у переліку;
• не допущені до реалізації в Польщі.

Реклама, орієнтована на пацієнтів. Вимоги до такої реклами в Польщі схожі з вимогами, встановленими українським законодавством. Серед іншого, не дозволяється використання в рек­ламі зображень або рекомендацій відомих людей, вчених, лікарів або фармацевтів, акторів; не може бути спрямована на дітей; не повинна вводити в оману тощо.

Реклама лікарських засобів, спрямована на кінцевих споживачів, має містити текст попередження, схожий за змістом з тим, який використовується в Україні: «Перед застосуванням ознайомтеся зі змістом листка-вкладиша або проконсультуйтеся з лікарем чи фармацевтом, тому що будь-які ліки, що застосовуються неправильно, ставлять під загрозу ваше життя чи здоров’я».

Реклама, спрямована на спеціалістів охорони здоров’я. У Польщі фармацевтичні компанії можуть інформувати лікарів та фармацевтів про нові методи лікування захворювань, а також заохочувати їх рекомендувати власну продукцію. Для того щоб надана інформація не призводила до зловживань, визначено ряд вимог:

• інформація, яка надається, має супроводжуватися документами, на підставі яких лікар зможе оцінити терапевтичну цінність препарату;
• інформація не може полягати у наданні або обіцянці надання будь-яких матеріальних благ, подарунків, призів, поїздок;
• може проводитися тільки у позаробочий час лікаря і після отримання згоди керівника медичного закладу.

Реклама лікарських засобів для спеціалістів охорони здоров’я може включати:

• візити медичних представників до лікарів, уповноважених на виписування рецептів, та фармацевтів;
• надання лікарям зразків лікарських засобів;
• спонсорство конференцій, наукових з’їздів лікарів та фармацевтів.

На законодавчому рівні встановлені вимоги до передачі безкоштовних зразків ліків медичним працівникам, які уповноважені виписувати рецепти. Передача зразків іншим медичним працівникам чи фармацевтам заборонена. Також заборонено надання зразків препаратів, які містять наркотичні чи психотропні речовини.

Зразки можуть бути надані за умови, якщо:

• особа, уповноважена виписувати рецепти, подала в письмовій формі заяву медичному представнику на надання зразку;
• особа, яка надає зразок, веде облік і зберігає звіти про надані зразки;
• розмір кожного наданого зразка не перевищує одну найменшу упаковку лікарського засобу, дозволеного до обігу на території Польщі;
• кожен зразок має бути промаркований надписом «безкоштовний зразок — не для продажу»;
• кожен зразок має супроводжуватися коротким описом характеристики лікарського засобу;
• кількість зразків одного й того ж лікарського засобу, що надається одній особі, не має перевищувати 5 упаковок на рік.

Етичні кодекси. Галузеві асоціації, до складу яких входять фармацевтичні компанії, прий­мають внутрішні кодекси етики, які спрямовані на підтримку стандартів прозорості та справедливості при рекламуванні лікарських засобів.

Е-рецепт

У Польщі надається ряд електронних послуг. З травня 2018 р. у країні запроваджено в пілотному режимі електронний рецепт. Для того щоб мати можливість отримувати е-рецепт, пацієнт повинен створити обліковий запис в електрон­ній системі Internetowe Konto Pacjenta (IKP) — онлайн-додатку.

Після того як пацієнт зареєструвався в IKP, підтвердив свій номер телефона та елект­ронну поштову адресу, він має можливість отримувати електронні рецепти. У власному обліковому записі пацієнта зберігається вся необхідна йому інформація, пацієнт має постійний доступ до:

• медичних даних;
• інформації про рецепти та направлення, видані його родичам;
• інформації про суми відшкодування вартості окремих лікарських засобів та послуг, що надаються Національним фондом охорони здоров’я Польщі.

До речі, перелік лікарських засобів, харчових продуктів для спеціального споживання та медичних виробів, вартість яких підлягає відшкодуванню, оновлюється кожні 2 міс.

Придбати ліки за елект­ронним рецептом можна в будь-якій аптеці Польщі, яка позначена спеціальною наліпкою (рисунок). Знайти перелік аптек, які здійснюють відпуск лікарських засобів за е-рецептами, можна на інтернет-порталі e-Zdrowie. Наразі відпуск препаратів за е-рецептами здійснюють 827 аптечних закладів Польщі.

Після того як лікар виписав е-рецепт, пацієнт отримує інформаційну роздруківку або рецепт на електронну пошту чи SMS-повідомлення з 4-значним кодом. В аптеці фармацевт сканує код із роздруківки інформації або з телефона пацієнта і видає необхідний препарат.

…

Поки в Україні одні намагаються переймати успішний досвід країн-сусідів, інші гальмують процес, посилаючись на те, що «сліпе» копіювання практики не призведе до позитивних результатів. Але якщо не «вигадувати велосипед» і з розумом підходити до справи, то всі інструменти, які працюють в Польщі, можна запровадити в нашій державі.

Це, у свою чергу, підвищить доступність лікарських засобів для населення, у тому числі з віддалених населених пунктів та з обмеженими фізичними можливостями.

АСКОРИЛ содержит универсальную комбинацию веществ, оказывающих одновременно бронхолитическое, отхаркивающее и муколитическое действие (Княжеская Н.П. и соавт., 2013). Осуществляется это благодаря наличию в его составе сальбутамола, бромгексина и гвайфенезина (Васильева О.С., Гущина Е.Е., 2012).

Сальбутамол — агонист бета-2-адренорецепторов. Их стимуляция приводит к расслаблению гладких мышц бронхов, преду­преждая или купируя бронхиальную обструкцию (Barnes P.J., 2001). Сальбутамол, кроме того, уменьшает проницаемость капилляров. Данный эффект особенно полезен в педиатрической практике ввиду высокой васкуляризации слизистой оболочки бронхов у детей и большей интенсивности отека, вызываемого воспалением. Сальбутамол тормозит выброс медиаторов воспаления из тучных клеток и базофилов, что также предупреждает и купирует отек (Barnes P.J., 1993).

Бромгексин облегчает выведение мокроты, улучшая ее реологические свойства и эвакуаторную функцию бронхов (Васильева О.С., Гущина Е.Е., 2012).

Гвайфенезин является и муколитиком, и отхаркивающим средством рефлекторного действия. Как и бромгексин, гвайфенезин способен снижать вязкость мокроты путем деполимеризации кислых мукополисахаридов (Schroeder K., Fahey T., 2004).

Назначение в первые дни острой респираторной инфекции АСКОРИЛА снижало длительность заболевания и уменьшало необходимость применения антибиотиков (Prabhu Shankar S., Chandrashekharan S., Bolmall C.S., Baliga V., 2010; Jayaram S., Desai A., 2000). Состав препарата обоснован с точки зрения анатомо-физиологических особенностей дыхательной системы ребенка, что и является главным фактором успеха АСКОРИЛА в педиатрической практике (Бекетова Г.В., 2014).

У пациентов с ОРЗ показана более высокая эффективность АСКОРИЛА по сравнению с монотерапией другими муколитическими препаратами (бромгексин, амброксол, ацетилцистеин, растительные мукокинетики) по критериям динамики дневного/ночного кашля, количеству и характеру мокроты (Prabhu Shankar S., Chandrashekharan S., Bolmall C.S., Baliga V., 2010; Jayaram S., Desai A., 2000).

АСКОРИЛ представлен в форме таблеток, № 20 и № 50, которые показаны к применению взрослым и детям с 6 лет. Для младших пациентов имеется препарат АСКОРИЛ ЭКСПЕКТОРАНТ в форме сиропа объемом 100 и 200 мл, который можно применять с 2 лет.

Бренд АСКОРИЛ известен в Украине более 10 лет, а в мире более 20, и за это время он дважды, в 2014 и 2017 г., становился победителем Национального конкурса профессионалов фармацевтической отрасли «ПАНАЦЕЯ» в номинации «Препарат года».

Успех АСКОРИЛА можно объяснить удачной комбинацией компонентов, которая способствует быстрому облегчению кашля и скорейшему выздоровлению.

Против кашля больше сил, если рядом АСКОРИЛ!

Информация для профессиональной деятельности медицинских и фармацевтических работников. Сокращенные инструкции по применению препаратов

АСКОРИЛ. Лекарственная форма. Таблетки. Состав. Действующие вещества: 1 таблетка содержит сальбутамола сульфата эквивалентно сальбутамола 2 мг, бромгексина гидрохлорида 8 мг, гвайфенезина 100 мг. Вспомогательные вещества: кальция гидрофосфат, крахмал кукурузный, метилпарагидроксибензоат (Е218), пропилпарагидроксибензоат (Е216), тальк, кремния диоксид коллоидный, магния стеарат. Показания. Симптоматическое лечение продуктивного кашля при различных заболеваниях органов дыхания, сопровождающиеся бронхоспазмом. Противопоказания. Повышенная чувствительность к сальбутамолу, другим симпатомиметикам, бромгексину, гвайфенезину, ментолу или к любому из других компонентов препарата и тому подобное. Применение в период беременности или кормления грудью. Не применять. Способ применения и дозы. Взрослым и детям в возрасте старше 12 лет принимать внутрь по 1 таблетке 3 раза в сутки. Дети в возрасте от 6 до 12 лет — по ½–1 таблетке 3 раза в сутки. Продолжительность лечения определяется индивидуально. Дети. Не назначать препарат детям в возрасте до 6 лет. Побочные реакции. Со стороны иммунной системы: реакции гиперчувствительности и т. п. Со стороны пищеварительного тракта: диспепсические явления, тошнота, рвота и т.д. Со стороны нервной системы: тремор, миалгия, головная боль и т.п. Категория отпуска. По рецепту. Производитель. «Гленмарк Фармасьютикалз Лтд.». Местонахождение производителя и адрес места осуществления деятельности. 1. Участок № Е-37/39, Ем.Ай.Ди.Си., Сатпура, Насик — 422007, Индия. 2. Деревня Кишанпура, Бадди-Налагарх Роуд, Техсил Бадди, р-н Солана, (х.п.) 173205, Индия. Р.с. № UA11237/01/01 действительно до 18.12.2020 г.

АСКОРИЛ ЭКСПЕКТОРАНТ. Лекарственная форма. Сироп. Состав. Действующие вещества: 10 мл сиропа содержит сальбутамола сульфата эквивалентно 2 мг сальбутамола, бромгексина гидрохлорида 4 мг, гвайфенезина 100 мг, ментола 1 мг. Вспомогательные вещества: сахароза, натрия бензоат (Е211), лимонной кислоты моногидрат, раствор сорбитола 70% (Е420), глицерин, пропиленгликоль, кислота сорбиновая, вкусовые добавки ананаса и смородины черной ID 20158, краситель желтый закат FCF (Е110), вода очищенная. Показания. Секретолитическая терапия при заболеваниях дыхательных путей, сопровождающихся бронхоспазмом и образованием вязкого секрета, трудно отделяется: при трахеобронхите, хронических обструктивных заболеваниях легких, бронхиальной астме, эмфиземе легких. Противопоказания. Повышенная чувствительность к сальбутамолу, другим симпатомиметикам, бромгексину, гвайфенезину, ментолу или к любому из других компонентов препарата. Аритмия, тяжелые сердечно-сосудистые заболевания, гипертиреоз, тяжелые нарушения функции печени, язва желудка и двенадцатиперстной кишки. Способ применения и дозы. Препарат применяют по назначению и под наблюдением врача. Взрослым и детям в возрасте старше 12 лет принимать по 10 мл 3 раза в сутки. Детям в возрасте от 6 до 12 лет — по 5–10 мл 3 раза в сутки. Детям в возрасте от 2 до 6 лет — по 5 мл 3 раза в сутки. Продолжительность лечения определяется врачом индивидуально. Побочные реакции. Со стороны иммунной системы: реакции гиперчувствительности и т.п. Со стороны пищеварительного тракта: диспепсические явления, тошнота и т.д. Со стороны нервной системы: тремор, миалгия, головная боль и т.п. Категория отпуска. По рецепту. Производитель. «Гленмарк Фармасьютикалз Лтд.». Местонахождение. Участок № Е-37/39, Ем.Ай.Ди.Си., Сатпура, Насик — 422007, Индия. Р.с. № UA/8670/01/01 от 03.08.2018 г., срок действия не ограничен. Информация подготовлена: ноябрь 2018 г. С полной информацией можно ознакомиться в инструкциях по медицинскому применению препаратов АСКОРИЛ ЭКСПЕКТОРАНТ и АСКОРИЛ.

Павло Ковтонюк представив перші результати змін, які МОЗ Украї­ни розпочало у первинній ланці. Заступник міністра відзначив, що 2 роки тому професійна спільнота негативно сприймала реформаторські ініціативи Міністерства, але поступово ставлення змінювалося, й уже минулого року фахівці охорони здоров’я були налаштовані лояльніше. «Сьогодні я розраховую на конструктивну дискусію щодо того, як ми будемо рухатися вперед. Поговоримо про результати, зміни, які плануються на наступний рік, й до чого треба приготуватися перед прийняттям місцевих бюджетів», — зазначив спікер.

Суть медичної реформи

П. Ковтонюк нагадав, що у 2017 р. Парламент ухвалив Закон України від 19.10.2017 р. № 2168-VIII «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення». «Глобально він передбачає одну важливу річ — зруйнувати стару систему фінансування й організації медицини, яку ми успадкували від СРСР, й перейти на сучасну. Основна ідея — кошти платників податків, які акумулюються в державному бюджеті, повинні виплачуватися за результат роботи медичного закладу, тобто за медичну послугу. Друге — оскільки держава починає оплачувати медичну послугу, відповідно, з’являються ринок медичних послуг та конкуренція. Треба, щоб у пацієнта був вибір. Це третій елемент реформи. Вибір повинен бути максимальним на всіх рівнях, починаючи від вибору сімейного лікаря, далі — медичного закладу, у якому обслуговується людина на амбулаторному рівні або в стаціонарі, а у майбутньому — вибір страхової компанії», — повідомив заступник міністра.

Реформа медицини дуже складна, й це стосується не лише України. Але для нашої країни ситуацію обтяжує те, що протягом тривалого часу жодні реформаторські зміни не торкалися системи охорони здоров’я. Крім того, не секрет, що в Україні склалася несприятлива економічна ситуація та триває війна. Тому швидко втілити реформу неможливо. З огляду на це вирішено робити це поетапно — у 3 кроки за 3 роки.

«Перший ми почали з фундаменту — сімейної медицини, тобто первинної ланки. Далі рухаємося до більш складних послуг — спеціалізована амбулаторна ланка. Тобто йдеться про послуги спеціалістів, які на амбулаторному рівні здійснюють обстеження, лабораторні дослідження. І третій етап — зміна моделі надання послуг у стаціонарі. Коли для цих трьох видів послуг зміниться модель фінансування, ми запровадимо механізм медичного страхування, тому що страхування не працюватиме, допоки у країні немає оплати послуг. Відтак маємо перейти на оплату послуг на всіх рівнях надання медичної допомоги. Держава придбаватиме їх у рамках програми медичних гарантій. А надалі запровадимо для людей можливість купувати страхові поліси», — пояснив П. Ковтонюк.

Він наголосив, що на кінець 2020 р. в Украї­ні буде створена нова модель системи охорони здоров’я. Усі етапи реформи прописані у Законі України від 19.10.2017 р. № 2168-VIII «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення». МОЗ України рухається відповідно до строків, які визначені у цьому законі.

Що зроблено за перший рік

У перший рік реформи, 2018 р., почалися зміни на рівні первинної ланки. «Це базис медицини, й багато хто її недооцінює, особливо лікарі-спеціалісти. Вони вважають, що сімейний лікар — це напівлікар. Хоча, з точки зору значення для здоров’я людини та системи охорони здоров’я, це найголовніша ланка, тому що вона стримує потік пацієнтів до дорогих рівнів допомоги. Інакше ми її називаємо мембраною, яка захищає систему від надмірних видатків. Сімейний лікар на ранніх етапах фіксує проблеми зі здоров’ям, й більшість з них від здатен вирішити сам. Щодо решти, то він здатен управляти їх вирішенням», — повідомив заступник міністра.

Власне, з огляду на важливість розвитку сімейної медицини та з економічних мотивів Міністерство розпочало реформу медичної галузі з первинної ланки. За словами П. Ковтонюка, система охорони здоров’я в Україні працювала викривлено — пацієнти занадто часто зверталися за медичними послугами до стаціонарів. А це дуже дорогі послуги, тому що до їх надання залучаються дорогий спеціаліст, дороговартісне обладнання, вони потребують багато витратних матеріалів і т.д.

«Мало того що у нас немає грошей, ми ще й перевикористовуємо те, що у нас є. Тому ми вирішили почати з реформування базису, завдяки чому людина розумітиме, що у неї є свій лікар. Не просто якийсь дільничний, а особистий лікар. Ми хотіли надати пацієнтові можливість вільного вибору лікаря незалежно від адреси, за якою він зареєстрований, та форми власності медичного закладу. І хотіли мотивувати лікаря дбати про людину. Тому змінилася система фінансування — ми запровадили принцип «кошти йдуть за пацієнтом». Людина лікаря обрала, і за нею пішли кошти», — наголосив доповідач.

Перші результати

Озвучений заступником міністра принцип «кошти йдуть за пацієнтом» запрацював з середи­ни 2018 р., й вже є перші результати. Як підкреслив П. Ковтонюк, ідея з вільним вибором лікаря виявилася вдалою й навіть перевершила очікування очільників галузі. «Ми не здогадувалися, що люди настільки цього очікували та сподівалися, що принаймні 3 млн осіб оберуть свого лікаря. Виявилося, що за 6 міс, починаючи з квітня, 18,7 млн осіб обрали собі сімейного лікаря, педіат­ра або терапевта, тобто лікаря первинної ланки. Їх кількість постійно зростає. В день приблизно 100 тис. людей обирають лікаря», — повідомив заступник міністра.

Перехід закладів первинної ланки на нову модель фінансування відбувався поетапно, хвилями. Спочатку було створено Національну службу здоров’я України (НСЗУ). Це державний платник, який у МОЗ ще називають державним страховиком, що укладає договір з медичним закладом та платить за послуги від імені державного бюджету. Службу створено в березні поточного року. З червня вона почала укладати угоди із закладами первинної ланки, а в липні почалися перші оплати за цими угодами. Договори з медичними закладами укладаються хвилями. Перша — у червні, друга — у серпні, третя відбудеться у грудні.

За словами доповідача, до початку реформи у країні налічувалося близько 1,2 тис. закладів первинної медичної допомоги, у тому числі й тих, що розташовані в лікарнях, але в основному йдеться про центри первинної медико-санітарної допомоги (ЦПМСД). За дві перші хвилі угоди уклали більше 600 закладів комунальної власності та більше 70 — приватної. До кінця 2018 р. усі комунальні заклади повинні укласти договори з НСЗУ, звичайно, якщо мають бажання отримати державне фінансування.

МОЗ очікує, що ще близько 300 приватних закладів долучаться до підписання угод з НСЗУ у третю хвилю. Як повідомив П. Ковтонюк, серед приватних закладів є як фізичні особи — підприємці (ФОП), так і юридичні особи, у тому числі відомі великі приватні клініки, зокрема «Борис», «Іlaya».

Якщо говорити про міста, то, як зазначив заступник міністра, вони виграли від медичної реформи, тому що НСЗУ платить економічно обґрунтований тариф, й цих коштів достатньо для покриття всіх видатків на надання первинної медичної допомоги. Йдеться про обсяг коштів, істотно більший, ніж медична субвенція.

Стосовно доходу лікарів П. Ковтонюк повідомив, що в багатьох закладах первинної ланки він суттєво збільшився. «Наприклад, у ЦПМСД Миргорода до реформи зарплата лікарів становила близько 8 тис. грн. А після того, як НСЗУ почала оплачувати послуги, лікарі отримали 16,5 тис. на руки. Що необхідно, щоб отримувати таку зарплату? Перше — багато пацієнтів, за ними йдуть гроші. Як мінімум, треба мати половину населення, яке ви обслуговуєте, щоб уже був плюс. Друге — нормальний головний лікар, котрий розуміє, що лікарям потрібно платити диференційовану заробітну плату, яка залежить від кількості пацієнтів. Третє — щоб мер допомагав головному лікарю й підтримував його», — зауважив доповідач.

За словами заступника міністра, у цілому по країні ситуація з реформою первинної ланки непогана, але відмінна у різних регіонах. «За кількістю закладів, які почали впроваджувати нові підходи та уклали договори з НСЗУ, ми бачимо ситуа­цію в регіонах. Є такі, де показники хороші, наприклад м. Київ, Полтавська, Вінницька області тощо. А є такі, де не дуже добре, а це означає, що вони потрапляють до зони ризику, тому що договори потрібно укласти до кінця поточного року. Часу залишилося не так вже й багато, й таким областям, як Запорізька або Чернівецька, треба подумати, як прискоритися», — наголосив спікер.

П. Ковтонюк також звернув увагу на те, що у селах ситуація з впровадженням реформи краща, ніж у містах. Коли МОЗ починало впроваджувати реформу, то часто можна було почути думку, що у сільській місцевості це буде робити складно внаслідок поганого матеріально-технічного оснащення та забезпечення персоналом. Але практика показала, що села активніше долучилися до реформи, ніж міста, й там пацієнти активно укладають декларації про вибір лікаря.

У містах дуже багато негативних явищ. Наприклад, подекуди можна побачити оголошення, у яких людей примушують підписувати декларації через шантажуючі провокаційні погрози. Особ­ливо це стосується великих міст. Замість цього слід проводити активну роз’яснювальну роботу з населенням, але агресивні оголошення неприпустимі.

Плани на наступний рік

«Планів багато, вони амбітні, але цілком реальні», — зазначив П.  Ковтонюк. У 2019 р. слід завершити перехід первинної медичної допомоги на нову модель. Це означає, що 100% комунальних закладів первинної ланки повинні укласти угоди з НСЗУ, й це має позначитися на статках лікаря та підвищенні якості сервісу. Лікар повинен зрозуміти, що гроші йому платить не начальник, а пацієнт, й змінити ставлення до нього.

«Лікарі вже стають до людей більш відкритими та привітними, а це означає, що починає змінюватися їх менталітет, що дуже важливо. Але, крім менталітету, треба допомогти їм матеріально. Мери та голови місцевого самоврядування, які це зрозуміли, вже почали це робити. Забезпечується зручність для пацієнта, влаштовуються зони очікування, встановлюються автовідповідачі, забезпечуються запис на прийом, транспорт для лікаря, місця для дитячих візочків та ін. Ці, здавалося б, маленькі дрібнички дуже цінують люди», — наголосив спікер.

Заступник міністра озвучив дуже важливе повідомлення: «У державному бюджеті на наступний рік немає субвенції на первинну медичну допомогу». Якщо заклад не встигне укласти угоду з НСЗУ до кінця 2018 р., то не зможе отримати фінансування від НСЗУ.

Що ще має відбутися наступного року? П. Ковтонюк повідомив, що реформа рухатиметься далі. Нині пацієнт отримує від сімейного лікаря направлення на обстеження або до лікаря-спеціаліста. На етапі подальшого обстеження він стикається зі старою системою, яка вимагає або благодійних внесків, або іншої оплати з кишені пацієнта. Тому у 2019 р. реформа буде спрямована на сегмент амбулаторних діагностичних та спеціалізованих послуг. Це амбулаторні консультації лікарів-спеціалістів, інструментальні та лабораторні дослідження.

До середини 2019 р. НСЗУ визначить тарифи на ці послуги. Вони нараховуватимуться не на людину, як це відбувається на первинній ланці, а за надану послугу. А з середини наступного року НСЗУ почне укладати угоди із закладами, які надають вищезгадані послуги. «Тарифи будуть обґрунтовані та забезпечать усі видатки. Кошти для цього у бюджет закладені», — повідомив заступник міністра.

Що це дасть пацієнту? За словами П. Ковтонюка, 80% потреб пацієнта у медичній допомозі задовольнятиметься за державний кошт. Йдеться про консультації сімейного лікаря, інструментальні й лабораторні дослідження та лікування у профільних спеціалістів за направленням сімейного лікаря. Разом з тим буде перелік платних послуг, надаючи які заклад зможе заробляти. Заступник міністра запевнив, що у платному переліку не буде послуг, критичних для здоров’я.

Дуже важлива частина реформи — запровадження електронних інструментів. Протягом поточного року інформаційні рішення використовувалися у процесі підписання декларацій та укладання договорів з НСЗУ. «Настав час для лікаря працювати з електронними інструментами — фіксувати дані пацієнта та формувати його електронну картку. Ми почнемо це робити з 1 січня 2019 р. для сімейного лікаря. Сімейний лікар почне працювати з комп’ютером й припинить працювати з папером», — повідомив спікер. Для реалізації цього завдання потрібно забезпечити кожного сімейного лікаря комп’ютером. На думку заступника міністра, це цілком реально. «Є планшети, є ноутбуки. Це сімейна медицина, там не потрібно складного обладнання», — наголосив він.

На електронну карту хворого покладатимуться додаткові функції, зокрема електронний рецепт, який запрацює з квітня наступного року, електрон­ний лікарняний лист та направлення — з середини наступного року. Наразі в усіх закладах працюють медичні інформаційні системи (МІС). Вони використовуються для укладання декларацій, а з 1 січня 2019 р. у них з’явиться електронна карта.

П. Ковтонюк зробив наступне важливе повідом­лення для формування бюджетів закладів на наступний рік: «У середині 2017 р. у нас була домовленість з постачальниками МІС, що 2 роки вони надають програмне забезпечення безкоштовно. Тобто бізнес 2 роки інвестував. Платність почнеться з середини 2019 р.». Тобто з середини 2019 р. постачальники МІС встановлять вартість оренди програмних продуктів для закладів первинної ланки. Заступник міністра пообіцяв, що вона не буде високою.

Стосовно реформи стаціонарної медичної допомоги, то вона розпочнеться у 2020 р. Підготовка до неї триватиме протягом 2019 р. «Вона буде дуже складна. Тому ми робимо пілотний проект в одній області, щоб побачити, які є ризики», — повідомив доповідач.

Як бути успішним

Для того щоб закладу бути успішним в нових умовах, по-перше, потрібно автономізуватися, тобто перетворитися у комунальне некомерційне підприємство. Через 3 міс після перетворення необхідно отримати ліцензію. Далі — укласти договір з НСЗУ. У грудні почнеться чергова хвиля, й хто ще не встиг укласти договір, повинен терміново долучитися до цього процесу. Це будуть річні договори на 2019 р. Обов’язково слід активізувати громади та стимулювати населення укладати декларації про вибір лікаря. «Не потрібно заганяти та лякати людей. Попросіть медсестру або сімейного лікаря сходити до людей та роз’яснити їм, що потрібно укласти декларації», — зазначив П. Ковтонюк. Але зрозуміло, що лікар не буде цього робити, якщо не відчує збільшення доходів. Тому заступник міністра запропонував директорам ЦПСМД подумати, як мотивувати сімейного лікаря проводити роз’яснювальну роботу та залучати населення до укладання декларацій. Наприклад, у деяких закладах для лікарів встановлена ставка, а за кількістю підписаних з ним декларацій він отримує премію. При цьому дохід медсест­ри залежить від премії лікаря — чим більше лікар підписав декларацій, тим більшу він та медсестра отримали премію. Заступник мініст­ра ще раз підкреслив, що обов’язково слід забезпечити лікарів комп’ютерами.

Нова реальність української медицини

Олександр Жигінас розповів про функції НСЗУ. НСЗУ є цент­ральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення. Діяльність НСЗУ спрямовується і координується КМУ через міністра охорони здоров’я.

Навіщо потрібні державні фінансові гарантії? В усіх системах охорони здоров’я навіть заможних країн існує проблема браку коштів. Для України це вельми актуальне питання, адже не секрет, що економічна ситуація складна. Відтак, державні фінансові гарантії — це спосіб раціоналізувати витрати. Законодавство України передбачає безоплатне надання медичної допомоги. Йдеться про будь-які послуги для будь-кого за будь-яких умов. Але ж це нереалістична норма — жодна краї­на не здатна це забезпечити. Програма медичних гарантій — чітко визначений перелік послуг, які держава може оплатити, а НСЗУ виконує функції єдиного державного платника. «Ми будуємо таку систему, яка існує у країнах з єдиним платником», — повідомив спікер.

Наявність єдиного платника дозволяє розмежувати функції власника ресурсів та замовника послуг. На сьогодні ці функції об’єднані, що породжує конфлікт інтересів і не дозволяє створювати стимули для розвитку.

НСЗУ від імені держави сплачує закладам охорони здоров’я за медичні послуги, які вони надають, тобто відповідає на три питання — кому, за що і як сплачує держава? На питання «за що платимо?» відповідає програма медичних гарантій. На повну потужність вона почне функціонувати з 2020 р., а на сьогодні ця програма покриває первинну ланку медичної допомоги.

Питання «кому платимо?» має наступну відповідь. НСЗУ платить закладам, які відповідають вимогам, що висуваються до надавача послуг. Вимоги встановлює Міністерство, і йдеться про заклад охорони здоров’я будь-якої форми власності, крім тих, що не перетворені у некомерційні підприємства.

На питання «як платимо?» О. Жигінас відповів так: «Шляхом укладання договорів та моніторингу виконання умов договору. Кошти нараховуються через казначейство на рахунок підприємства, відкритий у будь-якій банківській установі».

Для того щоб у заклад прийшли пацієнти та отримали якісну медичну допомогу, потрібно створити відповідні умови. Тут має долучитися місцева влада, яка повинна інвестувати в інфраструктуру, у тому числі й енергозбереження, забезпечити заклад необхідним обладнанням, зокрема комп’ютерами, іншою оргтехнікою, медичним обладнанням, тобто тим, що дозволить відповідати вимогам до надавача послуг, які висуває НСЗУ.

О. Жигінас зауважив, що підписання договорів з НСЗУ відбувається хвилями. Перші дві забезпечили фінансування закладів первинної ланки у ІІ півріччі поточного року. Третя, яка відбудеться у грудні, передбачатиме фінансування на 2019 р. «Заклади, які не уклали договори з НСЗУ за перші дві хвилі, повинні укласти їх у третю хвилю. Оголошення про старт третьої хвилі з’явиться наприкінці листопада. Заклади, які не укладуть договір з НСЗУ або не переукладуть (бо ті, що уклали у першій та другій хвилі, повинні переукласти їх на наступний рік) залишаться на фінансуванні місцевого бюджету. Інших джерел фінансування не передбачено. Первинка не фінансуватиметься за рахунок медичної субвенції», — наголосив доповідач.

За словами спікера, за першу хвилю договори уклав 161 заклад, після другої хвилі кількість таких закладів збільшилася до 623. Зростає кількість приватних закладів — у першій хвилі їх було лише 12, а у другій вже 73. «Приватні заклади отримують фінансування так само, як і комунальні. Їм простіше, адже вони спочатку будувалися та організовувалися правильно», — повідомив О. Жигінас.

Щодо виплат, які здійснює НСЗУ, спікер повідомив, що оплата послуг на поточний місяць відбувається у перших числах відповідно до кількості декларацій, зафіксованих у системі станом на перше число. Обсяг виплат постійно зростає, тому що збільшується кількість декларацій та закладів, які уклали угоду з НСЗУ.

Що далі робитиме НСЗУ

Доповідач нагадав, що наказом МОЗ від 19.03.2018 р. № 504 «Про затвердження Порядку надання первинної медичної допомоги» затверджено Перелік медичних послуг з надання первинної медичної допомоги, який входить у гарантований пакет. «Первинка завжди покриватиметься повністю, так само як екстрена медична допомога у перспективі, на цій ланці не буде негативного переліку, тобто послуг, які держава не оплачуватиме», — повідомив він.

У 2019 р. до повноцінного впровадження програми медичних гарантій НСЗУ планує реалізувати кілька пілотних проектів. «Ми пілотуватимемо спеціалізовану амбулаторну допомогу по всій країні, у нас буде пілот по стаціонарній допомозі у Полтаві. І буде переведення програми відшкодування вартості лікарських засобів, тобто програми «Доступні ліки», від Міністерства в управління НСЗУ. Обсяг програми не зміниться, хіба що до реєстру можуть додатися нові торгові назви за результатами чергового оновлення», — зазначив О. Жигінас.

Таким чином, перелік міжнародних непатентованих назв, які включені до урядової програми «Доступні ліки», у 2019 р. не зміниться, але зміниться спосіб, у який вона реалізується. «Замість субвенції буде контрактування аптечних закладів напряму з НСЗУ, так само як зараз контрактуються заклади первинної ланки», — повідомив спікер.

За словами доповідача, програма медичних гарантій повноцінно запрацює у 2020 р. «Усе, що нині оплачується з бюджету за рахунок субвенцій, спеціальних виплат, соціальних програм, — буде включено до програми медичних гарантій. Тобто все фінансування, крім третинної високоспеціалізованої медичної допомоги, здійснюватиметься через НСЗУ шляхом укладання договорів на певних умовах на чітко визначений перелік послуг за єдиними тарифами для всіх. І це буде чесна система, у якій той, хто більше працює, більше отримує», — наголосив він.

Наразі фінансування первинки здійснюється за «червоним» та «зеленим» списком. До якого часу держава оплачуватиме «червоний» список?

МОЗ планує запровадити державний гарантований пакет медичних послуг, що складатиметься із «зеленого», «синього» і «червоного» списків. «Зелений» список — ліки і послуги, які на 100% оплачуватиме держава. Це екстрена, первинна, паліативна медична допомога, а також вторинна, але окремі види послуг — ургентні. «Синій» передбачатиме формат співоплати — частково оплачуватиме держава, частково пацієнти. Йдеться про неекстрені, планові медичні послуги. Послуги з «червоного» списку пацієнт повинен оплачувати сам. Це неекстрені стоматологічні послуги, звернення до лікаря без направлення, ліки, які не передбачені протоколом, естетична медицина. За словами О. Жигінаса, «червоний» список держава припинить фінансувати з червня 2019 р.

Зрозуміло, що не всі заклади зможуть підписати угоду з НСЗУ протягом третьої хвилі. Чи буде можливість зробити це наступного року, якщо у грудні заклад не зможе укласти угоду з НСЗУ?

О. Жигінас пояснив: якщо у грудні 2018 р. заклад не встигне укласти угоду з НСЗУ, то в наступному році у нього буде можливість це зробити. Як тільки НСЗУ розпочне виконання договорів, укладених у грудні 2018 р., буде оголошено четверту хвилю. Очікується, що це відбудеться у лютому–березні, і в оголошенні визначатиметься кінцева дата подання заяв, швидше за все — листопад.

Гроші будуть іти напряму на рахунки підприємств чи через казначейство?

Гроші, якими оперує НСЗУ, знаходяться у казначействі, адже це гроші державного бюджету. Відповідно, коли НСЗУ здійснює оплату за договорами, то гроші на рахунок підприємства надходять з державного казначейства.

Наразі при укладанні угоди з НСЗУ існує вимога щодо цілодобового обслуговування населення. Як його організувати та хто має це оплачувати?

О. Жигінас зазначив: «Як виникла вимога про надання допомоги у позаробочий час? Ми хочемо сформувати нову культуру взаємовідносин пацієнтів та лікарів первинної ланки. Пацієнт знає свого лікаря, номер його телефону. Це не означає, що в кожному центрі з надання первинної допомоги цілодобово має чергувати бригада, готова виїхати на виклик. Це означає, що пацієнти повинні знати, куди їм звертатися. Якщо у родині щось сталося, то люди мають розуміти, що одразу можна зателефонувати сімейному лікарю й він направить пацієнта та дасть пораду». Разом з тим спікер погодився, що питання співпраці закладу первинної ланки з районними лікарнями та лабораторіями наразі недостатньо врегульоване. Вирішити цю проблему дозволить реформа спеціалізованої допомоги, завдяки якій заклади вторинної ланки також стануть підприємствами. Це створить умови для того, щоб заклади первинної та вторинної ланки могли вести господарські стосунки.

Що буде, якщо лікар перевищив рекомендований оптимальний обсяг декларацій?

О. Жигінас пояснив, що технічних обмежень не буде, але запроваджуватимуться економічні важелі впливу на цей процес. Перевищення кількості укладених декларацій на 10% не впливатиме на оплату. Тобто оплата здійснюватиметься за встановленими тарифами, й лікар сам вирішуватиме, чи впорається він з таким навантаженням. Якщо кількість декларацій буде більшою на 20%, то у такому разі НСЗУ платитиме за декларації на 20% менше. Кожне подальше збільшення кількості дек­ларацій на 10% знецінюватиме їх вартість на 20%. Наразі під цю модель готується нормативна база.

За чий рахунок мають сплачуватися комунальні послуги?

НСЗУ сплачує медичному закладу, яке перетворилося на підприємство, за надані послуги. Яким чином цей заклад використовуватиме кошти, він вирішує сам. Тобто чи підуть ці кошти на оплату праці лікарів, закупівлю обладнання, ремонт, оплату комунальних послуг тощо, має вирішити сам надавач послуг. Щодо комунальних послуг, то за словами О. Жигінаса, до 2020 р. вони можуть оплачуватися за рахунок місцевих бюджетів. А після 2020 р. комунальні заклади будуть самостійно оплачувати їх, так само як це сьогодні роблять приватні.

27-ма Міжнародна медична виставка «PUBLIC HEALTH»

Найбільша в Україні 27-ма Міжнародна медична виставка «PUBLIC HEALTH» тривала з 2 по 4 жовтня 2018 р. у Міжнародному виставковому центрі. Організатори виставки — компанії ДП «Прем’єр Експо» (Україна), ITE Group Plc. (Великобританія).

У церемонії офіційного відкриття виставки взяли участь Ірина Сисоєнко, народний депутат, заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, Анна Романова, народний депутат, секретар Комітету, голова підкомітету з питань розвитку туризму, курортів та рекреаційної діяльності Комітету Верховної Ради України з питань сім’ї, молодіжної політики, спорту та туризму, Павло Ковтонюк, заступник міністра охорони здоров’я України, Валентина Гінзбург, директор Департаменту охорони здоров’я Київської міської держадміністрації, Іван Сорока, президент Українського медичного клубу, Ірина Мазур, президент Асоціації стоматологів України, Дмитро Левченко, президент Асоціації приватної медицини, інші представники професійної медичної громади.

За три дні медичну виставку відвідали 9750 осіб, серед яких представники найбільший вітчизняних і міжнародних медичних компаній; керівники державних медичних закладів різних форм власності, делегати професійних асоціацій, науковці, лікарі та інші професіонали галузі.

Відвідувачі Public Health мали змогу ознайомитися з тематичними розділами виставки: медична техніка та обладнання, інструменти, вироби медичного призначення, ортопедія та реабілітаційна техніка, офтальмологія, екстрена медицина, репродуктивна і перинатальна медицина, стоматологічне обладнання та матеріали, здоровий спосіб життя, медичні меблі та одяг, Digital Med (телемедицина, цифрова радіологія, eHealth), а також новий розділ виставки — лабораторна медицина.

У рамках виставки відбулися науково-практичні заходи з різних напрямків медицини, у тому числі спеціалізований семінар-конференція для міських голів «Діяти, а не чекати. Медична реформа — досвід регіонів»; V Міжнародний конгрес медичного туризму, присвячений актуальним питанням галузі; International Orthodontic Symposium (IOS) — міжнародний конгрес ортодонтів; круглий стіл «Санаторно-курортне лікування в Україні: стан та перспективи в умовах реформування Фонду соціального страхування України»; DIGITAL MED — майданчик інноваційних технологічних рішень в медичній сфері, який представив ключові IT-системи для модернізації системи охорони здоров’я в нашій країні.

Під час виставки відбулася офіційна церемонія нагородження Всеукраїнською премією «Голов­ний лікар року». Цього року почесну нагороду отримав Роман Колонтай, головний лікар комунальної установи «Балтський центр первинної медико-санітарної допомоги» Балтської міської ради.

Міжнародна виставка «Охорона здоров’я» вже 27 років поспіль сприяє розвитку ділових відносин між вітчизняними компаніями та інвесторами. Саме тому ключові гравці вітчизняного медичного ринку, такі як «Toshiba Medical Systems» (Нідерланди), «Esaote» (Італія), «Medexim», «Профімед-Сервіс», «Медапаратура», «МЕДІТОРГ», «Гемопласт», «Айемес Україна», «Телеоптик» обирають Public Health для презентації своїх товарів, обладнання та послуг. При цьому щороку виставка розширюється завдяки участі нових компаній. Так, у поточному році дебютували «ІНМЕД Україна», «Оніко», «Медгарант», Чеський національний стенд, «Майстер Дент», «АФС МЕДІЦІНТЕХНІК», «Медтехніка Орто», «Полтава медобладнання», «Ремед» і багато інших.

Виставка «PUBLIC HEALTH» — це захід міжнародного рівня. Високу якість організації події підтверджено сертифікатом UFI — Всесвітньої асоціації виставкової індустрії.

Открыли форум организаторы: управляющий директор агентства «Мединформ Украина» Елена Самойленко и генеральный директор агентства DIALLA Ирина Кузнецова. Спикеры отметили, что Healthcare Creative Forum был создан для того, чтобы обсуждать новые тренды и тенденции и наглядно показывать, каким образом творческие подходы можно эффективно внедрять в продвижение фармбренда.

Тренды в Healthcare

В этой секции приняли участие Карина Оганджанян, вице-президент TWIGA, Дмитрий Мошаров, управляющий директор Media First Ukraine, и Мария Полякова, управляющий парт­нер INCHKIEV.

1. Чат-боты

Чат-боты — это программа, которая может общаться с пользователями (имитируя поведение человека) для достижения какой-либо цели или развлечения. В системе здравоохранения такой инструмент применяется для коммуникации пациента с искусственным интеллектом, который самообучается. В качестве примера К. Оганджанян представила кейс Chat Yourself, в котором чат-бот помогает пациентам с болезнью Альцгеймера. Бот собирает и анализирует данные о жизни человека и может предоставить всю необходимую информацию в любое время суток: как зовут друзей и родных, где находится дом и так далее.

2. Виртуальная реальность (Virtual reality — VR)

VR в Фарме — это в первую очередь инструмент эмпатии, обучения и наглядной визуализации, что крайне необходимо для врачей и пациентов. Например, в Бразилии создали виртуальный мир, который успокаивает и развлекает ребенка во время процедуры вакцинации. Таким образом дети получают позитивный опыт, а медицинский персонал может спокойно выполнять свою работу.

3. Телемедицина

Телемедицина — это доступность медицинской помощи дистанционно в любой момент времени с помощью цифровых технологий. В Украи­не данная тенденция все больше набирает обороты и привлекает внимание маркетологов, которые ищут варианты этического применения данного инструмента в различных рекламных кампаниях.

4. Коллаборации фармацевтических и сервисных компаний

В чем суть данного тренда? Компании, которые традиционно были фармацевтическими, находят формы сотрудничества с технологическими компаниями, имеющими доступ к большому количеству данных, и создают новые усовершенствованные продукты. Среди приведенных примеров успешных коллабораций спикер отметила Teva&Gecko Health, Sanofi&Google Life Sciences, Pfizer&IBM Watson Health.

Однако, помимо тенденций в фарм-digital существуют еще и «боли», которые прежде всего касаются страха неудач и отсутствия гибкости.

«Да, Фарма — это достаточно консервативная отрасль, и любые движения в ней стоят больших денег, но правда заключается в том, что наши желания лежат по другую сторону от страха», — отметила М. Полякова и предложила вариант решения данной проблемы — устранить незнание и обучить своих сотрудников основам digital.

Кроме того, спикер придерживается мнения, что креативные решения не принимаются в фармацевтической отрасли из-за тяжелой системы их утверждения. Она привела пример, когда упрощение данной процедуры значительно увеличило количество реализованных творческих идей.

Также докладчик сделала акцент на том, что современный digital находится в стадии трансформации и все, что работало еще вчера, может быть абсолютно неприменимым сегодня. Современные тенденции направлены на проведение кампаний digital only и на осознание того, что в digital ecosystem помимо информационных технологий входит еще масса факторов, включая инсайды и контент. «Тренд — это когда все уже повернулись, а ты еще нет», — утверждает М. Полякова и наглядно доказывает это демонстрацией эксперимента Аша*.

«Мы как медиаагентство, как юнит, в котором сосредоточен основной аналитический ресурс группы TWIGA, задались вопросом: есть ли взаимосвязь между креативностью видеороликов и их эффективностью? Для того чтобы найти ответ, мы проанализировали рекламную активность всей фармкатегории в течение 10 лет: с 2008 по 2018 г. Исходя из результатов проведенного исследования, с определенной долей погрешнос­ти можно утверждать, что креативные ролики в среднем на 25% эффективнее, чем некреативные», — отметил Д. Мошаров и порекомендовал учитывать этот показатель при формировании рек­ламного бюджета.

Представление кейсов — победителей фестиваля Lions Health 2018

Можно ли применять международные кейсы для продвижения брендов в Украине? Этот вопрос обсудили эксперты форума в формате баттла: креативщики против маркетинг-директоров. Участниками данной дискуссии стали Алексей Бежевец, партнер юридической компании «Правовой Альянс», Сергей Кузьменко, директор по стратегии и развитию бизнеса TWIGA Ukraine, Сергей Кива, продакт-менеджер компании «Берлин-Хеми», Андрей Провотар, директор Lovi Video, Инна Деняк, маркетинг-менеджер Teva Украина, Станислав Беседин, старший бренд-менеджер Bayer, и Александр Ябчанка, спикер Министерства здравоохранения Украины. Модерировал баттл консультант, эксперт фармацевтического рынка Сергей Орлик.

Итак, участникам форума представили следующие кейсы:

1. Вакцинация против рака шейки матки (Видео кейс)

Цель данного кейса — привлечь внимание девушек поколения «селфи» к вопросу вакцинации против рака шейки матки с помощью известного кинофильма и цифровых технологий.

2. Восстановление аппетита у онкобольных (Видео кейс)

Чрезвычайно важно, чтобы пациенты, которые проходят курс лечения химиотерапией, могли полноценно питаться и получать с пищей энергию, необходимую для борьбы с болезнью. Данный кейс рассказывает о новом продукте на растительной основе, который восстанавливает вкусовые рецепторы у таких больных и дает возможность сохранить аппетит и получать удовольствие от приема пищи.

3. Опиоидный кризис (Видео кейс)

Когда американцы думают об опиоидном кризисе, они вспоминают о героиновых наркоманах. На самом деле проблема лежит в использовании рецептурных обезболивающих — опио­идов. Эти лекарственные средства каждый год выписываются 92 млн американцев, из которых 22 тыс. умирают от передозировки.

Чтобы изменить представление об этой проблеме, Нацио­нальный совет без­опасности (National Security Council), США, создал мемориал из 22 тыс. таб­леток с выгравированными лицами тех, кто стал жертвой этого кризиса.

4. Ювенильный артрит у детей (Видео кейс)

Обычно, когда мы думаем об артрите, то вспоминаем о лицах пожилого возраста. Однако данный кейс повествует о том, что дети с ювенильным артритом также сталкиваются с массой неудобств — например, социальной изоляцией в школе.

Этот кейс демонстрирует первую коммуникационную технологию, которая позволяет таким детям сообщить учителю о своем состоянии, не привлекая внимания других учеников. Ребенок одевает на руку двухцветный браслет: когда самочувствие удовлетворительное, браслет повернут белой стороной, когда боль усиливается — красной.

5. Как можно помочь лицам с депрессией? (Видео кейс)

О депрессии не было принято говорить в социальных сетях, но пришло время это менять, потому что сегодня эта проблема приобрела угрожающие масштабы.

В данном кейсе описана история создания персонажа — маленького подавленного человечка с большой синей головой (Lighter Blue). Небрендированная фармстраница Lighter Blue стала самой популярной за все время существования Facebook. Такой успех связывают с тем, что изолированные в социальных сетях люди почувствовали поддержку в борьбе со своим одиночеством.

К действию!

В ходе дискуссии креативщики и маркетологи сошлись во мнении, что практически все кейсы с небольшими юридическими доработками применимы в Украине.

Сегодня Фарма может и должна быть креативной и социальной, потому что современный рынок требует от производителей не только стандартной продажи лекарственных средств, но и предоставления дополнительных сервисов и услуг.

Healthcare-проекты

В данной секции участники форума ознакомились с креативными проектами в здравоохранении, которые уже удачно функционируют в Украине.

Социально ответственное блогерство

Медицинские блоги давно существуют во всем мире, но в Украине эта тенденция только начинает зарождаться. Блогер, кандидат медицинских наук, гинеколог-эндокринолог высшей категории Наталья Силина рассказала о том, что пациенты уже давно следят за активностью в социальных сетях, а вот к системе здравоохранения относятся с недоверием.

Кроме того, ситуацию усугубляет появление блогеров без медицинского образования, которые формируют дополнительный негативный настрой у населения. В связи с этим Н. Силина настаивает на том, что каждый медицинский блогер должен осознавать свою социальную ответственность, иметь высокий уровень профессионализма и сформированную систему собственных ценностей.

Как выделиться из традиционной коммуникации, рассказали Светлана Степаненко, СЕO TWIGA Ukraine, и Елена Савенюк, General Manager Dileo Farma. Они представили свой успешный кейс известного препарата для лечения боли в горле, в котором показали, что необязательно делать упор на симптоматику и вести потребителя через традиционную схему «проблема — решение». Добиться эффективности можно, доказав реальную ценность для потребителя, например, как в кейсе данного препарата, через сертификацию и опыт потребления: 50 млн людей в 60 странах.

Дайте клиенту прожить свою историю

«Відчуй» — это общественная организация, которая была создана в 2011 г. Андреем Пышным для людей, у которых есть проблемы со слухом, и их близких. Дарья Герасимчук, исполнительный директор данной организации, отметила, что за время существования проекта было разработано множество кейсов, некоторые из них применимы и в Фарме.

«Коли тиша заговорила»

Д. Герасимчук представила реализацию первого этапа проекта, который уже удалось реализовать, — «Тиха опера». Этот кейс построен на том, что человек проникается проблемой только когда переживает яркие, сильные и, главное, собственные эмоции. «Мы очень переживали, когда пришли в Национальную оперу Украины со своей идеей, потому что никто в мире еще не делал ничего подобного», — отметила Д. Герасимчук.

Суть проекта заключалась в том, что во время представления зрители видели, что артисты поют, а оркестр играет, но ничего не слышали. Данная акция длилась всего 2 мин, но этого оказалось достаточно, чтобы продемонстрировать людям, каково это — жить в мире полной тишины.

«Люди в зале держались за руки и плакали. Не потому, что мы рассказали им какую-то важную историю, а потому, что мы дали им возможность прожить собственные эмоции. По статистике Всемирной организации здравоохранения, каждый десятый человек в мире теряет слух и 60% этих случаев можно было бы предупредить при свое­временной диагностике. Согласно нашему опросу 74% зрителей сообщили, что проверят слух в ближайшее время, и мы считаем, что это 100% победа», — подчеркнула спикер.

Звездная азбука жестового языка

Многие люди боятся и стесняются носить слуховой аппарат, особенно это касается детей в школе. Организация «Відчуй» решила популяризировать эту проблему и сделать жестовый язык модным.

«Мы пригласили к участию в нашем проекте топ-звезд шоу-бизнеса, спорта и театра для того, чтобы они сфотографировались с 1 буквой из азбуки жестового языка. Далее мы подписали меморандум с Министерством образования Украи­ны, и звездные азбуки разлетелись по всем школам страны. Таким образом, изучение жестового языка стало интересным квестом и модной игрой. Теперь ребенку не страшно надеть слуховой аппарат, потому что у него есть большая группа поддержки», — отметила Д. Герасимчук.

Инклюзивность бизнеса

Готовы ли современные фармацевтические производители обслуживать клиента, который говорит исключительно на жестовом языке? Обычно большинство коммуникаций с таким человеком сводится к переписке, которая не всегда является эффективной из-за отличий в письменной речи.

Кроме того, большинство компаний печатают свою рекламную продукцию, не учитывая потребности незрячих людей. Касательно этого спикер сообщила следующее: «Есть ли спрос? Есть! Около 65 тыс. жителей Украины тотально незрячие. В случае, когда у компании нет инклюзивного сервиса, она говорит таким клиентам: «Нет, мы работаем не для тебя».

Д. Герасимчук рекомендует фармацевтическим компаниям задуматься над этой информацией и построить свой сервис так, чтобы не терять потенциальных платежеспособных клиентов с ограниченным возможностями.

Важно отметить, что в ходе форума участники совместно с лучшими экспертами в области healthcare разработали собственные кейсы и поборолись за звание самых креативных.

Таким образом, Healthcare Creative Forum 2018 в очередной раз доказал, что неформатные подходы находят отклик в сердцах потребителей, а значит, креатив может быть эффективным даже в консервативной фармацевтической отрасли.

Протягом останніх років в Україні відбувається електронізація та автоматизація реєстрів, звернень, тендерів, рішень тощо. У зв’язку з медичною реформою ця тема стала особливо актуальною для лікувально-профілактичних закладів первинної ланки та сімейних лікарів. До речі, нагадаємо, що в грудні розпочнеться третя хвиля підписання договорів з Національною службою здоров’я України (далі — НСЗУ). А поки медичні заклади пристосовуються до нової моделі фінансування та управління, лікарі та пацієнти мають підготуватися до запровадження електронних рецептів, перехід на які заплановано на квітень наступного року.

Що таке «eHealth»

Ст. 2 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» дає визначення новому терміну «електронна система охорони здоров’я» — це інформаційно-телекомунікаційна система для управління медичною інформацією та автоматизації ведення медичної звітності. На виконання закону постановою КМУ від 25 квітня 2018 р. № 411 затверд­жено порядок її функціонування.

До складу системи входить центральна база даних, власником якої є НСЗУ, та медичні інформаційні системи (далі — МІС), що забезпечують автоматизацію роботи суб’єктів господарювання медичної галузі — закладів охорони здоров’я та фізичних осіб — підприємців (ФОП), які здійснюють медичну практику. Між ними забезпечується обмін інформацією через відкритий програмний інтерфейс (application programming interface — API; рис.1).

Рис. 1

Схема роботи електронної системи охорони здоров’я

НСЗУ володіє не лише центральною базою даних, а й майновими правами на її програмне забезпечення. Тому саме цей орган повинен забезпечувати функціонування Національної елект­ронної системи охорони здоров’я — eHealth та її веб-сайту.

Нагадаємо, що до розробки системи eHealth залучалися кошти урядів США та Канади, а також міжнародних організацій USAID, Expert Deployment for Governance and Economic Growth (EDGE), Світового банку та ін. Для створення проектного офісу МОЗ України та постачальники МІС також підписали Меморандум щодо намірів співпраці у побудові в Україні прозорої та ефективної електронної системи охорони здоров’я.

Центральну базу даних адмініструє спеціально створене державне підприємство «Елект­ронне здоров’я», яке є власником знаку для товарів і послуг eZdorovya. Фактично, це окремий бренд, який створено спеціально для розмежування проекту від його складової частини.

За інформацією, розміщеною на сайті eHealth, наразі триває розробка медичної картки пацієнта, електронного направлення, електрон­ного рецепта та інших нових модулів.

Таким чином, eHealth — це складний проект, який в перспективі обіцяє пацієнтам швидкий доступ до їх медичної інформації, а лікарям — зручність, відсутність потреби в паперовому документообігу та чітку звітність.

Як працює eHealth

Заклади охорони здоров’я до кінця 2018 р. повинні підписати контракт з НСЗУ, який укладається на користь третіх осіб — пацієнтів, за типовою формою, затвердженою постановою КМУ. Станом на 12.11.2018 р. НСЗУ повідом­ляє про подання заяв на підписання договорів понад 90% закладами. Проте можуть залишитися медичні заклади, які не встигнуть підписати угоду й питання їх фінансування залишиться відкритим.

Пацієнти, які обрали сімейного лікаря, терапевта або педіатра для своєї дитини, підписують з ним декларацію — угоду на постійне обслуговування. Декларація заповнюється в електронному вигляді на підставі наданих документів (ІНН та паспорт для дорослого або ж свідоцтво про народження та документи одного з батьків для дитини) та друкується в 2 екземплярах, один з яких лишається пацієнту. Знадобиться також номер мобільного телефону, оскільки на нього надсилається повідомлення з кодом для підтвердження. Після цього пацієнт має перевірити правильність внесених даних, підписати обидва примірники і вибір лікаря буде офіційно задекларовано.

Згідно зі ст. 7 та ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» обидва екземпляри декларації мають однакову юридичну силу та вважаються оригіналами. Громадянин, підписуючи декларацію, дозволяє внесення власних даних у систему та доступ до них обраному лікарю і тим лікарям, до яких його направлятимуть. Станом на 13.11.2018 р. до системи приєдналося більше 21 млн пацієнтів.

Далі лікар має накласти власний електрон­ний цифровий підпис (ЕЦП) на заповнену пацієнтом електронну декларацію й додати документ в електронну систему охорони здоров’я, а саме в Реєстр декларацій. З цього моменту за обслуговування пацієнта заклад, який уклав договір з НСЗУ, отримуватиме гроші, так звані капітаційні виплати. До речі, кількість приєднаних до системи лікарів на сьогодні сягає майже 25 тис.

Окрім Реєстру декларацій про вибір лікаря, у віданні НСЗУ як власника центральної бази знаходяться наступні реєстри:

• Реєстр пацієнтів, які мають право на медичні гарантії згідно із Законом України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення»;
• Реєстр суб’єктів господарювання у сфері охорони здоров’я, які уклали або мають намір подати заяву про укладення договору за програмою медичних гарантій або залучені надавачами медичних послуг до надання медичних послуг;
• Реєстр медичних спеціалістів (тих, що здобули медичну освіту, у тому числі ФОП, що мать ліцензію на медичну практику);
• Реєстр медичних працівників (тих, що перебувають у трудових відносинах із суб’єктами господарювання у сфері охорони здоров’я);
• Реєстр договорів про медичне обслуговування населення, укладених з НСЗУ;
• Реєстр договорів про реімбурсацію;
• інші, прямо не визначені законом.

НСЗУ використовує дані для визначення потреб населення в медичних послугах і лікарських засобах, оплати медичним закладам за надані послуги, звітності тощо. При цьому розпорядником та володільцем відомостей Реєстру медичних спеціалістів та Реєстру суб’єктів господарювання у сфері охорони здоров’я є МОЗ.

Законом передбачено, що договір між НСЗУ та суб’єктами господарювання укладається в письмовій (електронній) формі. Тобто, начебто, є альтернатива, але для нормального функціонування закладів охорони здоров’я та надання медичних послуг та лікарських засобів за програмою медичних гарантій, і вони, і пацієнти зобов’язані зареєструватися в електрон­ній системі.

Місце та роль МІС

Керівники закладів охорони здоров’я самостійно обирають МІС, щоправда, виходячи з технічної спроможності закладу та вимог вказаних систем. Процес вибору МІС відбувається при реєстрації в системі eHealth. Правильність введених даних підтверджується ЕЦП керівника. На сьогодні існують МІС, що потребують встановлення в медичному закладі локальних серверів, та МІС, які працюють у хмарному сховищі, тобто зберігають та акумулюють усі дані в мережі Інтернет.

Нині функція МІС полягає в реєстрації закладу в електронній системі та забезпеченні доступу до центральної бази даних. На практиці це програми, які пропонують своїм користувачам різні інтерфейси та забезпечують електронну реєстрацію й передачу даних. Уже існує понад 15 МІС й вони пропонують як безкоштовні, так і платні послуги.

Переважна кількість МІС надає медичним закладам безкоштовний мінімум послуг, а саме:

• реєстрація закладу;
• реєстрація співробітників закладу (від керівника до бухгалтерів і реєстратури);
• реєстрація декларацій про вибір лікаря.

Проте МІС є комерційними проектами, які пропонують своїм клієнтам різні модулі, наприклад, фінансовий, складський, медичної статистики МОЗ, страховий тощо, а також цілий спектр додаткових функцій — від веб-додатків для персоналу лікарні до інтеграції з бухгалтерськими програмами, приватними лабораторіями, смс-розсилки, розсилки у Viber тощо. Кожний додатковий модуль оплачується окремо й іноді кош­тує дорого.

Медичні заклади вільні обрати як безкоштовну, так і найдорожчу МІС — тут держава не регулює ціни, не встановлює обмежень і заохочує вільну конкуренцію, тим більше, що на нинішньому етапі цілком достатньо базових безкоштовних функцій. Проте із запровадженням електрон­ного рецепта, який не входить до безкоштовного мінімуму послуг, багатьом лікарням, які обрали комерційні МІС, ймовірно, доведеться придбавати як мінімум цей модуль та регулярно оплачувати його використання.

МІС отримує доступ до даних, які суб’єкти господарювання вводитимуть в електронній формі. Таким чином, МІС відома вся інформація, яку заклад вноситиме в електронну систему — від кадрової і складської до бухгалтерської та, найголовніше, інформації про пацієнтів. Тобто дані з електронних декларацій про вибір лікаря не лише потрапляють до центрального компонента системи, а спершу обов’язково проходять через посередників, обраних закладами. Більшість пацієнтів не обізнані про те, що вони надають дозвіл на обробку даних саме посередникам. Їм не повідомляють і про те, якого посередника обрав заклад, хоча від нього напряму залежить безпека конфіденційних даних.

Е-рецепт

Електронізація, або діджиталайзинг, — термін, який нині поширюється серед керівників медичних установ та організацій, торкнеться не лише роботи лікарень і лікарів, але й пацієнтів, які найближчим часом отримуватимуть замість паперового рецепта його цифровий аналог — е-рецепт.

18.04.2018 р. МОЗ видало наказ № 735, яким внесено зміни до наказу МОЗ від 15.07.2005 р. № 360, потрібні для подальшого впровадження електронного рецепта.

Нині вже передбачено можливість виписувати рецепти форми № 1 (ф-1) в електронній формі. Відповідно, суб’єкти господарювання можуть самостійно прийняти рішення про запровадження в установі е-рецепта. Для цього уповноважена особа повинна внести до бази даних інформацію, що зазначена в рецепті ф-1, та накласти ЕЦП.

Як пояснює МОЗ, після цього е-рецепт потрапляє в електронну систему охорони здоров’я та доступний для перегляду провізором, до якого звернеться пацієнт за виписаними ліками. Для цього пацієнту надходитиме смс-повідомлення з номером рецепта на мобільний телефон, зазначений у декларації про вибір лікаря. Разом з тим смс-повідомлення номера е-рецепта — це додатковий сервіс, тож поки достеменно невідомо, що саме отримуватиме пацієнт у разі, якщо він не попросить про таку послугу лікаря.

Вищезгадані зміни не позбавляють пацієнта права попросити лікаря роздрукувати створений ним е-рецепт на папері, це передбачено п. 1.6 Правил виписування рецептів на лікарські засоби і вироби медичного призначення (далі — Правила). Така можливість потрібна передусім літнім людям та особам, які не мають мобільного телефона.

Якщо при оформленні е-рецепта були допущені помилки, він повинен бути анульований у системі з накладанням ЕЦП. Лікар має виписати новий правильно оформлений е-рецепт. Таким чином, теоретично пацієнт може опинитися в незручній ситуації, коли помилка в е-рецепті буде виявлена, наприклад, безпосередньо провізором в аптеці й доведеться знову відвідувати лікаря.

У будь-якому випадку для отримання препарату за номером е-рецепта, цей номер потрібно повідомити провізору. Змінами до наказу № 360 передбачено, що для роботи з електрон­ними рецептами провізору необхідно також мати доступ до інформаційної системи. Провізор матиме своєчасно та регулярно вносити дані про відпуск препарату за е-рецептом і засвідчувати їх власним ЕЦП. Зокрема, це прописано у п. 11 Порядку.

Е-рецепт зберігатиметься в електронній системі протягом 3 років з урахуванням вимог законодавства у сфері електронного документообігу, електронного цифрового підпису та захисту інформації. Крім того, наказ № 360 передбачає обов’язкове повідомлення медичного працівника, який виписав рецепт, про здійснення відпуску препарату (у повній чи меншій кількості). Відповідно, аптеки також повинні встановити МІС та отримати ЕЦП для працівника, уповноваженого здійснювати рецептурний відпуск.

Невирішеним залишається питання, як саме буде відбуватися внесення даних аптекою чи її структурним підрозділом про виданий на підставі е-рецепта препарат. Чи потрібен для цього окремий модуль, чи будуть такі модулі пропонуватися безкоштовно, а також, яким чином відбуватиметься повідомлення медичного працівника про відпуск препарату за е-рецептом.

ЕЦП, УЕП, КЕП

Порядок функціонування електронної системи охорони здоров’я передбачає, що документообіг має відповідати вимогам законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Кожний електронний документ, який вноситься в центральну базу, має супроводжуватися ЕЦП або підписом, що прирівнюється до власноручного згідно із законом. Саме такий підпис вважається захистом інформації від її випадкової чи умисної модифікації (зміни або спотворення) або знищення під час обробки та обміну в електронній системі.

Нещодавно набув чинності ухвалений Парламентом Закон України від 05.10.2017 р. № 2155-VIII «Про електронні довірчі послуги» (далі — Закон про ЕДП), яким скасовано Закон України «Про електронний цифровий підпис». Поява нового акта обумовлена розширенням термінології та прийняттям ЄС Регламенту про елект­ронну ідентифікацію, верифікацію та довірчі послуги в 2014 р. На відміну від попереднього акта, Закон про ЕДП скоріше нагадує складний технічний регламент, аніж чітко структурований зрозумілий закон.

Відповідно до Закону про ЕДП забезпечення державного регулювання даної сфери належить до повноважень КМУ, а також інших державних органів (рис. 2).

Рис. 2

Органи, що забезпечують регулювання у сфері електронних довірчих послуг

Іншими важливими нормативно-правовими актами, які стосуються впровадження та використання ЕЦП, є наступні:

• Закон України від 05.07.1994 р. № 80/94-ВР «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних мережах»;
• Закон України від 22.05.2003 р. № 851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг»;
• Закон України від 01.06.2010 р. № 2297-VI «Про захист персональних даних»;
• Розпорядження КМУ від 16.10.2016 р. № 918-р «Про схвалення Концепції розвит­ку системи електронних послуг в Україні»;
• Розпорядження КМУ від 20.09.2017 р. № 649-р «Про схвалення Концепції розвитку електронного урядування в Україні»;
• Розпорядження КМУ від 08.10.2017 р. № 797-р «Про схвалення Концепції розвитку електрон­ної демократії в Україні та плану заходів щодо її реалізації».

Електронний підпис визначається законом як електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно пов’язуються з ними і використовуються як підпис. Існує й удосконалений електронний підпис (УЕП), який відрізняється тим, що він створюється за результатом криптографічного перетворення електронних даних, з якими пов’язаний цей електронний підпис або з використанням засобу удосконаленого електронного підпису та особистого ключа, однозначно пов’язаного з підписувачем.

УЕП дає змогу здійснити електронну ідентифікацію підписувача та виявити порушення цілісності електронних даних, з якими він пов’язаний, тобто такий підпис дає змогу виявити, що відбулося втручання в ці дані.

Найскладнішим видом ЕЦП є кваліфікований електронний підпис (КЕП), який, окрім усіх вимог удосконаленого підпису, додатково потребує під час створення використання засобу КЕП і базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа.

Незважаючи на часте використання в підзаконних актах, у тому числі й МОЗ, терміна «елект­ронний цифровий підпис», його прямого визначення Закон про ЕДП не містить. Натомість, попередній закон містив таке поняття й прирівнював електронний цифровий підпис до власноручного підпису за умови використання посиленого сертифіката ключа з використанням надійних засобів цифрового підпису.

Відповідно до нових визначень аналогом ЕЦП можна вважати КЕП, адже саме він має юридичну силу, рівноцінну власноручному підпису та презумпцію відповідності останньому. Разом з тим, Закон про ЕДП передбачає, що використання удосконалених електронних підписів забезпечує середній рівень довіри до схем елект­ронної ідентифікації.

Надання послуг ЕЦП має назву — кваліфіковані електронні довірчі послуги, а перелік їх надавачів та інформації про послуги міститься в Довірчому списку.

Послугу щодо створення, перевірки та підтвердження ЕЦП, згідно із Законом про ЕДП, можуть надавати виключно кваліфіковані постачальники електронних довірчих послуг. Проте ані сам Закон про ЕДП, ані інші чинні нормативно-правові акти не містять такого визначення — замість постачальників є термін «надавачі».

Кваліфікованим надавачем електронних довірчих послуг є юридична особа будь-якої форми власності або ФОП, які внесені до Довірчого списку та надають одну або більше електронних довірчих послуг.

Довірчий список впроваджений, підтримується та ведеться на веб-сайті Центральним засвідчувальним органом (далі — ЦЗО). Правовий статус ЦЗО унікальний, оскільки він не має окремого положення, точніше вже не має — постанова КМУ від 28.10.2004 р. № 1451 «Про затвердження Положення про центральний засвідчувальний орган» втратила чинність у зв’язку з прийняттям Закону про ЕДП.

Таким чином, ЦЗО не є філією, установою чи окремим підрозділом, але є функцією Міністерства юстиції у сфері електронних довірчих послуг. Його повноваження визначені ст. 7 Закону про ЕДП, а ч. 3 ст. 35 цього Закону встановлює, що порядок ведення Довірчого списку затверджується головним органом у системі цент­ральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері електронних довірчих послуг. Тобто Міністерство юстиції затверджує для себе вищезгаданий Порядок, а обов’язкові вимоги до Довірчого списку встановлює Уряд.

Де отримати

Актуальний перелік кваліфікованих надавачів електронних довірчих послуг публікується на сайті ЦЗО за посиланням. Серед них — АТ КБ «Приватбанк», ПАТ «УкрСибБанк» та інші акредитовані центри сертифікації ключів (АЦСК). Деякі з них надають послуги безкоштовно, деякі — на комерційній основі. Є й центри, які за додаткову плату пропонують виїзну генерацію відкритих та особистих ключів безпосередньо на робочому місці підписувача. Для отримання послуг з формування ЕЦП можна звернутися також у будь-який пункт реєстрації АЦСК інформаційно-довідкового департаменту Державної фіскальної служби в межах області, у якій зареєстрована юридична особа.

Для суб’єктів господарювання медичної галузі першим кроком є отримання ЕЦП керівником закладу, який стає офіційним підписантом. Після цього здійснюється реєстрація працівників закладу — лікарів або провізорів, бухгалтерів тощо, яким також потрібно оформити ЕЦП.

Окрім документів юридичної особи, яку представляє керівник, та власних документів, кожний особистий ключ підписувача записується на окремий носій інформації (флеш-носії, диски тощо). Також потрібно заповнити Реєстраційну картку юридичної особи та додаток до неї. Їх форми та зразки заповнення АЦСК публікують у відповідному розділі на своїх веб-сайтах.

Процедура формування електронного підпису включає генерацію двох ключів, необхідних для подальшої роботи в електронній системі охорони здоров’я — відкритого та закритого. Перший потрібен для подальшої валідації автентичності ЕЦП особи, другий — є файлом, додатково захищеним особистим паролем, з яким він буде використовуватися при накладенні підпису. Відкритий ключ потім розміщується на офіційних ресурсах і є доступним для перевірки статусу.

Таким чином, підписати електронний документ можна виключно за допомогою закритого ключа, а перевірити накладений ЕЦП — за відкритим ключем, який відповідає закритому і згенерований парою разом з ним.

ЕЦП мають строк чинності, який зазвичай становить 1–2 роки з дня їх формування. Отже, не рідше ніж кожні 2 роки потрібно здійснювати переоформлення. Для повторного формування потрібно подати повний пакет документів, як при первинній реєстрації. Повторне формування може знадобитися також у разі подання підписувачем заяви про скасування кваліфікованого сертифіката, наприклад, у разі зміни власних ідентифікаційних даних чи будь-якої компрометації особистого ключа. У такому випадку скасований сертифікат ключа поновленню не підлягає. Захист прав користувачів електрон­них довірчих послуг регулює Закон України «Про захист прав споживачів».

Основополагающее право человека на здоровье — это право на доступ к жизненно необходимым качественным технологиям здравоохранения, включая лекарственные средства. При этом большинство стран признает проблему ограничения государственных затрат на здравоохранение и возрастающую потребность в медицинских услугах. В контексте успешного функционирования систем здравоохранения основные лекарства должны быть доступны в любое время в достаточном количестве в соответствующих лекарственных формах и с гарантированным качеством по цене, которую могут позволить себе представители разных слоев населения. Исходя из этого, критично важно для государств определение того, какие программы или технологии здравоохранения являются приоритетными и какие должны оплачиваться за счет бюджетных средств. Основываясь на данных отчета Всемирной организации здравоохранения (ВОЗ) «Medicines reimbursement policies in Europe 2018», мы проанализировали системы и правила возмещения расходов на лекарственные средства, применяемые странами Европейского региона ВОЗ.

Universal Health Coverage

Согласно основным Целям устойчивого развития (Sustainable Development Goals — SDGs ), все государства — члены Организации объединенных наций (ООН) договорились о выполнении к 2030 г. основных задач для достижения всеобщего охвата услугами здравоохранения (Universal Health Coverage — UHC). Это означает, что все люди получают необходимые медицинские услуги, не испытывая финансовых затруднений.

При этом UHC  не подразумевает бесплатного покрытия для всех возможных вмешательств в области здравоохранения независимо от стоимости, поскольку не все вмешательства эффективны или экономически выгодны. Вместо этого речь идет об обеспечении базового пакета медицинских услуг и постепенном расширении их охвата и финансовой защиты по мере поступления большего количества ресурсов.

Отчет демонстрирует, что все страны Европейского региона ВОЗ (в том числе и Украина) создали механизмы для предоставления доступа к лекарствам для населения. Однако разработка и реа­лизация соответствующих политик значительно отличаются в разных странах, особенно в отношении возмещения расходов на амбулаторные лекарства. При этом во всех 53 странах региона пациенты могут получать лекарства в больницах без какой-либо оплаты, за исключением Бельгии.

Финансирование системы здравоохранения в регионе

По сравнению с другими регионами охват услугами здравоохранения во многих странах Европейского региона ВОЗ довольно высокий. В некоторых странах Западной Европы (таких как Австрия, Бельгия, Франция и Германия) система социального страхования здравоохранения (Social Health Insurance — SHI) по «системе Бисмарка» обеспечивает социальную защиту. В 1990-е годы SHI была внедрена в нескольких странах Центральной и Восточной Европы, а также СНГ. SHI — это система финансирования здравоохранения, которая обеспечивается за счет страховых взносов, сделанных работодателями, работниками и государственными субсидиями. Многие страны, использующие подход SHI, имеют обязательные схемы страхования для работающих, доход которых не превышает определенного порогового значения (страховое обязательство).

SHI предоставляется посредством различных страховщиков. В некоторых странах пациенты имеют несколько вариантов при выборе страхового фонда (Германия), в то время как в других пациентам назначается конкретный фонд, например, в зависимости от их рода занятости (Польша).

Кроме системы SHI, в Европейском регионе также распространена система национальных служб здравоохранения (National Health Service — NHS). Системы NHS финансируются за счет общего налогообложения (центрального или регионального) и обычно охватывают всех жителей страны. Объем оказываемых услуг идентичен для каждого, а сервисы зачастую предлагаются государственными учреждениями. Помимо Великобритании, некоторые другие страны (Италия, Испания, Португалия, Дания, Швеция) также используют системы здравоохранения на основе NHS.

При этом добровольное медицинское страхование может быть задействовано при любой системе здравоохранения и оно играет важную роль.

Основания для включения в систему реимбурсации

Основаниями для включения в систему реимбурсации или критериями приемлемости для возмещения могут быть лекарственное средство (product-specific), заболевание, для лечения которого предназначен препарат (disease-specific), конк­ретная группа населения, нуждающаяся в лекарственных средствах (population groups-specific), общие расходы на лекарства пациента в течение определенного периода (consumption-based).

Хотя в стране может применяться более одной схемы возмещения, обычно существует доминирующая (табл. 1).

Схема «product-specific»

В данном случае право на возмещение зависит от рассматриваемого лекарства: оно считается либо возмещаемым (расходы на него полностью или частично оплачиваются государственным плательщиком), либо не подлежащим возмещению.

Компетентный орган по фармацевтическому ценообразованию и возмещению или государственный плательщик определяют статус возмещения, как правило, на основе различных критериев. Такими могут выступить терапевтическая польза, добавленная терапевтическая ценность по сравнению с альтернативными продуктами, экономическая эффективность, влияние на бюджет и т.д. (табл. 2).

В нескольких из 45 стран региона все возмещаемые лекарства реимбурсируются на 100%. Однако могут применяться и другие виды доплаты, такие как плата за рецепт и т.д. В других странах действуют разные процентные ставки сооплаты.

Продуктспецифическая схема, или «product-specific», является основной схемой возмещения расходов на амбулаторные лекарства в 32 из 45 стран. Ирландия и Казахстан применяют этот подход в качестве дополнительной схемы.

Схема «disease-specific»

При таком подходе статус и ставка возмещения связаны с заболеванием, подлежащим лечению. То бишь используется список болезней, при которых возмещается стоимость лечения. Одни и те же лекарства могут быть возмещены по разным процентным ставкам в зависимости от заболевания. Такая схема компенсации за амбулаторные препараты является основной в Эстонии, Латвии и Литве, а также на Мальте и в ряде стран СНГ.

Схема «population groups-specific»

В соответствии с этой схемой конкретные группы населения имеют право на компенсацию за фармацевтическую продукцию (по более высокой ставке, чем стандартная ставка возмещения или с полным 100% возмещением). Такие группы населения могут включать лиц, нуждающихся в специальной защите из-за особого состояния (хронические или инфекционные заболевания, инвалидность, беременность), возраста (например дети, лица пожилого возраста), статуса (например пенсионер, ветеран войны) или финансового состояния (например лица с низким доходом, безработные).

Многие страны региона приняли данную схему в дополнение к доминирующей, предлагая более высокий или полный охват медицинскими услугами для незащищенных или других групп населения.

Схема «consumption-based»

При таком подходе покрытие возмещения увеличивается с повышением потребления фармацевтической продукции (измеряемой в валовых фармацевтических расходах) застрахованным пациентом в течение определенного периода. Как только пациент достиг определенного порога личных выплат (Out-of-Pocket Payment), государственный плательщик полностью или частично покрывает любые дополнительные фармацевтические расходы. Такая схема возмещения благоприятствует тем пациентам, которые нуждаются в большем фармацевтическом обслуживании (например хроническим больным). Она преобладает в Швеции и Дании (см. «Компенсация на основе потребления в Дании»).

Национальные регуляторы

Решения о возмещении стоимости лекарственных средств в амбулаторном секторе в Европейском регионе ВОЗ обычно принимаются фондом SHI, министерством здравоохранения или министерством по социальным вопросам.

В некоторых странах (Чехия, Дания, Италия и Норвегия) решения о возмещении принимаются агентствами по лекарственным средствам, в то время как в других за возмещение отвечают специализированные учреждения (Болгария, Финляндия, Исландия, Швеция и Узбекистан). В ряде стран региона решения о выделении компенсаций на амбулаторное и стационарное лечение находятся в компетенции одного и того же органа. Однако практические решения, такие как список лекарственных средств для закупки и составление формуляра больницы, могут приниматься на больничном уровне (Греция, Литва и Норвегия).

В странах с системами на основе SHI именно SHI принимает решения о возмещении расходов для страны, в то время как индивидуальные страховщики платят за лекарства (Австрия, Франция и Нидерланды).

В некоторых странах NHS (включая Италию и Испанию) решения о возмещении принимаются на федеральном (национальном) уровне, но регионы оплачивают расходы, а также могут вести переговоры по конкретным соглашениям.

Списки возмещения

Список возмещения является основным инструментом, используемым странами для управления пакетами своих льгот. Списки возмещения имеются во странах Европейского региона ВОЗ.

В 44 из 45 стран применяют положительный список. Все лекарства, включенные в него, могут быть назначены за счет государственного плательщика. Только Германия использует отрицательный список, в котором указаны все лекарства, исключенные из возмещения. Таким образом, стоимость всех препаратов в основном покрывается, если они не находятся в отрицательном списке. Испания и Великобритания применяют как положительные, так и отрицательные списки.

В некоторых странах используется более одного положительного списка. В других странах есть один положительный список, который делится на разные части в соответствии с различными правилами возмещения и/или предписаниями. Позитивные списки — важные инструменты для определения прио­ритетности лекарств для возмещения.

Однако термин «основные лекарственные средства», основанный на Списке ВОЗ по основным лекарственным средствам (WHO Model Lists of Essential Medicines) используется только в некоторых странах, в основном балканских и СНГ. Западноевропейские страны не используют этот термин, а количество лекарственных средств, включенных в их списки возмещения, значительно превышает число таковых в вышеуказанном списке.

Большинство европейских стран регулярно пересматривают и обновляют свои списки возмещения. Например, Бельгия, Финляндия и Ирландия пересматривают их каждый месяц.

Референтное ценообразование

Система референтного ценообразования (refe­rence price system — RPS) представляет собой политику возмещения расходов, в которой взаимозаменяемые лекарственные средства группируются в референтную группу по одинаковому действующему веществу (уровень 5 АТС-классификации) или химически связанной подгруппе (уровень 4 АТС-классификации).

Государственный плательщик определяет цену, называемую референтной ценой, подлежащую возмещению за все лекарства, включенные в группу. Если розничная цена на лекарственное средство в аптеке превышает референтную, пациент должен заплатить эту разницу. Иногда могут быть включены дополнительные доплаты, например, плата за рецепт или процентная доплата.

По состоянию на 2017 г. в 30 из 45 стран Европейского региона ВОЗ применяется референтное ценообразование. Эта система была впервые внедрена в Европе в 1989 г., когда Германия представила «Festbetragssystem». Несколько лет спустя Нидерланды (1991 г.), Швеция и Дания (1993 г.) также приняли RPS. За ними следовали страны Центральной и Восточной Европы (Чехия, Венгрия, Польша и Словакия), которые реализовали эту схему на протяжении всей второй половины 1990-х годов. Несколько стран Западной и Южной Европы (Бельгия, Франция, Литва и Португалия) внедрили RPS в начале 2000-х годов. В число стран, которые недавно приняли референтное ценообразование, входят Украина (2012 г.) и Ирландия (2013 г.).

В отличие от общепринятой практики, Швеция отказалась от RPS в 2002 г. после 9 лет использования системы, поскольку признала ее административно сложной, а экономия средств не оправдала ожиданий. Вместо этого используется концепция «предпочтительного продукта месяца» (preferred product of the month) и установлена система обязательной замены на генерик с наименьшей ценой для возмещения (независимо от того, что врач указал в рецепте).

Существуют различные подходы к составлению референтных групп, типу лекарств, включенных в RPS, и расчету общего уровня возмещения (табл. 3). Из 30 стран с RPS 18 группируют лекарства на основе активного вещества (уровень 5 АТС-классификации). Еще 12 стран применяют более широкое понимание классификации. Так, Хорватия, Чехия, Польша и Румыния определяют референтные группы по сочетанию уровней АТС-3, -4 и -5, что означает, что лекарства одной и той же фармакологической подгруппы можно считать взаимозаменяемыми.

В Нидерландах группировка производится для лекарственных средств, которые считаются взаимозаменяемыми (без применения классификации АТС в этом отношении).

Большинство стран (включая Болгарию, Исландию, Италию, Латвию, Литву, Словакию и Испанию) устанавливают референтную цену по генерическому препарату с самой низкой ценой в контрольной группе. Некоторые (например Хорватия и Венгрия) требуют, чтобы продукт с наименьшей стоимостью имел определенную минимальную рыночную долю в течение фиксированного периода.

В Греции референтная цена представляет собой средневзвешенную общую стоимость минимальной дневной дозы (учитываемые генерики должны составлять 20% общего объема продаж данного кластера за последние 6 мес). В Португалии рассчитывают референтную цену в среднем по 5 наименьшим ценам в каждой контрольной группе.

МНН и генерическая замена

Назначение по международному непатентованному наименованию (МНН) является обязательным в 19 европейских странах (в частности в Эстонии, Франции, Италии, Литве, Португалии, Молдове). При этом оно разрешено, но является доб­ровольным еще в 22 (в том числе в Беларуси, Бельгии, Болгарии, Финляндии, Германии, Венгрии, Польше, Швейцарии).

Назначение по МНН запрещено в Австрии, Дании, Сербии и Швеции. В Латвии назначение препарата по МНН добровольное, но обязательно в случае, если патология у пациента диагностирована впервые. В Бельгии обязательная выдача самой дешевой альтернативы применяется для рецептов по МНН. Несколько европейских стран используют как обязательную генерическую замену, так и выписывание рецептов по МНН, а большинство используют хотя бы одну из данных мер в обязательном порядке. Австрия является единственной страной, где не допускаются ни генерическая замена, ни назначение по МНН.

Уровни возмещения

Включение лекарственного средства в амбулаторный положительный список автоматически не гарантирует полное возмещение государственным плательщиком. Фактически только несколько стран — Австрия, Хорватия, Германия, Ирландия, Италия, Нидерланды и Великобритания, а также несколько стран СНГ обеспечивают 100% компенсацию цены всех субсидируемых государством лекарств (возмещаемые или амбулаторные лекарства в государственном секторе). Тем не менее другие соплатежи, такие как плата за рецепт, могут применяться по-прежнему.

Из 45 стран 32 имеют дифференцированные ставки возмещения (табл. 4). Все они обеспечивают 100% компенсацию за определенное количество лекарств, тогда как другие возмещаемые препараты покрываются только по определенным ставкам (то есть в процентах от цены).

В Чехии и Словакии стоимость некоторых лекарств частично возмещается, но определенная ставка возмещения не устанавливается. Несколько стран предоставляют 100% компенсацию за конкретные основные лекарственные средства для опасных для жизни или тяжелых заболеваний, в то время как другие несущественные или менее рентабельные возмещаемые лекарства имеют более низкие установленные ставки.

Кипр, Ирландия и Турция приняли в качестве преобладающей схемы компенсацию, зависящую от группы населения. Турция также предоставляет различные ставки возмещения для разных групп населения (100% для пациентов с хроническими заболеваниями и 80% для активных работников).

Возмещение расходов в стационарном сегменте

В некоторых странах стратегические закупки и тендеры централизованы на национальном уровне для стационарного сектора (как в Дании и Норвегии). Во многих странах (например в Австрии, Чехии, Финляндии, Исландии, Румынии, Швейцарии и Турции) закупка лекарств в стационарном секторе децентрализована, при этом решения принимаются отдельными больницами или специальными организациями (например через закупочные агентства).

Тем не менее закупка некоторых лекарств для стационара (например по направлению ВИЧ или онкология) в этих странах может быть централизована (как в Румынии и Великобритании). В Сербии большое количество лекарств в стационарном секторе приобретается централизованно, а решения принимаются фондом медицинского страхования. В Швеции государственные закупки лекарственных средств, используемых в больницах, проводятся окружными советами (регионами), которые имеют списки предпочтительных лекарств.

В нескольких странах (включая Чехию, Исландию, Румынию и Турцию) торги проводятся обычно для большинства лекарств для стационара и являются обязанностью больниц. В Словении в настоящее время существует центральное публичное тендерное предложение для всех лекарств для всех больниц в стране, проводимое в сотрудничестве с министерством государственного управления и министерством здравоохранения.

В нескольких странах (Австрия, Финляндия, Германия, Исландия, Швейцария и Турция) больницы могут находиться в непосредственном контакте с производителями/фармацевтическими компаниями и обсуждать индивидуальные цены. В Чехии больницы контактируют непосредственно со страховыми фондами, чтобы обсудить соглашения о закупках и договориться о ценах.

Сооплата в амбулаторном сегменте

В амбулаторном секторе возмещение не всегда равно 100% покрытию стоимости лекарств посредством государственного финансирования. Вместо этого пациенты часто вынуждены платить часть стоимости наличными и/или проводить дополнительную неценовую сооплату.

В странах Европейского региона ВОЗ используются 3 основных типа соплатежей в амбулаторном секторе: фиксированные доплаты (как правило, в виде рецептурных сборов), процентные доплаты и невозмещаемый минимум (deductibles).

При фиксированной политике сооплаты государственный плательщик требует, чтобы застрахованный пациент заплатил фиксированную сумму за лекарство или рецепт. В 17 из 45 стран региона установлены фиксированные доплаты. В некоторых из них (Хорватия, Греция и Сербия) плата за рецепт или упаковку в рецепте (как в Австрии, Германии, Великобритании) взимается за возмещаемые лекарства.

В Финляндии применяется плата за отпуск 100% возмещаемого препарата по рецепту каждый раз (с ограничением в 3-месячный запас) в 4,50 евро. В других категориях с пациента взимается плата за рецепт в размере 2,50 евро, как только пациент достигнет максимального годового лимита расходов на лекарства (605,13 евро в 2017 г.).

При процентной политике сооплаты застрахованное лицо платит фиксированную долю розничной или референтной цены лекарства, в то время как государственный плательщик покрывает оставшуюся стоимость/процент (это коэффициент возмещения). Процентная доплата является наиболее распространенной формой сооплаты в Европейском регионе ВОЗ, так как большинство стран (32 из 45) применяют различные ставки возмещения расходов на лекарства. Из 32 стран с процентной доплатой 30 определили фиксированные процентные ставки возмещения.

Сооплата в стационарном сегменте

Среди всех стран Европейского региона ВОЗ Бельгия — единственная страна с сооплатой в сегменте препаратов, применяющихся в стационаре. Для возмещения лекарств взимается плата в размере 0,62 евро на каждого пациента за день пребывания в стационаре. Кроме того, лекарства, отпускаемые госпитальным фармацевтом для амбулаторных пациентов в больнице (например в однодневной клинике), имеют другие процентные ставки возмещения, чем те, которые реализуются в розничных аптеках (в зависимости от категории возмещения).

Итоги

Несмотря на то что почти все страны Европейского региона ВОЗ обеспечивают полный охват лекарственными средствами в стационарном секторе, в амбулаторном сегменте пациенты чаще всего вынуждены доплачивать за возмещаемые препараты. Анализ фактического финансового бремени предполагает, что сооплата может представлять существенное финансовое бремя для пациентов, особенно в странах с низким доходом.

И хотя нет формальной идеальной модели возмещения «one size fits all», или которая бы подходила всем системам здравоохранения для удовлетворения целей общественного здравоохранения, существует несколько ключевых принципов, которые повышают доступ к лекарственным средствам и защищают уязвимые группы пациентов от чрезмерных трат на препараты из их кармана. К таковым можно отнести необходимость увеличения финансовых затрат со стороны государства на здравоохранения и лекарственные средства, принятие решений на основе фактических данных доказательной медицины, регулярный мониторинг, четкая приори­тизация в политике здравоохранения, регулирование ценообразования, поощрение использование генерических препаратов и биосимиляров и др.

Каждая система возмещения стоимости всегда должна учитывать баланс между доступом к основным лекарственным средствам, включая защиту пациентов от чрезмерных личных трат, и системными ограничениями, в частности бюджетными.